Постанова № 18154558, 05.07.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-12360/10/2/0170

05.07.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІлюхіної Г.П.,

суддів Цикуренка А.С. , Омельченка В. А. секретар судового засіданняКондратова О.В.

за участю сторін:

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився,

третьої особи: не з'явився,

розглянувши апеляційні скарги Громадської організації "Судацький футбольний клуб "Сурож", Державної податкової інспекції в м.Судак Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В. ) від 03.03.11 у справі №2а-12360/10/2/0170

за позовом Громадської організації "Судацький футбольний клуб "Сурож" (вул. Леніна, 33, м. Судак, Автономна Республіка Крим, 98000)

до Державної податкової інспекції в м.Судак Автономної Республіки Крим (вул. Яблунева 10, м. Судак, Автономна Республіка Крим, 98023)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Судацька міська рада (вул. Леніна 85-а, м. Судак, Автономна Республіка Крим, 98000)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.03.2011 позов задоволено частково: скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Судак №0000151500/0 від 12.05.2010, №0000151500/2 від 29.06.2010, №0000151500/3 від 20.09.2010 в частині нарахування штрафних санкцій у сумі 80385,81 грн. В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено (арк.с.148-150).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що платнику податків правомірно нараховане податкове зобовязання по орендній платі за землю в сумі 160771,61 грн., оскільки починаючи з 08.02.2008 позивач мав сплачувати орендну плату за надану йому в користування земельну ділянку в сумі, яка дорівнювала трикратному розміру земельного податку, який визначений Законом України «Про плату за землю», однак, оскільки позивач є добровільно громадською організацією, основною метою діяльності якої є зміцнення здоровя, розвиток моральних, вольових та інтелектуальних здібностей громадян, що з 05.12.2000 внесена податковим органом до Реєстру неприбуткових організацій та вчиняв заходи щодо вирішення з Судацькою міською радою питання щодо надання йому пільги щодо сплати орендної плати, приймаючи до уваги значну суму донарахованого податкового зобовязання по орендній платі, то застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 80385,81 грн.призведе до зростання негативних наслідків для платника податків, що порушує принцип пропорційності.

Не погодившись з постановою суду, позивач - Громадська організація "Судацький Футбольний клуб "Сурож", звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить змінити постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.03.2011 в частині відмови у скасуванні податкових повідомлень-рішень №0000151500/0 від 12.05.2010, №0000151500/2 від 29.06.2010, №0000151500/3 від 20.09.2010 по донарахуванню податкового зобов'язання з орендної плати за землю у розмірі 160771,61 грн. (арк.с.156-158).

Також не погодившись з постановою суду, відповідач - Державна податкова інспекція в м.Судак Автономної Республіки Крим, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Громадської організації "Судацький футбольний клуб "Сурож" відмовити у повному обсязі (арк.с.164-167).

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що штрафні санкції встановлені податковим законодавством і повинні сплачуватись в повному обсязі і позивач не може бути звільнений від їх сплати.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, встановила наступне.

Працівниками Державної податкової інспекції в м.Судак Автономної Республіки Крим 06.05.2010 проведено невиїзну документальну перевірку повноти обчислення позивачем погодженого податкового зобовязання по орендній платі за землю.

За результатами перевірки 06.05.2010 складено Акт №388/15-3/19453098 (арк.с.6-7).

Перевіркою встановлено порушення позивачем статті 13 Закону України «Про плату за землю», статті 21 Закону України «Про оренду землі»- заниження податкового зобовязання по орендній платі за землю на 160771,61 грн.

12.05.2010 на підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0000151500/0, яким позивачу нараховане податкове зобовязання по орендній платі за землю у сумі 241157,42 грн., з яких 160771,61 грн. - за основним платежем, 80385,81 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (арк.с.111).

В результаті апеляційного оскарження позивачу відмовлено в задоволенні скарг рішеннями відповідача №1184/10/31-007 від28.05.2010, Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим №6587/7/25-023 від 29.06.2010, Державної податкової адміністрації України №19019/7/25-0215 від 14.09.2010 та прийняті податкові повідомлення рішення №0000151500/2 від 29.06.2010, №0000151500/3 від 20.09.2010 (арк.с.8,48-50,51-52,109-111,120-122,129-131,137-138).

