Ухвала суду № 18155442, 14.04.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2011 р.Справа № 2а-3894/10/1870

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Гуцала М.І.

Суддів: Зеленського В.В. , Пянової Я.В.

за участю секретаря судового засіданняТрофімової Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29.11.2010р. по справі№2а-3894/10/1870

за позовом Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства "Маяк"

до Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області, Головного управління Державного казначейства України в Сумській області

за участю Прокуратури Сумської області

про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення, стягнення суми бюджетного відшкодування,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 29.11.2010 р. адміністративний позов Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства "Маяк" до Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області, Головного управління Державного казначейства України у Сумській області про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення, стягнення суми бюджетного відшкодування задоволено.

Визнано протиправним податкове повідомлення-рішення № 0000131601/0 від 06.04.2010 р.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства "Маяк" суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 50 200,00 грн., а також 505 грн. 40 коп., в рахунок повернення сплаченого при зверненні з позовом до суду судового збору.

Не погодившись з прийнятою постановою, Охтирська міжрайонна державна податкова інспекція Сумської області подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, а саме: ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", п.п.7.7.1., 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.п. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

15.03.2011 року відповідачем були подані доповнення до апеляційної скарги, в яких він також просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача повністю підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник позивача заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги та просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників адміністративного процесу, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що СЗАТ «Маяк» зареєстроване юридичною особою та включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, що підтверджується копією статуту (т.1 а.с.6-20), копією свідоцтва про державну реєстрацію (т.1 а.с.21), копією довідки з ЄДРПОУ (т.1 а.с.22), взяте на податковий облік 25.03.1996 року в ДПІ у Тростянецькому районі, зареєстроване платником податку на додану вартість згідно свідоцтва від 09.09.2004 р. за № 25668193, про що зазначено в Акті про результати невиїзної документальної перевірки від 03.09.2007 р. № 145/2332/03779142 (т.2 а.с. 189-191) та підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію платника податку на додану вартість (т. 1 а.с. 181).

Відповідно до підпункту 7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач 17 березня 2010р. подав до ДПІ в м. Суми податкову декларацію з податку на додану вартість разом з розрахунком суми бюджетного відшкодування та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування за лютий 2010 р. (т.1 а.с.39-45). У рядку 25 декларації за лютий 2010 р. зазначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі 50200,00 грн., в рядку 24 від'ємне значення 50 200,00 грн., період виникнення якого - січень 2007 р. В Додатку 2 до декларації «Довідка щодо залишку суми від'ємного значення попередніх звітних періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» відображено по р.24 від'ємне значення в сумі 50200 грн., період виникнення якого - січень 2007 р.

При цьому, в січні 2010 р. позивач подав уточнюючий розрахунок до податкової декларації по податку на додану вартість за січень 2007 р., якою рядок 21 «від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного податкового періоду» збільшено на 50 764,00 грн., рядок 22 «зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного періоду» збільшено на 50 764,00 грн., рядок 22.2 до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 21-рядок 22.1) (значення цього рядка переноситься до рядка 23.1 податкової декларації наступного звітного періоду) збільшено на 50 200,00 грн. В рядку 8.5 уточнюючого розрахунку (збільшення суми, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (значення цього рядка переноситься до рядка 23.4 податкової декларації наступного звітного періоду 2) зазначено суму 50764,00 грн. (т.1 а.с.49-53). Згідно даних звітної податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2007 р. рядки 21;22;22.2 мали значення «0»грн. (т.1 а.с. 187-190).

Згідно з підпунктом 7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» Охтирською МДПІ було проведено камеральну перевірку СЗАТ «Маяк» податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2010 р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість за січень 2007 р.

За підсумками перевірки, результати якої зафіксовані в Акті про результати камеральної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість від 30.03.2010 р. за №44/15-307/03779142 (а.с.46-47), було зроблено висновок про те, що СЗАТ «Маяк» відповідно до ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» неправомірно заявлено суму бюджетного відшкодування по декларації з податку на додану вартість за лютий 2010 р. в сумі 50 200,00 грн., оскільки дана сума виникла за рахунок від'ємного значення січня 2007 р., тобто підприємством порушено строки давності, за якими закінчилися 1095 днів, наступних за останнім днем граничного строку отримання права на відшкодування з бюджету заявлених сум податку на додану вартість.

