Постанова № 18150076, 12.07.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2-а-16661/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І. Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" липня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Грищенко Т.М., суддів Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е., при секретарі Луцак А.В., у відкритому судовому засіданні в м. Києві розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Айбокс»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Айбокс»до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про визнання протиправними та скасування штрафних (фінансових) санкцій,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з даним позовом у зв»язку з тим, що регіональними структурними підрозділами Державної податкової служби України були здійснені перевірки ТОВ «Айбокс»за місцезнаходженням програмно-технічних комплексів самообслуговування (надалі ПТКС).

За наслідками проведених перевірок були складені акти перевірки, в яких вказані порушення пунктів 1, 2, 3 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та п. 1 ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».

На підставі актів перевірки ДПІ у Печерському районі міста Києва були прийняті рішення про застосування фінансових санкцій.

Позивач не погодився з вказаними рішеннями відповідача і звернувся з адміністративним позовом до суду про визнання їх неправомірними та скасування.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.02 2011 року даний позов було задоволено частково. Суд визнав протиправними та скасував неправомірно застосовані штрафні санкції за порушення законодавства у сфері застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг і відмовив у скасуванні рішень про застосування штрафних санкцій у зв»язку з порушенням законодавства про патентування деяких видів підприємницької діяльності.

При цьому, суд першої інстанції наголосив, що відповідач, як суб»єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним рішень про застосування штрафних санкцій за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», та надав обґрунтовані заперечення щодо застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про патентування деяких видів підприємницької діяльності.

ДПІ у Печерському районі міста Києва не погодилась з висновками, покладеними в основу даної постанови суду і подала апеляційну скаргу на постанову від 15.02.2011 року, вважаючи, що судом при її ухваленні порушені норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даної справи в частині задоволення вимог позивача. У суді представник ДПІ підтримав свою апеляційну скаргу. Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи, викладені в постанові суду першої інстанції, в апеляційній скарзі та запереченнях на неї, приходить до наступних висновків.

Як встановлено в суді першої інстанції, регіональними підрозділами Державної податкової служби України були здійснені перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Айбокс»за місцезнаходженням програмно-технічних комплексів самообслуговування. За наслідками перевірки були складені акти перевірки за номерами 003690, 003691, 003688, 003689 від 18.10.2010 року, за номерами 003700, 003701, 003702, 003703 від 19.10.2010 року, за номерами 000268, 000276 від 21.10.2010 року, за номером 006029 від 22.10.2010 року, за номерами 000416, 004837, 004870, 004852 від 25.10.2010 року, за номерами 004846, 004821 від 26.10.2010 року, в яких були зафіксовані порушення пунктів 1, 2, 3 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та пункт 1 статті 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».

На підставі вказаних актів ДПІ у Печерському районі м. Києва були прийняті рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10.11.2010 року №24042308, №24032308, №24052308,№23992308, №24002308, №24012308, №24022308, від 11.11.2010 року №24362308, №24352308, №24342308, №24332308, №24312308, №24322308, №24302308, №24292308, №24282308, №24272308, №24252308, №24262308, №24232308, №24242308, №24212308, №24222308, від12.11.2010 року №24462308, від 15.11.2010 року №24452308, №24712308, №24732308, №24722308, згідно з санкціями, передбаченими пунктами 1, 2 статті 17 Закону України «Про застосування РРО…»та ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».

Задовольняючи частково даний позов, суд першої інстанції прийшов до висновку про невідповідність встановлених контролюючим органом порушень вимог п.1 ст.17 Закону України «Про застосування РРО…», а саме проведення розрахункових операцій без використання РРО, складу правопорушення, викладеному у вказаній нормі, і про необґрунтованість, з огляду на це, штрафних санкцій. Суд звертав увагу, що у актах перевірки не було встановлено та не з»ясовано наявність відповідного ПТКС у Державному реєстрі реєстраторів розрахункових операцій, а лише зазначено, що такий відсутній, що є порушенням вимог ч. 2 ст. 17 ЗУ « Про застосування РРО…», де вказується, що обов»язковою умовою відповідальності суб»єкта господарювання є встановлення факту здійснення операцій з використанням РРО внесеного до Держаного реєстру РРО, який не переведений у фіскальний режим роботи, не зареєстрований або не опломбований. Суд вважав, що відповідач не встановив, чи ПТКС призначений для здійснення приймання платежів та забезпечення інформаційної та технологічної взаємодії.

Суд вказував, що з метою впорядкування здійснення банками, платіжними організаціями та членами платіжних систем операцій з застосування ПТКС Правлінням НБУ була затверджена постанова «Про врегулювання питань здійснення операцій з застосуванням ПТКС»від 5.03.2008 року №53, зареєстрована в Міністерстві юстиції України з1.03.2008 року за № 265/14956. У відповідності з п. 1 даної Постанови, вказані ПТКС здійснюють операції з приймання готівки для подальшого переказу, операції за допомогою спеціальних платіжних засобів та інші операції, пов»язані з рухом коштів… Згідно з п. 2 цієї ж Постанови, банки і небанківські фінансові установи мають забезпечувати видачу первинного розрахункового документа (квитанції ПТКС), роздрукованого на паперовому носії за допомогою засобів ПТКС, який містить обов»язкові реквізити документа на переказ готівки і підтверджує внесення/ видачу відповідної суми готівки до/ з цього ПТКС та здійснення ініціювання операцій з переказу готівки. Згідно з ст. 3 цієї ж Постанови, банки здійснюють контроль за дотриманням суб»єктами господарювання , з якими укладені агентські договори, законодавства України в частині здійснення операцій з застосуванням ПТКС, зазначених у п. 1 цієї Постанови, у межах цих договорів. Суд встановив, що у спірному випадку позивач забезпечував видачу розрахункового документа (квитанції). Розрахунковою ж операцією в розумінні Закону України «про застосування РРО…»визнається приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів, тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар, (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки оформлення відповідного розрахункового документу щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця. Розрахункова операція, зокрема, передбачає розрахунок в готівковій формі при продажу товарів (наданні) послуг за місцем їх реалізації, в той час як позивач використовує в своїй діяльності ПТКС, з чого судом зроблений висновок, що ПТКС не є реєстратором розрахункових операцій у розумінні ЗУ «Про застосування РРО…»Розрахунковим документом у розумінні цього Закону визнається документ встановленої форми та змісту, що підтверджує факт продажу товару чи послуги, надрукований у відповідності з вимогами цього Закону і зареєстрований у встановленому порядку РРО або заповнений вручну.

З матеріалів справи суд встановив, що позивач використовує ПТКС в рамках субагентського договору від 29 січня 2010 року № 1001/0311-29 про приймання платежів для подальшого переказу коштів, укладеного між ТОВ «ОСМП», як агента, та ТОВ «Айбокс», як субагента на виконання агентського договору про приймання платежів для подальшого переказу №0804583 АД від 20.10.2009 року, укладеного між ПАТ «Сведбанк»та ТОВ «ОСМП», що надає можливість останньому укладати агентські угоди з третіми особами, субагентами для організації приймання платежів від платників за клієнтськими угодами, які діють від імені та за дорученням вказаного банку.

За вказаним субагентським договором від 29.01.2010 року агентська винагорода субагента розраховується агентом помісячно в національній валюті України у відсотках від суми прийнятих та перерахованих Субагентом платежів виходячи з тарифного плану.

З наведеного судом першої інстанції був зроблений висновок, що позивач, приймаючи від платників послуг від імені банку та за рахунок банку, виступає як агент банку, тобто він надає агентські послуги банку та отримує від нього відповідну агентську винагороду. Виїмка коштів з автоматів здійснюється за укладеними договорами на інкасацію і у справі є докази, що кошти інкасуються саме з автоматів ТОВ «Айбокс». Тобто, суд у своїх висновках визнав, що позивач приймає готівкові кошти, від платників, які за договором інкасації перевозяться до банку і зараховуються на рахунок ТОВ «Айбокс», що стало підставою для його висновку, що оприбуткування коштів може проводитись як через РРО, так і через розрахунковий рахунок суб»єкта господарської діяльності, а тому одночасне використання РРО і ПТКС є неможливим і порушення норм ЗУ «Про застосування РРО…»не було. З наведених доводів суд дійшов до висновку про неправомірність рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій до позивача в частині порушення ним вимог законодавства про реєстратори розрахункових операцій.

Проте, колегія суддів, аналізуючи норми законодавства та дослідивши докази, що містяться в матеріалах даної справи, не може погодитися з висновками суду першої інстанції, викладеними в постанові від 15.02.2011 року.

Заслуговують на увагу доводи, викладені ДПІ у Печерському районі міста Києва, яка не погоджується з рішенням суду в частині того, що наявність наведеного вище агентського договору, дає підстави зробити висновок, що позивач діє виключно в рамках Постанови НБУ №53, приймаючи платежі від фізичних осіб за послуги мобільного зв»язку за дорученням банку за допомогою ПТКС із зарахуванням грошових коштів на рахунок банку, який надалі здійснює переказ отриманих платежів абонентів на банківський рахунок оператора і отримує винагороду в безготівковій формі за надані йому послуги, і це дає йому підстави вважати, що на ПТКС не поширюється дія ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій…»

Апелянт вважає, що ст.1 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій…», і колегія суддів погоджується з даним твердженням, за своїм змістом передбачає застосування РРО юридичними особами, які здійснюють операції з розрахунків в готівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі. При цьому, застосування даної норми не суперечить Постанові НБУ №53, з огляду на те, що в частині 2 цього Закону вказується, що встановлення норм щодо застосування або незастосування РРО в інших законах не допускається, тому вказаною постановою не може визначатись коло операцій, щодо яких не застосовується РРО.

Вказане узгоджується з визначенням терміну розрахункова операція як приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів, тощо за місцем реалізації товарів (послуг) , яке наведене в ч. 3 ст. 2 цього Закону, і не суперечить визначенню терміну місце проведення розрахунків, як місця, де здійснюються розрахунки з покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються, зокрема, готівкові кошти, а також місця отримання покупцем товарів чи послуг, яке наведене в ч. 24 ст.2 цього ж Закону. Позивачем не оспорюється той факт, що ПТКС (платіжні термінали) здійснюють приймання від покупців готівкових коштів, останні отримують відповідний документ про внесення вказаних коштів і підтвердження отримання відповідних послуг, в даному випадку мобільного зв»язку, внесені кошти поступають і знаходяться певний час в даних ПТКС (платіжних терміналах), а потім через інкасацію поступають на розрахунковий рахунок саме позивача.

Тому, ніщо з наведеного у позовній заяві та запереченні на апеляційну скаргу не спростовує висновку податкового органу, викладеному в актах про порушення податкового законодавства, про порушення вимог ЗУ «Про застосування РРО …»і висновок суду першої інстанції про те, що ПТКС (платіжний термінал) не є реєстратором розрахункових операцій в розумінні вказаного Закону є невірним.

Колегія суддів не погоджується з доводами, викладеними в постанові суду першої інстанції, в частині неможливого застосування одночасно п.1 та п. 2 ст. 17 Закону України «Про застосування РРО…». Так, п. 1 та п. 2 ст. 17 Закону вказують на застосування фінансових санкцій до суб»єктів підприємницької діяльності у п»ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг) у разі не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, та у розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, у разі застосування при здійсненні розрахункових операцій непереведеного у фіскальний режим роботи, незареєстрованого, неопломбованого або опломбованого з порушенням встановленого порядку реєстратора розрахункових операцій. Так, встановлено, що хоч ПТКС передбачає видачу в квитанції на паперовому носії, яка підтверджує проведення розрахункової операції, однак, даний документ не відповідає вимогам ст. 2 вказаного закону та розділу 3 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженому наказом ДПА України від 1.12.2000 року № 614, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 5.02.2001 року за №105/5296, зокрема, вказаний документ повинен мати обов»язковий реквізит фіскальний номер РРО. Застосування п. 2 ст. 17 Закону пов»язане з застосуванням позивачем при здійсненні розрахункових операцій не переведеного у фіскальний режим роботи та незареєстрованого РРО, тому, і документ, який видається ПТКС і не містить фіскального номера РРО, не можна розцінювати як розрахунковий.

Тому, колегія суддів вважає, що доводами, викладеними у запереченні позивача щодо невірного застосування відповідачем податкового законодавства в галузі застосування РРО, щодо неправомірного віднесення ПТКС до реєстраторів розрахункових операцій в розумінні Закону «Про застосування РРО…», щодо відповідності ПТКС конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника і відсутності його у Державному реєстрі РРО та невідповідності діяльності, що здійснюється на ПТКС вимогам до здійснення діяльності на РРО, не спростовуються підстави, викладені в апеляційній сказі відповідача. Колегія суддів вважає, що наявність викладених позивачем обставин, не суперечить вимогам і не спростовує положення, викладені в ЗУ «Про застосування РРО…». А тому, приходить до висновку, що акти перевірки, складені за наслідками перевірки регіональними структурними підрозділами ДПС України та постановлені на їх підставі рішення про застосування штрафних санкцій, є цілком правомірними.

При цьому, колегія суддів не вбачає порушень процесуального законодавства, які, на думку апелянта, були допущені судом першої інстанції при ухваленні постанови від 15.02.2011 року.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ДПІ у Печерському районі міста Києва слід задовольнити, постанову суду слід скасувати в частині, що оскаржується, та винести нову постанову, якою у позові ТОВ «Айбокс»слід відмовити.

Керуючись статтями 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Печерському районі м. Києва, -задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 2 лютого 2010 року, - скасувати в частині задоволених вимог та ухвалити нову постанову, якою у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Айбокс»,- відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

суддя І.О.Лічевецький

суддя В.Е.Мацедонська