Ухвала суду № 18155201, 07.04.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2011 р.Справа № 2070/2а-301/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Катунова В.В. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.2011р. по справі№2070/2а-301/11

за позовом Державного підприємства "Будівельно-монтажне управління №168"

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Державне підприємство “Будівельно-монтажне управління № 168”, звернувся до суду з позовом, у якому просив скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача, Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова від 29.12.2010р. №0000331800/0 про визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість в загальному розмірі 47.446,50грн. (основний платіж 31.631,00грн.; штраф 15.815,50грн.), а також від 29.12.2010р. №0000341800/0 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток в загальному розмірі 59.308,50грн. (основний платіж 39.539,00грн.; штраф 19.769,50грн.).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.2011 року адміністративний позов задоволено.

Скасовано в повному обсязі податкові повідомлення - рішення державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова від 29.12.2010р. №0000331800/0 та від 29.12.2010р. №0000341800/0.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Будівельно-монтажне управління №168" (ідентифікаційний код - 01168233; місцезнаходження - Україна, Харківська область, місто Харків, вул.Кацарська, буд.45) витрати по оплаті судового збору (державного мита) в розмірі 3 (три) грн. 40коп.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: п.5 Порядку заповнення податкової накладних, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037, п.п. 7.2.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав до Харківського апеляційного адміністративного суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких вважає вимоги відповідача безпідставними, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню. Просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, як таку, що прийнята відповідно до норм діючого законодавства.

Враховуючи неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, повідомлених належним чином і про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Спірні податкові повідомлення - рішення від 29.12.2010р. №0000331800/0 про визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість в загальному розмірі 47.446,50грн. (основний платіж 31.631,00грн.; штраф 15.815,50грн.), а також від 29.12.2010р. №0000341800/0 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток в загальному розмірі 59.308,50грн. (основний платіж 39.539,00грн.; штраф 19.769,50грн.) були винесені ДПІ у Ленінському районі міста Харкова з посиланням на акт документальної невиїзної перевірки Державного підприємства "Будівельно-монтажне управління №168" (ідентифікаційний код - 01168233) №3294/18-615/01168233 від 07.12.2010р., складений з питання правомірності декларування валових витрат та податкового кредиту по правовим взаємовідносинам з ТОВ "СК "Техспецбуд" (ідентифікаційний код - 34328794) у травні-червні 2009р.

За висновками зазначеного акту ДП "Будівельно-монтажне управління №168" вчинено порушення п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 і п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 і п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про ПДВ", а саме: до складу валових витрат обігу і виробництва, а також до складу податкового кредиту з ПДВ неправомірно включено витрати та ПДВ оплачені на користь контрагента - ТОВ "СК "Техспецбуд", позаяк згідно з письмовими поясненнями гр.ОСОБА_1 на ім'я прокурора міста Харкова ТОВ "СК "Техспецбуд" не мало господарських взаємовідносин з ДП "БМУ №168".

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ні документально, а ні нормативно не довів правомірності прийнятого рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Матеріалами справи встановлено, що 05.05.2009р. між позивачем, ДП "БМУ №168" (в якості замовника) та ТОВ "СК "Техспецбуд" (в якості виконавця) було укладено договір №6, предметом якого є виготовлення механічних деталей для радіотелевізійної станції Яблуниця.

12.05.2009р. між позивачем, ДП "БМУ №168" (в якості замовника) та ТОВ "СК "Техспецбуд" (в якості виконавця) було укладено договір №7, предметом якого є поставка механічних деталей для мачти радіотелевізійної станції Старобільськ.

Судом першої інстанції встановлено, що претензій до право і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами правочинів, укладених між позивачем та ТОВ "СК "Техспецбуд", до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, реальності господарських операцій за цими правочинами, відповідності правочинів вимогам закону, відсутності у сторін перелічених правочинів наміру безпідставно одержати податкову вигоду ДПІ ні при проведенні перевірки, ні в ході судового розгляду не має.

Колегія суддів зазначає, що на відсутність наміру позивача безпідставно отримати податкову вигоду у спірних правовідносинах показує викладений контролюючим органом в акті №3294/18-615/01168233 від 07.12.2010р. факт оплати позивачем на користь контрагента - ТОВ "СК "Техспецбуд" 189.785,40грн., що було здійснено шляхом безготівкових розрахунків згідно з платіжним дорученням від 25.05.2009р. №133 на суму 50.000,00грн., від 01.06.2009р. №143 на суму 100.000,00грн., від 25.06.2009р. №172 на суму 39.785,00грн.

З огляду на приписи Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” та Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що операції субєктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб через банківські установи.

Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Докази повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагенту спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі повязаності цих осіб), в матеріалах справи відсутні.

Доказів отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей від іншого суб'єкта господарювання, ніж контрагент у спірних правовідносинах - ТОВ "СК "Техспецбуд" або виготовлення таких ТМЦ власними силами, відповідачем не надано.

Таким чином, колегія суддів зазначає., що наявними у справі документами доведено фактичне виконання господарських операцій за переліченими правочинами, понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах, відсутність взаємоповязаності сторін перелічених правочинів, використання отриманих ТМЦ у власній господарській діяльності ДП "БМУ №168" за договорами №3 від 31.03.2009р. з Концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Івано-Франківської філії на виконання робіт з реконструкції вежі Н=55,0м. в с.Яблуниця (Івано-Франківська область) та №2 від 16.03.2009р. з Концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Луганської філії на виконання робіт з реконструкції вежі Н=239,1м. в м.Старобільськ (Луганська область), що зумовлює відсутність підстав для висновку про нікчемність укладених з ТОВ "СК "Техспецбуд" договорів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” під валовими витратами виробництва та обігу розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За правилом п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 згаданого закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Проаналізувавши положення наведених норм закону, колегія суддів дійшла висновку, що визначальним критерієм для формування валових витрат обігу та виробництва є причетність набутих у власність товарів, отриманих робіт, спожитих послуг до господарської діяльності субєкта господарювання як платника податку на прибуток.

