Ухвала суду № 18151120, 28.07.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №2-а-3053/11/2670 Головуючий у 1- й інстанції Добрівська Н.А. Суддя - доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

28 липня 2011 р.м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Земляної Г.В.

суддів Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного казначейства України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 березня 2010 року у справі за позовом Державного казначейства України до Департаменту Державної виконавчої служби про скасування постанови,

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач Державне казначейство України звернулося до суду з адміністративним позовом до Департаменту Державної виконавчої служби про скасування постанови від 11 лютого 2011 року ВП № 14317410 .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 березня 2010 року у відкритті провадження у даній адміністративній справі за позовом Державного казначейства України відмовлено з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.109 КАС України.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати прийняту, на його думку, незаконну, з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким вказану справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки даний позов стосується порушення прав під час виконання рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, тому даний спір належить розглядати в порядку Цивільного процесуального кодексу України.

Однак з таким висновком суду першої інстанції не можне погодитися колегія суддів виходячи з наступного.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ст. 104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Згідно ч. 2 ст. 4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Адміністративний позов - це звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах (п. 6 ст. 3 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їх права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Як слідує з матеріалів справи позивачем оскаржується постанова державного виконавця про накладення штрафу.

За змістом пункту 8 частини другої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами.

Пунктом 6 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду, від 13.12.2010, № 3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" зазначено, судам слід ураховувати, що спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби під час виконання постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору або накладення штрафу, прийнятої під час виконання будь-яких виконавчих документів, у тому числі рішень судів загальної юрисдикції та господарських судів, також належать до адміністративної юрисдикції.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до не правильного висновку щодо не підвідомчості спору адміністративній юрисдикції, не вірно оцінив надані позивачем матеріали та ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Викладене свідчить про те, що суд першої інстанції приймаючи рішення про відмову в відкритті провадження порушив право позивача на судовий захист, передбачений нормами КАС України.

Відповідно до статті 6 КАС України, яка гарантує право на судовий захист, зазначено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи в адміністративному суді будь-якої інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права є такими, що призвели до неправильного вирішення питання, та є підставою для скасування ухвали місцевого суду з постановленням нової ухвали про направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи і вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Згідно зі ст.ст. 199 ч. 1 п. 3, 204 ч. 1 п. 4 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, суд апеляційної інстанції скасовує її і направляє справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Оскільки, ухвала суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального права та висновки суду не відповідають обставинам справи, то підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 8-11, 195, 197, 199, 204, 205, 206, 211 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державного казначейства України задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 березня 2010 року скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: Т.М.Грищенко

В.Е.Мацедонська