06 квітня 2010 року на підставі вказаного Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000131601/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування за лютий 2010 р. на 50 200,00 грн. (т.1 а.с.24).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення-рішення № 0000131601/0 від 06.04.2010 р. суперечить вимогам чинного законодавства, є необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням вимог ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п. 1.8 ст.1 цього ж Закону бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п.7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх періодах постачальником таких товарів (послуг).

З матеріалів справи вбачається, що 28.01.2010 р. позивачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок в деклараціях за січень 2007 р. (т.1 а.с.49-53, 182-210). З декларацією по податку на додану вартість за лютий 2010 року 17.03.2010 р. подано заяву про відшкодування сум податку на додану вартість у зв'язку з надмірною його сплатою (т.1 а.с. 39-45).

Відповідно до п.п. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на порушення вищезазначених норм законодавства, вказуючи, що позивачем пропущено 1095-денний строк на подачу заяви на бюджетне відшкодування.

Проте, колегія суддів апеляційної інстанції не приймає вказані доводи до уваги, з огляду на таке.

В ході проведеної перевірки, на підставі якої складено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, Охтирська міжрайонна державна податкова інспекція не встановила порушень Закону України "Про податок на додану вартість" при формуванні сум податкового зобов'язання та податкового кредиту та визначенні від'ємного значення за січень 2007 р., січень 2010 р. та лютий 2010 р. в порядку, визначеному пп. 7.7.1, п.7.7.2. п.7.7. ст.7. даного Закону.

Надіславши до податкового органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень 2007 року, товариство скористалося нормами ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, сплаченого в січні 2007 року, виникло за результатами лютого 2007 року. Кінцевий термін подання податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2007 року 20 березня 2007 року. Фактично заявлено суму податку на додану вартість до бюджетного відшкодування 17 березня 2010 року, з моменту виникнення права на бюджетне відшкодування минуло тільки 1092 доби.

Таким чином, доводи відповідача про те, що товариством не дотримано норми пп. 15.3.1. п.15.3. ст.15. Закону України від 21.12.2000 № 2181-Ш "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", є безпідставними.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" також не приймаються до уваги, оскільки вказаною нормою закону передбачені функції державних податкових інспекцій. Оскаржувана постанова суду ніяким чином не обмежує дії та функції Охтирської МДПІ.

В суді першої інстанції відповідач доповнив свою позицію. Так, посилаючись на норми ст. ст. 15, 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідач вважає, що якщо платник податків у майбутніх податкових періодах самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник має право подати уточнюючий розрахунок контролюючому органу лише до початку перевірки.

При цьому, відповідач зазначив, що в 2007 р. було проведено планову виїзну перевірку СЗАТ «Маяк» за період з 01.01.2006 р. по 30.09.2007 р., і цією перевіркою було перевірено показники податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2007 р., результати цієї перевірки позивачем не оскаржені (т.2 а.с.181-182). З урахуванням даних обставин Охтирська МДПІ стверджує, що у позивача взагалі були відсутні підстави для коригування показників податкової звітності за перевірені під час документальної перевірки періоди або періоди, що перевіряються.

Вказані обставини не були підставою для прийняття оскаржуваного рішення, проте, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити на таке.

З матеріалів справи вбачається, що дійсно з 14.01.2007 р. по 30.08.2007 р. працівниками Охтирської МДПІ була проведена виїзна планова перевірка СЗАТ «Маяк» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 р. по 30.06.2007 р., про що складено Акт від 03.09.2007 р. за № 145/2332/03779142 (т.1 а.с.189-220).