Таким чином, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи п.1.32 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, де указано, що господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що положення актів законодавства з питань оподаткування не містять визначення доходу, а тому з огляду на зміст ч.2 ст.3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, відповідно до якої бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, суд вважає за можливе застосувати при вирішенні спору визначення доходу, що міститься в актах законодавства з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Так, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999р. №87, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.06.1999р. за №391/3684) указано, що доходами є збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Зі змісту акту №3294/18-615/01168233 від 07.12.2010р. вбачається, що в ході перевірки відповідач не ставив під сумнів фактичну наявність ТМЦ, отримання позивачем збитку від господарських операцій ДПІ не виявлено, в акті таких висновків не відображено.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин приписи п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, згідно з яким датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Обставини оприбуткування ТМЦ та їх подальшого використання саме в межах господарської діяльності ДП були визнані ДПІ в ході проведення перевірки діяльності позивача та не спростовані в ході судового засідання.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає помилковим висновок ДПІ про неправомірне завищення позивачем валових витрат обігу та виробництва, оскільки формування валових витрат у спірних правовідносинах відбулось за фактом оприбуткування ТМЦ.

Окрім того, з копій первинних документів, які у спірних правовідносинах були складені від імені ТОВ "СК "Техспецбуд" вбачається, що вони не містять дефектів форми або змісту, які б силу вимог ч.2 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняли втрату оглянутими документами юридичного статусу первинних документів.

Щодо доводу ДПІ про надання гр.ОСОБА_1 пояснень на ім'я прокурора міста Харкова колегія суддів зазначає, що в приєднаних до справи письмових поясненнях не згадується відсутність господарських взаємовідносин між позивачем, ДП "БМУ №168" та ТОВ "СК "Техспецбуд", серед суб'єктів господарювання, з якими ТОВ "СК "Техспецбуд" не мало ніяких взаємовідносин, ДП "БМУ №168" не значиться, що визнано представником відповідача в судовому засіданні. Зі згаданих письмових пояснень також витікає, що гр.ОСОБА_1, визнаючи причетність до придбання корпоративних прав ТОВ "СК "Техспецбуд" разом з тим заперечує причетність до організації та здійснення господарської діяльності даного суб'єкта господарювання. Вказане діяння формально містить ознаки складу злочину, передбаченого ст.205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво).

При цьому колегія суддів зазначає, що відповідач в ході розгляду справи не надав суду жодних належних та допустимих в розумінні ст.70 КАС України доказів на підтвердження цих обставин, якими в силу норм Кримінально-процесуального кодексу України може бути, зокрема, вирок загального місцевого суду по кримінальній справі.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність порушень ДП "БМУ №168" п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 і п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а тому висновок податкового органу про вчинення ДП порушень цих норм закону належить визнати недоведеним.

Щодо встановленого ДПІ порушень ДП "БМУ №168" п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 і п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про ПДВ" колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені субєктом владних повноважень в основу спірного рішення. Перевірка судом інших обставин спірних правовідносин виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі і має своїм фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій субєкта владних повноважень, а правовим мотивування спірного рішення додатковими фактичними підставами, що не відповідає запровадженому ст.6 Конституції України принципу розподілу державної влади та запровадженому ст.8 Конституції України принципу верховенства права.

За таких обставин, при вирішенні справи суду належить перевірити обґрунтованість судження ДПІ про порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 і п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про ПДВ" виключно з мотивів наявності письмових пояснень керівника ТОВ "СК "Техспецбуд" гр.ОСОБА_1 на ім'я прокурора міста Харкова, якими заперечується факт взаємовідносин між ДП "БМУ №168" та ТОВ "СК "Техспецбуд".

Колегія суддів зазначає, що згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Наявності у ТОВ "СК "Техспецбуд" статусу платника ПДВ відповідач ані в ході проведення перевірки, ані в ході судового розгляду справи в суді першої інстанції та апеляційної інстанції не заперечував, про оформлення податкових накладних з порушенням вимог п.п.7.2.1 п.7.2 та п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про ПДВ" не зазначав, таких висновків в акті перевірки №3294/18-615/01168233 від 07.12.2010р. не викладав.

Долученими до справи письмовими поясненнями гр.ОСОБА_1 на ім'я прокурора міста Харкова не спростовується факт наявності господарських відносин між означеним суб'єктом господарювання та ДП "БМУ №168", позаяк ДП не указано серед викладеного в поясненнях переліку суб'єктів господарювання, з якими ТОВ "СК "Техспецбуд" не мало фінансово-господарських операцій. Фактичних даних про проведення будь-яких графологічних досліджень підпису гр.ОСОБА_1 до дати проведення ДПІ перевірки та врахування результатів цих досліджень при складанні акту №3294/18-615/01168233 від 07.12.2010р. відповідач до суду не подав.

Таким чином, інші обставини та доводи, окрім згаданих письмових пояснень, не були покладені контролюючим органом в основу судження про порушення ДП "БМУ №168" п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 і п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про ПДВ", а тому не підлягають судовій перевірці при розгляді і вирішенні даної адміністративної справи.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає судження податкового органу про вчинення ДП "БМУ №168" порушень п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 і п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про ПДВ" є необґрунтованим, та таким, що суперечить фактичним обставинам справи.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги Державного підприємства "Будівельно-монтажне управління №168", документально та нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.2011 року по справі№2-а-301/11/2070 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.2011р. по справі№2070/2а-301/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддяДюкарєва С.В.

Судді Катунов В.В. Перцова Т. С.