Ухвала суду № 18155018, 07.04.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2011 р.Справа № 2а-14323/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засіданняАнтоненко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.01.2011р. по справі№2а-14323/10/2070

за позовом Приватного підприємства фірма "Бона"

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

про визнання недійсним податкового повідомлення рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство фірма «Бона» (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова (надалі по тексту відповідач) в якому просив суд:

-визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №0000491550/0 від 02.11.2010 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.01.2011 р. адміністративний позов задоволено .

Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 02.11.2010 р. № 0000491550/0 винесене ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2011 р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідач зазначив, що у ході автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів було встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромислова група Антей» не задекларовано обєкт оподаткування та податкові зобовязання з ПДВ за перший та другий квартал 2010 року, в звязку з невизнанням ДПІ у Київському районі м. Харкова податкових декларацій як податкова звітність, в звязку з чим, на думку відповідача, позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту за період лютий-червень 2010 року податкові накладні, отримані від ТОВ «Агропромислова група Антей».

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції-без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Приватне підприємство фірма "Бона" зареєстроване виконавчим комітетом Харківської міської ради 20.12.1996 року №14801200000015360, та зареєстроване як платник податку на додану вартість 27.02.2002 року свідоцтво №29878236.

Фахівцем Державної податкової інспекції Червонозаводському районі м.Харкова була проведена документальна невиїзна перевірка ПП фірми “Бона”про результати документальної невиїзної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2010року, березень 2010року, квітень 2010року, травень 2010року та червень 2010року, виявлених за результатами автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за березень 2010року та червень 2010року.

За результатами перевірки складений акт від 22.10.2010 року №7362/15-510/23916606, яким встановлені порушення п.п.7.2.3 п.7.2, п.п. 7.4.1, п.п 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме: занижено податок на додану вартість на загальну суму 4200грн., у тому числі за лютий 2010року на суму 1400грн., за березень 2010року на суму 700грн., за квітень 2010року на суму 700грн., за травень 2010 року суму 700грн. та за червень 2010року на суму 700грн.

На підставі вказаного акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 02.11.2010року №0000491550/0 щодо донарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 6300,00 грн., з них 4200,00 грн. - за основним платежем, та 2100,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з неправомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Правила формування податкового кредиту платником податку на додану вартість визначені ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, право на податковий кредит відповідно до приписів п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”виникає по першій з подій, а саме: даті оплати товарів (робіт, послуг), або даті отримання податкової накладної.

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону України „Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) та видана платником податку.

Як вбачається з матеріалів справи, реальність здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ «Агропромислова група Антей», на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит за період лютий-червень 2010 року, підтверджується договором про надання охоронних послуг № 1/09-08 від 01.09.2008 року, відповідно до п. 1 якого замовник (ППФ «Бона») передає, а виконавець ( ТОВ ««Агропромислова група Антей») приймає під охорону огорожену територію, розташовану по вул. Чугуївській, 78 в м. Харків, що належить позивачу.

Фактичне надання послуг ТОВ “Агропромислова група Антей” з охорони території підтверджується актами надання послуг з вартістю наданих послуг від 28.02.2010 року у сумі 4200грн., від 31.03.2010 року у сумі 4200грн., від 30.04.2010 року у сумі 4200грн., від 31.05.2010року у сумі 4200грн., від 30.06.2010 року у сумі 4200грн.

Послуги з охорони надані ТОВ “Агропромислова група Антей” позивачем були оплачені, що підтверджується розрахунковими документами про списання коштів з рахунку позивача, що містяться в матерілах справи.

Крім того, адреса території, яка відповідно до спірного договору передавалася для охорони ТОВ “Агропромислова група Антей” співпадає з юридичною адресою позивача.

На момент видачі спірних податкових накладних контрагент позивача мав статус платника податку на додану вартість, що відповідачем не оспорюється, а отже відповідно до приписів пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" мав право видавати податкові накладні.

Таким чином, позивачем правомірно було сформовано податковий кредит на підставі отриманих від ТОВ “Агропромислова група Антей” податкових накладних за надані послуги з охорони, відповідного до спірного договору.

Висновки відповідача щодо неправомірного завищення позивачем податкового кредиту за період лютий-червень 2010 року грунтуються на невизнанні податкових декларацій ТОВ “Агропромислова група Антей” за перший та другий квартал 2010 року як податкової звітності.

Однак, колегія суддів зазначає, що Закон України “Про податок на додану вартість”не ставить право платника податку на податковий кредит від того, чи визнана податкова декларація контрагента позивача як податкова звітність. Вказаний Закон визнає тільки одну підставу для виключення з податкового кредиту відповідні суми ПДВ і цією підставою є відсутність належним чином оформленої податкової накладної, а не податкової декларації.

Крім того, реальність здійснення господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит за спірний період, ідтверджується матеріалами справи.

Як вбачається з матеріалів справи, обставини, які слугували фактичною підставою для зменшення позивачу суми податкового кредиту згідно спірного податкового повідомлення -рішення, знаходяться поза межами п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобовязання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина нє є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, сама по собі несплата податку контрагентом позивача (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит позивача.

Із зазначеного випливає, що суму податкового кредиту позивач сформував правомірно, оскільки податок на додану вартість входить до складу договірної суми, сплаченої позивачем контрагентам ТОВ “Агропромислова група Антей” та зазначений в податкових накладних, виданих контрагентом.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивачем не було надано на запити ДПІ № 7461/10/15-516 від 18.05.2010 р. та №14147/10/15-516 від 02.09.2010 доказів на підтвердження правовідносин з ТОВ «Агропромислова група Антей» колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки матеріалами справи підтверджено, що позивачем були надані, а відповідачем отримані документи щодо правовідносин з ТОВ «Агропромислова група Антей», про що свідчить штамп вхідної кореспонденції.

За таких обставин, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.01.2011р. по справі№2а-14323/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяШевцова Н.В.

Судді Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. Повний текст ухвали виготовлений 12.04.2011 р.