Разом з тим, як вбачається з Акта, перевіркою не було встановлено порушення позивачем норм чинного законодавства за січень 2007 р. Крім того, при перевірці використовувались листи-розшифровки до журналів-ордерів лише по окремих бухгалтерських рахунках (т.1 а.с. 194), при цьому представники відповідача зазначили, що документи, які надані позивачем на підтвердження використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях з поставки товарів переробним підприємствам, що оподатковуються за нульовою ставкою та повинні відображатись в деклараціях за загальною формою, під час перевірки не перевірялись, так як ці документи взагалі не є обов'язковими бухгалтерськими регістрами (т.2 а.с.4-176). Також, в обґрунтування своєї позиції, відповідач посилається на Наказ ДПА України від 30.09.2010 р. за № 756, в якому зазначено, що встановлені контролюючим органом під час документальної перевірки помилки, що призвели до викривлення показників раніше поданих платником податків податкових декларацій, не є самостійно виявленими платником податків (т.2 а.с. 188).

Проте, на думку колегії суддів, дані твердження та посилання є безпідставними та необґрунтованими, оскільки відповідачем невірно розуміються норми ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та положення, викладені в Узагальнюючому роз'ясненні щодо подачі уточнюючих розрахунків платниками податків, затвердженому вказаним Наказом (т.2 а.с. 188). В ньому, зокрема, зазначено, що не можуть бути самостійно виявленими шляхом подачі уточнюючих розрахунків ті помилки, які виявлені саме під час перевірки, і у платника відсутні підстави для коригування показників податкової звітності за перевірені під час документальної перевірки, саме в частині виявлених порушень. Такі ж приписи визначені і ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

В той же час, судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, що таких помилок та порушень в діях позивача за січень 2007 р. під час перевірки встановлено не було.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Крім того, згідно з п.п.4.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 р. за № 166, якщо платник самостійно виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, то такий платник зобов'язаний подати в порядку, установленому для подання декларацій з податку на додану вартість (без урахування граничного терміну подання, але з урахуванням строків давності, встановлених статтею 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»), уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок.

Враховуючи той факт, що згодом позивач дійшов висновку, що ним були допущені такі помилки (та які не були встановлені перевіркою), ним правомірно, з урахуванням норм ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», строків давності було подано уточнюючий розрахунок.

Таким чином, висновок податкового органу про те, що у позивача були відсутні підстави для коригування показників податкової звітності та подання уточнюючого розрахунку є також безпідставним.

Крім того, в обґрунтування своєї позиції відповідач вказує на те, що придбані товари, кошти за придбання яких були віднесені позивачем до податкового кредиту, що підлягав бюджетному відшкодуванню, не використовувались в господарських операціях з поставки переробним підприємствам молока та м'яса в живій вазі, оподатковуваних за нульовою ставкою в звітному періоді, а тому до складу податкового кредиту загальної декларації не могли бути включені частки сплаченого (нарахованого) податку (т.1 а.с.224-229).

Проте, такі твердження відповідача, які також не були підставою для винесення оскаржуваного рішення, не приймаються до уваги з огляду на таке.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. А згідно з п.п.7.4.5 вказаної статті не дозволяється включення до складу податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними та митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг і банківським документом, яким засвідчує перерахування коштів в оплату вартості такі робіт (послуг).

В розумінні Закону України «Про податок на додану вартість» існують декілька підстав для формування податкового кредиту, в тому числі наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, а також сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Отже, керуючись п.7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: за вимогами п.п.7.5.1 дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку) товарів (робіт, послуг).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем в січні 2007 р. було придбано і оплачено товар, та отримані послуги від ряду постачальників: ПП «Промтехніка», ТОВ "Укравтозапчастини", СПД-ФО ОСОБА_2, ТОВ «Агрозахист-Т», ВАТ по газопостачанню та газифікації «Сумигаз», ВАТ «Сумиобленерго» Тростянецького відділення «Енергозбуд», ФОП ОСОБА_1, ТОВ «Універсал-комплект», МП «Каріна», ТОВ НК «Альфа-Нафта», Сумський ДСУ, ТОВ ВКФ "СоюзТехПром", ТОВ «Трест Укрбудмаш», ТОВ «Агроекосервіс», ТОВ «Богест АЗС-1», ТОВ АІС АЗС Маркет, АЗС магазин, ТОВ «Богест» АЗС-2», ТОВ «Світанок», ТОВ «Агро-Союз-Суми», ПП «Еліта-Трейд», ПКФ «Радуга», ТОВ «Сад огород», ТОВ «Октант», АЗС-26, ВАТ «Укртелеком», що підтверджується реєстрами отриманих податкових накладних (т.1 а.с.56-59,60-61), копіями фіскальних та товарних чеків (т.1 а.с. 62-64, 68-71, 147-150-158), копіями податкових накладних (т.1 65-67, 72-115), реєстром платіжних документів (т.1 а.с. 146), видатковими накладними (т.1 а.с. 151-152), виписками банку (т.1 а.с. 159-172).

