Ухвала суду № 18148431, 07.07.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2570/8/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С.В.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"07" липня 2011 р. м. Київ

колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Земляної Г.В.

суддів Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.

при секретарі Ломановій Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2011 року у справі за позовом Приватного підприємства «Спецтранс»до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач Приватне підприємство «Спецтранс»(далі ПП «Спецтранс», позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 22 грудня 2010 року № 0007182320/0 та № 0007192320/0

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2011 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Чернігові від 22 грудня 2010 року № 0007182320/0 та № 0007192320/0.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, представник Державної податкової інспекції у м. Чернігові звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні вимог адміністративного позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необєктивність рішення суду, неповне зясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та обєктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 14.12.2010 року працівниками ДПІ у М.Чернігові було проведено планову перевірку з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.09.2010 року.

За результатами виїзної планової перевірки було складено акт № 922/23/30380850 від 14.12.2010 року.

В акті встановлені наступні порушення п. 3.1 ст. 3, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п. 10.1 ст. 10 Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток всього у сумі 528334 грн., у тому числі за 2 квартал 2009 року в сумі 193088 грн., за 3 квартал 2009 року в сумі 137473 грн., за 4 квартал 2009 року в сумі 73248 грн., за 1 квартал 2010 року в сумі 92651 грн., за 2 квартал 2010 року в сумі 31874 грн.; п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 р. в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 422666 грн., в тому числі за квітень 2009 року в сумі 48019 грн., за травень 2009 р. в сумі 50509 грн., за червень 2009 р. в сумі 55942 грн., за липень 2009 р. в сумі 49732 грн., за серпень 2009 р. в сумі 30803 грн., за вересень 2009 р. в сумі 29442 грн., за жовтень 2009 р. в сумі 23993 грн., за грудень 2009 р. в сумі 34606 грн., за січень 2010 р. в сумі 19201 грн., за лютий 2010 р. в сумі 26519 грн., за березень 2010 р. в сумі 28401 грн., за квітень 2010 р. в сумі 25499 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0007182329/0 від 22.12.2010р., яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 776393,00 грн., в т.ч. 528334,00 грн. за основним платежем та 248059,00 грн. за штрафними санкціями та податкове повідомлення-рішення № 0007192320/0 від 22.12.2010 року яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 634003 грн., в т.ч. 422666 грн. за основним платежем та 211337 грн. штрафні санкції.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги дійшов висновку, що позивачем не було порушено вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами надання контрагентами позивачу послуг, відображення таких операцій в бухгалтерському обліку позивача та надання до перевірки всіх необхідних первинних документів, які відповідали вимогам законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо правомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за наслідками виконання догорів з перевезення вантажу між позивачем та контрагентами: АТЗТ «Агропромпостач»та ТОВ"ТЕК"Київ-Логістік".

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (якій діяв на час виникнення правовідносин, далі Закон № 168) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп.7.2.3 та пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Пункт 7.5 ст. 7 Закон України «Про податок на додану вартість»визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату здійснення першої з наступних подій: а) дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); б) дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, з огляду на наведені законодавчі приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості наданих послуг, а з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість отриманих послуг, є безпосередній зв'язок витрат на оплату цих послуг з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних (послуг) або ж призначення останніх для такого використання.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (пункт 1.32 статті 1 цього Закону).

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Звідси випливає висновок, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагав на час перевірки наявності наступних умов: спеціальна правосубєктність субєктів господарювання; наявність звязку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю.

За відсутності ж останніх відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (п. 1.32 ст. 1 Закону).

Документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»є первинний документ.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст. 1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно до п.2.15. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Згідно із ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Судом першої інстанції встановлено, що ПП «СПЕЦТРАНС»зареєстровано Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 29.04.1999 року. Основними видами діяльності підприємства є діяльність автомобільного вантажного транспорту та організація перевезень вантажів, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 02.02.2009 року.

Між ВАТ «САН ІнБев Україна», як замовником 01.01.2009 року та ПП «Спецтранс»як перевізником, укладено договір на перевезення вантажів № 16063, відповідно до якого перевізник зобов'язується доставляти довірені йому замовником вантажі до пункту призначення та видавати їх вантажоодержувачам, вказаним замовником, а замовник зобов'язується сплачувати за перевезення вантажів встановлену сторонами плату.

На виконання вищезазначеного договору 02 січня 2009 року між АТЗТ «Агропромпостач»та ПП «Спецтранс»було укладено договір на транспортне обслуговування № 37, яким передбачено, що виконавець зобов'язується своїм (власним чи орендованим) автомобільним транспортом, перевозити надані замовником вантажі з пунктів відправлення у пункти призначення, а замовник зобов'язується виплачувати виконавцю суму виконуваних їм перевозок.

