Ухвала суду № 18150598, 05.07.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-16640/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"05" липня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Беспалова О.О.

суддів Федорової Г.Г., Данилової М.В.,

при секретарі Кропивному Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Жмеринської об"єднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом Державного територіально-галузевого об"єднання "Південно-Західна залізниця" до Жмеринської об"єднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області про скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2010 року позивач звернувся до суду з позовом про скасування рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 грудня 2010 року позовні вимоги було задоволено в повному обсязі.

Апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не зявилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обовязкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду - підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

В суді першої інстанції встановлено, що Жмеринською об'єднаною державною податковою інспекцією у Вінницькій області було проведено планову виїзну перевірку відокремленого підрозділу вокзалу станції "Жмеринка" ДТГО "Південно-Західна залізниця" з питань до тримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009р. пл. 30.06.2010р., валютного та іншого законодавства а період з 01.01.2009р. по 30.06.2010р., за результатами якої складено акт від 29.10.2010р. №1225/23/25983541.

Під час проведення перевірки, податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем ч.1, ч. 10 ст. 7 ЗУ "Про плату за землю" від 03.07.1992, № 2535-ХІІ (далі - Закон України №2535) в результаті заниження плати за землю за перевірений період на суму 17 167,8 грн.

На підставі висновків акта перевірки, Жмеринською ОДПІ у Вінницькій області було прийняте податкове повідомлення-рішення від 11.11.2010р. № 0000892301/0, яким позивачу визначено до сплати зобов'язання за платежем "плата за землю" в розмірі 25 752 грн., з яких: за основним платежем - 17 168 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 8 584 грн.

Основною організаційною ланкою на залізничному транспорті, що здійснює забезпечення перевезень пасажирів і вантажу у визначеному регіоні транспортної мережі, є ДТГО "Південно-Західна залізниця", до складу якої без статусу юридичної особи входить Вагонне депо Жмеринка Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця".

Відповідно до Положення про вагонне депо Жмеринка ДТГО "Південно-Західна залізниця", затвердженим наказом Начальника Державного територіально-галузевого об'єднання Південно-Західна залізниця" від 29 серпня 2000 року та довідки, виданої Державним комітетом статистики України від 25.09.2000 № 3638, Вагонне депо "Жмеринка" є відокремленим структурним підрозділом Галузевої служби вагонного господарства Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця", видом діяльності якого є: функціонування залізничного транспорту; є наземний залізничний транспорт загального користування (без трамвайного).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Частиною першою ст. 6 ЗУ "Про залізничний транспорт" встановлено, що землі, які надаються в користування для потреб залізничного транспорту, визначаються відповідно до Земельного кодексу України та ЗУ "Про транспорт".

Частиною 1 ст. 67 Земельного кодексу України, яка визначає: "землі транспорту, передбачено, що до земель транспорту належать землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об'єктів транспорту.

Статтею 68 Земельного Кодексу України, яка визначає землі залізничного транспорту, передбачено, що до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Крім того, ст. 23 ЗУ "Про транспорт" від 10.11.1994, № 232/94-ВР встановлено, що до земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України. До складу цих земель входять землі, які є смугою відведення залізниць, а саме землі, надані під залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації, захисні і укріплюючі насадження, службові, культурно-побутові приміщення та інші споруди, необхідні для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Колегія суддів звертає увагу на те, що перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства Жмеринського вагонного депо Південно-Західної залізниці здійснювалась за період 01.01.2009р. по. 30.06.2010р. Податок на землю вагонним депо Жмеринка станом на 01.01.2009р. сплачувався згідно з ч.10 ст. 7 ЗУ "Про плату за землю" в розмірі 25% суми земельного податку, що визнано в акті перевірки правомірним.

