Ухвала суду № 18149816, 21.07.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-14034/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"21" липня 2011 р. м. Київ

колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Земляної Г.В.

суддів Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.

при секретарі Ломановій Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києва апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 лютого 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТТ»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ТТ»(далі ТОВ «ТТ») звернулося до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень № 0002392312/2 від 06 серпня 2010 року, № 0002392312/1 від 27 квітня 2010 року № 0002392312/0 від 24 березня 2010 року та № 0002392312/3 від 25 жовтня 2010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 лютого 2011 року позов задоволено. Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва № 0002392312/0 від 24.03.2010 року, № 0002392312/1 від 27.04.2010 року, № 0002392312/2 від 06.08.2010 року та № 0002392312/3 від 25.10.2010 року.

Не погоджуючись з прийнятою постановою представник Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необєктивність рішення суду, неповне зясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та обєктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01.10.2007 року між ТОВ "ТТ" та ТОВ "Новасистем" було укладеного договір № 48 щодо надання інформаційно-консультативних послуг. На виконання зазначеного договору ТОВ "Новасистем" було виписано податкові накладні за період з жовтня по грудень 2007 року та з січня по листопад 2008 року на підставі яких ТОВ "ТТ" було сформовано податковий кредит за відповідні періоди. Розрахунки між сторонами проводились у безготівковій формі, шляхом перерахування ТОВ "ТТ" грошових коштів на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Новасистем" відповідно до актів виконаних робіт.

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва 27.10.2009 рокуна підставі направлення № 1750/23-12 від 16.10.2009 року проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ "ТТ" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків з Товариством з обмеженою відповідальністю "Новасистем" за період з 01.07.2006 по 30.06.2009 рік, якою встановлено відсутність порушень податкового законодавства та за результатами якої складено довідку № 1889/23-12/22959536, відповідно до висновків якої при отриманні рішення з Київського адміністративного апеляційного суду результати перевірки можуть бути переглянуті.

Однак постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18.11.2008 року по справі за позовом Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Нова систем»визнано недійсними установчі документи (статут), скасовано державну реєстрацію ТОВ „Новасистем" з дати державної реєстрації, визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ з 20.08.2007 року, з моменту його складання, визнано недійсними первинні бухгалтерські документи з реквізитами ТОВ „Новасистем" з моменту їх складання.

Васильківською об'єднаною державною податковою інспекцією 02.12.2008 року складено акт про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 6 Товариства з обмеженою відповідальністю "Новасистем", яким анульовано реєстрацію свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100059975 Товариства з обмеженою відповідальністю "Новасистем" з 20.08.2007 року на підставі постанови Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18.11.2008 по справі № 2а-39-08, яку ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду міста Києві від 21.01.2010 у справі № 2а-739/08 було скасовано.

При вказаних обставинах Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва 16.03.2010 року проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ТТ" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків з Товариством з обмеженою відповідальністю "Новасистем" за період з 01.10.2007 року по 30.11.2008 рік.

Перевіркою було встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ТТ" було включено до податкового кредиту за відповідні періоди суму податку на додану вартість згідно податкових накладних за договором № 48 від 01.10.2007 укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТТ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новасистем", свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість якого було скасовано з 20.08.2007 року актом № 6 від 18.11.2008 року складеним на підставі рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області по справі № 2а-739-08, а саме з моменту реєстрації, чим було порушено підпункт 7.4.5 пункту 7.4 та підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про додану вартість" в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 182 067 грн.

За результатами перевірки складено акт № 541/23-12/22959536 від 19.03.2010 року на підставі якого винесено податкове повідомлення - рішення №0002392312/0 від 24.03.2010 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "ТТ" визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на зальну суму 273 100,50 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 183067 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 31 033,50 грн.

В результаті апеляційного оскарження податкового повідомлення - рішення № 0002392312/0 від 24.03.2010 року, скарги були залишені без задоволення, та були винесені податкові повідомлення-рішення № 0002392312/1 від 27.04.2010 року, № 0002392312/2 від 06.08.2010 року, № 0002392312/3 від 25.10.2010 року.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги прийшов до висновку, що відповідачем було безпідставно зроблено висновок про неправомірність формування позивачем податкового кредиту за зазначеними податковими накладними, через що податкові повідомлення - рішення № 0002392312/0 від 24.03.2010 року, № 0002392312/1 від 27.04.2010 року, № 0002392312/2 від 06.08.2010 року та № 0002392312/3 від 25.10.2010 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Згідно вимог п. 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами пп. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит визначається дата здійснення першої з наступних подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної.