Як вбачається з матеріалів справи, між Громадською організацією "Судацький футбольний клуб "Сурож" та Судацькою міською радою 30.04.1998 укладено Договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) №260, згідно якого позивач отримав у тимчасове користування на умовах довгострокової оренди строком на 50 років земельну ділянку площею 1,6998га. Пунктом 2.1 Договору визначено, позивач вносить щорічно орендну плату за 1,6998 га згідно з діючим законодавством(арк.с.9-10).

Відповідно до відомостей відділу Держкомзему в м.Судак (форма 6-зем) відповідно до яких станом на 01.01.2010 позивачем використовується земельна ділянка площею 1,6845 га (арк.с.16-18).

30.01.2008 рішенням 26 сесії 5 скликання Судацької міської ради №31327/26 «Про орендну плату за землю», пунктом 2 якого встановлено, що з 01.01.2008 річна орендна плата для земель несільськогосподарського призначення встановлюється в троєкратному розмірі земельного податку, який визначений Законом України «Про плату за землю». Зазначено рішення опубліковано 08.02.2008 у газеті «Судацькі відомості»№6 (арк.с.61-63).

Позивачем надавались Розрахунки орендної плати та ним сплачено за 2008 -2009 роки та 3 місяця 2010 року орендна плата у розмірі 83944,27 грн., а не 244715,88 грн. (арк.с.11-15,46).

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову, з наступних підстав.

На правовідносини сторін, що виникли, поширюються норми Конституції України, Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі»№161-ХІV від 06.10.1998 (далі Закон №161-ХІV), Закону України «Про плату за землю»№2535-ХІІ від 03.07.1992 (далі - Закон №2535-ХІІ), Закону України “Про систему оподаткування” №1251-XII від 25.06.1991, Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” №2181-ІІІ від 21.12.2000, наказ Державної податкової адміністрації України від 20.12.2005 №588 "Про затвердження форми податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Статтями 159, 163 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні; в мотивувальній частині зазначаються встановлені судом обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений Конституцією та діючим законодавством України.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про державну податкову службу в України»органи державної податкової служби України у своєї діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими в межах їх повноважень.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№107 від 28.12.2007 внесені зміни до статті 21 Закону України «Про оренду землі», відповідно до яких з 01.01.2008 встановлений новий мінімальний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 №1251-XII (в редакції Закону України від 18.02.1997 №77/97-ВР), який визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) та пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

З уведенням у дію Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" від 25.03.2005 №2505-IV змінився порядок справляння земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, яким було внесено зміни до Закону України "Про систему оподаткування", Закону України "Про плату за землю" від 03.07.1992 №2535-XII , Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 №161-XIV.

Згідно з цими змінами орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності відноситься до переліку загальнодержавних податків і справляється у порядку, визначеному Законом №2535-ХІІ.

Відповідно до статті 2 Закону України “Про плату за землю” використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Відповідно до статті 13 Закону України “Про плату за землю” підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Статтями 14, 15 зазначеного Закону встановлено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов'язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачуються за фактичний період перебування землі у власності або у користуванні у поточному році.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про плату за землю»розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Статтею 1 Закону України «Про оренду землі»визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про плату за землю" та керуючись пунктом 3 статті 8 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" і підпунктом "ї" підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 Закону №2181-III Державна податкова адміністрація України своїм наказом від 20.12.2005 №588 "Про затвердження форми податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності" затвердила форму податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, згідно якої платник податку зобовязаний сплатити суму податкового зобовязання, самостійно визначений ним у податковій декларації, протягом строків, встановлених пунктом 5.3 статті 5 Закону України №2181-ІІІ.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі», в редакції, що діяла в оспорюваний період, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю").

Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".