Вищезазначене підтверджує той факт, що СЗАТ «Маяк» в січні 2007р. було отримано товарно-матеріальні цінності та послуги, товар був оплачений позивачем. Дані обставини не заперечувались відповідачем, доказів на підтвердження неправомірних дій при отриманні вказаного товару (послуг) Охтирською МДПІ не надано.

Таким чином, операції по придбанню товару (послуг) носили реальний характер, а тому суму податкового кредиту позивач сформував правомірно.

Разом з тим, позивач відноситься до суб'єктів господарювання сільськогосподарської галузі, для яких передбачено пільговий режим оподаткування податку на додану вартість.

Такий пільговий режим оподаткування податку на додану вартість згідно з п.п.6.2.6 п.6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на час виникнення оподатковуваних операцій) передбачав застосування нульової ставки податку на додану вартість до операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою сільськогосподарськими товаровиробниками всіх форм власності і господарювання з подальшою виплатою переробними підприємствами дотацій сільськогосптоваровиробникам, а також отримання та акумуляцію коштів податку на додану вартість на спеціальних рахунках сільськогосподарських товаровиробників щодо реалізації сільськогосподарської продукції.

Нормами пункту 11.29 статті 11 Закону вказано, що зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Порядок використання таких пільгових режимів на час виникнення оподатковуваних операцій (січень 2007р.) було затверджено Постановами Кабінету Міністрів України від 12.05.1999 р. № 805 «Про Порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені (продані) ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі» від 26.02.1999 р. № 271 «Про Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини».

Зазначеними нормативними актами було передбачено обов'язковість ведення окремого обліку за операціями, що підпадають під дію спеціальних пільгових режимів оподаткування податку на додану вартість, та щодо іншої діяльності, операції, за якою оподатковуються у загальновстановленому порядку. За результатами такого окремого обліку складаються та подаються до органу державної податкової служби відповідні окремі декларації щодо спеціальної діяльності, за якими не здійснюються розрахунки з бюджетом, та щодо іншої діяльності, за якими такі розрахунки проводяться. Форми таких декларацій затверджені Наказом Державної податкової адміністрації України від 23 жовтня 1998 року №499 «Про внесення змін до податкової звітності по податку на додану вартість», зокрема, платником повинні подаватись:

- декларації з податку на додану вартість (скорочена), за якими, не здійснюються розрахунки з бюджетом по операціях відповідно до спеціального режиму. В даних деклараціях відображаються податкові зобов'язання і податковий кредит по операціях з продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва (крім операцій з продажу молока та м'яса в живій вазі на переробні підприємства), та продукції її перероблення, в тому числі і на давальницьких умовах, незалежно від виду розрахунків за таку продукцію та напрямку її реалізації та операції з придбання товарів, які включаються до валових витрат виробництва такої продукції;

- декларації з податку на додану вартість (загальна) по операціях з поставки продукції не власного виробництва, операції з поставки молока та м'яса в живій вазі, реалізованих переробним підприємствам, по операціях з продажу підакцизних товарів, за якою позитивне значення суми податку на додану вартість перераховується до державного бюджету, а від'ємне відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Згідно з п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», чинної на час виникнення оподатковуваних операцій (січень 2007р.), операції з поставки сільськогосподарськими товаровиробниками переробним підприємствам молока та м'яса в живій вазі обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою і включаються до загальної декларації, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом. За зазначеними операціями сільськогосподарські товаровиробники при нульових податкових зобов'язаннях мають право на відшкодування з держбюджету сум податку на додану вартість, сплачених постачальникам за товари (роботи, послуги), використані для здійснення таких операцій.

В доповненнях до апеляційної скарги Охтирська МДПІ посилається на те, що СЗАТ «Маяк» не були складені уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до скорочених податкових деклараціях з податку на додану вартість за пунктами 11.21. та 11.29. Закону України «Про податок на додану вартість» за січень 2007 року.

Проте, колегія суддів апеляційної інстанції вважає такі посилання безпідставними, оскільки питання подання уточнюючих розрахунків до скорочених податкових декларацій з податку на додану вартість за січень 2007 року було розглянуто судом першої інстанції. В матеріалах справи в додатках до «Пояснень ситуації, за якої виникла необхідність складання уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок» містяться копії цих уточнюючих розрахунків.

Також, відповідач посилається на те, що у разі, коли сільськогосподарськими товаровиробниками одночасно здійснюються операції, за якими повинні бути проведені розрахунки з бюджетом, і за якими податок на додану вартість повинен бути перерахований на спеціальний рахунок, з одночасним використанням одних і тих же товарів (послуг), розподіл сум податку на додану вартість, які відносяться до складу податкового кредиту таких операцій, необхідно здійснювати залежно від частки використання таких товарів в кожній із зазначених операцій.

З матеріалів справи вбачається, що такий розподіл товариством було проведено, його результати відображені в додатках 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», які були складені та надіслані до податкового органу до кожного уточнюючого розрахунку за січень 2007 року.

Крім того, в матеріалах справи містяться: річний звіт товариства форма № 16-сг «Баланс сільськогосподарської продукції за 2007 рік», реєстр отриманих податкових накладних до всіх трьох податкових декларацій з податку на додану вартість та реєстр отриманих податкових накладних до загальної податкової декларації з податку на додану вартість, реєстри виданих податкових накладних.

Також, товариством було складено реєстр отриманих податкових накладних до всіх трьох податкових декларацій з податку на додану вартість, який також міститься в матеріалах справи.

Розподіл суми податкового кредиту було здійснено на підставі фактичних даних про використання товарів (послуг, робіт) в оподатковуваних операціях, а саме:

- розподіл податкового кредиту з придбаної аміачної селітри було проведено на підставі актів про внесення добрив, який є в матеріалах справи. Було придбано 62,5 т добрива, до загальної податкової декларації віднесено суму ПДВ з 42,23 т. Розрахунок доданий.

- розподіл суми податкового кредиту з вартості пально-мастильних матеріалів зроблено на підставі даних про фактичне використання пально-мастильних матеріалів в усіх господарських операцій, до складу податкового кредиту загальної податкової декларації з податку на додану вартість віднесено 77,333 % від суми ПДВ за отриманими пально-мастильними матеріалами. Розрахунок доданий.

Таким чином, посилання Охтирської МДПІ на те, що позивачем не проведено розподіл податкового кредиту в залежності від того, в яких оподатковуваних операціях використовувалися придбані товари (послуги), є безпідставним.

Також, у відповідача виникли сумніви стосовно того, що товар був використаний в оподатковуваних операціях з поставки переробним підприємствам молока та м'яса в живій вазі (т.1 а.с. 224-229), а тому і у правомірності корегування даних позивачем в податкових деклараціях, шляхом занесення їх до загальної декларації, проте, на підтвердження цієї позиції відповідачем не надано жодних доказів.

Натомість, в матеріалах справи містяться докази, які підтверджують той факт, що придбані матеріали в тому числі, які викликають сумніви у податкового органу, були використані у складі оподатковуваних операцій з поставки молока та м'яса живою вагою на переробні підприємства, податок на додану вартість з вартості купівлі яких віднесено до складу бюджетного відшкодування, а саме: подорожні листи службового автомобіля, що підтверджують факт використання придбаного бензину та мастило на заправку автомобілів головного ветлікаря та головного зоотехніка (послуги на вирощування худоби, яка йде на поставку переробним підприємствам), лімітно-забірні картки, що підтверджують факт використання придбаних кабелів та провід на роботу в системі електрифікації ферм та їх обладнання; а також факт використання придбаних запчастин в оподатковуваних операціях з поставки молока та м'яса живою вагою на переробні підприємства, містяться акти про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив, ядохімікатів і гербіцидів по відділенням та «Баланс сільськогосподарської продукції за 2007 рік», форма №16-сг, що підтверджують факт внесення придбаної аміачної селітри під урожай кукурудзи на силос, та використання вказаного силосу на годівлю худоби та птиці, книги обліку на підставі показників лічильників газу, що підтверджують факт використання природного газу на опалення центральної контори та ремонтних майстерень, рахунки №12/330 від 25.01.2007 р. та № 12/331 від 25.01.2007 р., виписаних Тростянецьким районним відділенням «Енергозбут» ВАТ «Сумиобленерго», що підтверджують використання придбаної електричної енергії на молочнотоварні та свиноферму.

Крім того, СЗАТ «Маяк» має чотири молочнотоварні та одну свинотоварну ферму, що не оспорювалось відповідачем. Вказані об'єкти розташовані на відстані від 1,5 км до 8 км від центральної садиби. Солома знаходиться на відстані 7 км від ферм, що підтверджується планом розташування об'єктів. Облікові листи тракториста-машиніста підтверджують факт того, що придбане у ТОВ «НК Альфа-Нафта» дизельне паливо використано на здійснення технологічних процесів роботи молочнотоварних та свиноферми, а саме завантаження та доставку сіна, сінажу, соломи, кормів; вивіз перегною, очищення території ферм від снігу, очистку ям, коготування перегною, роздачу кормів та інше (т.2 а.с.1-176).

Вищезазначене свідчить про те, що перелічені витрати на придбання бензину, дизельного палива, аміачну селітру, електротовари, запчастини, газ та електричну енергію складають виробничу собівартість реалізованого на переробні підприємства молока, великої рогатої худоби та свиней.

Факт поставки молока, худоби в живій вазі підтверджується накладними (т.1 а.с.116-129), виданими позивачем переробним підприємствам ВАТ «Сумський м'ясокомбінат», ЗАТ «Краснодонський м'ясокомбінат», філія «Охтирський сиркомбінат», реєстром виданих податкових накладних (т.1 а.с. 130), податковими накладними (т.1 а.с.131-144), а тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що позивачем правомірно податок на додану вартість, сплачений постачальникам в ціні вказаних товарів, віднесено до складу податкового кредиту загальної податкової декларації з податку на додану вартість.

Посилання відповідача в доповненнях до апеляційної скарги на порушення позивачем норми пп.7.4.3. п.7.4. ст.7. Закону України «Про податок на додану вартість», на думку колегії суддів апеляційної інстанції, є безпідставними з огляду на таке.

СЗАТ «Маяк» заповнювалися декларації по ПДВ за загальною формою, в яких відображалися зобов'язання з ПДВ та податковий кредит по ПДВ з продажу товарів (робіт, послуг), які не є продукцією власного виробництва (покупних товарів).

Нарахування податкових зобов'язань по ПДВ по таких операціях проводилося підприємством за ставкою 20% ПДВ згідно п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість». Також в цій формі декларації відображалися податкові зобов'язання по ПДВ та податковий кредит по ПДВ по операціях з продажу молока та м'яса в живій вазі переробним підприємствам. Податкові зобов'язання по ПДВ по таких операціях нараховувалися за ставкою 0% згідно з пп. 6.2.6 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість». Нарахована сума податкових зобов'язань по ПДВ за цією формою податкових декларацій перераховувалася підприємством до бюджету.

Вказане свідчить про те, що позивачем в січні 2007 р. здійснювались господарські операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються податком на додану вартість.

Згідно з пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі, коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Оскільки позивачем здійснювалися лише оподатковувані ПДВ операції, то норми пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не можуть бути прямо застосовані для проведення розподілу сум податкового кредиту при придбанні товарів (робіт, послуг), що використовуються у різних видах діяльності.

За таких обставин, доводи відповідача в апеляційній скарзі та в доповненнях до апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що податкове повідомлення-рішення № 0000131601/0 від 06.04.2010 р. суперечить вимогам чинного законодавства та є необґрунтованим, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

У відповідності до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29.11.2010р. по справі№2а-3894/10/1870 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Гуцал М.І.

Судді(підпис)

(підпис)Зеленський В.В. Пянова Я.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Пянова Я.В. Повний текст ухвали виготовлений 19.04.2011 р.