Ухвала суду № 18148404, 07.07.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-584/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.

Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"07" липня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Сорочко Є.О., Дурицькій О.М.,

при секретарі: Пеньковій О.Г.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою позивача Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 лютого 2011 року у справі за адміністративним позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків до Державного підприємства «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України про зобовязання допустити до проведення планової виїзної перевірки,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2011 року позивач Спеціалізована державна податкова інспекція у м. Києві по роботі з великими платниками податків звернулася в суд з адміністративним позовом до Державного підприємства «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України про зобовязання відповідача на підставі направлення СДПІ допустити посадових осіб органу державної податкової служби до проведення виїзної планової перевірки через десять календарних днів після набрання законної сили судовим рішенням на підставі пункту 1, 2 частини першої статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 лютого 2011 року в задоволенні вимог позивача відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою вимоги позивача задовольнити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та обєктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні вимог позивача.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до направлення на перевірку від 22 листопада 2010 року №321, підписаного начальником Спеціалізована державна податкова інспекція у м. Києві по роботі з великими платниками податків на підставі пункту 1 частини першої статті 11, частин першої-пятої статті 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», проводить з 22 листопада 2010 року планову перевірку ДП «Інформаційний центр»тривалістю 30 робочих днів.

На підставі даного направлення співробітниками СДПІ здійснено виїзд на перевірку до ДП «Інформаційний центр», але відповідачем не допущено посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової виїзної перевірки, про що складено відповідний акт від 22 листопада 2010 року №98/42-20/25287988.

Позивач вимоги позовної заяви обґрунтовує положеннями статтей 11, 111 та 112 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Судом першої інстанції, вірно зазначено, що на момент звернення позивача до адміністративного суду у Законі України «Про державну податкову службу в Україні»статті 11, 111 та 112 виключені в звязку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у звязку з прийняттям Податкового кодексу України».

З 01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який, відповідно до пункту 1.1 статті 1, регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обовязки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обовязки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

На момент звернення з адміністративним позовом питання щодо прав органів державної податкової служби, підстави та порядок проведення та умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення перевірок врегульовані Податковим кодексом України.

Відповідно до положень статті 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно - правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

Згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Пунктом 9 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що відповідачем в адміністративному судочинстві є субєкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Окремі випадки, коли в адміністративному процесі у процесуальному статусі відповідача можуть бути інші особи, крім субєкта владних повноважень, визначені частиною четвертою статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої, громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх обєднання, юридичні особи, які не є субєктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом субєкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності обєднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) обєднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

З урахуванням вище викладеного, субєкт владних повноважень, в тому числі орган державної податкової служби, має звертатися з адміністративним позовом виключно у випадках, встановлених законом.

Положення чинного законодавства України, не надають позивачу, як субєкту владних повноважень, права на звернення до суду із адміністративним позовом про зобовязання платника податків допустити до проведення планової виїзної перевірки.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що апелянтом не доведено правомірність та обґрунтованість підстав звернення з зазначеним адміністративним позовом до суду.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу позивача Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 лютого 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 13.07.2011 року.

Головуючий суддя: (підпис)

Судді: (підпис)

Суддя: Бистрик Г.М.