Договір № 37 виконано сторонами, що підтверджено належним чином оформленими актами виконаних робіт по транспортному обслуговуванню від 30.04.09 року, 31.05.09 року, 30.06.09 року, 31.07.09 року, 31.08.09 року, 30.09.09 року, податковими накладними від 30.04.09 року, 30.05.09 року, 30.06.09 року, 31.07.09 року, 31.08.09 року, 30.09.09 року.

Суд першої інстанцій правильно виходив з того, що витрати за придбання транспортних послуг правомірно включені позивачем до складу валових витрат у зв'язку з тим, що послуги пов'язані з господарською діяльністю ПП «Спецтранс», а придбання цих послуг підтверджується належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку.

Враховуюче вищевикладене ПП «Спецтранс»не було порушено вимог п.5.1 та п.п.5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та правомірно включено до складу валових витрат витрати на придбання транспортних послуг у АТЗТ «Агропромпостач»в деклараціях з податку на прибуток підприємства та не завищено валові витрати на суму 286657 гривень, як було зазначено в акті перевірки.

Крім того, позивач правомірно зменшив об'єкт оподаткування (податкові зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості наданих послуг, а з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість отриманих послуг, так як фактично позивач отримав послуги по перевезенню продукції та існую безпосередній зв'язок витрат на оплату цих послуг з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних (послуг) або ж призначення останніх для такого використання.

В свою чергу факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з врахуванням якісних характеристик послуг, які б однозначно свідчили про призначення придбаних послуг для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Таким чином віднесення сум ПП «Спецтранс»по взаємовідносинам з АТЗТ «Агропромпостач»в розмірі 57331 гривень до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

З огляду на вищезазначене податкове повідомлення рішення № 0007182320/0 підлягає скасуванню в частині сумі 112180 гривень в тому числі 71663 гривень основного платежу та 40517 гривень штрафних санкцій, а податкове повідомлення-рішення № 0007192320/0 від 22 грудня 2010 року підлягає скасування в частині суми 85997 гривень: в тому числі 57331 основного платежу та 28666 гривень штрафних санкцій.

Судом першої інстанції правомірно не прийнято до уваги посилання в акті перевірки на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06.08.2010 року по справі №1-172/2010 р. яким генерального директора АТЗТ "Агропостач" - ОСОБА_4 було визнано винним у скоєні злочинів передбачених ч.3 ст.27, ч.4 ст.28, ч.2 ст.205, ч.1 ст.366, ч.3 ст.27 КК України, як на доказ використання позивачем договорів та первинних документів щодо послуг отриманих від контрагента без наміру здійснення господарської діяльності.

Дійсно в зазначеному вироку суду не міститься будь-якої інформації щодо предмету доказування, так як предметом дослідження у вироку була господарська діяльність інших контрагентів.

Щодо взаємовідносин ПП «Спецтранс»з ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Київ-Логістик»слід зазначити наступне:

Згідно матеріалів справи 01.02.2009 року між ТОВ «Транспортно Експедиційна Компанія «Київ-Логістикс»та ПП «Спецтранс»було укладено договір на транспортне обслуговування №38/1 від 01.02.09 року, відповідно до якого виконавець зобов'язується своїм (власним чи орендованим) автомобільним транспортом, перевозити надані замовником вантажі з пунктів відправлення у пункти призначення, а замовник зобов'язується виплачувати виконавцю суму виконуваних їм перевозок. Також ПП «Спецтранс»укладено договір № 12 від 02.01.2010 року на автотранспортне обслуговування з ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Київ-Логістик». Згідно умов даного договору ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Київ-Логістик», яке надалі іменується Виконавець, з однієї сторони та ПП «Спецтранс», іменується надалі Замовник, в особі директора Меркулова Вадима Миколайовича, діючого на підставі Статуту, з другої сторони Крім того ПП «Спецтранс»укладено договір № 38/2 від 01.02.2009 року про надання послуг, пов'язаних із забезпеченням перевезень вантажів. Згідно умов даного договору ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Київ-Логістик», яке надалі іменується Виконавець, з однієї сторони та ПП «Спецтранс», надалі Замовник, в особі директора Меркулова Вадима Миколайовича, діючого на підставі статуту, з другої сторони.

Також ПП «Спецтранс»укладено договір оренди транспортних засобів без номеру від 01.02.2009 року.

Обидві компанії зареєстровані як платники податку на додану вартість, згідно із Законом України «Про податок на додану вартість». Контрагент виставив позивачу рахунки, які позивач оплатив повністю, в тому числі і податок на додану вартість. Позивач відобразив отримані послуги у своєму податковому обліку з квітня 2009 року по серпень 2010 року включно. Представник відповідача не заперечував тих обставин, що ТОВ «ТЕК «Київ-Логістик»також відобразив продаж у податковому обліку, та заявив бюджетне відшкодування.

Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі Закону № 168) якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Системний аналіз пунктів 7.2, 7.4, 7.5 статті 7 Закону №168/97 дає підстави стверджувати, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

З огляду на наведені законодавчі приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості наданих послуг, а з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість отриманих послуг, є факт реального надання послуг та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих послуг з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних (послуг) або ж призначення останніх для такого використання.

Судом першої інстанції правомірно зазначено, що позивач фактично здійснював транспортно - експедиторську діяльність і отримував послуги.

Пунктом 11.1 розділу 11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 (далі Правила) встановлено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно п.п. 11.4, 11.5, 11.6, 11.7 вказаних Правил оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику. Виходячи із наведених правових норм, документами для перевезення є товарно-транспортна накладна, яка є обовязковими первинними документами для обліку операцій з перевезення вантажів. А тому наявність цього документу є обовязковою для підтвердження факту здійснення господарської операції, наслідки якої відтворені в податковому обліку.

Згідно з матеріалами справи витрати позивача підтвердженні відповідними товарно-транспортними накладними то віднесення до складу валових витрат витрати на послуги з перевезення вантажів є правомірними, оскільки позивачем надано беззаперечні докази, що витрати на перевезення вантажів, які надавалися йому ТОВ «ТЕК «Київ-Логістик», були направленні на отримання доходу.

Такий висновок не суперечить пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з яким господарською діяльністю визнається будь-яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь цієї особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Судом першої та апеляційної інстанції ретельно перевірені доводи представника відповідача про безтоварність укладених між позивачем а контрагентом угод.

Відповідачем оспорюється факт надання послуг з тих підстав, що угоди на надання послуг підписані не засновником ТОВ «ТЕК«Київ-Логістик»ОСОБА_6, відносно якого винесена постанова про звільнення від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.205, ч.2 ст.358 КК України, у звязку з передачею його на поруки, а іншою особою.

Однак, відсутність повноважень у іншої особи на укладення угоди може бути прийнято судом до уваги при умові не здійснення самих транспортно- експедиційних послуг.

Факт надання контрагентом послуг підтверджено наявностю у ТОВ «ТЕК«Київ-Логістик»ліцензії на надання послуг з перевезення вантажів; орендованого вантажного автотранспорту; договорів оренди вантажних автомобілів, що зазначено відповідачем у акті перевірки, актами витрат на автомобілі, та документів у підтвердження сплаченими за оренду та суборенду коштів. Наявність кваліфікованих водіїв, які були оформлені на роботу по сумісництву та отримували заробітну плату у контрагента підтверджено листом від третьої особи та поясненнями водіїв, товарно-транспортними накладними, де зазначені вказані водії.

Посилання відповідача на використання ПП «Спецтранс»договорів та первинних документів щодо послуг, отриманих у контрагентів без наміру здійснення господарської діяльності, не приймається до уваги колегією суддів, оскільки жоден нормативний акт не містить вказівок на залежність права платника податку на включення до свого податкового кредиту сум податку на додану вартість, фактично сплачених в ціні придбання товару, на підставі податкової накладної, від дотримання контрагентами правил господарської діяльності, оскільки згідно вимог чинного законодавства обов'язок контролювати звітність контрагента на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, крім того суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами.

Разом з тим, відповідачем вже проводилася перевірка ПП «Спецтранс»за період з 01.02.2009 року по 31.03.2009 року протягом якого позивач співпрацював з ТОВ ТЕК «Київ-Логістік», що підтверджено актом від 01.07.2009 року №484/23/30380850, яким порушень виявлено не було.

Крім того, відповідачем в порушення вимог ст.71 КАС України не зазначено чітких фактів у підтвердження викладених у акті перевірки від 14.12.2010 року висновків про вказані порушення.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.

Виходячи з наведеного, а також системного аналізу вищевказаних норм права, колегія суддів приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Черкаси діяла не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбач Конституцією та законами України, з використанням повноважень не з метою, з якою ці повноваження були надані; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття оскаржуваного рішення; без дотримання необхідного балансу і будь-якими несприятливими наслідками для прав і інтересів позивача.

Надані докази були оцінені судом першої інстанції, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

З огляду на вищезазначене позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, та слід визнати протиправним та скасовувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Чернігові від 22 грудня 2010 року № 0007182320/0 та № 0007192320/0.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в звязку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2011 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 12 липня 2011 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: Т.М.Грищенко

В.Е.Мацедонська