Ухвала суду № 18153439, 21.07.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2011 р. < Текст >Справа № 80544/09/9104 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддіПліша М.А.,

суддів Коваля Р.Й., Судової-Хомюк Н.М.,

при секретарі судового засіданняЛивак М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Галдімбуд» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2009 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Галдімбуд» до державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И Л А :

товариство з обмеженою відповідальністю «Галдімбуд» звернулося в суд першої інстанції з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000512302/0/3421 від 20 лютого 2009 р.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2009 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції товариство з обмеженою відповідальністю «Галдімбуд» оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права та з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи.

В апеляційній скарзі зазначає, що у процесі господарських відносин, що виникли між ТзОВ «Галдімбуд» та ТзОВ «Профліга», в силу укладених договорів між господарюючими суб'єктами, підписання актів виконаних робіт, наданні податкових накладних та перерахуванні коштів за надані послуги, відповідно до ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у ТзОВ «Галдімбуд» виникло право на податковий кредит, а в ТзОВ «Профліга» виник обов'язок щодо декларування податкового зобов'язання. Погоджуючись з рішенням контролюючого органу, суд кваліфікує отримання права позивача на формування податкового кредиту, як податкову вигоду. Зазначена позиція суду базується на тому, що правочини укладені між ТзОВ «Галдімбуд» та ТзОВ «Профліга» є нікчемними та не створюють юридичних насідків, оскільки, відбулось неправомірне одержання позивачем права на податкову вигоду шляхом надмірного формування податкового кредиту у зв'язку із несплатою його контрагентом податку до бюджету. Таким чином, на думку суду, зі змісту вищезазначених фактів на підставі ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочини, укладені між ТзОВ «Галдімбуд» та ТзОВ «Профліга» є нікчемними, правовідносини які виникли між зазначеними господарюючими суб'єктами не створюють жодних правових наслідків, тому позивач, у розрізі ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» на має права на формування податкового кредиту.

Однак із таким висновком суду, апелянт не погоджується.

При цьому зазначає, що згідно видаткових накладних, наявних в матеріалах справи, ТзОВ «Профліга» надало ТзОВ «Галдімбуд» послуги та виписало податкові накладні за період з березня 2008 року по жовтень 2008 року, згідно яких позивач сформував податковий кредит. Позивачем було оплачено надані послуги, підтвердженням чого є наявність в матеріалах справи виписок з банківського рахунку позивача у справі.

Згідно п. 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вище згаданого Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари(послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари(послуги), та складається, із сум податків, нарахованих(сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті .6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів(у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону, будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт(послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів у оплату вартості таких робіт(послуг) (редакція чинна на момент проведення перевірки).

Позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірений період були надані податкові накладні, що знаходяться в матеріалах справи, які не мали недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством.

Крім того, апелянт зазначає, що відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. Платники податку, визначені у пп. «а», «в», «г», «д» п. 10.1 ст. 10 вище зазначеного Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту-та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону). Таким чином, як випливає з вище наведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування.

У відповідності до вимог пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 згаданого Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари(послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Орган державної податкової служби, вважає, що позивачем отримано податкові накладні від платників, які не здійснювали поставки товарів(послуг), а тому такі не можуть бути використані при формуванні податкового кредиту.

На виконання положень частин 4 та 5 ст. 11 КАС України, судом було оголошено перерву для надання відповідачем в порядку передбаченому ч.2 ст.71 КАС України, докази в підтвердження обставин безтоварності господарських операцій та нікчемності угод, укладених між позивачем та його контрагентом, які порушують публічний порядок - спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем в підтвердження правомірності позиції викладеної в акті перевірки надано суду: картку платника податків - ТзОВ «Профліга», з якої вбачається, що свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано 23.03.2009 року; докази порушення кримінальної справи проти згаданого товариства.

Щодо обставин безтоварності господарських операцій, то апелянт вказує, що в матеріалах справи наявні видаткові накладні, податкові накладні, виписки з банківського рахунку позивача, які в своїй сукупності вказують на обставини товарності господарських операцій. Інших доказів, які б вказували на безтоварність згаданих господарських операцій відповідачем - особою на яку законодавець, в даному випадку покладає обов'язок доказування, не представлено

Щодо факту порушення кримінальної справи проти посадових осіб ТзОВ «Профліга» за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 та ч. 1 ст. 209 КК України, то апелянт вказує, що згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. З врахуванням того, що органом державної податкової служби не представлено обвинувального вироку суду щодо посадових осіб ТзОВ «Профліга» - допустимого доказу, у суду мали б бути відсутні законні підстави вважати доведеним факт спрямованості правочину на порушення публічного порядку.

