Ухвала суду № 18146108, 05.08.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - <Суддя першої інстанції >

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2011 року справа №2а/0570/6818/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Губської Л.В.

суддів Арабей Т.Г. , Геращенка І.В.

при секретарі: Варчук О.М.,

за участю: представника позивача ОСОБА_2 (довіреність від 18.04.2011р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 червня 2011 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Східно - Українські промислові технології» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.03.2011 року,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Східно - Українські промислові технології», звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.03.2011 року №0000762340 про нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 208333,00грн., з якої основний платіж 166667,00грн. та штрафна санкція у розмірі 41666,80грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 червня 2011 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з цим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. На обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Апелянт наголошує, що судом першої інстанції не надано належної уваги тому факту, що позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ включено операції з контрагентом ТОВ «Укрмашпром», основними постачальниками якого є підприємства, що фактично не здійснювали ніяких поставок та угоди з якими мають ознаки нікчемності, у зв»язку з чим неможливо встановити умови для фактичного ведення господарської діяльності.

В судовому засіданні представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду справи представник апелянта до суду не прибув, що, відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, не є перешкодою для судового розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Східно - Українські промислові технології» є юридичною особою, зареєстровано Виконавчим комітетом Донецької міської ради 25.10.2007 року, перебуває на обліку у ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька, є платником податку на додану вартість.

Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька було проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог законодавства з питань оподаткування по взаємовідносинам з підприємством ТОВ «Укрмашпром» за період: червень-грудень 2009 року, січень-березень 2010 року, за результатами якої складено акт від 21.02.2011 року №216/23-2/35514754.

У висновках акту вказано, що перевіркою встановлені порушення п.п.7.2.3, 7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у частині завищення задекларованих субєктом господарювання показників у рядку 17 «Усього податкового кредиту» у сумі 166667,00грн., що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет, у січні 2010 року на суму 166667,00грн. , при цьому, зазначені порушення виникли у звязку з укладанням позивачем нікчемного правочину з ТОВ «Укрмашпром», який не спричинив реального настання правових наслідків. На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення рішення від 14.03.2011 року №0000762340.

Відповідно до п.п. 3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону України “Про податок на додану вартість” (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) (далі-Закон №168) , обєктом оподаткування є операції платників податків з постачання товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Пунктом 4.1 ст.4 цього Закону передбачено, що база оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, виїзного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обовязкових платежів), виключаючи податок на додану вартість, який зараховується до ціни товарів (послуг), згідно законам України з питань оподаткування.

Відповідно до п.п.7.3.1. п.7.3. ст.7 Закону №168 визначено, що датою виникнення податкових зобовязань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг)…, або дата відвантаження товарів, а для робіт, послуг дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт платником податку , а відповідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, податковий кредит звітного періоду визначається за договірною вартістю товарів (послуг), і складається із сум податків нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку… Тобто до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при його придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Крім того, п.п. 7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону №168 встановлює, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата, здійснення першої з подій : - або дата списання з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг)…, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентами платника податку, а також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податків до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатись як нікчемні правочини в силу самого припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. У такому разі достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит з податку на додану вартість про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента (зокрема, про несплату податків чи неподання податкової звітності).

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту, оскільки це підтверджується наявними в матеріалах справи документами, на підставі яких здійснювалась господарська діяльність ТОВ «Східно-Українські промислові технології» у спірний період.

Посилаючись на ст.215 Цивільного кодексу України, якою визначені підстави недійсності правочинів, апелянт не врахував того, що, відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно з статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб»єктів владних повноважень адміністративні суду перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несправедливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що відповідач не довів суду правомірність своїх дій, оскільки його доводи щодо нікчемності усіх операцій ТОВ «Укрмашпром», який є контрагентом позивача, ґрунтуються на припущеннях, в той час, як судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях.

Таким чином, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови колегія не вбачає.

Ухвала в повному обсязі складена 05 серпня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись статями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 червня 2011 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Східно - Українські промислові технології» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.03.2011 року, - залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 червня 2011 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Колегія суддів: Л.В. Губська

(підписи)

Т.Г. Арабей

І.В. Геращенко