Ухвала суду № 18155010, 07.04.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2011 р.Справа № 2а-5844/10/1670

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засіданняАнтоненко Н.В.

представника позивача Олійник Ф.В.

представника відповідача Новікової Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремполімер" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.01.2011р. по справі№2а-5844/10/1670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремполімер"

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кремполімер» (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (надалі по тексту відповідач) в якому просив суд:

-скасувати податкові повідомлення-рішення №000536/1503/0/1918 від 18.06.2010 р. та № 00536/1503/1/2865 від 07.09.2010 р.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.01.2011 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.01.2011 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, на неповне зясування обставин справи, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивач зазначив, що плата за землю відповідно до ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» відноситься до загальнодержавних податків і зборів та підпадає під дію цього Закону. Законом України «Про систему оподаткування» передбачено, що зміни та доповнення до цього Закону, інших законів стосовно справляння податків і зборів (обовязкових платежів) вносяться не пізніше ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року, в звязку з чим, на думку позивача, судом першої інстанції не враховано, що зміни щодо розміру плати за землю внесені до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» набрали чинності з 01.01.2009 року і не можуть застосовуватися до обчислення плати за землю в 2008 році.

Відповідач подав заперечення на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції-без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Кремполімер" (код ЄДР 3214168) є орендарем земельних ділянок комунальної власності на підставі укладених із Кременчуцькою міською радою договорів оренди земельної ділянки від 18.06.2004, 27.11.2004, 05.07.2005.

Позивачем подано до Кременчуцької ОДПІподаткову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2008 рік, в якій самостійно нараховано орендну плату згідно з договорами оренди земельної ділянки за 2008 рік в розмірі 28452,56 грн.

З 03.06.2010 по 08.06.2010 Кременчуцькою ОДПІ проведено документальну невиїзну перевірку податкової декларації з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності з питання правильності нарахування та сплати позивачем орендної плати за земельну ділянку згідно податкової декларації за 2008 рік та договорів оренди земельної ділянки.

За результатами перевірки складено акт № 2796/15-227/32141668 від 09.06.2010, в якому зафіксовано порушення позивачем статті 21 Закону України "Про оренду землі" із змінами внесеними Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 03.06.2008 № 309-VІ, внаслідок чого занижено суму орендної плати за землю на загальну суму 29223,22 грн.

За висновками перевірки вказане порушення виникло у зв'язку з тим, що орендна плата по договором оренди земельної ділянки комунальної власності у 2008 році позивачем нараховувалася та сплачувалася в розмірі 1,5 % від грошової оцінки землі, замість встановлених 3 % від грошової оцінки землі.

На підставі акту перевірки № 2796/15-227/32141668 від 09.06.2010 Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №000536/1503/0/1918 від 18.06.2010, яким ТОВ "Кремполімер" визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати за землю в загальному розмірі 43834,89грн, в тому числі за основним платежем 29223,22 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 14611,67 грн.

За наслідками адміністративного оскарження відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 000536/1503/1/2865 від 07.09.2010, яким ТОВ "Кремполімер" визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати за землю в загальному розмірі 43834,89грн, в тому числі за основним платежем 29223,22 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 14611,67 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 14 Закону України “Про систему оподаткування”плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) відноситься до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України “Про плату за землю”).

Спеціальним Законом, який визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку є Закон України “Про плату за землю”.

Статтею 2 Закону визначено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Відповідно до ст. 7 Закону України “Про плату за землю” ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач орендував земельні ділянки на підставі договорів оренди від 18.06 2004 року, 27.11.2004 року, 05.07.2005 року, укладених з Кременчуцькою міською радою та сплачував орендну плату у 2008 році за землі згідно податкової декларації за земельні ділянки державної та комунальної власності відповідно до договорів оренди землі від 16.06.2004 р. та 27.11.2004 р. у розмірі 1,5 % від грошової оцінки та відповідно до договору оренди землі від 05.07.2005 р.- 1 % від грошової оцінки.

Відповідно до статті 14 Закон України “Про плату за землю”платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Згідно статті 17 Закон України “Про плату за землю”податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Статтею 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”передбачено право органів державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

За даними акту перевірки № 2796/15-227/32141668 від 09.06.2010 р. встановлено, що розміри податкових зобов'язань з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, орендовані позивачем у Кременчуцької міської ради відповідно до договорів оренди від 18.06.2004 р., 27.11.2004 р., 05.07.2005 р., зазначені позивачем в декларації, поданої на 2008 р., є меншими, ніж визначено за результатами перевірки, оскільки при заповненні податкових декларацій платником податку невірно визначено розмір орендної плати, чим порушено вимоги Закону України “Про оренду землі”.

Відповідач виходив з того, що з січня 2008 р. законодавчо встановлений мінімальний розмір річної орендної плати не може бути меншим 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року внесено зміни до частини 4 статті 21 Закону України "Про оренду землі" (набули чинності з 01.01.2008 року), згідно з якими річна орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю"; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".

22.05.2008 року Рішенням Конституційного Суду України N 10-рп/2008 визнані неконституційними положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", тому зміни до частини 4 статті 21 Закону України "Про оренду землі" ( 161-14 ) того ж змісту повторно були внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 03.06.2008 року і набули чинності 04.06.2008 року.

Таким чином, з 01 січня 2008 р. мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності та грошову оцінку яких встановлено, становить 3% від їх грошової оцінки.

Колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що формами плати за землю виступають податок на землю та орендна плата. Відносини оподаткування не можуть регулюватися на засадах угоди між учасниками, не передбачають укладання договорів стосовно виконання податкового обовязку. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що такі відносини регулюються виключно засобами владних приписів з боку держави і не можуть допускати засоби диспозитивності.

Хоча розмір орендної плати за землю є умовою договору оренди, разом з тим, орендна плата є формою податку на землю, справляння плати за землю є сферою регулювання податкового законодавства, Сплата обовязкових платежів, до яких віднесено і плату за землю (ст. 14 Закону України “Про систему оподаткування”) не може залежати від умов договору. Принципові засади такого регулювання містяться в статті 67 Конституції України, відповідно до якої кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, закріплює саме обовязок, а не зобовязання.

Отже, оскільки збіль шення мінімального розміру орендної плати за землю відбулося не у звязку з волевиявленням сторін договору, а у звязку зі зміною ставки податку відповідно до закону, то необхідність сплати земельного податку у новому розмірі виникла у позивача незалежно від внесення змін до договорів оренди за ініціативою сторін договору оренди землі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на ст.1, 7 Закону України "Про систему оподаткування" щодо набуття законної сили змін внесених до Закону України "Про оренду землі" з 1 січня 2009 року, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки зміна ставки земельного податку відбулася на підставі Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набув чинності з 01.01.2008 року, тобто з початку нового бюджетного року, а Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 03.06.2008 року, який набув чинності 04.06.2008 року, лише повторно було внесені зміни до Закону України "Про оренду землі" аналогічного змісту щодо ставки податку, при цьому зміни самого податку та механізму його справляння не відбулося.

За таких обставин, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремполімер" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.01.2011р. по справі№2а-5844/10/1670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяШевцова Н.В.

Судді Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. Повний текст ухвали виготовлений 12.04.2011 р.