Ухвала суду № 18153044, 14.07.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2011 р. <Текст >Справа № 46375/09 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Носа С.П., Шавеля Р.М.

при секретарі судового засідання: Курдоби Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Рівне на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2009 року в справі за позовом Закритого акціонерного товариства «Електро» до Державної податкової інспекції в місті Рівне про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних(фінансових) санкцій,-

В С Т А Н О В И Л А:

21.11.2008 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання нечинними податкових повідомлення-рішеннь №0001412342/2/23-121 від 03.10.2008 року, №0001271742/2/17-123 від 02.10.2008 року та рішення про застосування штрафних(фінансових) санкцій №0001422342/0/23-121 від 26.05.2008 року з моменту їх прийняття.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач за наслідками планової перевірки безпідставно визначив заниження об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2005 рік у розмірі 5049,00 грн. та за 2006 рік у розмірі 30971,00 грн., оскільки співставив не порівнювані показники даних бухгалтерського обліку та даних Декларації. Окрім того, відсутні порушення щодо правильності отримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб за 2005-2007 роки в сумі 53572,33 грн. з сум польового забезпечення, виплаченого працівникам підприємства згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.99 р. № 490 «Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер», оскільки ці виплати не включаються до фонду оплати праці. Заперечує необхідність застосування реєстраторів розрахункових операцій внаслідок того, що готівкова виручка від реалізації цукру власного виробництва в касу підприємства не надходила, а за дорученням покупця здана безпосередньо на поточний рахунок підприємства, відкритий у банку. При уточненні позовних вимог просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0001412342/2/23-121 від 03.10.2008р. в частині нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 37 005,00 грн.. в тому числі основного платежу на 24 670,00 грн., штрафних (фінансових) санкцій в сумі 12 335,00 грн. з моменту його прийняття, визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0001271742/2/17-123 від 02.10.2008р. та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001422342/0/23-121 від 26.05.2008р. в повному обсязі з моменту їх прийняття.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2009 року адміністративний позов задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення №0001412342/2/23-121 від 03.10.2008р. в частині нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 37005,00 грн., в тому числі основного платежу 24670,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 12335,00 грн. з моменту його прийняття. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення №0001271742/2/17-123 від 02.10.2008р. з моменту його прийняття. Визнано нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001422342/0/23-121 від 26.05.2008р. з моменту його прийняття.

Відповідач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, вказавши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права є незаконною, просить її скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В апеляційній скарзі покликаються на те, що пунктом 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996, «Порядком складання декларації про прибуток», затвердженим наказом ДПА України від 08.07.1997р. №214 та Наказом ДПА України «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання» від 29.01.2003р. за №42 з наступними змінами і доповненнями, передбачено, що податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку і дані, приведені в податковій декларації повинні підтверджуватися первинними документами обліку та відповідати податковому облік. Зазначає, що при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку. Відповідно до п.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-ХІV від 16.07.99 р. із змінами та доповненнями підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Абзацом 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 року (зі змінами та доповненнями) зазначено, що будь-які витрата не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку, не належать до складу валових витрат. Як вбачається з акту перевірки підставою для прийняття оскаржуваного рішення послужило те, що йому під час перевірки в підтвердження віднесення до складу валових витрат, витрат на придбання товарів (робіт, послуг) на суму 20295,00 грн. за 2005 р. та 78485,00 грн. за 2006 р. документів не надано.

Особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не зявилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що ДПІ в м. Рівне проведено планову виїзну комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства Рівненського управління ЗАТ «Електро» за період з 01.01.2005р. по 31.12.2007р.

За результатами перевірки відповідачем складений акт від 16.05.2008р. № 597/23-100/00132546, у якому зазначено про порушення абз.4 пп.5.3.9 п.5.3, п.5.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток за 2005 рік у розмірі 5 049.00 грн., за 2006 рік у розмірі 30 971,00 грн.; пункту 1 ст.З Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» внаслідок чого не проведено через реєстратор розрахункових операцій суму 25 420,00 грн.; п.1.1 ст.1, п.п. «д» п.п 1.3 ст.1, п.2.1 ст.2. п.п.3.1 ст.З, п.п.4.2.1 п.4.2 ст.4. п.7.1 ст.7, п.п.8.1.1 та п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8, п.п. «а» п.19.2 ст.19, п.п. «а» п.п.20.3.1 п.20.3.2, п.п.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого не утриманий і не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб за 2005-2007 рр. у сумі 53 572,33 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення- рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій. За результатами адміністративного апеляційного оскарження позивачем прийнятих рішень та за результатами внесення змін до податкових повідомлень-рішень, що прийняті відповідачем самостійно, суми, визначені до сплати в бюджет, становлять:

податкове повідомлення-рішення №0001412342/2/23-121 від 03.10.2008р., яким донараховано податок на прибуток в розмірі 54 007,50 грн., в тому числі основного платежу на 36 005,00 грн., штрафні (фінансові) санкції на 18 002,50 грн..

податкове повідомлення-рішення №0001271742/2/17-123 від 02.10.2008р., яким донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 52 465,05 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 104 930,10 грн., а всього 157 395,15 грн.

рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 26.05.2008р. №0001422342/0/23-121 сума штрафних (фінансових) санкцій визначена в розмірі 127 100.00 грн.

Згідно висновків відповідача, викладених у акті перевірки, первинні бухгалтерські документи за 2005р. дають підстави визначити, що загальна сума витрат на придбання товарів (робіт, послуг) підприємства становить 959 005,00 грн., а у Декларації з податку на прибуток підприємства за 2005 рік підприємство вказало 979 300,00 грн., що на 20 295,00 грн. більше; загальна сума витрат на придбання товарів (робіт, послуг) за 2006 р. згідно первинних документів становить 1 330 615,00 грн., а у Декларації вказана сума у 1409 100,00 грн.. що на 78 485,00 грн. більше, загальна сума заниження об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2005-2006 роки становить 98 780, 00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що позивач дотримався законодавчих вимог щодо документального забезпечення для нарахування надбавки за роз'їзний та пересувний характер робіт. Підприємство оформляло накази про відрядження електролінійних бригад для будівництва об'єктів у 2005, 2006 та 2007 роках, які задокументовані аналогічно оформленню службових відряджень, ведеться книга наказів, оформляються відрядні посвідчення. Правомірність нарахування надбавки, розмір якої не перевищує граничні розміри добових виплат встановлених для відряджень, підтверджується відповідачем в акті перевірки.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, що вимоги позивача грунтуються на законі, підтверджені матеріалами справи та доведені у судовому засіданні, і тому слід позов задовольнити повністю та визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0001412342/2/23-121 від 03.10.2008р. в частині нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 37 005,00 грн., в тому числі основного платежу на 24 670,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 12 335,00 грн. з моменту його прийняття, визнати нечинними податкове повідомлення-рішення №0001271742/2/17-123 від 02.10.2008р. та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001422342/0/23-121 від 26.05.2008р. в повному обсязі з моменту їх прийняття.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Спір між позивачем та відповідачем пов'язаний з сумою коригувань, що відображена у рядку 05.2 Декларації з податку на прибуток підприємства за 2005 та за 2006 рік, як самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів. Коригування показників Декларацій за 2005 та 2006 роки документально оформлене позивачем бухгалтерськими довідками від 03.02.2006р. та 07.02.2007р. та відповідає пп.5.2.7 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який передбачає, що до валових витрат включаються суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пп.2.3.4 п.2.3 ст.2 «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 р. № 327. не допускається відображення в акті перевірки необгрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів. Окрім того, будь-який висновок акта перевірки, який стосується оцінки повноти та своєчасності виконання платником своїх зобов'язань перед бюджетом, має ґрунтуватись на відповідних доказах, отриманих в ході перевірки. Базою для перевірки виступають дані бухгалтерського обліку або дані первинних документів, які надано для перевірки.

Згідно з наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003р. №143 «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання» (із змінами та доповненнями) у рядку 05 Декларації з податку на прибуток підприємства відображається коригування усіх загальних валових витрат, що зазнало підприємство, а не лише витрат на придбання товарів (робіт, послуг), про які зазначено у акті перевірки.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що відповідач зобов'язаний був у акті перевірки детально вказати з яких саме витрат складається сума коригування валових витрат і якими саме первинними документами таке коригування підтверджується чи не підтверджується, вказати первинні бухгалтерські документи, яких не вистачає для підтвердження валових витрат позивача. Окрім того, відповідач у акті перевірки та представник останнього в судовому засіданні не навів детальних розрахунків, на підставі яких визначено об'єкт оподаткування податком на прибуток в частині коригування валових витрат, сума яких відображена у рядку 05.2 Декларації про прибуток підприємства за 2005 р. та 2006р., та не навів будь-яких доказів та обгрунтувань правомірності включення до складу об'єкта оподаткування суми у 20 295,00 грн. за 2005 рік і суми у 78 485,00 грн. за 2006 рік.

При нарахуванні окремим категоріям працівників надбавки за пересувний та роз'їзний характер робіт позивач не утримав та не перераховував до бюджету податок з доходів фізичних осіб, керуючись підпунктом 4.3.2 пункту 4.3 статті 4 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб», який передбачає, що до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включається сума коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, з урахуванням норм пункту 9.10 статті 9 цього Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.99 р. №490 «Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер» встановлено, що підприємства, установи, організації самостійно встановлюють надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником.

Граничні розміри надбавок (польового забезпечення) працівникам за день не можуть перевищувати граничні норми витрат, установлених Кабінетом Міністрів України для відряджень у межах України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року № 663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження у межах України та за кордон» встановлений розмір компенсації працівнику за службове відрядження, який застосовується і для розрахунку компенсації за роз'їзний (пересувний) характеру робіт.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, що виплачуються у розмірі, передбаченому колективним договором, який не перевищує граничних норм витрат, понесених у зв'язку з відрядженням, не є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб.

Що стосується прийняття рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 26.05.2008р. №0001422342/0/23-121, то у акті перевірки зазначено, що 15.06.2007р. згідно прибуткового касового ордера б/н та запису в касовій книзі в касу оприбуткована готівка в сумі 25 420,00 грн. за реалізацію цукру, а кошти здані в банк як виторг. Оприбуткування готівки в касі без застосування реєстратора розрахункових операцій відповідач вважає порушенням п.1 ст.З Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Разом з тим, в оспорюваному рішенні про застосування штрафних (фінансових) санкцій вказано на порушення позивачем п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою НБУ від 15.12.2004р. №637, а не Закону «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Пункт 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні передбачає, що уся готівка, яка надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Позивачем згідно видаткової накладної № ЕЛ-0000018 від 15.06.2007р. здійснено продаж цукру приватному підприємцю, кошти від реалізації якого за дорученням здані на рахунок підприємства, відкритий у банку, через фізичну особу працівника підприємства ОСОБА_1, така операція відповідає договору доручення, передбаченому главою 68 Цивільного кодексу України.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки прийняті відповідачем повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних санкцій не відповідають вимогам чинного законодавства, а вимоги позивача ґрунтуються на законі та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Рівне залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2009 року у справі 2а-7896/08 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст ухвали виготовлено 19.07.2011 року.

Головуючий суддяА.М.Ліщинський

СуддіС.П. Нос

Р.М.Шавель