Постанова № 18152132, 01.09.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 12/70 Головуючий у 1-й інстанції: Цвіркун Ю.І. Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" вересня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІсаєнко Ю.А.;

суддів:Грибан І.О., Федотова І.В.,

при секретарі: Горюновій Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2007 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Клеріс - Груп»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про зобовязання вчинити певні дії, скасування акту від 19.07.2007 року №403/1-23-11-34287444, скасування податкового повідомлення рішення від 01.08.2007 року №0006422311/0,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Клеріс Груп», звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва, в якому просив суд:

-зобовязати Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі м. Києва визнати декларацію з податку на прибуток підприємств за звітний період півріччя 2007 року;

-скасувати акт від 19.07.2007 року №403/1-23-11-34287444;

-зобовязати Держану податкову інспекцію у Голосіївському районі м. Києва скасувати податкове повідомлення рішення від 01.08.2007 року №00064223111/0;

-зобовязати Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі м. Києва провести податкову перевірку ТОВ «Клеріс Груп»за весь період фінансово господарської діяльності товариства.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 грудня 2010 року позов задоволено частково:

-зобовязано Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі м. Києва визнати (прийняти) декларацію з податку на прибуток підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Клеріс Груп»за звітний період півріччя 2007 року;

-зобовязано державну податкову інспекцію у Голосіївському районі м. Києва скасувати податкове повідомлення рішення від 01.08.2007 року №0006422/0.

Не погоджуючись із вказаною постановою відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2010 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представники сторін в судове засідання не зявились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає судовому розгляду справи. У звязку з цим, відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, постанову суду першої інстанції в частині зобовязання державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва скасувати податкове повідомлення рішення від 01.08.2007 року №0006422/0 скасувати з ухваленням нової постанови у цій частині про відмову у задоволенні позову; в іншій частині залишити без змін з огляду на наступне.

Переглядаючи постанову суду першої інстанції в частині зобовязання Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва визнати (прийняти) декларацію з податку на прибуток підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Клеріс Груп»за звітний період півріччя 2007 року колегією суддів встановлено наступне.

09 липня 2007 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Клеріс - груп»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києві подано декларацію з податку на прибуток підприємства за півріччя 2007 року разом із додатком К1/1 (а.с. 29 30).

Листом від 09.07.2007 року №11162/10/19-410 ДПІ у Голосіївському районі м. Києва повідомила позивача про те, що подана декларація з податку на прибуток підприємств за звітний період півріччя 2007 року вважається не поданою, оскільки підписана головним бухгалтером підприємства ОСОБА_2, документи на яку до органу державної податкової служби не подавалися (а.с. 51).

Правовою підставою відмови у прийнятті декларації з податку на прибуток підприємства за півріччя 2007 року орган державної податкової служби вказав п. 7.9. Порядкуобліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 19 лютого 1998 р. №80 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1998 р. за N 791/3231), та п. 4.1.2. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до п. 4.1.2. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Відповідно до п. 7.9. Порядкуобліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 19 лютого 1998 р. №80 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1998 р. за N 791/3231) відомості про відповідальних за податковий облік осіб юридичної особи чи відокремленого підрозділу - керівника та головного бухгалтера (бухгалтера, якщо для забезпечення ведення бухгалтерського обліку за штатом платника податків передбачена лише одна посада бухгалтера без створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером) вносяться чи змінюються органом державної податкової служби в Єдиному банку даних юридичних осіб на підставі, зокрема даних про таких осіб, що вказуються платником податків у податкових деклараціях, розрахунках, звітах, якщо таких даних достатньо для однозначної ідентифікації відповідальних осіб платника податків.

Отже, з наведеного вбачається, що відомості про відповідальних за податковий облік юридичної особи змінюються в Єдиному банку даних юридичних осіб на підставі даних про таких осіб, що зазначені платником податку у податкових деклараціях.

З податкової декларації з податку на прибуток підприємства за півріччя 2007 року вбачається, що вона підписана керівником товариства ОСОБА_3 та головним бухгалтером ОСОБА_2 із зазначенням їхніх ідентифікаційних податкових номерів, що на думку колегії суддів є достатньою підставою для внесення змін в Єдиний банк даних юридичних осіб.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що у травні 2007 року органом державної податкової служби була прийнята декларація з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2007 року, яка також підписана головним бухгалтером ТОВ «Клеріс - Груп»ОСОБА_2 (а.с. 34 35).

Також, те, що головний бухгалтер ОСОБА_2 є відповідальною особою за фінансово господарську діяльність ТОВ «Клеріс Груп»підтверджується актом перевірки від 19.07.2007 року №403/1-23-11-34287444, яка проводилася у період з 10.07.2007 року по 16.07.2007 року (а.с. 39).

Таким чином, колегія суддів вважає, що органом державної податкової служби необґрунтовано відмовлено у прийнятті податкової декларації з податку на прибуток підприємства за півріччя 2007 року, що вірно було встановлено судом першої інстанції.

Перевіряючи постанову суду першої інстанції в частині зобовязання Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва визнати (прийняти) декларацію з податку на прибуток підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Клеріс Груп»за звітний період півріччя 2007 року колегією суддів встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у період з 10.07.2007 року по 16.07.2007 року проведена позапланова виїзна перевірка фінансово господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Клеріс - Груп»з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 26.05.2006 року по 31.03.2007 року, за результатами якої складний відповідний акт від 19.07.2007 року №403/1-23-11-34287444 (а.с. 39 50).