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Згідно п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.9.8. ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість»реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

У разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, але у строки, визначені законом, є зобов'язаним погасити суму податкових зобов'язань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату сплати такої суми податку, чи ні.

На момент виконання зобов'язань за укладеним договором № 48 від 01 жовтня 2007 року з отриманими податковими накладними, підприємство ТОВ «Новасистема»знаходилось в єдиному державному реєстрі, а також мало свідоцтво про державну реєстрацію платником податку на додану вартість. Сам факт скасування державної реєстрації підприємства не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

У відповідності до ч. 2 ст.18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Треття особа не може посилатися на них у спорі, якщо не знала або не могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди не покладено обовязку по перевірці відповідності діючому законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин.

Посилання відповідача на нікчемність договору № 48 від 01 жовтня 2007 року через визнання постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2008 року недійсними установчих документів (статут), скасування державної реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю „Новасистем" з дати державної реєстрації, визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість з 20.08.2007 року, з моменту його складання, визнання недійсним первинних бухгалтерських документів з реквізитами Товариства з обмеженою відповідальністю „Новасистем" з моменту їх складання та з наявності акту про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю “Новасистем” складного на підставі зазначеної постанови суду, не знайшло свого підтвердження в ході розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції, оскільки ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2010 року постанова Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2008 року скасована.

Тобто на момент підписання договору ТОВ «Новасистем»було зареєстроване органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, про що мали відповідне свідоцтво, а відтак і мало право складати податкові накладні. В свою чергу, позивач мав право включити ПДВ по таким податковим накладним до складу податкового кредиту по факту їх отримання від продавця на підставі пп.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Як свідчать матеріали справи, на момент проведення перевірки позивач мав усі необхідні податкові накладні на підтвердження сум податкового кредиту, також в матеріалах справи немає доказів того, що податкові накладні складені з порушенням законодавства.

При цьому відповідачем не надано належних та допустимих доказів порушення ТОВ «Новасистем»положень податкового законодавств, зокрема щодо формування податкових зобов'язань з ПДВ за результатами виконання вищевказаних господарських зобов'язань з позивачем.

Допустимих доказів наявності у ТОВ «Новасистем»податкових зобов'язань або податкового боргу з податку на додану вартість, що виникли внаслідок виконання вказаних господарських операцій з позивачем, відповідач не надав.

При цьому ненадання ДПІ у Шевченківському районі належних доказів факту несплати до бюджету контрагентом позивача, перерахованих йому сум податку на додану вартість за відповідні звітні періоди, відсутність актів перевірки, рішення податкових органів про донарахування податкових зобовязань вказує на відсутність податкового боргу саме внаслідок господарських операцій у контрагента позивача ТОВ «Новасистем».

Питання відємного значення суми поширювалося тільки на окремо взятого платника податків і не ставило цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, видані позивачу належно оформлені податкові накладні продавцем, що знаходився в Єдиному державному реєстрі, був зареєстрованим платником податку на додану вартість, з урахуванням господарських операцій, факт здійснення яких ніхто не спростував, не давали відповідачу підстав для висновку про завищення позивачем сум податкового кредиту.

Позивачем податковий кредит сформовано з урахуванням положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону, який містить заборону включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.

Виходячи з наведеного, а також системного аналізу вищевказаних норм права, колегія суддів приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень № 0002392312/2 від 06 серпня 2010 року, № 0002392312/1 від 27 квітня 2010 року № 0002392312/0 від 24 березня 2010 року та № 0002392312/3 від 25 жовтня 2010 року ДПІ у Шевченківському районі діяла не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбач Конституцією та законами України, з використанням повноважень не з метою, з якою ці повноваження були надані; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття оскаржуваного рішення; без дотримання необхідного балансу і будь-якими несприятливими наслідками для прав і інтересів позивача.

Надані докази були оцінені судом першої інстанції, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

Таким чином позовні вимоги ТОВ «ТТ»доведенні та підлягають задоволенню.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в звязку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 лютого 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 26 липня 2011 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: Т.М.Грищенко

В.Е.Мацедонська