Ухвала суду № 18151009, 19.07.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-8057/09/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Романченко Є.Ю.

Суддя-доповідач: Романчук О.М

У Х В А Л А

Іменем України

"19" липня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Романчук О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Шелест С.Б.,

при секретарі: Воронець Н.В.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Малинської міжрайонної Державної податкової інспекції на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2010 року у справі за адміністративним позовом Спільного українсько-російського підприємства «Граніт»у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Малинської міжрайонної Державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Спільне українсько-російське підприємство «Граніт»у формі товариства з обмеженою відповідальністю звернулися до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до Малинської міжрайонної Державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 000049523/0 від 20.10.2009 року.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2010 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Малинської міжрайонної Державної податкової інспекції № 000049523/0 від 20.10.2009 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач по справі подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову повністю.

Колегія суддів, заслухавши учасників процесу, які зявилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом першої інстанції встановлено, що Малинською міжрайонною Державною податковою інспекцією було проведено виїзну планову документальну перевірку Спільного українсько-російського підприємтсва «Граніт»у формі товариства з обмеженою відповідальністю з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.08 р. по 30.06.09 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.08 р. по 30.06.09 р., про що складено акт № 164/23-102/13569977 від 08.10.2009 року, яким зафіксовано порушення позивачем п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.2, п. 5.6, п. 5.7. ст. 5, п. 7.3 ст. 7, п. 8.1 ст. 8, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.97 р. № 283/97-ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток в сумі 171095 грн.

14.10.2009 року позивачем до Малинської міжрайонної Державної податкової інспекції було надіслано заперечення до вищезазначеного акту перевірки.

Так, 20.10.09 року податковим органом у зв`язку з виявленими арифметичними помилками було зменшено суму донарахованого податку на прибуток на суму 99899 грн.

За результатами проведеної перевірки Малинською міжрайонною Державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.10.2009 № 0004952340/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 103840,00 грн., з яких 71196 грн. основний платіж та 32644 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Вказане податкове повідомлення-рішення позивачем оскаржено в адміністративному порядку, за результатами розгляду скаргу позивача залишено без задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки № 164/23-10/1359977 від 08.10.2009 р. зазначено, що за період з 01.04.2008 р. по 30.06.2009 р. податковим органом було встановлено заниження позивачем валових витрат за 2008 рік в сумі 276809 грн. та завищено валові витрати за перше півріччя 2009 року в сумі 192313 грн.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.94 р. (із змінами та доповнення), а саме: підприємством невірно визначено витрати на придбання, що призвело до заниження витрат за 2008 р. в сумі 6775 грн. та за 1 півріччя 2009 року в сумі 56638 грн. Дане порушення встановлено шляхом співставлення даних перевірки, які визначені згідно наявних первинних документів бухгалтерського обліку та згрупованих відомостей по рахунках бухгалтерського обліку 20, 22, 23, 26, 28, 63, 80, 84 та показників задекларованих платником.

Перевіркою встановлено порушення підпунктів 5.2, 5.6, 5.7 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підприємством включено до складу валових витрат витрати понесені безпосередньо на кар'єрі підприємства.

Підприємством в бухгалтерському обліку зроблено запис дебет 39 кредит 23 в частині: витрат на оплату праці в 1 кварталі 2009 року в сумі 28144,93 грн., в 2 кварталі 2009 року в сумі 24720,64 грн.; витрат сум внесків на соціальні заходи в 1 кварталі 2009 року в сумі 5784,64 грн., в 2 кварталі 2009 року в сумі 4791,86 грн.; інших витрат, які включаються до складу валових в 1 кварталі 2009 року в сумі 34321,71 грн., в 2 кварталі 2009 року в сумі 5400 грн.

Так, податковим органом було зроблено висновок, що підприємством безпідставно включено до валових витрат всі вищевказані витрати понесені безпосередньо на кар`єрі в період коли дія дозволу на добування каменю була призупинена згідно наказу Мінохорони навколишнього середовища.

Згідно наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 632 від 05.12.2008 року підприємству було призупинено дію ліцензії № 2568 від 19.10.2001 р. на добування каменю.

Згідно вимог чинного законодавства у разі зупинення дії дозволу надрокористувач зобов'язаний зупинити проведення на наданій йому в користування ділянці надр цільових робіт, передбачених у дозволі.

Судом першої інстанції встановлено, що на кар`єрі позивача в 1 та 2 кварталі 2009 року проводились роботи по технічному та профілактичному обслуговуванню кар`єру, обслуговування техніки, придбаної в лізинг, згідно планів спеціалізованих підприємств, а також поводилась зачистка та вивіз з кар`єру горної маси, оплачувалась праця працівників та витрати на експлуатацію техніки.

Будь яких робіт, зазначених у спеціальному дозволі (геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислова розробка родовищ корисних копалин та видобування корисних копалин (промислова розробка родовищ)), підприємством на виконання наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 632 від 05.12.2008 року не проводилось.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»під визначенням валові витрати виробництва та обігу слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що надані позивачем первинні документи на підтвердження правомірного віднесення до складу валових витрат спірної суми, відповідають положенням законодавства.

Крім того, проведенною перевіркою встановлено, що в порушення п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачем невірно визначено суми інших доходів, що призвело до заниження доходів.

Як зазначено в акті перевірки, перевіркою відображених у рядку 01.6 Декларацій «інші доходи, крім визначених у 01.1-01,5»показників за період з 01.04.2008 р. по 30.06.2009 р. у загальній сумі 2852610 грн. встановлено заниження данного показника на 122917 грн. На формування данного показника мало вплив здійснення операцій з продажу валюти, отриманих відсотків банку, курсових різниць по валютному кредиту та фінансовому лізингу, отриманих фінансових допомог.

Так, відповідно до п.п. 7.7.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про опадаткування прибутку підприємств», у разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), вираженої в іноземній валюті, протягом звітного періоду її балансова вартість визначається шляхом перерахунку суми такої заборгованості (її частини) в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом НБУ, що діяв на дату такого продажу (погашення).

Тобто, курсова різниця повинна нараховуватись протягом звітного періоду по кожній операції, проведеної з валютними коштами, шляхом перерахування такої різниці на дату проведення такої операції.

Разом із тим, під час розгляду справи судом першої інстанції з чого складається та як було обраховано базу оподаткування щодо розрахунку податку на прибуток в частині нарахування курсових різниць відповідачем пояснень надано не було, що в свою чергу позбавило суд можливості зробити однозначний висновок про порушення позивачем вимог законодавства в частині визначення суми інших доходів, що, на думку відповідача, призвело до їх заниження.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, доводами апеляційної скарги апелянтом не спростовано висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Малинської міжрайонної Державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2010 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст виготовлено: 22 липня 2011 року.

Головуючий суддя: О.М. Романчук

Судді: Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест