Ухвала суду № 18142570, 14.04.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2011 р.справа № 23/4/09-АП-5/144/09-АП Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:                    Семененка Я.В.

          суддів:                     Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

при секретарі судового засідання:          Новошицькій О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя

на постанову Господарського суду Запорізької області від 28 грудня 2009 року у справі №23/4/09-АП-5/114/09-АП/09/0870 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Олівіас-04» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и л а :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Олівіас-04»звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати нечинними податкові повідомлення рішення: від 17.04.2008р. №0000322301/0, від 19.06.2008р. №0000322301/1, від 29.08.2008 року №0000322301/2 про визначення податкових зобов’язань з податку на додану вартість у сумі 130309,6 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 65154,8 грн. В обґрунтуванні заявлених вимог позивач посилався на те, що підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень стали необґрунтовані висновки податкового органу про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податкові зобов’язання з податку на додану вартість. Такі висновки податкового органу ґрунтувалися на тому, що податковий кредит підприємства сформований по взаємовідносинам з ТОВ «Техсервіс Трейд», яке, в свою чергу, не звітувало до ДПІ та не відображало свої податкові зобов’язання.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 28 грудня 2009 року позовні вимоги задоволено. Постанова суду мотивована тим, що факт здійснення господарських зобов’язань між ТОВ «Техсервіс Трейд»та позивачем знайшов своє підтвердження у судовому засіданні, а порушення фінансової та податкової дисципліни, які мали місце з боку ТОВ «Техсервіс Трейд», не можуть вплинути на право підприємства щодо віднесення сум ПДВ, які сплачено у вартості поставленого товару, до складу податкового кредиту.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Запоріжжя подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, не повне з’ясування судом обставин справи, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позову. Апеляційна скарга, зокрема, обґрунтована тим, що судом не враховано той факт, що ТОВ «Техсервіс Трейд»на час укладання господарських зобов’язань перебувало в процесі ліквідації підприємства, не звітувало до ДПІ, не відображало свої зобов’язання, що є підставою вважати, що товариство має ознаки фіктивності, оскільки господарська діяльність підприємством не здійснювалась.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що за результатами проведеної планової виїзної документальної перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ «Олівіас-04»з питань дотримання діючого податкового, іншого законодавства за період з 01.01.2005р. по 31.12.2007р. та валютного законодавства за період з 01.01.2005р. по 31.12.2007р. складено акт від 31.03.2008р.р. №40/23-1/32937331.

В зазначеному акті ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя, зокрема, зроблено висновок про порушення ТОВ «Олівіас-04»вимог п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 130309,60 грн., у тому числі за 2006 року в сумі 67194,18грн., за червень 2006 року в сумі 63115,42 грн..

Таких висновків податковий орган дійшов з тих підстав, що позивачем неправомірно сформовано податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Техсервіс Трейд», оскільки згідно податкових декларацій з податку на додану вартість ТОВ «Техсервіс Трейд»не декларувало податкові зобов’язання та не сплачувало до бюджету суми податку на додану вартість, у зв’язку з чим податковий орган зазначив, що не було надмірної сплати до бюджету податку на додану вартість. Крім цього, податковий орган вказував на те, що на час вчинення спірних господарських операцій ТОВ «Техсервіс Трейд»знаходилось в стадії ліквідації і відповідно, на думку податкового органу, не могло здійснювати господарську діяльність.

За результати проведеної перевірки та на підставі складеного акту, ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.04.2008 року № 0000322301/0 про визначення податкових зобов’язань з податку на додану вартість у сумі 130309,60грн., та 65154,80 штрафних санкцій.

За наслідком адміністративного оскарження, вказаного податкового повідомлення-рішення, скарги ТОВ «Олівіас-04»залишені без задоволення та податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 17.04.2008 р. №0000322301/1, від 29.08.2008р. №0000322301/2.

Правомірність та обґрунтованість оскаржених рішень відповідача про визначення податкових зобов’язань та штрафних (фінансових) санкцій є предметом спору, який передано на вирішення суду.

