Ухвала суду № 18147157, 05.07.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-590/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шейко Т.І.

Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

"05" липня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Гончар Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілленіум констракшн 3000" до Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2011 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілленіум констракшн 3000»звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, в якому просив визнати протиправними скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва №0001922311/0 від 15.06.2010 року, №0001922311/1 від 21.08.2010 року, №0001922311/2 від 28.10.2010 року, №0001922311/3 від 13.01.2011 р., №0001932311/0 від 15.06.2010 року, №0001932311/1 від 21.08.2010 року, №0001932311/2 від 28.10.2010 року, №0001932311/3 від 13.01.2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2011 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Мілленіум констракшн 3000»в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилався на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2011 року без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що така підстава як ліквідація контрагента в 2010 році за договором, що був укладений в 2008 році не свідчить про нікчемність вказаного договору та не може бути підставою для прийняття рішення про заниження податку на прибуток, та, як наслідок завищення сум податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено колегією суддів, Державною податковою інспекцією у Соломянському районі м. Києва проведена виїзна позапланова документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілленіум констракшн 3000»(код ЄДРПОУ 35619869) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Філії Києво-Святошинського дорожньо-експлуатаційного управління (код ЄДРПОУ 33260589) за період з 01.01.2008 року по 30.04.2010 року, за результатами якої складено Акт №8302/23-11/35619869 від 02.06.2010 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2., абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в IV кварталі 2008 року на загальну суму 229 473,00 грн. та п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено суми податкового кредиту з ПДВ за листопад 2008 року в розмірі 183578,84 грн.

На підставі Акта перевірки №8302/23-11/35619869 від 02.06.2010 року податковим органом винесені оспорювані податкові повідомлення-рішення № 0001922311/0 від 15.06.2010 року, яким визначено позивачу податкове зобовязання з податку на прибуток в загальному розмірі 344209,50 грн., з них 229473,00 грн. основний платіж та 114736,50 грн. штрафні (фінансові) санкції та податкове повідомлення рішення №0001932311/0 від 15.06.2010 року, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 275368,76 грн., з них 183578,84 грн. основний платіж та 91789,42 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Після оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку, скарги позивача залишені без задоволення, а рішення податкового органу без змін.

Як було встановлено судом першої інстанції, 20.06.2008 року між позивачем (генеральний підрядник) та ТОВ «Комодор»(замовник) був укладений договір генерального підряду № 1ГП/2008, відповідно до якого позивач зобовязується згідно доручення замовника на свій ризик виконати роботи та надати замовнику послуги, повязані з організацією завершення будівництва обєкту (Логістичний парк «Комодор», розташований за адресою: Київська обл., Макарівський р-н, с. Калинівка, вул. Київська 49-Ж), а замовник зобовязується передати позивачу всю необхідну для виконання робіт та визначену умовами договору інформацію та проектну документацію, надати допуск на будівельний майданчик, прийняти і оплатити результати робіт.

На виконання умов вказаного договору між позивачем та філією «Києво-Святошинське ДЕУ»ДП «Київське обласне дорожнє управління ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»був укладений договір підряду № 10/10-1 від 10.10.2008 року, за яким позивач доручив філії забезпечити відповідно до проектної документації та умов договору виконання будівельно-монтажних робіт по влаштуванню тонкошарового покриття з литої емульсійно-мінеральної суміші на території вказаного вище Логістичного парку «Комодор».

З метою забезпечення матеріалами підрядника позивач 15.10.2008 року за Актом приймання-передачі від 15.10.2008 року надав філії товарно-матеріальні цінності на суму 946740,00 грн.

Зазначені товарно-матеріальні цінності позивач придбав у ТОВ «Харті тріотек груп» згідно договору № 14-10/08 від 14.10.2008 року. За цим договором позивач отримав у ТОВ «Харті тріотек груп»матеріальних цінностей на загальну суму 1101 473,02 грн.

Відповідачем було зазначено, що договір, укладений між позивачем та ТОВ «Харті тріотек груп»є нікчемний у звязку з тим, що рішенням Соломянського районного суду від 12.03.2010 року ТОВ «Харті тріотек груп»було ліквідовано за позовом засновника, у звязку зі зникненням директора цього підприємства разом з печатками та іншими документами, та, відповідно неможливістю здійснити перевірку ТОВ «Харті тріотек груп»в підтвердження операцій з позивачем.

Щодо нікчемності вказаного правочину та неправомірності формування податкового кредиту колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктами 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем і контрагентом (ТОВ «Харті тріотек груп») у 2008 році було укладено договір № 14-10/08 за яким позивач отримав у ТОВ «Харті тріотек груп»матеріальних цінностей на загальну суму 1110 1473,02 грн.

В підтвердження виконання умов даного договору позивачем були надані контролюючому органу відповідні первинні документи, а саме рахунки-фактури, податкові та видаткові накладні, книга обліку довіреностей.

Оплата товарно - матеріальних цінностей підтверджується платіжними дорученнями № 226 від 14.10.2008 року, № 225 від 14.10.2008 року, № 237 від 20.10.2008 року, № 254 від 24.10.2008 року, № 401 від 26.01.2009 року, № 469 від 22.06.2009 року, № 471 від 25.06.2009 року, а отже aу позивача, на підставі вищезазначених норм, були усі підстави для включення даних коштів до податкового кредиту.

Посилання апелянта на те, що рішенням Соломянського районного суду від 12.03.2010 року ТОВ «Харті тріотек груп»було ліквідовано за позовом засновника, у звязку зі зникненням директора цього підприємства разом з печатками та іншими документами, не може братися судом апеляційної інстанції до уваги, з огляду на наступне.

Відповідно до змісту ст. 204, 215, 228 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

З наданого до матеріалів справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців судом встановлено, що на момент підписання спірного договору від 14.10.2008 видаткових та податкових накладних, юридична особа ТОВ «Харті тріотек груп»не була припинена.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем не доведено тих фактів, що даний договір був укладений позивачем не з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності та наявність умислу на укладання договору постачання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому вказаний право чин не може розглядатися як нікчемний з мотивів його завідомої суперечності інтересам держави і суспільства.

Дана правова позиція викладена також у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, відповідно до якого для встановлення дійсності укладеного договору необхідно враховувати, що особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому для висновків про наявність порушення податкового законодавства в діях платника податків в обовязковому порядку необхідно зясувати можливу обізнаність такого платника податку щодо дефекту в у правовому статусі його контрагентів. Відповідні обставини можуть бути зясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Заперечуючи реальне виконання угоди між позивачем та ТОВ «Харті тріотек груп»відповідач посилався на відповідь Філії «Києво-Святошинське ДЕУ»про те, що товарно-матеріальні цінності, вказані в акті приймання-передачі від 15.10.2008 року у позивача філія не отримувала і не оприбутковувала, а головний інженер філії, який підписав акт приймання-передачі не мав на це відповідних повноважень згідно зі своєю інструкцією.

Проте, вказана відповідачем обставина спростовується рішеннями Господарського суду м. Києва від 08.09.2010 року, Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2010 року та Вищого господарського суду України від 18 січня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілленіум констракшн 3000»до Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»про стягнення коштів та зустрічним позовом, якими позов ТОВ Мілленіум констракшн 3000»було задоволено, а в позові ДП «Київське обласне дорожнє управління»відмовлено. Даними рішеннями судів було вставлено, зокрема, передача філії від ТОВ «Мілленіум констракшн 3000»товарно-матеріальних цінностей, отриманих останнім від ТОВ «Харті тріотек груп».

Окрім того, відповідачем було зазначено, що у позивача відсутні документи, які б підтверджували транспортування товарно-матеріальних цінностей, проте, як було вірно зазначено судом першої інстанції, за умовами укладеного договору, постачання товарно-матеріальних цінностей мало здійснюватись ТОВ «Харті тріотек груп»власними засобами та за власний кошт.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В звязку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2011 року без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2011 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2011 року без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Є.Пилипенко

Судді Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест