Ухвала суду № 18155439, 14.04.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2011 р.Справа № 2а-9319/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Гуцала М.І.

Суддів: Зеленського В.В. , Пянової Я.В.

за участю секретаря судового засіданняТрофімової Н.С.

за участю представника відповідача Таран Максима Миколайовича та представника позивача Мариша Віталія Олександровича

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківагроснаб" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2010р. по справі№2а-9319/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківагроснаб"

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова

про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківагроснаб" (далі по справі позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова (далі по справі відповідач) в якому просило суд:

- скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000110700/0 від 13.07.2010 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2010 року відмовлено в задоволені позову .

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального права, позивач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2010 року скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписівп.п7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України " Про податок на додану вартість".

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями відповідача було проведено позапланову виїзну документальну перевірку відповідача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 99182,00 грн. за квітень 2010 року із зарахуванням на розрахунковий рахунок платника в банку, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.03.2010р. по 31.03.2010р.

За результатами перевірки складено акт № 2054/07-004/25190036 від 08.07.2010р., з якого вбачається, що згідно з поданою позивачем до податкового органу декларацією з ПДВ за квітень 2010 року та розрахунком суми бюджетного відшкодування, сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок за квітень 2010 року складає 99182,00 грн. Перевіркою частково підтверджено відображене позивачем в декларації за квітень 2010 року бюджетне відшкодування в сумі 29417,00 грн.

Разом з тим, в порушення п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4. Закону України “Про податок на додану вартість”, п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України “Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення”від 30.05.1997р. № 165, позивачем завищено суму податкового кредиту за декларацією за березень 2010 року на суму 69764,83 грн., в звязку з чим позивачу зменшено заявлену суму бюджетного відшкодування по податковій декларації за квітень 2010 року відповідно до п.п. 7.7.1 п.п. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” в розмірі 69765,00 грн.

На підставі розгляду акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення, яким встановлено завищення з боку позивача суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2010 року на суму 69765,00 грн.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, щопередбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Приймаючи оскаржуване рішення відповідач виходив з того, що одним з основних постачальників позивача в перевіряємому періоді було ТОВ «УФК-Арієс», сума ПДВ по податкових накладних, виписаних даним контрагентом в березні 2010 року складає 69764,83 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач направив запити до податкового органу за місцем знаходження ТОВ «УФК-Арієс», за результатами розгляду яких було встановлено, що Постановою Господарського суду Харківської області від 13.04.2010р. по справі № Б-19/45-10 ТОВ «УФК-Арієс» визнано банкрутом та розпочато ліквідаційну процедуру. Крім того встановлено, що ТОВ «УФК-Арієс» не знаходиться за юридичною адресою та за адресою місцезнаходження ліквідаційної комісії, про що складено акт від 05.05.2010р. № 212/23-212/33122520; на даному підприємстві працює одна особа .

Відповідачем було зроблено висновок, що ТОВ «УФК-Арієс» не має достатньої кількості трудових ресурсів для здійснення фінансово-госопдарської діяльності, зокрема проведення завантажувально- розвантажувальних робіт, ведення складського обліку придбаних товарів, передпродажної обробки, пакування, сортування, спрямування товарних потоків та їх експедирування.

Згідно декларації з податку на прибуток за І квартал 2010 року ТОВ «УФК-Арієс» мало скоригованого валового доходу 25733877,00 грн. При цьому, нараховано податку на прибуток лише 7445,00 грн., податкове навантаження 0,03 %, основні засоби на підприємстві відсутні.

Також відповідачем взято до уваги, що виходом спеціалістів відділу податкової міліції ДПІ в Ленінському районі м. Харкова за юридичною адресою ТОВ «УФК-Арієс» було встановлено, що за даною адресою знаходиться інша юридична особа ВАТ «Харківське АТП», яка дозволів стосовно державної реєстрації ТОВ «УФК-Арієс»за даною адресою не надавала та, починаючи з 01.01.2005р. договірні відносини щодо оренди приміщень між ВАТ «Харківське АТП» та ТОВ «УФК-Арієс» припинено.

В податкових накладних місцезнаходження ТОВ «УФК-Арієс» зазначено як «м. Харків, вул. Южная, буд.4», проте відповідно до установчих документів юридична та фактична адреса даного підприємства : м. Харків, вул. Північна, 4. На період виконання договору ТОВ «УФК-Арієс» за юридичною адресою не знаходилось, фактичне його місце знаходження не встановлено.

Підпунктом. 7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

У відповідності до п.п. 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Відповідно до п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України “Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення” від 30.05.1997р. № 165 всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Колегія суддів зазначає, що висновок відповідача про порушення позивачем вимог п.п. 7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” є обґрунтованим, так само як обґрунтованими є посилання на фіктивний характер укладених між позивачем та ТОВ “УФК-Арієс” угод, на підставі податкових накладних за якими в подальшому позивачем було сформовано податковий кредит.

Як вбачається з наданих представником позивача в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції додаткових документів, оплата за товар, який був отриманий позивачем від ТОВ “УФК-Арієс”, відбулась простими векселями,

Також колегія суддів наголошує на тій обставині, що як при проведенні перевірки, так і при розгляді справи в суді першої інстанції товарно-транспортні накладні були відсутні, а тому до їх надання при апеляційному розгляді справи колегія суддів ставиться критично.

Отже, колегія суддів зазначає, що будь-яке рішення чи дії субєкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні обєктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а колегія суддів, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, перевіривши відповідно до вимог зазначеної норми рішення відповідача, що оскаржується в даній справі, колегією суддів встановлено, що його прийнято з урахуванням вимог ст. 6 Конституції України, яка передбачає, що органи державної влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. Зокрема, приписами ст. 2, ст. 10 та ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" на державні податкові інспекції покладено завдання та функції контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків і зборів, перевірки достовірності документів, пов'язаних з обчисленням податків, які реалізуються шляхом проведення документальних невиїзних, планових та позапланових виїзних перевірок.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ст.198, 200, п.1 ч.1 ст.205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківагроснаб" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2010р. по справі№2а-9319/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяГуцал М.І.

Судді Зеленський В.В. Пянова Я.В. Повний текст ухвали виготовлений 19.04.2011 р.