Постанова № 18146096, 05.08.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Мальцева Є.Є.

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2011 року справа №2а-1311/11/0520

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Губської Л.В.

суддів Арабей Т.Г. , Геращенка І.В.

при секретарі: Варчук О.М.,

за участю:

представника позивача: ОСОБА_2 - за довіреністю від 27.07.2011р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Донецького апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Маріупольського міського центру зайнятості на постанову Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 29 квітня 2011 року в адміністративній справі за позовом Маріупольського міського центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення незаконно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття,

в с т а н о в и в:

Маріупольський міський центр зайнятості звернувся до Іллічівського районного суду м.Маріуполя з адміністративним позовом до ОСОБА_3, в якому просив стягнути з неї незаконно отриману допомогу по безробіттю в розмірі 11608,38 грн.

Постановою Іллічівського районного суду м.Маріуполя позовні вимоги задоволено частково, а саме: стягнуто з відповідача незаконно отриману державну допомогу по безробіттю у розмірі 822,9 грн.

Позивач, не погодившись з цим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції установлено і вбачається з матеріалів справи, що 25 лютого 2009 року ОСОБА_3 звернулася до Маріупольського міського центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного, при цьому, в заяві написала розписку про те, що у разі подання до центру зайнятості документів, що містять неправдиві відомості, а також неповідомлення про отримання будь-якого доходу в період перебування на обліку в службі зайнятості, вона зобовязується добровільно повернути зайво виплачене їй матеріальне забезпечення на випадок безробіття (а.с.5,6), заяву було задоволено і відповідачці надано статус безробітного і призначено допомогу по безробіттю (а.с.7), наказом від 12.03.2010 року позивачці була припинена виплата допомоги по безробіттю у зв»язку із закінченням строку виплати.

Разом з тим, під час проведення перевірки страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним було встановлено, щовідповідачка з 23.05.2007р. була зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, що також підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серії НОМЕР_1 (а.с.10).

Наказом директора Маріупольського міського центру зайнятості від 06.08.2010 року прийнято рішення про повернення незаконно отриманих відповідачкою коштів за період з 25 лютого 2009 року по 12.03. 2010 року в розмірі 11608,38 грн., про що на її адресу направлено лист від 09.08.2010 року №02-1689 (а.с.12), однак сума зайво сплаченої допомоги відповідачкою не повернута.

Судом також установлено, що 11.12.2008 року відповідачка звернулася із заявою про припинення підприємницької діяльності, а 06.04.2009 року відбулася державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 за її рішенням.

Таким чином, відповідачка під час перебування на обліку в центрі зайнятості як безробітна була підприємцем, про що не повідомила центр зайнятості під час звернення.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції стягнув з відповідачки незаконно отриману допомогу по безробіттю за період до її фактичного перебування в статусі підприємця.

Разом з тим, колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим.

Відповідно до статті 2 Закону України “Про зайнятість населення” безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи, а статтею 1 цього Закону передбачено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, зокрема, громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців.

Статтею 7 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” передбачено, що видом забезпечення за цим Законом є, зокрема, допомога по безробіттю.

Належність відповідачки до зайнятого населення виключала можливість виплати їй допомоги по безробіттю.

Про вказані обставини вона центр зайнятості не повідомила, чим порушила вимоги частини 2 статті 36 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, яка покладає на застрахованих осіб, зареєстрованих в установленому порядку як безробітні, обовязок своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до частини 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до частини 3 статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця. Таким чином, ОСОБА_3 позбавилася статусу підприємця 22 жовтня 2009 року.

Відповідно до положень абзацу 13 Листа Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва "Про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця" від 29 грудня 2005 року № 11827 та положень абзацу 9 листа Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва "Про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця" від 10 травня 2006 року № 3466, положень абзацу 21 Листа Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва "Про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця" від 10 жовтня 2006 року № 7338, чинним законодавством України не передбачено жодних винятків щодо порядку проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця.

Колегія суддів приймає правову позицію позивача, щ відповідач безпідставно набула статусу безробітної внаслідок надання неправдивих даних, відповідальність за підтвердження яких несе персонально.

Відповідно до абзацу 1 пункту 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним від 13 лютого 2009 року № 60/62, у разі встановлення центрами зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих, така особа повинна повернути суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати її матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Виходячи з вищевикладеного, обставина, яка не давала змогу ОСОБА_3 взагалі набути статус безробітної й отримувати в звязку з цим допомогу - це її статус як фізичної особи-підприємця на день подання заяви до Маріупольського міського центру зайнятості для надання їй статусу безробітного з метою виплати їй допомоги по безробіттю. Тим самим, відповідачка має повернути суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин (не позбавлення статусу підприємця), що впливають на умови виплати її матеріального забезпечення та надання соціальних послуг саме з моменту подання заяви для надання їй статусу безробітного з метою виплати їй допомоги по безробіттю. Відповідно до Довідки Маріупольського міського центру зайнятості від 05 серпня 2010 року, сума отриманих виплат ОСОБА_3 становить 11608,38 грн.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування судового рішення.

Ухвала в повному обсязі складена 05 серпня 2011 року.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 202, 205,207, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Маріупольського міського центру зайнятості на постанову Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 29 квітня 2011 року в адміністративній справі №2а-1311/11/0520 задовольнити.

Постанову Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 29 квітня 2011 року в адміністративній справі №2а-1311/11/0520 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов Маріупольського міського центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення незаконно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Маріупольського міського центру зайнятості (р/р 37170300901052 в ГУДКУ Донецької області , ОКПО 24815706, МФО 834016) суму виплаченої допомоги по безробіттю в розмірі 11608 (одинадцять тисяч шістсот вісім) грн.. 38 копійок.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення в повному обсязі.

Колегія суддів:Л.В. Губська

Т.Г. Арабей

І.В. Геращенко