Ухвала суду № 18151826, 28.07.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-589/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К.

Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

"28" липня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Безименної Н.В., Гром Л.М.

при секретарі: Козловій І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.03.2011 у справі за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства «Мода-Центр» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення № 0010862310/0 від 22.12.2010, -

В С Т А Н О В И Л А:

12.01.2011 ЗАТ «Мода-Центр» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до ДПІ у Печерському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення № 0010862310/0 від 22.12.2010.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.03.2011 вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку, що всупереч ст. 71 КАС України відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами податкового органу проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань відносин дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп»за період з 01.01.2008 по 30.09.2010, за результатами якої складено Акт про результати перевірки № 1063/23-10/19251928 від 13.12.2010.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем пп. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 5802,00 грн., у т.ч. по періодах за 3 квартали 2008 року та пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 4641, 67 грн. в т.ч. за вересень 2008 року.

ЗАТ «Мода-центр»до складу податкового кредиту віднесено суми податку на додану вартість, на підставі податкової накладної, виписаної ТОВ «С.Дж.Р.Груп».

Актом перевірки встановлено, що між ЗАТ «Мода-центр»та ТОВ «С.Дж.Р.Груп»був укладений договорів № 25 від вересня 2008 року на виконання робіт по ремонту напівпідвального приміщення, яке належить позивачу на праві власності за адресою: м. Київ, бульвар Л.Українки, 12.

Згідно акту вищезазначений договір є недійсним в силу закону, оскільки правочин не відповідає загальним умовам дійсності правочину, з посиланням на те, що в провадженні СУ ПМ ДПА України знаходиться кримінальна справа № 69-107 за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 205 КК України, яка порушена відносно директора ТОВ «С.Дж.Р.Груп»ОСОБА_2 В ході досудового слідства встановлено, що громадянин ОСОБА_2 є формально засновником та директором ТОВ «С.Дж.Р.Груп»та ніяких документів фінансово-господарської діяльності підприємства від імені даного товариства не підписував.

Враховуючи викладене податковим органом зроблено висновок, що податкова накладна виписана ТОВ «С.Дж.Р.Груп»не може бути підставою для віднесення сум податку, сплаченого вказаному підприємству, до податкового кредиту.

На підставі акту, ДПІ у Печерському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 0010862310/0 від 22.12.2010, яким позивачу визначено податкові зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 6963,00 грн., з яких 4642,00 грн. основного платежу та 2321,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп»укладено угоду, на виконання якої було підписано акт прийому-передачі виконаних робіт № б/н, видана податкова накладна № 688 від 26.09.2008 на загальну суму 27850,00 грн., у т.ч. ПДВ 4641,67 грн. та картка розрахунку № 68.5.1 по даному контрагенту.

Згідно ст. 215 ЦКУ нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. Визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Основною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки, які б факти у цьому акті не були відображені.

Так, податковим органом не надано жодних доказів обізнаності посадових осіб чи співробітників товариства «Мода-центр»у тому, що громадянин ОСОБА_2 є формально засновником та директором ТОВ «С.Дж.Р.Груп»та ніяких документів фінансово-господарської діяльності підприємства від імені даного товариства не підписував.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи відповідачем не надано будь-яких доказів наявності вироку у кримінальній справі відносно посадових осіб ТОВ «С.Дж.Р.Груп».

Ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»передбачає порядок обчислення і сплати податку. Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3 та п.п. 7.4.1 п. 7.4 зазначеної статті податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату покупцем товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Згідно з п.п. 7.2.4 п. 7.2 вказаної статті право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, відповідно до якої особи, що підпадають під визначення платників податку згідно із статтею 2 Закону України «Про ПДВ», зобов'язані зареєструватися як платники податку на додану вартість.

Отже, на час здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп» за договором № 25 від вересня 2008 року, ТОВ «С.Дж.Р.Груп» було належним чином зареєстровано платником податку.

Податковий кредит позивача за період, що перевірявся, сформований на підставі податкової накладної отриманої від ТОВ «С.Дж.Р.Груп», яке було на момент її видачі зареєстровано у встановленому податковим законодавством порядку як платник податку на додану вартість і йому відповідно до законодавства надано право на видачу податкових накладних.

Частинами 1-3 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем в ході проведення перевірки були надані всі необхідні документи, які складалися відповідно до умов передбачених чинним законодавством.

Колегія суддів вважає безпідставними твердження апелянта про те, що податкові накладні, що складені ТОВ «С.Дж.Р.Груп»не можуть бути прийняті до уваги як первинні документи, які підтверджують правомірність віднесення до податкового кредиту ЗАТ «Мода-Центр»суми ПДВ у розмірі 4641, 67 грн., оскільки той факт, що в провадженні СУ ПМ ДПА України знаходиться кримінальна справа № 69-107 за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 205 КК України, яка порушена відносно директора ТОВ «С.Дж.Р.Груп»ОСОБА_2, а також те, що в ході досудового слідства встановлено, що громадянин ОСОБА_2 є формально засновником та директором ТОВ «С.Дж.Р.Груп»та ніяких документів фінансово-господарської діяльності підприємства від імені даного товариства не підписував, само по собі не тягне за собою недійсність угод, укладених з таким підприємством з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних. Несплата податку продавцем при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. Податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті сум податку продавцем, а також за можливу недостовірність відомостей про них, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування на накладання штрафних санкцій.

За таких обставин колегія суддів вважає помилковим висновок податкового органу про безпідставність включення до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість.

З урахуванням вищевикладеного та приписів ст. 159 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.03.2011 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: Л.М. Гром

Н.В. Безименна

Повний текст виготовлено 02 серпня 2011 року.