Постанова № 18148437, 14.07.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-12392/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Васильченко І.П.

Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"14" липня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Романчук О.М., Пилипенко О.Є.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду в м. Івано-Франківську на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.06.10р. у справі №2а- 12392/09/2670 за позовом Заступника прокурора м. ІваноФранківська в інтересах держави в особі УПФУ у м. Івано Франківську до Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини «Укрекокомресурси»в особі ВК «Автоливмаш»про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В:

Заступник прокурора міста Івано-Франківська звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську до Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини «Укрекокомресурси»в особі ВК «Автоливмаш»про стягнення з відповідача заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком №1 за період з 01.03.2008 року по 01.09.2009 року у розмірі 12398,42 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.06.10р. відмовлено у задоволенні адміністративного позову.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції безпідставно не враховано, що пільгові пенсії громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 призначені згідно з п. «а»ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»з урахуванням довідок про підтвердження наявного трудового стажу про призначення пенсії, відтак фактичні витрати на виплату та доставку цих пенсій не відшкодовані підприємством у встановленому законом порядку, у звязку з чим виникла заборгованість за період з 01.03.08р. по 01.09.09р. в сумі 12398, 42 грн. Апелянт вважає помилковими висновки суду про те, що такі витрати підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету, оскільки це суперечить вимогам законодавства, що регулює спірні правовідносини.

У відзивах на апеляційну скаргу відповідач та його представник в судовому засіданні вказував на те, що судом першої інстанції не у повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а висновки суду про те, що відповідач є правонаступником підприємств, де працювали особи, яким призначені на пільгових умовах не відповідають фактичним обставинам справи.

В судове засідання 14.07.11р. учасники процесу не зявились, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, докази чого наявні в матеріалах справи, у звязку з чим розгляд апеляційної скарги було проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи та встановлено судом першої інстанції, Управлінням Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську здійснені фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій працівникам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за період з 01.03.2008 року по 01.09.2009 року. Зазначене підтверджується Розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до п. «а»ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за 2008 рік, за травень 2009 року та за серпень 2009 року.

Копії вказаних розрахунків (наявні в матеріалах справи) направлені відповідачу з повідомленням.

У встановлені строки відповідачем не відшкодовані позивачу фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, що було підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що абз. 5 п.п. 1 п. 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»встановлено, що виплата пенсій особам, які працюють на певних видах робіт з 01 січня 2005 року здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, отже, відшкодування витрат на доставку пенсій повинно відбуватись за рахунок коштів Державного бюджету, а не за рахунок коштів відповідача. При розгляді спору суд встановив, що відповідно до довідки № 13 від 14.08.2008р. Виробничого комплексу «Автоливмаш», останній є правонаступником Заводу «Автоливмаш».

Колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що відповідач є належним в розмінні КАС України, однак погоджується з тим, що позов не підлягає задоволенню, проте з інших підстав, що відповідно до ст.201 КАС України є підставою для зміни постанови суду першої інстанції в частині мотивів відмови в задоволенні позову.

Так, відповідно до ч. 4. ст.70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Приймаючи до уваги те, що відповідач заперечував факт правонаступництва, суду першої інстанції слід було витребувати належні та допустимі докази для встановлення цієї обставини; довідка Виробничого комплексу «Автоливмаш», на яку послався суд першої інстанції, не є в спірному випадку достатнім та допустимим доказом.

З метою зясування обставин справи щодо того чи є відповідач належним, тобто чи повинен відповідати за даним адміністративним позовом, колегією суддів витребувані відповідні докази у відповідача та надіслані запити до Відділу державної реєстрації виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Головного управління статистики в Івано-Франківській області.

На підставі зібраних доказів, колегією суддів встановлено, що відповідач - Державна компанія з утилізації відходів як вторинної сировини «Укрекокомресурси»в особі Виробничого комплексу «Автоливмаш», яка перейменована в Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною не є належним відповідачем за даним позовом.

Так, як свідчать обставини справи, 23.07.04р. між Відкритим акціонерним товариством «Автоливмаш»(продавець) та Державною компанією з утилізації відходів як вторинної сировини «Укрекокомресурси»Кабінету Міністрів України та ТОВ «Куфур»(покупці) укладено договір купівлі - продажу цілісного майнового комплексу ВАТ «Автоливмаш», відповідно до п. 1.1. якого продавець зобовязується передати покупцям цілісний майновий комплекс ВАТ «Автоливмаш», а покупці зобовязуються прийняти ЦМК і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі.

Пунктом 1.6 вказаного договору сторонами визначено, що до складу ЦМК, який передається покупцям входять в тому числі і його активи і зобовязання.

Таким чином, за умовами цього договору Компанія та ТОВ «Куфур»є правонаступниками майнових прав та зобовязань ВАТ «Автоливмаш».

До договору купівлі-продажу була укладена додаткова угода № 1 від 25.01.2005р., якою передбачено додатковий продаж матеріальних цінностей.

