Ухвала суду № 18145957, 28.07.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кірієнко В.О.

Суддя-доповідач - Гімон М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2011 року справа №2а-0570/5525/2011 <приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26 >

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Гімона М.М.

суддів Василенко Л.А. , Карпушової О.В.

при секретарі судового засідання Солодько О.І, за участю представника позивача Кострова В.В., представника відповідача Дорохової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 червня 2011 року у справі №2а/0570/5525/2011 за позовом Приватного підприємства «Снабмашобсбит» до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 23.03.2011 року № 0000122304, № 0000132304, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07 червня 2011 року задоволено позовну заяву Приватного підприємства «Снабмашобсбит» до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 23.03.2011 року № 0000122304, № 0000132304. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 23.03.2011 року № 0000122304, № 0000132304.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що судом першої інстанції не повно зясовано всі обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права. Відповідач зазначив, що підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень є встановлення порушень позивачем податкового законодавства при господарських операціях з ТОВ «Провімакс-Торг», що було виявлено в ході перевірки позивача, а саме порушення ст. 215, 203, 228 ЦК України, що призвело до визнання угод нікчемними, пп. 4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 п.5.1 ст.5, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток в 1 кварталі 2009 р. на суму 14006 грн., пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.4.1 ст.4, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині завищення податкового зобовязання на 18 грн. та заниження суми податку на додану вартість у лютому-березні 2009 року на загальну суму 11205 грн. Підставою для таких висновків став акт документальної перевірки контрагента позивача - ТОВ «Провімакс Торг», проведеної ДПІ в Куйбишевському районі м.Донецька, про неможливість проведення перевірки підприємства, а також інформація про відсутність у нього основних засобів, трудових ресурсів, виробничих потужностей, що, на думку апелянта, свідчить про відсутність реального товарного характеру господарських операцій позивача та нікчемність укладеної ним 16.02.2009 року з ТОВ «Провімакс Торг» угоди. Оскільки позивач не надав товарно-транспортних накладних і не довів факту перевезення товару, при перевірці виявлена помилка в порядковому номері наданої для перевірки податкової накладної та виявлена неповна оплата товару відповідно до специфікацій до договору та наявних накладних, це свідчить про безтоварність господарських операцій з ТОВ «Провімакс-Торг» і нікчемність укладеної з ним угоди, а тому формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат за рахунок первинних документів, отриманих від ТОВ «Провімакс-Торг», є незаконною.

Представник позивача в судовому засіданні просив апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні просив апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах апеляційної скарги, вважає, що останню необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Приватне підприємство «Снабмашобсбит» є юридичною особою, яка перебуває на податковому обліку у відповідача та здійснює посередницьку діяльність з купівлі-продажу товарів.

Державною податковою інспекцією у Будьонівському районі м. Донецька було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Снабмашобсбит» з дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період з 01.01.2009 року по 31.03.2009 року та податку на додану вартість за період з 01.01.2009 року по 31.03.2009 року по взаємовідносинам з ТОВ «Провімакс-Торг», про що складено акт від 10.03.2011 року № 199/23-411/31209384 (т.1 а.с. 10).

Згідно Акту перевірки, позивачем допущені порушення пп. 1,2 ст. 215, пп. 1,5 ст.203, ст.228 Цивільного кодексу України, ст.. 207 Господарського кодексу України є підставою для визнання нікчемною угоди із ТОВ «Провімакс-Торг»; пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п.5.1 ст. 5, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено за 1 квартал 2009 року податок на прибуток в сумі 14006,00 грн.; пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податкові зобовязання на суму 18,00 грн. за лютий 2009 року; пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, які підлягають сплаті до бюджету, на суму 11205,00 грн. у тому числі за лютий 2009 року 4405,00 грн., березень 2009 року 6800,00 грн. Вказані порушення допущені через відображення в податковому обліку позивача нікчемного правочину з ТОВ "Провімакс-Торг ", оскільки позивачем до складу валових витрат по взаємовідносинам із ТОВ «Провімакс-торг» віднесено суму у розмірі 56115,00 грн. в тому числі за 1 квартал 2009 року у розмірі 56115,00 грн. та до складу податкового кредиту по взаємовідносинам із ТОВ «Провімакс-Торг» віднесено суму ПДВ у розмірі 11223,00 грн. утому числі по періодах: лютий 2009 року 4423,00 грн., березень 2009 року 6800,00 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом 23.03.2011 року були складені податкові повідомлення рішення № 0000122304, яким позивачу визначено суму додаткового податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 17508,00 грн., в томі числі за основним платежем - 14006,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 3502,00 грн., а також повідомлення-рішення № 0000132304, яким позивачу визначено суму додаткового податкового зобовязання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах на суму 14006,00 грн., в тому числі за основним платежем 11205,00 грн., за штрафними фінансовими санкціями 2801,00 грн.

16.02.2009 р. позивачем було укладено договір № 1 з ТОВ "Провімакс-Торг " на загальну суму 360000 грн. про закупівлю промислового обладнання та матеріалів за додаткового узгодженими специфікаціями.

На підставі вказаного договору позивач як покупець отримував від ТОВ «Провімакс-Торг» товари. За цими господарськими операціями продавцем були виписані позивачу накладні від 17.02.2009 року за № 7900 на загальну суму з ПДВ 26538,00 грн. та від 06.03.2009 року за № 11402 на загальну суму з ПДВ 40800,00 грн., податкові накладні від 17.02.2009 року за № 7900 та від 06.03.2009 року № 11402, рахунки-фактури за № 7900 від 16.02.2011 року на загальну суму з ПДВ у розмірі 26538,00 грн. та № 11402 від 06.03.2009 року на загальну суму з ПДВ у розмірі 40800,00 грн. Товари ПП «Снабмашобсбит» одержував на підставі довіреностей.

Вказані обставини правильно встановлені на підставі досліджених у справі доказах.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що доведення факту існування нікчемного правочину повинно здійснюватись певними засобами доказування, а висновки відповідача не повинні ґрунтуватися на сумнівах та припущеннях. Нормами Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податку не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника. В судовому засіданні посилання відповідача на недійсність правочину, тобто його укладання без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання певної преференції, зокрема, права на формування податкового кредиту та валових витрат, не знайшли свого підтвердження як і той факт, що сторони, укладаючи господарські зобовязання, мали умисел на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки поставка контрагентом позивача товару на момент проведення перевірки та на момент винесення податкового повідомлення-рішення податковим органом ще не відбулася. Крім того, тільки відсутність сукупних показників виконання умов договору може вказувати на безтоварність господарської операції, а не тільки відсутність документів, що підтверджують транспортування товарів.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на досліджених по справі доказах, яким дана належна правова оцінка.

Податковий орган обґрунтовує правомірність своїх рішень з одночасним посиланням на нікчемність правочину позивача з ТОВ «Провімакс-Торг» на підставі ст.228 ЦК України, а також на безтоварний характер цієї господарської операції. Колегія суддів зазначає, що вказані підстави не є тотожними і кожен має свою правову природу.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину. Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В акті перевірки відповідач зазначає, що є підстави вважати правочин нікчемним на підставі ст. 228 ЦК України як такий, що порушує публічний порядок.

Частиною 1 ст. 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що відповідачем відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено, що сторони, укладаючи зазначені угоди, мали умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, такою, як несплату податків.

Що стосується висновків про безтоварний характер господарської операції, колегія суддів зазначає, що згідно з пп. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Частина 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, визначає, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 1 цього Закону визначає, що первинний документ це документ, який місить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За приписами пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що під терміном «валові витрати виробництва та обігу» (далі - валові витрати) розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Крім того, згідно з абзацом четвертим пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом першої інстанції на підставі досліджених доказів встановлено, що у звязку із здійсненням господарської операції відповідно до умов зазначеного вище договору від 16.02.2009 р. ТОВ «Провімакс-Торг» видавало позивачу видаткові та податкові накладні.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність відповідачем обґрунтованості висновків про безтоварність господарської операції між позивачем та ТОВ «Провімакс-Торг», яка відображена у первинних документах. При цьому суд обґрунтовано зробив висновок, що відсутність в специфікаціях посилань на їх належність до договору № 1 від 16.02.2009 року, а також ненадання при перевірці товарно-транспортних накладених, не свідчить про безумовну нікчемність або безтоварність угоди.

Що стосується наявності у позивача кредиторської заборгованості перед ТОВ «Провімакс-Торг» за отримані товари на кінець періоду, що перевірявся, то цей факт також не може свідчити ні про нікчемність, ні про безтоварність угоди. При цьому в облікових регістрах на підставі первинних документів, а саме карток складського обліку, зворотніх відомостей, реєстру отриманих та виданих накладних, накладних на прихід товару, накладних на відвантаження товару, наявних в матеріалах справи, просліджується рух товару, отриманого від ТОВ «Провімакс-Торг», його найменування та подальша реалізація.

За таких обставин колегія суддів вважає необґрунтованим висновок податкового органу про відсутність реального здійснення господарської операції з ТОВ «Провімакс-Торг».

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, справа по суті вирішена правильно і підстави для скасування або зміни постанови відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 червня 2011 року у справі №2а/0570/5525/2011 за позовом Приватного підприємства «Снабмашобсбит» до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 23.03.2011 року № 0000122304, № 0000132304 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

У повному обсязі ухвала виготовлена 02 серпня 2011 року.

Колегія суддівМ.М. Гімон

Л.А. Василенко

О.В. Карпушова