Ухвала суду № 18147658, 07.06.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-5430/09/0270 Головуючий у 1-й інстанції: Мельник-Томенко Ж.М.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"07" червня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Беспалова О.О.

суддів Губської О.А., Данилової М.В.,

при секретарі Кропивному Є.В.

за участю представників позивача, , представника відповідача, представника третьої особи, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2010 року у справі за адміністративним позовом ТОВ "Дилер- Центр" до Державної податкової інспекції у м. Вінниці, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна податкова адміністрація у Вінницькій області про скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2009 року позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення - рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2010 року позовні вимоги було задоволено в повному обсязі.

Апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю - доповідача, осіб, що з"явились, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду - підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в ході документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства TOB "Дилер-Центр" за період з 01.10.2006р. по 30.09.2009р. службовими особами відповідача було складено акт планової виїзної перевірки від 08.12.2009р. № 291/2301/13342038. Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 1.31 ст.1, п.4.1. ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп. 8.3.1, пп. 8.3.2 п.8.3 ст.8, п.11.1, пп. 11.3.1 п.11.3 ст. 11, п.16.4 ст.16 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого заниження податку на прибуток склало 824409 грн. На підставі даного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001602350/0 від 17.12.2009 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 929053 грн., з яких основний платіж - 824409 грн., штрафні санкції - 104644 грн.

З матеріалів справи вбачається, що згідно свідоцтва про державну реєстрацію серії А00 № 824078, 01.07.2003 року ТОВ "Дилер-Центр" зареєстроване юридичної особою.

Відповідно до довідки № 1852 Головного управління статистики у Вінницькій області від 16.10.2007 року TOB "Дилер-Центр" включене до ЄДРПОУ.

Вказане товариство діє на підставі статуту, затвердженого загальними зборами учасників товариства протоколом № 5 від 26.06.2004р., № 6 від 27.07.2005р., № 7 від 20.03.2006р., належним чином зареєстрованого. Згідно п.п. 1.1.1 статуту TOB "Дилер-Центр" є правонаступником ПВКФ "Арарат".

У відповідності до свідоцтва № 100004776 від 08.12.2006 року TOB "Дилер-Центр" зареєстроване платником податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, що ДПА у Вінницькій області 25.11.2009 року посадовим особам видано направлення № 396 на проведення перевірки TOB "Дилер-Центр" з 25.11.2009р. по 01.12.2009р.

За результатами проведеної перевірки складено акт перевірки № 291/2301/13342038 від 08.12.2009 року, згідно якого перевіркою встановлено порушення TOB "Дилер-Центр" п. 1.31 ст.1, п.4.1. ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп. 8.3.1, пп. 8.3.2 п.8.3 ст.8, п.11.1, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11. п. 16.4 ст. 16 ЗУ "Про оподаткування прибутку - підприємств". Внаслідок порушення вищевказаних норм підприємством занижено податок на прибуток в сумі 824409 грн.

16.11.2009 року ТОВ "Дилер-Центр" подано до ДПІ у м. Вінниці уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 9001834772 за 3 квартали 2009 року від 16.11.2009 року, згідно якого за кодами рядків декларації допущено помилки у рядку 01, 01.1, 03, 04.1, 04, 06. Позивачем визначено що за кодами рядків декларації в рядку 01 сума становить 11391488 грн., 01.1 - 11391488 грн., 03 -11391488 грн., 04.1 -11391488 грн., 04 -11391488 грн., 06 - 11391488 грн.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Так згідно абз. "б" п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ЗУ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює, календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків) згідно з відповідним законом з питань оподаткування, така декларація подається у строки, визначені цим пунктом для такого базового податкового періоду. Для цілей підпункту 4.1.4 цього пункту під терміном "базовий податковий період" слід розуміти перший податковий період звітного року, визначений відповідним законом з питань оподаткування, зокрема календарний квартал для цілей оподаткування прибутку підприємств.

Згідно п. 5.1 Закону № 2181, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Відповідно до п.2 наказу ДПА України від 29.03.2003 № 143 "Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання", якщо платником самостійно виявлено помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, то відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181 (з урахуванням строків давності) такий платник має право надати уточнюючий розрахунок (п.п.2.1. п.2). Платник податку має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були виявлені.

Колегія суддів зауважує, що якщо за результатами звітного фінансового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування, вплив помилки не обмежується таким роком, а продовжується разом із перенесенням помилкової (викривленої) суми балансових збитків, тобто фактично помилка створює нові помилки.

У зв'язку з цим підпунктом 4.1.5 п.4.1 ст.4 та підпунктом 5.2.7 п.5.2 ст.5 Закону передбачено, що валовий дохід включає доходи, не враховані в обчисленні валового доходу періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному періоді, а відповідно до складу валових витрат включаються суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Отже, виправлення помилок, допущених при складанні декларації про прибуток підприємства у попередніх періодах, здійснюється шляхом коригування валових доходів та/або валових витрат, відображених у декларації за звітний квартал.

Разом з тим, відповідно до п. 5.1 ст. 5 ЗУ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, такий платник податків зобов'язаний подати нову податкову декларацію, що містить виправлені показники.