Як вбачається з матеріалів справи, орендодавцем Судацькою міською радою, прийнято рішення №31327/26«Про орендну плату за землю», яке встановило з 01.01.2008 розмір орендної плати. Вказане рішення не скасовано, не визнано нечинним та є діючим, отже, позивач був зобовязаний платити орендну платню в трикратному розмірі земельного податку, який визначений Законом України «Про плату за землю».

Таким чином, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції, що податкові повідомлення - рішення №0000151500/0 від 12.05.2010, №0000151500/2 від 29.06.2010, №0000151500/3 від 20.09.2010 в частині визначення податкового зобовязання по донарахуванню орендної плати в сумі 160771,61 грн. прийнято відповідачем правомірно.

Порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, передбачений Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", розповсюджується також на оренду плату.

Відносно застосування спірними податковими повідомленнями-рішеннями до позивача штрафних санкцій на підставі підпунктів 17.1.3, 17.1.61 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Згідно з підпунктом "б" підпункту 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 вищезазначеного Закону контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Враховуючи те, що відповідач правомірно здійснив донарахування позивачу суми податкового зобов'язання з орендної плати внаслідок виявленого під час перевірки заниження суми податкового зобов'язання, заявленого в податкових деклараціях, застосування до позивача штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" спірними податковими повідомленнями-рішеннями є правомірним.

Підстав вважати здійснений відповідачем розрахунок штрафних санкцій неправомірним чи неправильним судова колегія не вбачає.

Отже, позивач зобовязаний сплатити нараховане податкове зобовязання по орендній платі за землю в сумі 241157,42 грн., з яких 160771,61 грн. - за основним платежем, 80385,81 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судова колегія не приймає висновки суду першої інстанції, що оскільки позивач є добровільно громадською організацією, основною метою діяльності якої є зміцнення здоровя, розвиток моральних, вольових та інтелектуальних здібностей громадян, що з 05.12.2000 внесений податковим органом до Реєстру неприбуткових організацій та вчиняв заходи щодо вирішення з Судацькою міською радою питання щодо надання йому пільги щодо сплати орендної плати, приймаючи до уваги значну суму донарахованого податкового зобовязання по орендній платі, то застосування до позивача штрафних санкцій ще в більшому розмірі призведе до зростання негативних наслідків для платника податків, що порушує принцип пропорційності.

Посилання суду першої інстанції на принцип справедливості та пропорційності, при викладених обставинах, не є коректним, так як суперечить статті 67 Конституції України, згідно якої кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Доводи позивача, що розмір орендної плати встановлений в договорі і не змінювався безпідставні, так як договір в частині розміру орендної плати містить відсилку на норми діючого законодавства України.

Відповідно до вимог статей 70, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність та обґрунтованість своїх вимог.

Таким чином, судова колегія вважає помилковим висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позову.

Судове рішення в частині скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в м.Судак №0000151500/0 від 12.05.2010, №0000151500/2 від 29.06.2010, №0000151500/3 від 20.09.2010 про визначення податкового зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у сумі 80385,81 грн. прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для скасування судового рішення і прийняття нового в порядку пункту 4 частини першої статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України.

Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції в м.Судак Автономної Республіки Крим підлягає задоволенню, апеляційна скарга Громадської організації "Судацький футбольний клуб "Сурож" залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 3 частини першої статті 198, пунктом 4 частини першої статті 202, частиною другою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Громадської організації "Судацький футбольний клуб "Сурож" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.03.11 у справі №2а-12360/10/2/0170 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Судак Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.03.11 у справі №2а-12360/10/2/0170 задовольнити повністю.

3. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.03.11 у справі №2а-12360/10/2/0170 в частині скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в м.Судак №0000151500/0 від 12.05.2010, №0000151500/2 від 29.06.2010, №0000151500/3 від 20.09.2010 про визначення податкового зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у сумі 80385,81 грн. скасувати.

4. Прийняти нову постанову.

5. В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанову може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 11 липня 2011 р.

Головуючий суддяпідписГ.П.Ілюхіна

Судді підпис А.С. Цикуренко підпис В.А.Омельченко З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна