Ухвала суду № 18152136, 01.09.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-7852/10/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Капинос О.В.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

"01" вересня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІсаєнко Ю.А.;

суддів:Грибан І.О., Федотова І.В.,

при секретарі: Горюновій Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Біо мед скло»до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про скасування податкового повідомлення рішення від 15 вересня 2010 року №0001102304/0,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Біо мед скло», звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі, в якому з урахуванням уточнень просив суд скасувати податкове повідомлення рішення від 15 вересня 2010 року №0001102304/0.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2010 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, в якій просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2010 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Позивач у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд відмовити в її задоволенні посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалено законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції без змін, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Відповідно до п.п. 7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

21 червня 2010 року позивач подав до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2010 року, якою визначив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобовязань з податку на додану вартість наступних податкових періодів 377369,00 грн. (рядки 25, 25.1), залишок відємного значення попереднього звітного податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду 377369,00 грн. ( рядок 24), у цей же день позивачем відповідачу подано розрахунок суми бюджетного відшкодування на суму 377369,00 грн. (додаток 3 до декларації з податку на додану вартість).

Згідно додатку 2 до декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року «Довідка щодо залишку суми відємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду», частина залишку відємного значення фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) постачальникам таких товарів (послуг) у попередніх податкових періодах та не погашена податковими зобовязаннями попередніх податкових періодів або не брала участь у розрахунках бюджетного відшкодування у розмірі 377369,00 грн. складається з залишків відємного значення, які виникли у період березня 2010 року.

Відповідно до підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

На виконання зазначеної норми Закону у період з 19.08.2010 року по 06.09.2010 року ДПІ у м. Житомирі проведена позапланова виїзна перевірка Відкритого акціонерного товариства «Біомедскло»з питань правильності визначення суми податку на додану вартість заявленої в майбутніх періодів по декларації за квітень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з податку на додану вартість, що декларувалась в березні 2010 року, за результатами перевірки складений відповідний акт від 06.09.2010 року №6840/23-2/04763746 (а.с. 9 17).

15 вересня 2010 року ДПІ у м. Житомирі винесено податкове повідомлення рішення №0001102304/0, яким на підставі акту перевірки за порушення п. 1.8. ст. 1, пп. 7.2.3. п. 7.2. та пп. 7.5.1. п. 7.5., пп. 7.7.1., пп. 7.7.2., пп. 7.7.7. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ВАТ «Біо мед скло»зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 184908,00 грн. по декларації за квітень 2010 року.

В акті перевірки орган державної податкової служби в обґрунтування завищення суми податку на додану вартість, яка заявлена до відшкодування, посилається на отримані в ході перевірки дані щодо не включення контрагентами позивача сум податку на додану вартість до податкових зобовязань, по яким в березні 2010 року ним було сформовано податковий кредит.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що факт не визначення контрагентом своїх зобовязань та не сплата їх до бюджету не є підставою для про неправомірність включення позивачем сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Отже, аналіз норм Закону України «Про податок на додану вартість»дає підстави зробити висновок, що цим Законом передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку покупця належно оформленої податкової накладної.

При цьому колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Правомірність складання контрагентами позивача податкових накладних, які були отримані позивачем та включені до податкового кредиту у березні 2010 року, а також правильність визначення постачальниками сум в податкових накладних та правильність їх заповнення відповідачем не заперечується та не викликає у колегії суддів будь яких сумнівів щодо їх достовірності та добровільності їх визнання.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання, який був постачальником товарів (послуг) на вартість яких нарахований податок на додану вартість, включений платником податку до податкового кредиту.

Відповідно до п. 1.8. Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп. 7.7.1. п. 7.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.1. п. 7.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем правомірно у квітні 2010 року визначено суму 377369,00 грн., що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобовязань з податку на додану вартість наступних податкових періодів, а тому податкове повідомлення рішення від 15 вересня 2010 року №0001102304/0, яким зменшено цю суму бюджетного відшкодування, винесено органом державної податкової служби неправомірно, що вірно було встановлено судом першої інстанції.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на не дослідження судом першої інстанції реальності господарських операцій, на підставі яких суми податку на додану вартість були включені до податкового кредиту, оскільки зазначені обставини не досліджувались органом державної податкової служби під час проведення позапланової виїзної перевірки Відкритого акціонерного товариства «Біомедскло».

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у звязку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі залишити без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2010 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 02.09.2011 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: І.О. Грибан

Суддя: І.В. Федотов