За наслідками перегляду судового рішення колегією суддів встановлено, що фактично спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу застосування норм Закону України «Про податок на додану вартість», які визначають підстави та порядок формування платником податкового кредиту.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки ДПІ про безпідставність формування позивачем податкового кредиту підприємства по взаємовідносинам з ТОВ «Техсервіс Трейд» є неправомірними, оскільки не узгоджуються з вимогами Закону України «Про податок на додану вартість»щодо підстав віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з наступних підстав.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", який був чинний на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.2.4, 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно із пп..7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

У відповідності ж з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав, зокрема, віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість, факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Відповідно до ч.1 ст.138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Отже, предмет доказування обумовлений предметом спору, який передано на вирішення суду.

Предмет доказування у справах, пов’язаних із формуванням сум податкового кредиту становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту підприємства.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що між ТОВ «Олівіас-04»(Покупець) та ТОВ «Техсервіс Трейд» (Продавець) було укладено господарське зобов’язання, відповідно до якого ТОВ «Олівіас-04»отримало сільськогосподарську продукцію на загальну суму 781857,6грн. ТОВ «Техсервіс Трейд»у 2006 році на адресу ТОВ «Олівіас-04»виписано податкові накладні, згідно яких ТОВ «Олівіас-04»включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у травні 2006 року –67194,18грн та у червні 2006 року –63115,42грн.

Про реальність господарських зобов’язань між ТОВ «Олівіас-04»та ТОВ «Техсервіс Трейд», окрім первинних документів, які відображені в Акті перевірки, свідчить постанова господарського суду Запорізької області по справі №23/137/08-АП від 02.09.2008р., яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2009р. та якою відмовлено у задоволенні позову Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя до ТОВ «Техсервіс Трейд», ТОВ «Олівіас-04»про визнання недійсними господарських зобов’язань, укладених у травні-червні 2006р.

Отже, факт наявності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Техсервіс Трейд»та їх реальне виконання, є доведеним і не спростовується доводами апеляційної скарги відповідача.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивачем до складу податкового кредиту, спірні суми ПДВ, віднесено на підставі податкових накладних, виписаних від імені ТОВ «Техсервіс Трейд». Зауважень щодо належного оформлення податкових накладних, податковим органом, у Акті перевірки, висловлено не було.

Крім цього, встановлені обставини справи, які не заперечувались відповідачем, свідчать про те, що на час здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Техсервіс Трейд» було зареєстровано платником податку на додану вартість.

Відповідно до пп..7.2.6 названого Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу її отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, отримавши від ТОВ «Техсервіс Трейд»»податкові накладні, які містять у собі необхідні реквізити, позивач мав право на віднесення сум ПДВ, що сплачені у вартості товару, до складу податкового кредиту.

Як вбачається з акту перевірки, однією з підстав, з огляду на які ДПІ дійшла висновку про безпідставність віднесення позивачем спірних сум ПДВ до складу податкового кредиту, є те, що постачальник не звітував до ДПІ, не декларував свої зобов’язання та не сплачував податок до бюджету.

Необхідно відмітити, що пп..7.5.1. п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»право платника податку на податковий кредит залежить від отримання податкової накладної, а не від сплати його контрагентами (чи контрагентами постачальника) податку до бюджету та їх знаходження за юридичними адресами після здійснення господарських операцій і подання податкової звітності до ДПІ.

Крім цього, сама по собі несплата податку продавцем чи його постачальниками (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції, в даному випадку між позивачем та ТОВ «Техсервіс Трейд», не пливає на формування податкового кредиту покупцем.

Такі висновки суду ґрунтуються на тому, що відповідно до ст.. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У п.1.3. ст..1 Закону №168/97 –ВР платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п.10.2 ст.10 Закону №168/97 –ВР платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Отже, за фактичну сплату податку до бюджету, у спірному випадку, має відповідати ТОВ «Техсервіс Трейд», у зв’язку з чим податковим органом неправомірно поставлено право позивача на формування податкового кредиту в залежність від сплати сум ПДВ до бюджету постачальником товару.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з’ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв’язку з чим підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Запорізької області від 28 грудня 2009 року у справі №23/4/09-АП-5/114/09-АП/09/0870 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст ухвали виготовлено 20.04.2011р.)

Головуючий:                                                            Я.В. Семененко

          Суддя:                                                            Н.А. Бишевська

          Суддя:                                                            І.Ю. Добродняк