Ухвала суду № 18152185, 17.08.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-16223/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Векуа Н.Г.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

"17" серпня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Грибан І.О.

Ісаєнко Ю.А.

при секретарі Корженковій І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргоюДержавної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2011 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НВО «Промвпровадження»до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «НВО «Промвпровадження»(далі по тексту ТОВ «НВО «Промвпровадження») звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, в якому просило:

- визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення рішення відповідача від 11 жовтня 2010 року №0001540703/0 про відмову у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в рахунок погашення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів по декларації за квітень 2010 року в розмірі 189664,00 грн.;

- зобовязати відповідача підтвердити правомірність права позивача на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в рахунок погашення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів по декларації за квітень 2010 року в розмірі 189664,00 грн.;

- зобовязати відповідача поновити у картці особового рахунку підприємства суму бюджетного відшкодування у розмірі 189 664,00 грн. з можливістю вільного користування зазначеною сумою в рахунок погашення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції позивач уточнив свої вимоги та просив суд скасувати податкове повідомлення рішення відповідача від 11 жовтня 2010 року №0001540703/0 про відмову у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в рахунок погашення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів по декларації за квітень 2010 року в розмірі 189664,00 грн. та зобовязати ДПІ у Печерському районі м. Києва підтвердити правомірність права позивача на отримання ним бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в рахунок погашення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів по декларації за квітень 2010 року в розмірі 189664,00 грн..

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 лютого 2011 року позов ТОВ «НВО «Промвпровадження»задоволено.

Не погоджуючись з вищевказаним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати оскаржувану ним постанову та постановити нову, якою повністю відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 06.10.2010 р. по 11.10.2010 р. службовими особами відповідача була проведена позапланова невиїзна перевірка TOB «НВО «Промвпровадження»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 189 664,00 грн. за квітень 2010 року у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в періодах з 01.08.2007 р. по 31.08.2007 р., про що було складено Акт перевірки від 11.10.2010 р. № 158/07-03/21697910.

В ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем вимог пункту 1.8 статті 1 та підпункту 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що вказує на відсутність у нього права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість в рахунок погашення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів по декларації за квітень 2010 року.

На підставі акту перевірки та за наявності вищевказаних порушень, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 11 жовтня 2010 року №0001540703/0, яким позивачу було відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в рахунок погашення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів по декларації за квітень 2010 року в розмірі 189664,00 грн.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, визначаються Законом України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі по тексту Закон № 168/97-ВР).

Так, під поняттям «бюджетне відшкодування» в контексті п. 1.8 ст. 1 Закону № 168/97-ВР, слід розуміти суму, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно підпункту 3.1.2 пункту 3.1 статті 3 Закону № 168/97-ВР, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорту). З метою оподаткування до імпорту також прирівнюється: ввезення з-за меж митного кордону України на митну територію України товарів (супутніх послуг) за договорами лізингу (оренди) (у тому числі у разі повернення об'єкта лізингу лізингодавцю-резиденту або іншій особі за дорученням такого лізингодавця), застави, та іншими договорами, які не передбачають передання права власності на такі товари (майно) або передбачають їх обмін на корпоративні права чи цінні папери, у тому числі якщо таке ввезення пов'язане із поверненням товарів у зв'язку з припиненням дії зазначених договорів.

Відповідно до пункту 4.3 статті 4 Закону № 168/97-ВР, для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства.

При дослідженні матеріалів справи колегією суддів було встановлено, що 07 серпня 2007 року на виконання умов договору купівлі продажу № UKR 09/0507S від 24 травня 2007 р. укладеного між ТОВ «НВО «Промвпровадження» та VOLVO TRUCK CORPORATION, позивач здійснив імпорт на територію України двох вантажних автомобілів марки «VOLVO FM 8х4»з самоскидним кузовом Carnehl. Сума зобов'язань позивача з податку на додану вартість за імпортований ним товар склала - 290372,28 грн., яка останнім була сплачена разом з іншими митними платежами 06 серпня 2007 року, про що, зокрема, свідчить платіжне доручення № 1571 на суму 305000,00 грн..

Підпунктом 7.2.7 пункту 7.2 статті 7 Закону N 168/97-ВР передбачено, що, у разі імпорту товарів на митну територію України, документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В матеріалах справи наявні копії вантажних митних декларацій № 104244 та № 104265, на підставі яких позивачем було включено до складу податкового кредиту за січень 2006 року податок на додану вартість у розмірі 290372,28 грн..

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом підпункту "а" підпункту 7.7.2 цієї ж норми Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Підпунктом 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не має права на отримання бюджетного відшкодування особа, яка була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування, та/або мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

У наведеному приписі Закону під час визначення ознак особи, яка не має права на отримання бюджетного відшкодування, вживається розділовий сполучник "або", що має семантичний відтінок протиставлення та означає взаємовиключний вибір з кількох елементів - "один з двох можливих", якими є дата реєстрації платника ПДВ та обсяг оподатковуваних операцій. Нарахування ж податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів є виключенням, що поширюється як на випадки реєстрації платника менш ніж 12 календарних місяців до дати подання заяви на бюджетне відшкодування, так і на випадки перевищення суми бюджетного відшкодування обсягів оподатковуваних операцій.

Крім того, за змістом підпункту 4.4.1 пункту 4.4 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Враховуючи вищенаведені норми діючого законодавства, колегія суддів вважає, що сплачена позивачем сума податку на додану вартість за імпортований ним товар в розмірі 290372,28 грн. та її відображення в рядку 47 вантажно-митної декларації є підставою виникнення в останнього права на отримання податкового кредиту по проведеній ним імпортній операції.

Крім цього, колегія суддів зважає на порушення відповідачем вимог Закону України «Про державну податкову службу в Україні»в частині ним дотримання порядку проведення перевірок.

Так, відповідно до пункту 9 частини 6 статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 4 грудня 1990 року № 509-XII (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться у разі, якщо платником подано декларацію з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

З наявних в справі доказів вбачається, що позивачем було заявлено до відшкодування суму ПДВ у розмірі 189664,00 грн., що підтверджується уточнюючим розрахунком, поданим у лютому 2010 року, податковою декларацією за березень 2010 року та декларацією за квітень 2010 року, у звязку з чим відповідач повинен був ініціювати та провести позапланову виїзну перевірку позивача з метою визначення достовірності та встановлення правомірності нарахування ним бюджетного відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем, всупереч вимогам діючого законодавства, було проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «НВО «Промвпровадження» у приміщенні Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва без дослідження первинних документів підприємства. На підтвердження своїх дій відповідач посилається на відсутність будь-яких даних щодо місцезнаходження позивача (його фактичної та юридичної адреси), що на його думку унеможливлює дослідити первинні документи підприємства.

Однак, колегія суддів не погоджується з даним твердженням відповідача, оскільки матеріали даної справи містять докази на підтвердження місцезнаходження позивача, до яких, серед іншого, належить акт планової виїзної перевірки від 24.03.2010 року № 163/23-5/21697910, в пункті 2.3.2 якого зазначено фактичне місцезнаходження позивача, а саме: м. Київ, вул. Камишинська, 4. Тобто, відповідач, починаючи з лютого 2010 року та на момент проведення позапланової невиїзної перевірки, знав про фактичне місцезнаходження позивача, а відтак, у відповідності до вимог пункту 9 частини 6 статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», мав би провести планову виїзну перевірку.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який вірно встановив фактичні обставини справи, прийняв законне і обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 лютого 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: ______Вівдиченко Т.Р.

Судді:______ Грибан І.О.

______ Ісаєнко Ю.А.

Повний текст ухвали виготовлений 23 серпня 2011 року