Ухвала суду № 18148740, 21.06.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-896/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К

Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"21" червня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Грищенко Т.М., суддів Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е., при секретарі Луцак А.В., у відкритому судовому засіданні в м. Києві розглянув апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.02.2011 року по справі за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства «Рено Україна» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

20 січня 2011 року Закрите акціонерне товариство «Рено Україна» звернулось з даним позовом до суду у зв»язку з тим, що відповідачем, в результаті проведення планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства та оподаткування у сфері зовнішньоекономічної діяльності за період з 1.01.2008 по 31.12.2009 років, був складений акт від 23.06.2010 року №661/1-23-60-33552751. На підставі цього акту та за результатами апеляційного узгодження податкового зобов»язання відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0001142202/2 від 7.12.2010 року, яким до ЗАТ «Рено Україна»застосовані штрафні (фінансові) санкції з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 190577 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2011 року позов ЗАТ «Рено Україна»був задоволений повністю.

Відповідач не погодився з висновками даної постанови і 9 березня 2011 року подав апеляційну скаргу у якій просить вказану постанову скасувати та прийняти нову, якою в позові ЗАТ «Рено Україна»відмовити. В обґрунтування своєї апеляційної скарги відповідач посилався на недотримання судом при винесенні постанови норм процесуального та матеріального права та вимог щодо об»єктивності, всебічності та повноти розгляду справи.

Зокрема апелянт вказував, що порушення з боку позивача полягало в тому, що він при виплаті доходу нерезиденту “Hoedlmaer Lazar Romania S.R.L.” (Румунія) за послуги перевезення, в порушення п.13.2 ст. 13 та п. 16.13 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року №334/94 ВР в редакції від 22.05.1997 року, несвоєчасно сплатив до бюджету податок з доходу нерезидентів в сумі 95288,16 грн. з затримкою на один календарний день: не 22.10.2009 року, а 23.10.2009 року. У зв»язку з наведеним, у відповідності з пп. 17.1.9 Закону України від 21.12.2000 року №2181 Ш «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетом та цільовими фондами»позивач повинен сплатити штраф у подвійному розмірі від суми зобов»язання з такого податку, збору чи обов»язкового платежу. На думку апелянта, обов»язковість передумови такої виплати передбачається п.13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а згідно з п. 16.3 ст.16 цього ж Закону відповідальність за утримання та перерахування до бюджету податку на доходи, зазначені в п.7.8, п. 10.2 та ст. 13 цього Закону, несуть платники податку, які проводять відповідні виплати.

Тому, відповідач вважає, що суд порушив вимоги ст. 202 КАС України і допустив неповне з»ясування обставин, що мають значення для справи та порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставами для скасування рішення суду та ухвалення нового.

Вивчивши представлені у справі докази, оцінюючи доводи, викладені в постанові суду першої інстанції та апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступного.

Задовольняючи позов ЗАТ «Рено Україна», суд першої інстанції встановив, що перевіркою, проведеною відповідачем, було встановлене порушення п.13.2 ст.13 та п.16.13 ст.16 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств в редакції цього Закону від 22.05.1997 року №283/97 ВР із змінами і доповненнями, а саме несвоєчасно сплатило до бюджету податок з доходу нерезидентів у сумі 95288,16 і затримкою на 1 день, у зв»язку з чим відповідачем були застосовані штрафні (фінансові) санкції з податку іноземних юридичних осіб в сумі 190577 грн.

Було встановлено, що згідно з договором перевезення від 31.03.2009 року №0331/09 ЗАТ «Рено Україна»у періоді з 13.11.2009 року по 1.12.2009 року сплатило вищевказаній руминській фірмі за послуги перевезення 664376,24 євро, що по курсу складає 8324057,66 грн., у зв»язку з чим підприємством утримано та сплачено податок на дохід нерезидента в сумі 499443 грн. У декларації на прибуток підприємства за четвертий квартал 2009 року позивачем сплаченого податку не відображена.

При цьому, довідка про підтвердження статусу резидента в розумінні міжнародних угод про уникнення подвійного оподаткування руминською компанією за 2009 рік надана не була, що дало підстави відповідачу зробити висновок про утримання з неї податку.

У суд першої інстанції позивачем надана копія акту приймання передачі, яким підтверджується, що позивачем 9 жовтня 2009 року було отримане свідоцтво податкової резидентності для застосування Конвенції про уникнення подвійного оподаткування між Україною та Румунією.

Крім того, судом першої інстанції встановлена наявність у матеріалах справи копії дубліката довідки про фіскальне резиденство вказаної компанії, яка видана Головним управлінням державних фінансів повіту Арджеш Національного агентства фіскального управління Міністерства державних фінансів Румунії від 1.10.2009 року №3/3/55008/01.10.2009. Тому, суд першої інстанції на підставі норм п.13.1 та п. 13.2 ст.13 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», норм Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2001 року №470, прийшов до висновку про належність і відповідність такого доказу як дублікат довідки про фіскальне резиденство на момент апеляційного узгодження податкового зобов»язання та на момент розгляду даної справи у суді першої інстанції, що надало суду правомірні підстави вважати, що донарахування відповідачем позивачу суми податку на доходи нерезидента не відповідає чинному законодавству, діючому в Україні з тих підстав, що наявність довідки про фіскальне резиденство датованої 9.10.2009 роком на момент здійснення платежів підтверджувала правильність платежів, здійснених позивачем 22.10.2009, 13.11.2009, 1.12.2009, 13.12.2009 та 22.12.2009 року.

При цьому, суд правомірно не прийняв до уваги посилання відповідача про ненадання даної довідки на момент перевірки, з огляду на вимоги абз. 5 пп. 2.3.2 п. 2.3 розд. 2 «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року № 327, з огляду на те, що в акті перевірки слід зазначати перелік відсутніх первинних документів або їх ненадання, та пояснення посадових осіб з цього приводу, але в акті від 23.06.2010року та в наданих відповідачем документах немає переліку таких відсутніх документів та пояснень посадових осіб позивача щодо їх відсутності , зокрема і довідки про фіскальне резиденство.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводами апеляційної скарги не спростовані висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 25 лютого 2011 року, а посилання відповідача на порушення судом норм процесуального та матеріального права не знайшли свого підтвердження в процесі перегляду даної справи.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись статтями 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва, - залишити без задоволення. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 лютого 2010 року, - без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

суддя І.О.Лічевецький

суддя В.Е.Мацедонська