Зобовязання ВАТ «Автоливмаш», які виникли чи/або будуть виникати після укладання договору купівлі-продажу та додаткової угоди № 1 від 25.01.2005р є зобовязаннями ВАТ «Автоливмаш», оскільки останнє є окремою юридичною особою, що підтверджується наявним у матеріалах справи витягом з ЄДРПОУ, яка продовжує працювати та в процесі діяльності набуває прав та несе зобовязання.

Надалі, між Компанією та ТОВ «Куфур»було укладено договір від 05.02.08р. про визначення часток у праві спільної часткової власності, яким визначено, що частка у спільній частковій власності Компанії становить 23, 09 %, а частка ТОВ «Куфур»- 73, 91 %.

Як свідчать обставини справи, в подальшому ТОВ «Куфур»змінило найменування на ТОВ «Автоливмаш», а згодом ТОВ «Автоливмаш»перейменовано у ТОВ «Машинобудівний завод «Автоливмаш».

Вищевикладене підтверджується оригіналами витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та інформацією, наданою на запит Київського апеляційного адміністративного суду Головним управлінням статистики в Івано Франківській області від 11.05.11р. №03-1/03/1-246-885.

Так, з вказаних довідок та інформації управління статистики вбачається, що:

- юридична особа Івано Франківський завод автоматичного ливарного машинобудування «Автоливмаш» перереєстровано на ВАТ «Автоливмаш» (ідентифікаційний код 00119681);

-юридична особа ТОВ «Машинобудівний завод «Автоливмаш»зареєстрована в ЄДРПОУ як самостійна юридична особа (ідентифікаційний код 30858384);

-виробничий комплекс «Автоливмаш»Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини Кабінету Міністрів є відокремленим підрозділом без права юридичної особи (ідентифікаційний код 33059695); з 01.04.11р. до ЄДРПОУ внесено відомості про зміну найменування підрозділу на Виробничий комплекс «Автоливмаш»Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною, головне підприємство: Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (ідентифікаційний код 20077743).

Як вбачається із копії трудової книжки ОСОБА_2, останній працював у ВАТ «Автоливмаш»(ідентифікаційний код 00119681) до 02.08.04р, з 02.08.04р. в звязку з реорганізацією ОСОБА_2 переведений термістом нагрівальних печей у відокремлений структурний підрозділ ДК «Укрекокомресурси»; з 23.09.04р. ОСОБА_2 переведений термістом у ВК «Автоливмаш»ДК з утилізації відходів; 07.02.08. звільнений, а 08.02.08р. прийнятий на роботу термістом до ТОВ «Автоливмаш», який згодом було перейменовано у ТОВ «Машинобудівний завод «Автоливмаш».

Отже, існує три різні субєкти господарювання підприємства, де працював ОСОБА_2, відповідно до стажу роботи якого повинні були відшкодовуватись кожним із цих підприємств витрати Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій на пільгових умовах.

Як свідчать обставини справи, громадянин ОСОБА_3 працював на заводі «Автоливмаш». Вказаний завод значиться в ЄДРПОУ станом на 11.05.2011р., про що свідчить довідка Головного управляння статистики від 11.05.2011р.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 працював у ВК «Автоливмаш»ДК «Укрекокомресурси».

Між тим, із довідки ВК «Автоливмаш»ОСОБА_3 жодного дня не працював в ВК «Автоливмаш»ДК «Укрекокомресурси».

Як вбачається із розрахунку по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій позивач звернувся з позовом про відшкодування витрат на доставку пільгових пенсій за період з 01.03.08р. по 01.09.09р., але ОСОБА_2М фактично не працював у ВК «Автоливмаш»з 08.02.2008р., відповідно відповідач не є відповідальним за відшкодування пільгових пенсій.

Заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат ПФУ в м.Івано-Франківську, що призначена ОСОБА_2М за період його роботи у ВК «Автоливмаш»станом на 11.02.08р. в сумі 2075, 72 грн. (згідно довідки УПФУ в м. Івано Франківську) сплачена відповідачем у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №31 від 12.02.08р.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вимоги до Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини «Укрекокомресурси»в особі ВК «Автоливмаш» є необґрунтованими, оскільки у періоді, з який фондом проводиться стягнення, громадяни ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не працювали у структурному підрозділі відповідача.

Встановлення вказаних обставин має певне правове значення, у звязку з чим колегія суддів, погоджуючись з висновком суду про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову, вважає за доцільне змінити постанову суду першої інстанції в частині мотивів відмови у задоволенні позову.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 201 КАС України, підставою для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 201, 205, 207 КАС України Київський апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду в м. Івано-Франківську на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.06.10р. у справі №2а- 12392/09/2670 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.06.10р. у справі №2а- 12392/09/2670 змінити у мотивувальній частині, виклавши її у редакції, наведеній у даній постанові.

Резолютивну частину постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.06.10р. у справі №2а- 12392/09/2670 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Пилипенко О.М.

Романчук О.М.