Як видно з вищевказаних норм та роз'яснення податкової адміністрації, платник податку може самостійно виправити допущені ним помилки в раніше поданій декларації та усунути шляхом подання уточнюючого розрахунку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що не прийняття відповідачем до уваги уточнюючого розрахунку є необгрунтованим, оскільки уточнення не стосувалось визначення податкових зобов'язань, а ним усувалась саме помилка допущена при заповненні податкової декларації, що не вплинуло на загальну суму податкових зобов'язань з податку на прибуток, що підлягали стягненню до бюджету. Враховуючи те, що факт заниження податкових зобов'язань відсутній, немає підстав для застосування до позивача штрафних санкцій визначених пунктом 17.2 ст. 17 Закону № 2181. Неврахування уточнень позбавило б позивача наданого йому законом права на їх подання.

З огляду на відсутність фактичного заниження суми податкового зобов'язання, підтвердження позивачем показників своєї діяльності за півріччя, відсутність заборгованості та факту заниження податкових зобов'язань по податку на прибуток, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність донарахування позивачу суми податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 795501 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 79550 грн.

Згідно акту перевірки, на порушення п. 1.31 ст. 1, п. 5.1 ст. 5 , п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" підприємством до складу валових витрат віднесено витрати по послугах оренди за 9 місяців 2007 року в сумі 90000 грн., в тому числі за 1 квартал 2007 р. в сумі 30000 грн., за 2 квартал 2007 р. -30000 грн., за 3 квартал 2007 року -30000 грн. по договору оренди № б/н від 01.12.2006 р. Відповідач дійшов цього висновку, оскільки договір оренди не посвідчений нотаріально, що є порушенням норм Цивільного кодексу України.

Відповідно до договору оренди від 02.02.2006 року, укладеного між ФОП ОСОБА_2 (орендодавець) та TOB ВКФ "Арарат" (орендар), орендодавець передає в оренду, а орендар отримує приміщення розташоване по АДРЕСА_1 загальною площею 400 кв. м., а саме: офіс - 31,6 кв. м., складські приміщення -368,4 кв.м. Згідно п.п. 4.1 договору термін оренди до 31.12.2006 року.

У відповідності до акту приймання - передачі від 02.02.2006 року складеного між сторонами угоди, орендодавець передав, а орендар отримав вищевказане приміщення.

Відповідно до акту приймання - передачі від 31.12.2006 року TOB "Дилер-Центр" (орендар) передав ФОП ОСОБА_2 (орендодавцю) зазначене приміщення.

Судом першої інстанції встановлено, що між ФОП ОСОБА_2 та TOB "Дилер Центр" укладено договір оренди від 01.12.2006 року приміщення розташованого по АДРЕСА_1. Згідно п.п. 2.1 п. 2 договору приміщення має загальну площу 400 кв. м., а саме: офіс -31,6 кв. м., складські приміщення - 368,4 кв.м.

Відповідно до п.п. 5.1. п. 5 договору, орендна плата становить 10000 грн. на місяць. У відповідності до п.п. 4.1 п. 4 договору, термін оренди до 31.12.2007 року, а згідно п.п. 11.1 п. 11 договору сторонами визначено, що він набирає чинності з 01.12.2006 року.

Згідно обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що фактично розпочав оренду даного приміщення з 01.01.2007 року, а тому з урахуванням змін внесених до Цивільного кодексу України Законом України "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору найму будівлі" від 20.12.2006 р. № 501, договір оренди приміщення укладений на рік не підлягав нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

У відповідності до ч. 1 ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Враховуючи викладене, договір оренди від 01.12.2006 року є нікчемний, оскільки при його укладенні сторонами не дотримано форми вчинення даного правочину, встановленої законом, а також не проведено державну реєстрацію даного договору.

Згідно п. 5.1 ст. 5 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Колегія суддів зауважує, що у позивача були відсутні підстави для віднесення до валових витрат оплату по договору оренди від 01.12.2006 року.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується із висновками відповідача викладеними в акті перевірки щодо дійсності додаткової угоди № 1 від 01.10.2007 року, якою сторонами договору оренди від 01.12.2006 року внесені до нього зміни. Оскільки нікчемність договору оренди від 01.12.2006 року виключає дійсність і додаткової угоди № 1 від 01.10.2007 року, якою вносяться зміни до договору оренди. А тому позивачем зайво віднесені до складу валових витрат витрати по послугах оренди, відповідно до договору від 01.12.2006 року.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що винесена постанова про задоволення позову є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню, оскільки спірна постанова прийнята встановленими межами повноважень, що надані чинним законодавством України, з урахуванням всіх обставин справи, що мають значення для прийняття рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що постанова Вінницького окружного адміністративного суду м. Києва від 22 лютого 2010 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим не має підстави для її скасування та постановлення нового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2010 року у справі за адміністративним позовом ТОВ "Дилер- Центр" до Державної податкової інспекції у м. Вінниці, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна податкова адміністрація у Вінницькій області про скасування податкового повідомлення- рішення - залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя О.О.Беспалов

Суддя О.А.Губська

Суддя М.В.Данилова

(Повний текст ухвали складено 10.06.2011р.)