Ухвала суду № 18145991, 02.08.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Христофоров А.Б.

Суддя-доповідач - Гімон М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2011 року справа №2а/0570/5142/2011 <приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26 >

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Гімона М.М.

суддів Василенко Л.А. , Карпушової О.В.

при секретарі судового засідання Солодько О.І, за участю представника позивача Херувімова Ю.В., Чеверди Г.О., представника відповідача Гришиної М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 травня 2011 року у справі № 2а/0570/5142/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Резмол» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання дій протиправними та недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19 травня 2011 року частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Резмол» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання дій відповідача при винесені податкових повідомлень-рішень від 21.12.2010 року № 0003272340/0/32738/10/23-313, № 0003262340/0/32736/10/23-313 та від 24.03.2011 року № 0000662340 неправомірними та визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 21.12.2010 року № 0003272340/0/32738/10/23-313, № 0003262340/0/32736/10/23-313 та від 24.03.2011 року № 0000662340. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення прийняті Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька від 21.12.2010 року № 0003272340/0/32738/10/23-313, № 0003262340/0/32736/10/23-313 та від 24.03.2011 року № 0000662340. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що судом першої інстанції не повно зясовано всі обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права. Відповідач зазначив, що підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень є встановлення порушень позивачем податкового законодавства при господарських операціях з ПП «Фірма Томь», що було виявлено в ході перевірки позивача, а саме порушення ст. 215, 203, 228 ЦК України, що призвело до визнання угод нікчемними, п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток в 1 кварталі 2010 р., пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині заниження суми податку на додану вартість у січні-березні 2010 року. Підставою для таких висновків став акт невиїзної документальної перевірки контрагента позивача ПП «Фірма Томь», проведеної ДПІ в Іллічівському районі м.Маріуполя, за яким встановлено втрату підприємством документів обліку, а також відсутність у нього основних засобів, трудових ресурсів, що, на думку апелянта, свідчить про відсутність реального товарного характеру господарських операцій позивача та нікчемність укладеної ним 30.12.2009 року з ПП «Фірма Томь» угоди. Оскільки позивач не надав товарно-транспортних накладних, дорожніх листів, актів приймання-передачі товарів, позивачем не підтверджено фактичне відвантаження товарів та їх реальне транспортування, що вказує на безтоварність операції. Крім того, при перевірці виявлені порушення при складанні видаткових накладних від ПП «Фірма Томь», оскільки в них не зазначено посади та прізвища відповідальних осіб, що не дозволяє сприймати їх як первинні документи. За таких обставин висновок суду про те, що податковий орган діяв неправомірно, а прийняті ним рішення є незаконними, є помилковим та необґрунтованим.

Представники позивача в судовому засіданні просили апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні просив апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах апеляційної скарги, вважає, що останню необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Резмол» є юридичною особою, перебуває на податковому обліку у відповідача.

Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Донецька було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Резмол» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період січень-березень 2010 року по взаємовідносинам з ПП «Фірма Томь», про що складено акт від 07.12.2010 року № 9010/23-3/32688696 (а.с. 11).

Згідно Акту перевірки, позивачем допущені порушення п. 1.31 ст.1, п.5.1 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено за 1 квартал 2010 року податок на прибуток в сумі 44156 грн.; п.1.4 ст.1, п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження суми податку та завищення суми відємного значення між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий 2010 р. у сумі 10595 грн., заниженню позитивного значення між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2010 року у сумі 18552,00 гривень. Вказані порушення допущені через відображення в податковому обліку позивача нікчемного правочину з ПП «Фірма Томь» від 30.12.2009 р., що не спричинив реального настання правових наслідків, вчиненого з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, а тому згідно ст. 215, ст.203, ст.228 Цивільного кодексу України є нікчемною.

На підставі Акту перевірки податковим органом 21.12.2010 року прийнято податкові повідомлення - рішення № 0003272340/0/32738/10/23-313, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість на суму 9267,00 гривень, з якої основного платежу 6178,00 гривень, штрафна (фінансова) санкція 3089,00 гривень, та№ 0003262340/0/32736/10/23-313, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток на суму 57403,00 гривень, з якої основного платежу 44156,00 гривень, штрафна (фінансова) санкція 13247,00 гривень (а.с. 8-9).

В результаті адміністративного оскарження позивачем вищевказаних податкових повідомлень-рішень, 24.03.2011 року відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення № 00006622340, яким позивачу збільшено податкові зобовязання з податку на додану вартість на суму основного платежу 29147,00 гривень, штрафної (фінансової) санкції 9276,00 гривень (а.с.10).

30.12.2009 року між ПП «Фірма Томь» та ТОВ «РЕЗМОЛ» укладено договір купівлі - продажу № 30/12-1 (Далі за текстом, - спірний договір), предметом якого «Постачальник» (ПП «Фірма Томь») зобовязується передати у власність «Покупця» (ТОВ «РЕЗМОЛ») молоко цільне коровяче, а «Покупець» зобовязується приймати та сплачувати «Постачальнику» його вартість згідно домовленості.

30.12.2009 року між ТОВ «РЕЗМОЛ» та АТЗТ «Донецький міський молочний завод № 2» укладено договір купівлі продажу, за яким «Постачальник» ТОВ «РЕЗМОЛ» зобовязується передати у власність «Покупця» АТЗТ «Донецький міський молочний завод № 2» молоко цільне охолоджене, а «Покупець» зобовязується приймати та сплачувати «Постачальнику» його вартість згідно у період дії даного договору.

Вказані обставини правильно встановлені на підставі досліджених у справі доказах.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ненадання позивачем під час проведення перевірки товарно-транспортних накладних, які не визначені податковим законодавством як єдиний та виключний документ, що може засвідчувати транспортування продукції, не може свідчити про відсутність факту поставки товарів, оскільки така поставка підтверджується іншими матеріалами справи, а саме документами податкового та бухгалтерського обліку, які свідчать про реальне настання правових наслідків, що обумовлені спірною угодою та містять усі необхідні реквізити, передбачені п.п. 1, 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”. Також в судовому засіданні не було надано доказів на обґрунтування висновків відповідача на нікчемність правочину, та наявності у сторін при його укладенні умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. В задоволені позовних вимог щодо визнання дій відповідача при винесені оскаржуваних рішень неправомірними суд відмовив з огляду на відсутність в позові їх обґрунтування та наявності у відповідача повноважень з перевірки позивача та прийняття податкових повідомлень-рішень.

В частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення суду першої інстанції не оскаржується.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, оскільки вони ґрунтуються на досліджених по справі доказах, яким дана належна правова оцінка.

Податковий орган обґрунтовує правомірність своїх рішень з одночасним посиланням як на нікчемність правочину позивача з ПП «Фірма Томь» на підставі ст.228 ЦК України, так і на безтоварний характер цієї господарської операції. Колегія суддів зазначає, що вказані підстави не є тотожними і кожна має свою правову природу.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину. Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В акті перевірки відповідач зазначає, що є підстави вважати правочин нікчемним на підставі ст. 228 ЦК України як такий, що порушує публічний порядок.

Частиною 1 ст. 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що відповідачем відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено, що сторони, укладаючи зазначені угоди, мали умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, такою, як несплату податків.

Що стосується висновків про безтоварний характер господарської операції, колегія суддів зазначає, що згідно з пп. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Частина 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, визначає, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 1 цього Закону визначає, що первинний документ це документ, який місить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що позивачем на час проведення податковим органом перевірки були надані всі податкові накладні, отримані від ПП «Фірма Томь», на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит і які стосуються спірних правовідносин з придбання позивачем товарів у ПП «Фірма Томь», до вартості яких включений податок на додану вартість, а в подальшому такі товари використані в оподатковуваних операціях (поставках товарів іншому субєкту господарювання), колегія суддів вважає правомірним висновок суду про необґрунтованість доводів відповідача про безпідставне формування позивачем податкового кредиту.

За приписами пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що під терміном «валові витрати виробництва та обігу» (далі - валові витрати) розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Крім того, згідно з абзацом четвертим пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом першої інстанції на підставі досліджених доказів встановлено, що у звязку із здійсненням господарської операції відповідно до умов зазначеного вище договору від 30.12.2009 р. ПП «Фірма Томь» видавало позивачу видаткові та податкові накладні. Крім того, в судовому засіданні встановлено, що придбані у ПП «Фірма Томь» товари в подальшому, згідно договору від 30.12.2009 року, були реалізовані на адресу АТЗТ «Донецький міський молочний завод № 2», що підтверджено наданими позивачем документами податкового та бухгалтерського обліку.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність відповідачем обґрунтованості висновків про безтоварність господарської операції між позивачем та ПП «Фірма Томь», яка відображена у податковому обліку на підставі первинних документів. При цьому суд обґрунтовано зробив висновок, що ненадання при перевірці товарно-транспортних накладених, не свідчить про безумовну нікчемність або безтоварність угоди.

За таких обставин колегія суддів вважає необґрунтованим висновок податкового органу про відсутність реального здійснення господарської операції позивача з ПП «Фірма Томь».

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, справа по суті вирішена правильно і підстави для скасування або зміни постанови відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 травня 2011 року у справі № 2а/0570/5142/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Резмол» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання дій протиправними та недійсними податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

У повному обсязі ухвала виготовлена 05 серпня 2011 року.

Колегія суддівМ.М. Гімон

Л.А. Василенко

О.В. Карпушова