Ухвала суду № 18144593, 18.07.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кірієнко В.О.

Суддя-доповідач - Ханова Р.Ф.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2011 року справа №2а/0570/6109/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Ханової Р.Ф.

суддів Гайдара А.В. , Яковенка М.М.

при секретарі судового засідання:Іллінові О.Є.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2- за дов. від 30 грудня 2010 року

від відповідача: ОСОБА_3 за дов. від 5 липня 2011 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 31 травня 2011 року (у повному обсязі складена 6 червня 2011 року)

по адміністративній справі№ 2а/0570/6109/2011 (суддя Кірієнко В.О.)

за позовомДержавного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»

до

Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку

про

визнання недійсним та скасування податкового повідомлення рішення № 0000201312/0/8872/10/15-16-23/3 на суму 36610, 80 грн. від 03.04.2011 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 31 травня 2011 року у справі №2а/0570/6109/2011 задоволений адміністративний позов державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» (надалі компанія, позивач, платник податків) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку (надалі податковий орган, відповідач) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 3 квітня 2011 року № 0000201312/0/8872/10/15-16-23/3 на суму 36610 грн. 80 коп., внаслідок чого визнано недійсним та скасоване зазначене податковеповідомлення рішення, з мотивів безпідставності його прийняття (арк. справи 80-85).

В апеляційній скарзі Спеціалізована Державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку просить скасувати постанову суду першої інстанції та у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи (арк. справи 86-89).

Позивач у запереченнях на апеляційну скаргу та під час апеляційного розгляду справи доводи, викладені в апеляційній скарзі, відхиляє і просить постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з тих підстав, що постанова суду прийнята з урахуванням усіх обставин справи і відповідає нормам діючого законодавства.

Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши доводи представників сторін встановила наступне.

Державне підприємство „Донецька вугільна енергетична компанія” є юридичною особою, включене до ЕДРПОУ за номером 33161769 (арк. справи 38-39). Перебуває на податковому обліку відповідача з 26 січня 2005 року, є платником податку на додану вартість (свідоцтво № 40378750 від 30 вересня 2004 року).

Податковим органом проведена камеральна перевірка позивача з питань своєчасності сплати узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість позивача по уточнюючим розрахункам від 26 листопада 2009 року, 22 січня 2010 року, 22 січня 2010 року, 25 січня 2010 року 10 березня 2010 року за результатами якої складено акт перевірки № 126/15-16-23/3-33161769 від 18 лютого 2011року (надалі акт перевірки).

На підставі висновків акту перевірки та статті 126 Податкового кодексу України, за порушення граничного строку сплати суми грошового зобовязання з податку на додану вартість визначеного підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5, пункту 17.2 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року №2181-3 «Про порядок зобовязання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» заступником керівника податкового органу 3 квітня 2011 року прийняте спірні податкові повідомлення-рішення, яким застосовано штраф у розмірі 20% за затримку більше 30 календарних днів сплати суми грошового зобовязання в розмірі 183054 грн. у сумі 36610 грн. 80 коп. (арк. справи 4).

Як вбачається з акту перевірки, та підтверджується долученими до матеріалів справи розрахунками, обєктом застосування штрафу стало збільшення позивачем податкових зобовязань за 9 звітних податкових періодів шляхом подання уточнюючих розрахунків податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітні податкові періоди лютого, липня, серпня, вересня, листопада, грудня 2009 року, січня 2010 року, квітня, липня, 2008 року (арк. справи 6, 8,10,12,14,16,18,20,22,24,26). Загальна сума збільшених зобовязань склала 183054 грн.

Збільшуючи податкові зобовязання позивач, як платник податку на виконання приписів підпункту «а» пункту 17.2 статті 17 Закону України 2181 нарахував самостійно суму штрафу у звязку з виправленням помилки, про що зазначив у графі 9 кожного уточнюючому розрахунку.

В погашення зобовязань податковий орган врахував сплату позивачем у січні, листопаді, грудні 2010 року розстрочених податкових зобовязань на виконання рішення суду та договору про реструктуризацію податкового боргу укладеного на виконання Закону України від 23 червня 2005 року № 2711-4 «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», що правомірно розцінено судом першої інстанції, як порушення компетенції податковим органом. Колегія суддів зазначає, що умовами зазначеного договору та встановленим порядком виконання судових рішень не передбачена можливість податкового органу на власний розсуд скеровувати кошти сплачені позивачем скеровувати в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу. Йдеться не про природу податкового боргу як зазначає апелянт, а про підстави та порядок його сплати.

Колегія суддів не приймає посилання відповідача на правомірність зарахування сплаченої позивачем суми в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу з посиланням на приписи пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Відповідно до наведеного пункту податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Тобто, ця норма взагалі не визначає коло осіб на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобовязаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обовязок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обовязок саме контролюючого органу (у даному випадку органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобовязання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” або іншими законами з питань оподаткування.

Колегія судів не приймає посилання податкового органу на пункт 11.4 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, яка затверджена наказом ДПА України № 276 від 18 липня 2005 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 серпня 2005 року за № 843/11123), за приписами якого під погашенням податкового боргу за певним видом платежу слід розуміти зменшення абсолютного значення відємного сальдо розрахунків платника з бюджетом та пені, підтверджене відповідним документом. Погашення податкового боргу може бути повним або частковим, з огляду на зазначене. Норми зазначеної Інструкції взагалі, і зокрема розділу 11, передбачають облік податкового боргу, його погашення та списання, зменшення абсолютного значення боргу повязане з самим фактом сплати (іншого виду погашення) а не зі сплатою за певний податковий період. Права скерування сплачених сум в порядку календарної черговості норми зазначеної Інструкції не передбачають.

З урахуванням аналізу зазначених норм та виходячи зі сплати позивачем коштів в рахунок сплати (погашення ) певних податкових зобовязань за призначенням платежу, що посвідчує розпорядження власними коштами, яке засноване на праві власності, у межах спірних відносин не вбачається наступне порушення граничних термінів сплати. Під час апеляційного провадження встановлено, що позивачем сума зобовязань 183054 визначена актом перевірки як обєкт обчислення штрафу на момент вирішення спору судом першої інстанції та апеляційного провадження не погашена, тобто відсутній сам обєкт застосування штрафу у вигляді сплаченої суми.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА

Апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 травня 2011 року у справі № 2а/0570/6109/2011 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 травня 2011 року у справі № 2а/0570/6109/2011 залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 18 липня 2011 року. Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 18 липня 2011 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Р.Ф. Ханова

Судді: А.В.Гайдар

М.М. Яковенко