Ухвала суду № 18155012, 07.04.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2011 р.Справа № 2а-13034/10/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засіданняАнтоненко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова на Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2011р. по справі№2а-13034/10/2070

за позовом Приватного акціонерного товариства "Колос"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

про скасування рішення суб'єкта владних повноваження,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне акціонерне товариство «Колос» (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова (надалі по тексту відповідач) в якому просив суд:

-скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000531800/0 від 07.10.2010 року, яким визначено суму податкового зобовязання у розмірі за основним платежем-11013 грн., за штрафними санкціями-5506,5 грн., всього-16519,5 грн. з податку на додану вартість.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2011 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000531800/0 від 07.10.2010 року, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 16519,50 грн., з яких за основним платежем 11013 грн. та за штрафними санкціями-5506,50 грн.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме вимог Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідач зазначив, що судом першої інстанції не враховано, що правочин, укладений між позивачем та ПП «Каф-Буд» не спричиняє реального настання правових наслідків, а тому є нікчемним, в звязку з чим, позивачем неправомірно було віднесено до складу податкового кредиту податку на додану вартість за нікчемним правочином у сумі 11013 грн.

Позивач, подав заперечення на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Приватне акціонерне товариство "Колос" зареєстроване Виконавчим комітетом Харківської міської ради 25.04.1995 року.

Позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №100273528.

Фахівцями ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова з 01.09.2010 р. по 14.09.2010 р. була проведена позапланова виїзна перевірка приватного акціонерного товариства "Колос", у зв'язку з виникненням потреби у перевірці відомостей стосовно взаємовідносин з ПП "Каф-Буд" за період з 01.07.2007 р. по 31.05.2009 р. Перевіркою встановлено, що протягом періоду з 01.07.2007 р. по 30.09.2008 р. підприємство позивача мало взаємовідносини з ПП "Каф-Буд", а саме: приватним акціонерним товариством "Колос" укладено договір з ПП "Каф-Буд" за № 3/08 від 06.08.2007 р. про виконання робіт по устрою підвісних стель в житловому будинку від ПП "Каф-Буд". На виконання умов угоди № 3/08 від 06.08.2007 р. позивачем здійснено оплату, на що отримані податкові накладні № 1408/7 від 14.08.2007 р. на суму 83307 грн., у т. ч. ПДВ 13884,50 грн. та № 3110/7 від 31.10.2007 р. на суму 16536,6 грн., у т.ч. ПДВ 2756,1 грн. Суми податку на додану вартість по зазначених податкових накладних включені до податкового кредиту у березні 2008 р. та травні 2009 р. відповідно, які відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2008 р. та даним декларації з податку на додану вартість за травень 2009 р. Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі за платіжними документами № 259 від 01.02.2008 р., № 240 від 18.01.2008 р., № 50 від 14.08.2007 р., № 51 від 14.08.2007 р. До складу податкового кредиту включено суму податку на додану вартість у загальному розмірі 16640,60 грн.

Також, в акті перевірки вказано, що з акту невиїзної документальної перевірки ПП "Каф-Буд" від 02.03.2010 року № 785/18-007/34630421 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 р. по 30.09.2008 року вбачається, що перевіркою не встановлено витрат, які характеризують ведення фінансово - господарської діяльності, а саме транспортування, зберігання, навантаження, розвантаження, оренда складських приміщень, оренда основних засобів, обладнання, їх придбання, тощо. Згідно поданих до ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова податкових декларацій з податку на прибуток підприємства за перевіряємий період - основні засоби відсутні. Районний суд Ленінського району м. Харкова розглянувши кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 у здійснені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України (складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів) дійшов висновку що 04.03.2008 року, ОСОБА_1 працюючи директором ПП «Каф-буд»», будучи відповідальним за фінансово-господарську діяльність підприємства разом з невстановленою у ході досудового слідства особою, склав та підписав від імені підрядчика, завірив печаткою ПП «Каф-Буд» завідомо недостовірні документи. ОСОБА_1 свою вину визнав повністю. Декларації з ПДВ за липень-грудень 2007 року, січень-вересень 2008 року, уточненні розрахунки до декларацій за серпень, вересень 2008 року, декларації з податку на прибуток за 3 квартал 2007 року, 11 місяців 2007 року, 2007 рік з уточненим розрахунком до неї, 1 квартал 2008 року, 1 півріччя 2008 року, 3 квартали 2008 року з уточненим розрахунком до неї підписанні ОСОБА_1, надані до ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова та дані наведені у цих деклараціях не відповідають чинному законодавству, а показники діяльності за вищезазначений період є недійсними. А тому не задекларувавши податкові зобов'язання з податку на прибуток ПП «Каф-Буд» тим самим ухилилось від виконання обов'язків по їх сплаті. Таким чином, правочини, укладені та такі, що виконувались, від імені ПП «Каф-Буд» з постачальниками та покупцями, не спричиняють реального настання правових наслідків та суперечать інтересам держави та суспільства.

