Постанова № 18147782, 21.06.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-7057/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Штогун С.Г Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" червня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Беспалова О.О.

суддів Губської О.А., Данилової М.В.,

при секретарі Кропивному Є.В.

за участю представників позивача, представника відповідача, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Дочірнього підприємства фірма "Еко-Пак" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2010 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства фірма "Еко-Пак" до Кагарлицької об"єднаної державної податкової інспекції в Київській області про скасування податкових повідомлень рішень,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2010 року позивач звернувся в суд з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення рішення від 18.05.2010 року " 0001772301/0 та від 18.05.2010 року № 0001762301/0 в частині нарахування за основним платежем у сумі 78 009,98 грн та за штрафними санкціями у сумі 46 807,49 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2010 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивачем було подано апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з"явились, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з ухваленням нового рішення у справі з таких підстав.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що згідно з підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 ст. 3 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97 ВР "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування ПДВ є операції з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Згідно з підпунктом 4.2. у разі поставки товарів(робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних оплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Отже, операції з безоплатного забезпечення послугами з перевезення до місця роботи та назад, є фактично операціями з поставки послуг з перевезення до місця роботи та назад за рахунок коштів підприємства(безоплатна передача), а тому ПДВ при здійсненні цих операцій нараховуються в порядок, визначеному пунктом 4.2 статті 4 цього Закону.

Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку, що в порушення п 1.4 ст.1, п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п. 4.2 ст.4 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" ДП фірми "Еко-Пак" занижено податкові зобов'язання по ПДВ в розмірі 62 407 грн. 98 коп.

З таким висновком суду не можна погодитися у повній мірі.

Колегією суддів встановлено, що позивачем було заявлено позов із вимогою про скасування податкових повідомлень рішень від 18.05.2010 року 0001772301/0 та від 18.05.2010 року № 0001762301/0 в частині нарахування за основним платежем у сумі 78 009,98 грн. та за штрафними санкціями у сумі 46 807,49 грн. В обгрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що відповідно до матеріалів перевірки, ПП ОСОБА_2 здійснював підприємницьку діяльність згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи- підприємця від 12.09.2002 року № НОМЕР_1, свідоцтва про сплату єдиного податку, термін дії 2008 рік, вид діяльності- пасажирські перевезення та свідоцтва про сплату єдиного податку, термін дії 2009 рік, вид діяльності-пасажирські перевезення. Обидва свідоцтва видані Кагарлицькою ОДПІ. Жоден нормативно-правовий документ, в тому числі і ЗУ"Про ліцензування певних видів господарської діяльності" не зобов"язує вимагати від контрагента документів, що підтверджують його право надавати послуги, зокрема ліцензії. Приведене в оскаржуваному акті про результати перевірки Кагарлицькою ОДПІ положення абзацу 15 ст.35 ЗУ "Про автомобільний транспорт", в даному випадку, як аргумент не заслуговує уваги, оскільки в ньому йдеться про право суб"єктів господарювання, які використовують легкові автомобілі на замовлення, включаючи витрати на ці послуги до собівартості продукції тільки за умови, що у перевізника є ліцензія і з яким укладений письмовий договір на обслуговування, а в акті перевірки заперечується правомірність включення витрат до валових витрат, а ці поняття не є тотожними економічними та правовими категоріями, а отже вказаний закон не регулює порядок віднесення витрат платників податків до валютних витрат виробництва та обігу. До того ж , в абзаці 15 ст. 35 цього Закону йдеться про використання легкових автомобілів, а для перевезення використовувались автобуси, а ці два терміни, згідно ст 1 ЗУ "Про автомобільний транспорт" є різними транспортними засобами. До того ж, позивач зазначає, що ЗУ "Про автомобільний транспорт" на відміну від ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" не є спеціальним законом з питань оподаткування, а тому не може встановлювати правила ведення податкового обліку. Вищенаведені доводи і відсутність доказів суд першої інстанції не врахував.

Апелянт зазначає, що вищевказані дії відповідача не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам чинного законодавства.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

В Акті перевірки зазначено, що ПП ОСОБА_2 здійснює підприємницьку діяльність згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця від 12.09.2002 року № НОМЕР_1, свідоцтв про сплату єдиного податку у 2008,2009 рр., виданих Кагарлицькою ОДПІ. Вид діяльності - пасажирські перевезення. Пасажирські перевезення здійснювались на підставі договору на перевезення працівників ДПФ "Еко-Пак", укладеного між ним та ДПФ "Еко-Пак", строк дії якого з 01.01.2005 року по 31.12.2009 року.

Згідно наданого Договору № 01/01-2005 від 01.01.2005 року між ДПФ "Еко-Пак" та ПП ОСОБА_2, предметом договору є пасажирські перевезення автотранспортом ПП ОСОБА_2 працівників ДПФ "Еко-Пак" за маршрутом, обумовленим в Додатку 1. (п. 1.1). ПП ОСОБА_2 забезпечує автотранспорт усіма необхідними проїзними документами для забезпечення безперебійних перевезень, надає технічно справні автомобілі (п.2.1.), несе повну відповідальність за безпечне і безперебійне перевезення, (п.2.2.) Вартість одного кілометра маршруту на 01.01.2005 р. становить 0,75 грн. (при вартості дизельного пального 2,6 грн. за л. (п.3.4.). Строк дії договору з 01.01.2005 року по 31.12.2009 року, (п.4.1.). Згідно п.4.3. Договору, строк дії договору автоматично продовжується на 1 (один) рік, якщо сторони письмово не повідомили одна одну про розірвання Договору за 1 (один) місяць до закінчення строку дії договору. До договору додається додаток №1 "Найменування зупинок і розкладу маршруту перевезень." Загальна дистанція маршруту за 1 добу - 701 км.

Згідно Додаткової угоди від 01.01.2007 року до Договору №01/01-2005 від 01.01.2005 року, вартість послуг за місяць узгоджується актом виконаних робіт (п.1.).

Колегія суддів зауважує, що в наданих матеріалах є акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), згідно яких виконавцем - ПП ОСОБА_2 були надані транспортні послуги: перевезення робітників. Таким чином, ПП ОСОБА_2 згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), здійснено послуги ДПФ "Еко-Пак" по перевезенню працівників за період з 01.04.2008р. по 12.02.2009р. на суму всього 312 039,88 грн. без ПДВ. (ПП ОСОБА_2 не є платником податку на додану вартість).

Згідно п.п. 5.2.1. п.5.2. ст.5. ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємства" від 22.05.1997 року № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями), до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3. - 5.7, цієї статті.

Згідно з ч.4 п.п.5.3.9. п.5.3 ст.5 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрати будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.11.2. ст.11 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств", датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку, або дата оприбуткування платником податку результатів робіт (послуг).

Колегія суддів приходить до висновку, що на підставі актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) по перевезенню працівників підприємства, оформлених відповідно до вимог п.2.4 "Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», і підписаних від імені ПП ОСОБА_2 та ДПФ "Еко-Пак", та згідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 та п.11.2. ст.11 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств", ДПФ "Еко-Пак" обґрунтовано віднесено до валових витрат виробництва за період з 01.04.2008р. по 12.02.2009р. на суму всього 312 039,88 грн. Отже, зазначене в Акті перевірки від 11.05.2010 року № 91/23-1/25301582 завищення ДПФ "Еко-Пак" валових витрат та, відповідно, заниження податку на прибуток за господарськими операціями з ПП ОСОБА_2, нормативно та документально не підтверджується.

Завищення валових витрат на суму 312 039,88 грн. за господарськими операціями з ПП ОСОБА_2 в Акті перевірки від 11.05.2010 року № 91/23-1/25301582 пояснюється тим, що ПП ОСОБА_2 здійснював пасажирські перевезення працівників ДПФ "Еко-Пак" без відповідних підтверджуючих супровідних документів, а саме - ліцензії, що дає дозвіл на проведення транспортних перевезень, детального розрахунку актів виконаних робіт.