Щодо обставин анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ТзОВ «Профліга», то апелянт зазначає, що суд не взяв до уваги те, що свідоцтво платника податків згаданого товариства анульовано 23.03.2009 року, після вчинення згаданих господарських операцій.

Крім того апелянт зазначає, що неподання контрагентом звітності, то такі обставини не можуть свідчити про нікчемність правочину та безтоварність господарських операцій, оскільки сам факт, неналежного декларування таких зобов'язань, не звітування перед органами державної податкової служби однією зі сторін договору не свідчить про наявність мети у згаданого товариства на укладення угоди, яка суперечить інтересам держави. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, неправомірне їх декларування, не звітування, відповідальність за що передбачена чинним законодавством, а не вчинення правочину чи господарського зобов'язання, їх безтоварності.

Судом не надано оцінку добросовісності позивача при вчиненні згаданих господарських операцій, на що платником податків було отримано Свідоцтво №17977608 про реєстрацію платника податку на додану вартість ТзОВ «Профліга», підтвердження в угодах укладених між згаданими суб'єктами господарювання того факту, що останні мають статус платників податку на додану вартість. За таких обставин, добросовісність та обачність позивача по згаданих господарських операціях підтверджується, тим, що ним була зібрана оприлюднена інформація, яка б вказувала на добросовісність чи недобросовісність його контрагентів.

Таким чином, висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, не є достатньо обґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому, у суду були відсутні правові підстави вважати податкове повідомлення-рішення, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість правомірним.

Враховуючи наведене просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задоволити позов у повному обсязі.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріли справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що ДПІ у Залізничному районі м. Львова проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Галдімбуд» з питань правових взаємовідносин із ТзОВ «Профліга» за період з01.03.2008 року по 30.10.2008 року, за результатами, якої складено акт від 05.02.2009 р. № 131/23-2/33982008. Податковим органом в ході перевірки ТзОВ «Галдімбуд» встановлено, що всупереч вимог п.п. 7.2.3., п. 7.2, п.п. 7.4.1., 7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством неналежно включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість за взаєморозрахунками із ТзОВ «Профліга» за рахунок відсутності податкового зобов'язання у постачальника в сумі 34 137, 00 грн. На підставі вище зазначеного Акту перевірки відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення рішення яким товариству визначено суму податкового зобовязання в розмірі 50982,00 грн.

Крім того судом першої інстанції встановлено, що між ТзОВ «Галдімбуд» та ТзОВ «Профліга» виникли наступні правовідносини. На підставі усних домовленостей та договорів між ТзОВ «Галдімбуд» та ТзОВ Профліга», зокрема договору № 06сп-04 від 04.03.08р. , - роботи по реконструкції споруди Палацу водних видів спорту за адресою м. Львів вул. Кн. Ольги, 114, договору № 08сп-22 під 22.05.08 р. - капітальний ремонт залізобетонної огорожі спортивної бази «Львівський стрілецький стенд» за адресою м. Львів, вул. Ярошенка, 34, договору № 09/1сп-1 від 01.08.08 р. - будівництву автоцентру «Фольксваген» за адресою с. Зимна вода, Львівської обл., та договору №І0/1сп-1 від 21.08.08 р. - роботи по будівництву автоцентру «Фольксваген» за адресою Зимна вода, Львівської обл. Оплата здійснювалась згідно платіжних доручень №141 від 13.03.2008 р., №196 від 22.04.2008 р., №356 від 17.07.2008 р., №511 від 17.09.2008 р. Однак, ТзОВ «Профліга» зазначені податкові зобов'язання не декларувались, а останню декларацію з податку на додану вартість товариством подано за лютий 2008 року. З березня 2008 року товариство податкову звітність до органів податкової служби не подавало, і згідно Акту ДПІ у Франківському районі м. Львова від 24.03.2009 р. №5790/10/15-216 у зв'язку з ненаданням податковому органу декларацій з податку на додану вартість протягом 12 послідовних місяців з 01.03.2008 р. по 28.02.2009 р. анульовано Свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість ТзОВ «Профліга».