В акті перевірки приватного акціонерного товариства "Колос" зроблено висновок, що підприємством позивача порушено ч. 1 ст. 203, 215, п.1 ст.216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Каф-Буд» з ПрАТ «Колос», п.п. 7.4.4. п.7.4, п.п. 7.7.1 п.7.7 ст.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого не підтверджено суму податку на додану вартість на загальну суму 16641,0 грн., а саме за місяцями: березень 2008 року завищена сума податкового кредиту на суму 13 884,50 грн. та травень 2009 року завищена сума податкового кредиту на суму 2 756,10 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у розмірі 11013,00 грн., а саме за місяцями: березень 2008 року завищена сума податкового кредиту на суму 11013,00 грн.

За результатами перевірки було складено акт № 9361/1800/21184381 від 17.09.2010 р. На акт перевірки 28.09.2010 р. позивачем подано заперечення, яке залишено без задоволення, про що позивачу надіслано письмовий висновок від 04.10.2010 р. № 22470/10/18-018.

За результатами розгляду акту перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова податковим повідомленням-рішенням від 07.10.2010 р. № 0000531800/0 було визначено приватному акціонерному товариству "Колос" податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 16519,50 грн. (основний платіж - 11013,00 грн., штрафна (фінансова) санкція-5506,50 грн).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач прийшов до висновку про безпідставне включення позивачем до податкового кредиту за березень 2008 року та травень 2009 року суми податку на додану вартість, що сплачені на підставі договору підряду, укладеного з ПП "Каф-Буд", оскільки, на думку відповідача, такий договір не спричиняє реального настання правових наслідків та є нікчемним.

Висновки відповідача про нікчемність договору підряду, укладеного між позивачем та ПП "Каф-Буд", грунтувалися на відсутності у ПП "Каф-Буд" витрат, які характеризують ведення фінансово-господарської діяльності, неподанні звіту 1-ДФ, відсутності податкових декларацій з податку на прибуток підприємства, що, на думку відповідача, свідчить про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій підприємством та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками відповідача та не вбачає ознак укладення договору підряду з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Згідно з частиною 2 статті 215 цього Кодексу, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), у цьому разі визнання такого правочину недійсним не вимагається.

Отже, за вимогами зазначеної норми договір є нікчемним, якщо він був спрямований на незаконне заволодіння майном держави.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та ПП "Каф-Буд" був укладений договір підряду від 06.08.2007 року № 3-08 відповідно до п. 1.1 якого замовник (позивач) поручає, а підрядник ( ПП «Каф-Буд») зобовязується виконати роботи по улаштуванню підвісних стель в житловому будинку по вул. Кибальчича, 45 в м. Харкові.

Також, умовами договору підряду, укладеного між позивачем та ТОВ ПП "Каф-Буд" передбачено, що ціна робіт є договірною, оплата робіт здійснюється грошовими засобами на поточний рахунок підрядника, робота вважається виконаною, якщо з моменту отримання замовником акту виконаних робіт, від останнього не надійшло заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, фактичне виконання договору підряду між позивачем та ПП "Каф-Буд" підтверджено актом прийому підрядних робіт, довідкою вартості підрядних робіт, платіжними дорученнями по перерахуванню коштів за проведені роботи.

Отже, матеріалами справи підтверджено фактичне виконання сторонами умов договору підряду від 06.08.2007 року № 3-08.

Посилання податкового органу в апеляційній скарзі на нікчемність спірного договору підряду з тих підстав, що постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 25.11.2009 року встановлено, що ОСОБА_1 працюючи директором ПП "Каф-Буд", будучи відповідальним за фінансово-господарську діяльність з невстановленою у ході досудового слідства особою, склав та підписав від імені підрядника та завірив печаткою ПП "Каф-Буд" завдомо недостовірні документи, вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України ОСОБА_1 визнав повністю, колегія суддів важає необгрунтованими, оскільки у вказаній постанові досліджуються правовідносини ПП "Каф-Буд" з контрагентом до якого ПАТ «Колос» не відноситься, обставини, які були досліджені судом у кримінальній справі даної справи не стосуються.

Крім того, колегія суддів вважає необгрунтованими посилання відповідача на нікчемність спірного правочину з підстав підписання податкових декларацій ПП "Каф-Буд" не ОСОБА_1, а іншою особою, оскільки, відповідно до вимог Закону України "Про податок на додану вартість" підставою для формування податкового кредиту є податкова накладна, а не податкова декларація.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для висновку відповідача про нікчемність договору укладеного позивачем з ПП "Каф-Буд" слугував акт перевірки від 17.09.2010 р. № 9361/1800/21184381, в якому викладені твердження відповідача про те, що господарська діяльність позивача із його контрагентом ПП "Каф-Буд" містить ознаки нікчемності.

Між тим, враховуючи вимоги Цивільного кодексу України, колегія суддів зазначає, що основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки, на підставі якого відповідач дійшов висновку про нікчемність правочинів.

Спірний договір підряду, укладений між позивачем та ПП "Каф-Буд", не визнаний у встановленому законом порядку недійсним.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб"єкт владних повноважень на якого покладено обовязок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обгрунтованість висновків акту перевірки, то колегія суддів приходить до висновку, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України.

Отже, враховуючи, встановлення колегією суддів факту реального виконання робіт, обумовлених спірним договором підряду, надання позивачем належним чином оформлених документів в підтвердження виконання спірного договору та не надання податковим органом інших відомостей, які б свідчили про нікчемність спірного договору, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про наявність ознак нікчемності спірного правочину.

При цьому, колегія суддів не погоджується з доводами відповідача щодо безпідставного включення позивачем до складу податкового кредиту у березні 2008 року та травні 2009 року сум податку на додану вартість сплачених за операціями, проведеними на підставі договору підряду, укладеного з ПП "Каф-буд"", виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону України „Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту та є документом, який підтверджує факт сплати позивачем ПДВ у ціні товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сформував податковий кредит за березень 2008 року та травень 2009 року на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих ПП "Каф-Буд", включених до реєстру отриманих податкових накладних у березні 2008 року та травні 2009 року.

Отже, позивачем правомірно сформовано податковий кредит за березень 2008 року та травень 2009 року на підставі виданих ПП "Каф-Буд" податкових накладних.

Як вбачається з апеляційної скарги висновки відповідача щодо зменшення позивачу податкового кредиту ґрунтувалися на недекларуванні контрагентом позивача ПП "Каф-Буд" своїх зобовязань за договором підряду, укладеним з позивачем.

У той же час обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з отримання послуг у вищезгаданого контрагента, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту, відповідачем спростовані не були.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб"єкта владних повноважень обов"язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, податкового кредиту, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Обставини, які слугували фактичною підставою для зменшення позивачу суми податкового кредиту згідно спірного податкового повідомлення -рішення, знаходяться поза межами п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобовязання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем за березень 2008 року та травень 2009 року, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, сама по собі несплата податку контрагентом позивача (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит позивача.

Із зазначеного випливає, що суму податкового кредиту позивач сформував правомірно, оскільки податок на додану вартість входить до складу договірної суми, сплаченої позивачем ПП "Каф-Буд" та зазначений в податкових накладних, виданих контрагентом.

Отже, фактичні обставини справи обєктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ПП "Каф-Буд" і правомірність включення позивачем до податкового кредиту за березень 2008 року та травень 2009 року суми ПДВ по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем безпідставно було донараховано позивачу податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 16519,5 грн., у тому числі за основним платежем 11013 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 5506,5 грн.

Враховуючи те, що відповідачем не надано інших відомостей, які б свідчили про безпідставне включення позивачем до податкового кредиту за березень 2008 року та травень 2009 року сум податку на додану вартість, сплачених на підставі укладеного з ПП "Каф-Буд" договору підряду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2011р. по справі№2а-13034/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяШевцова Н.В.

Судді Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. Повний текст ухвали виготовлений 12.04.2011 р.