Згідно з листом Жмеринського міського відділу земельних ресурсів від 08.04.2005 № 125, земельна ділянка, якою володіє Жмеринське вагонне депо Південно-Західної залізниці, не входить до складу земель залізниці - транспортної мережі ДТГО "Південно-Західна Залізниця", по яких здійснюється перевезення пасажирів та вантажів і за користування якими справляється змелений податок у розмірі 25 % від грошової оцінки землі, а належить (відповідно до проекту грошової оцінки земель м. Жмеринки, виконаного Київським державним науково-дослідним проектним інститутом містобудування, який пройшов державну землевпорядну експертизу у Держкомземі України та затверджений б сесією міської ради 23 скликання 23.05.1999р. є, згідно зі ст. 196 Земельного кодексу України, невід'ємною частиною державного земельного кадастру, яка використовується саме для визначення розмірів плати за землю) до інших земель, що використовуються для обслуговування залізниці (земельні ділянки під депо, сортувальними станціями, ремонтними та складськими підприємствами і т. ін.), які оподатковуються як землі транспорту з коефіцієнтом функціонального призначення у розмірі 1 % від нормативної грошової оцінки відповідної земельної ділянки.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що положеннями Земельного кодексу України з урахуванням ЗУ "Про транспорт" та ЗУ "Про залізничний транспорт" передбачено, що всі землі, якими користується залізниця, є землями залізничного транспорту, а тому землями залізниць слід вважати всі земельні ділянки, надані залізниці для використання за цільовим призначенням відповідно до видів діяльності залізниці та її підрозділів.

Крім того, відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серія II - ВН 002788 від 17.12.1998р., виданого Жмеринською міською радою Жмеринському відділку Південно-Західної залізниці, та згідно з рішенням від 30.03.2004 № 264 "Про вилучення та надання земельних ділянок, затвердження землеустрою" міської ради, земельні ділянки, якими користується Вагонне депо "Жмеринка" надані у постійне користування Державному територіально - галузевому об'єднанню "Південно-західна залізниця".

Закон України "Про плату за землю" розрізняє поняття "земельні ділянки, надані для залізниць" (частина 10 ст. 7 розділу 3 "Плата за землі населених пунктів") та "земельні ділянки, надані для залізничного транспорту" (частини 2, 3 ст. 8 розділу 4 "Плата за землі промисловості, транспорту, зв"язку, оборони та іншого призначення, а також за землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного і призначення та за землі лісового і водного фондів (за межами населених пунктів").

Відповідно до ст. 68 Земельного кодексу України, ч. 2 ст. 6 ЗУ "Про залізничний транспорт" до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Розрізняє землі залізничного транспорту та землі під залізницями і Інструкція з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми № 6-зем, № 6-а-зем, № 6б-зем, 2-зем), затверджена наказом Державного комітету статистики України від 05.11.1998 № 377, зареєстровано Міністерством юстиції України 14.12.1998р. № 788/3228. Так, згідно цієї Інструкції' в рядку 67 статистичної звітності враховуються землі залізничного транспорту ( землі під залізничними станціями, вокзалами, депо, колійними господарствами, прирейкові склади тощо), крім під'їзних шляхів та внутрішніх залізниць підприємств; в графі 47 (класифікація за видами земельних угідь та видами економічної діяльності) - дані про землі під залізницями: землі які використовуються для державних залізниць та їхніх допоміжних служб, наприклад, для станцій, відповідних адміністративних споруд, складських територій, майстерень для ремонту обладнання і догляду за ними.

Застосовуючи прийоми логічного та системного тлумачення наведених норм права, можна дійти

висновку, що поняття "земельні ділянки, надані для залізниць" та "земельні ділянки, надані для залізничного транспорту" вживаються в ЗУ "Про плату за землю" в одному значенні та відповідають поняттю "земель залізничного транспорту" згідно зі статтею 68 Земельного кодексу України за визначальною ознакою необхідності цих земель для забезпечення роботи залізничного транспорту.

В іншому випадку звуження поняття "земельні ділянки, надані для залізниць" лише до земель смуг

відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням вивело б з-під правового

регулювання сплату земельного податку за інші землі залізничного транспорту, що знаходяться в межах населеного пункту.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що винесена постанова про задоволення позову є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню, оскільки спірна постанова прийнята встановленими межами повноважень, що надані чинним законодавством України, з урахуванням всіх обставин справи, що мають значення для прийняття рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 грудня 2010 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим не має підстави для її скасування та постановлення нового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Жмеринської об"єднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом Державного територіально-галузевого об"єднання "Південно-Західна залізниця" до Жмеринської об"єднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області про скасування рішення - залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя О.О.Беспалов

Суддя Г.Г.Федорова

Суддя М.В.Данилова

(Повний текст ухвали складено 08.07.2011р.)