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції вважав отримання права позивача на формування податкового кредиту, як податкову вигоду, при цьому суд першої інстанції виходив з того, що правочини укладені між ТзОВ «Галдімбуд» та ТзОВ «Профліга» є нікчемними та не створюють юридичних насідків, оскільки, відбулось неправомірне одержання позивачем права на податкову вигоду шляхом надмірного формування податкового кредиту у зв'язку із несплатою його контрагентом податку до бюджету, а відтак не створюють жодних правових наслідків, тому позивач, з урахуванням вимог ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не має права на формування податкового кредиту.

Проте колегія суддів з такими доводами суду першої інстанції не погоджується.

Згідно п. 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 вище вказаного Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається окупцю, копія залишається у продавця товарів(робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. У відповідності до п.п.7.2.1. п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 цього ж Закону, для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту достатньо таких підстав, як здійснення операцїї з придбання товарів, наявність належним чином оформленої податкової накладної, виданої платником податку на додаву вартість, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті б та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті), послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Згідно п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого(нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів(послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У відповідності до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 даного Закону сума податку, що підлягає сплаті(перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно видаткових накладних, наявних в матеріалах справи, ТзОВ «Профліга» надало ТзОВ «Галдімбуд» послуги та виписало податкові накладні за період з березня 2008 року по жовтень 2008 року, згідно яких позивач сформував податковий кредит. Позивачем було оплачено надані послуги, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з банківського рахунку позивача. Податкові накладні виписані ТзОВ «Профліга», що підтверджують обґрунтованість віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість не мають недоліків і порядок їх заповнення відповідає нормам чинного законодавства.

Колегія суддів зазначає, що згідно п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. Платники податку, визначені у пп. «а», «в», «г», «д» п. 10.1 ст. 10 вище зазначеного Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту-та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону). З огляду на це суд апеляційної інстанції вважає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Суд першої інстанції погодився з доводами податкового органу що позивачем отримано податкові накладні від платника, який не здійснював поставки товарів(послуг), а тому такі не можуть бути використані при формуванні податкового кредиту і як доказ цього вважав наявність картки платника податків - ТзОВ «Профліга», згідно якої свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано 23.03.2009 року та докази порушення кримінальної справи проти посадових осіб товариства.

В матеріалах справи наявні видаткові накладні, податкові накладні, виписки з банківського рахунку позивача, які в своїй сукупності вказують на обставини товарності господарських операцій, які мали місце між ТзОВ «Профліга» та ТзОВ «Галдімбуд», доказів, які б свідчили на безтоварність вище згаданих господарських операцій ні судом першої інстанції ні при апеляційному розгляді не встановлено, а відповідачем - особою на яку законодавець, в даному випадку покладає обов'язок доказування, не представлено.

Колегія суддів зазначає, що анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ТзОВ «Профліга» мало місце 23.03.2009 року тобто уже після вчинення згаданих господарських операцій.

Крім того факт порушення кримінально справи проти посадових осіб ТзОВ «Профліга» за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 та ч. 1 ст. 209 КК України не є достатнім та абсолютним, в даній спірній ситуації, для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки відсутній обвинувальний вирок суду.

Неподання контрагентом звітності, також не може свідчити про нікчемність правочину та безтоварність господарських операцій, бо сам факт, неналежного декларування таких зобов'язань, не звітування перед органами державної податкової служби однією зі сторін договору не свідчить про наявність мети у згаданого товариства на укладення угоди, яка суперечить інтересам держави. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, неправомірне їх декларування, не звітування, відповідальність за що передбачена чинним законодавством, а не вчинення правочину чи господарського зобов'язання, їх безтоварності.

З огляду на вище наведене суд апеляційної інстанції вважає, що постанову суду першої інстанції слід скасувати, бо вона прийнята з порушення норм матеріального права, і висновки суду не відповідають обставинам справи, а позовні вимоги задовольнити.

Керуючись ч.3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ст.207, ст.206, ст. 254 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Галдімбуд» - задовольнити, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2009 року у справі № 2а-2287/09 скасувати.

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова № 0000512302/0/3421 від 20 лютого 2009 р.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді Р.Й. Коваль

Н.М. Судова-Хомюк

Повний текст ухвали виготовлений 26.07.2011 року