Актом перевірки встановлено, що позивачем у перевіряємому періоді безпідставно віднесено до складу валових витрат грошові кошти, що витрачені на придбання вузлів та механізмів до станції високого тиску, які призначені для монтажу та виготовлення обєкту основних фондів платника податку, для власних виробничих потреб, що призвело до завищення валових витрат у розмірі 81167,00 грн. Внаслідок зазначеного порушення товариством занижено оподатковуваний прибуток на суму 113880,00 грн., що призвело до заниження податкового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 28470,00 грн., а саме по періодах:

- 2 квартал 2006 року 6552,00 грн.;

- 3 квартал 2006 року 5326,00 грн.;

- 4 квартал 2006 року 6282,00 грн.;

- 1 квартал 2007 року 10311,00 грн.

01 серпня 2007 року ДПІ у Голосіївському район м. Києва винесено податкове повідомлення рішення №0000422311/0, яким на підставі акту перевірки за порушення пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ТОВ «Клеріс Груп»визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 37824,00 грн., у тому числі за основним платежем 28471,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 9353,20 грн. (а.с. 56).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки на сьогоднішній день відсутній акт вводу в експлуатацію та товариство ще не отримало замовлені вузли та механізми, тому не можливо вважати основним засобом виконані за договором роботи, а отже не можливо нарахувати амортизаційні витрати. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що орган державної податкової служби погодився з тим, що на підприємстві відсутні «основні фонди», тобто вузли та механізми в експлуатацію не введені, а тому заниження податкового зобовязання не відбулось.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, судом першої інстанції під час розгляду справи встановлено, що 03.05.2006 року між ТОВ «Клеріс Груп»і ТОВ «СИМ»укладено договір №2-05 на поставку вузлів та механізмів, відповідно до якого останній на замовлення ТОВ «Клерис - Груп»виготовляє, збирає, виконує пуско накладку та поставку вузлів та механізмів до станції високого тиску.

Також судом було встановлено, що на час розгляду справи сторони договору не прийшли до остаточного завершення договору, при цьому суд послався на відповідні документи, які підтверджують зазначене.

Проте, з матеріалів справи не вбачається вказаного договору від 03.05.2006 року №2-05 та документів, які б підтверджували стадію виконання договору.

Предметом спору є правомірність віднесення до складу валових витрат грошових коштів витрачених на придбання вузлів та механізмів до станції високого тиску, які призначені для монтажу та виготовлення обєкту основних фондів платника податку, для власних виробничих потреб.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 зазначеного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.2. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 р. №92 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 р. за N 288/4509) затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби".

Так, відповідно до абз. 16 п. 4 зазначеного Порядку незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи капітальні інвестиції у будівництво, виготовлення, реконструкцію, модернізацію, придбання об'єктів необоротних матеріальних активів, уведення яких в експлуатацію на дату балансу не відбулося, а також авансові платежі для фінансування будівництва.

Відповідно до п. 5 вказаного вище Положення, для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами:

- основні засоби (земельні ділянки; капітальні витрати на поліпшення земель; будинки, споруди та передавальні пристрої; машини та обладнання; транспортні засоби; інструменти, прилади, інвентар (меблі); тварини; багаторічні насадження; інші основні засоби);

- інші необоротні матеріальні активи (бібліотечні фонди; малоцінні необоротні матеріальні активи; тимчасові (нетитульні) споруди; природні ресурси; інвентарна тара; предмети прокату; інші необоротні матеріальні активи);

- незавершені капітальні інвестиції.

Таким чином, з наведеного вбачається, що незавершене будівництво є необоротним матеріальним активом і узагальнюється однією назвою «основні засоби».

Відповідно до пп. 8.4.1. п. 8.4. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

Відповідно до пп. 8.2.1. п. 8.2. ст. 8 зазначеного Закону під терміном «основні фонди»слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень іпоступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Відповідно до пп. 8.2.2. п. 8.2. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до другої групи основних фондів входить автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них.

Таким чином, враховуючи, що незавершене будівництво не може використовуватися платником у господарській діяльності (тобто під обєкт основних фондів такі витрати поки що не підпадають), колегія суддів вважає, що витрати, вкладені у монтаж та виготовлення обєкта основних фондів 2 групи, до моменту закінчення монтажу і введення готового обєкту в експлуатацію не підлягають амортизації. Такі витрати у процесі їх здійснення накопичуються, а після введення обєкта в експлуатацію на їх суму буде збільшено балансову вартість основних фондів групи 2, яка й амортизуватиметься.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку товариством завищено валові витрати на суму 81167,00 грн. Внаслідок зазначеного порушення товариством занижено оподатковуваний прибуток на суму 113880,00 грн., що призвело до заниження податкового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 28470,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до абз. 4 пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Колегія суддів вважає, що в даному випадку позивачем недоведена правомірність віднесення до складу валових витрат грошових коштів витрачених на придбання вузлів та механізмів до станції високого тиску, які призначені для монтажу та виготовлення обєкту основних фондів платника податку, для власних виробничих потреб.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що податковим органом, як субєктом владних повноважень, податкове повідомлення рішення від 01.08.2007 року №0006422311/0 винесено правомірно.

Підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, відповідно до п. 1, п. 4 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права.

На думку колегії суддів, судом першої інстанції при ухваленні постанови неповно зясовано обставини, що мають значення для справи і порушено норми матеріального права, в звязку з чим постанова суду в частині зобовязання державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва скасувати податкове повідомлення рішення від 01.08.2007 року №0006422/0 скасувати з ухваленням нової постанови у цій частині про відмову у задоволенні позову; в іншій частині постанову залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2007 року в частині зобовязання державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва скасувати податкове повідомлення рішення від 01.08.2007 року №0006422/0 скасувати з ухваленням нової постанови у цій частині про відмову у задоволенні позову.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2007 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Постанову у повному обсязі складено 02.09.2011 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: І.О. Грибан

Суддя: І.В. Федотов