Колегія суддів зазначає, що ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" не передбачено при формуванні валових витрат наявність ліцензії, що дає дозвіл на проведення транспортних перевезень. Також, ЗУ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року №2181-111 встановлено персональну податкову відповідальність.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що ДПФ "Еко-Пак" не зобов'язане вимагати від своїх контрагента документів, що підтверджують його право надавати послуги, зокрема, ліцензії, а також не несе відповідальність за недотримання іншим суб'єктом господарювання правил здійснення господарської діяльності.

Поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що в акті перевірки від 11.05.2010 року № 91/23-1/25301582 зазначено, що у періоді, що перевірявся, ДПФ "Еко-Пак" здійснювало безоплатне забезпечення послугами з перевезення до місця роботи та назад на загальну суму 476306 грн. без ПДВ, на підставі договору від 01.01.2005 року, актів виконаних робіт ПП ОСОБА_2 здійснював для ДПФ "Еко-Пак" послуги з перевезення до місця роботи та назад, якими безкоштовно забезпечуються працівники підприємства. В акті перевірки від 11.05.2010 року № 91/23-1/25301582 зазначено, що операції з безоплатного забезпечення послугами з перевезення до місця роботи та назад є операціями з поставки послуг з перевезення до місця роботи та назад за рахунок коштів підприємства (безоплатна передача), а тому ПДВ при здійсненні цих операцій нараховується у порядку, визначеному п.4.2 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість", тобто на загальних підставах, в розмірі 20%.

Відповідно до п.4.2 ст.4 ЗУ "Про податок на додану вартість" у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на які не відносяться до валових витрат виробництва (обіг) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Судом першої інстанції не враховано те, що доставка працівників ДПФ "Еко-Пак" до місця роботи та назад не підпадає під визначення поняття "поставка послуг", наведеного в п.1.4 ст.1 ЗУ "Про податок на додану вартість", оскільки ДПФ "Еко-Пак" не здійснювало безоплатну поставку послуг з перевезення своїх працівників, не надавало такі послуги в рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, як того вимагає п.4.2 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість".

Колегія суддів дійшла висновку, що перевезення працівників ДПФ "Еко-Пак" до місця роботи та назад у сільський місцевості обумовлено договором з ПП ОСОБА_2, а також положеннями Колективного договору, в зв'язку з цим витрати по перевезенню працівників відносяться до складу валових витрат, як витрати, пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва ДПФ "Еко-Пак". Таким чином, колегія суддів зауважує, що зазначене в акті перевірки від 11.05.2010 року № 91/23-1/25301582 заниження ДПФ "Еко-Пак" податкового зобов'язання з ПДВ, нормативно та документально не підтверджується, отже судом першої інстанції неправильно встановлені обставини справи. Встановлене за висновками, зазначеними у Акті перевірки Кагарлицької ОДПІ в Київський області від 11.05.2010 року № 91/23-1/25301582, недотримання податкового законодавства, нормативно та документально не підтверджується.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції при розгляді справи не взяв до уваги вищевказану норму закону і поклав на позивача неналежний обов"язок доводити протиправність дій відповідача.

Суд першої інстанції не врахувавши вищевказане, допустивши численні порушення норм матеріального і процесуального законодавства України, не врахувавши вимоги п.2 ст. 71 КАС України, виніс необгрунтовану та незаконну постанову.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги про скасування податкових повідомлень рішень підлягають задоволенню.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційних скарг на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства фірма "Еко-Пак" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2010 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства фірма "Еко-Пак" до Кагарлицької об"єднаної державної податкової інспекції в Київській області про скасування податкових повідомлень рішень - задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2010 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення рішення від 18.05.2010 року " 0001772301/0 та від 18.05.2010 року № 0001762301/0 в частині нарахування за основним платежем у сумі 78 009,98 грн та за штрафними санкціями у сумі 46 807,49 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя О.О.Беспалов

Суддя О.А.Губська

Суддя М.В.Данилова

(Повний текст постанови складено 25.06.2011р.)