Постанова № 18142563, 12.04.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2011 р.справа № 2а-3515/10 Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:Семененка Я.В.

суддів: Добродняк І.Ю Бишевської Н.А.

при секретарі судового засідання:Новошицькій О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю проектно-виробничої фірми «Фасад»

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2010 року по справі №2а-3515/10/0870 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю проектно-виробничої фірми «Фасад»до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю проектно-виробнича фірма «Фасад»звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення рішення від 09.04.2010 року №000652305/0, яким позивачу донараховано податкові зобовязання за платежем податок на додану вартість в розмірі 30674,00 грн. В обґрунтуванні заявлених вимог позивач посилався на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняті неправомірно, на підставі необґрунтованих висновків ДПІ про те, що податкові накладні складені з порушенням норм діючого законодавства, оскільки видані від імені особи, що має ознаки фіктивності та не можуть вважатися первинними документами, на підставі яких позивачем віднесено суми ПДВ до складу податкового кредиту.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2010 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Постанова суду мотивована тим, що позивачем в порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість», безпідставно віднесено суму ПДВ до складу податкового кредиту по операціям з придбання робіт у підприємства ТОВ «Преста Гранд», що має ознаки фіктивності.

Не погодившись з постановою суду, позивач, посилаючись на порушення норм матеріального права, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга, зокрема, обґрунтована посиланням на вимоги Закону України «Про податок на додану вартість», яким визначено підстави формування підприємством податкового кредиту. Позивач зазначав про те, що ним дотримано усі необхідні вимоги Закону та на підставі отриманих податкових накладних, від імені особи, яка зареєстрована платником податку на додану вартість, правомірно віднесено суми ПДВ, сплачені у вартості придбаних робіт, до складу податкового кредиту.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 29.03.2010 року по 02.04.2010 року повноважними особами ДПІ у Орджонікідзевському районі проведена невиїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю проектно-виробничої фірми «Фасад» з питань дотримання вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про податок на додану вартість»при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Преста Ганд», за період з 01.01.2007 року по 30.06.2009 року.

За результатами проведеної перевірки складено Акт №52/23-509/31707941 від 02.04.2010р. в якому, зокрема, зроблено висновок про порушення позивачем п.1.7 ст.1, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 30674,00 грн..

Таких висновків податковий орган дійшов з тих підстав, що позивачем за перевіряємий період безпідставно віднесено суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту по операціям з придбання робіт з реконструкції будівель та складів, виконавцем за якими визначено ТОВ «Преста Гранд». Позиція ДПІ, у спірних правовідносинах, ґрунтується на тому, що угода, яка укладена між позивачем та ТОВ «Преста Гранд»є нікчемною, оскільки засновників ТОВ «Преста Гранд»притягнуто до кримінальної відповідальності за фіктивне підприємництво.

За результатами проведеної перевірки та складеного акту, ДПІ прийнято податкове повідомлення рішення від 09.04.2010 року 0000652305/0 про донарахування податкових зобовязань за платежем податок на додану вартість у сумі 46011,00 грн., у тому числі за основним платежем 30674,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 15337,00грн.

Правомірність рішень відповідача про визначення податкових зобовязань та застосування штрафних (фінансових) санкцій є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржене рішення відповідача прийнято на підставі та у спосіб, що передбачені Законом України «Про податок на додану вартість»з огляду на фіктивність контрагента позивача, діяльність якого була направлена на ухилення від сплати податків, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Отже, предмет доказування обумовлений предметом спору, який передано на вирішення суду.

Як зазначено вище, предметом спору у справі є правомірність рішення податкового органу про донарахування податкових зобовязань.

Таким чином, з огляду на спірні правовідносини між сторонами, суду першої інстанції слід було виходити з наявності чи відсутності правових підстав, які зазначені в Акті перевірки, для прийняття відповідачем оскарженого рішення.

Встановлені обставини справи, які підтверджуються актом перевірки, свідчать про те, що у перевіряємому періоді ТОВ ПВФ «Фасад» здійснювало операції з придбання послуг з реконструкції будівель та складів, виконавцем за якими зазначено ТОВ «Преста Гранд». При перевірці податкових накладних, реєстрів отриманих податкових накладних, платіжних доручень, декларації з податку на додану вартість за період з 01.01.2007р. по 30.06.2009р., встановлено, що ТОВ ПВФ «Фасад»у березні, травні 2008р. відносило до складу податкового кредиту суми ПДВ, на підставі податкових накладних, постачальником за якими значиться ТОВ «Преста Гранд», а саме податкова накладна №31/03-4 від 31.03.2008р., у тому числі ПДВ 18483,40грн., №05/12-4 від 12.05.2008р., у тому числі ПДВ 12930,26грн.

Розрахунки з ТОВ «Преста Гранд», за виконанні роботи, проводилися у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками та не заперечувалось відповідачем і знайшло своє відображення у Акті перевірки. Протягом перевіреного періоду ТОВ ПВФ «Фасад»перерахувало грошові кошти на розрахунковий рахунок ТОВ «Преста Гранд»на загальну суму 184045,92грн., що підтверджується платіжними дорученням, копії яких долучено до матеріалів справи.

Як вбачається з Акту перевірки від 02.04.2010р. (п.3.2.2 Акту), підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення про донарахування податкових зобовязань з ПДВ, стали висновки податкового органу про нікчемність угоди, яка укладена між ТОВ ПВФ «Фасад»та ТОВ «Преста Гранд». Ці висновки ґрунтуються на постанові Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 10.06.2009р. у справі №1-528/2009, згідно з якою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6. , діючі з користі, маючи намір створення субєктів підприємницької діяльності, без мети здійснення ними фактичної господарської діяльності, зареєстрували у м.Запоріжжя на свої імя та на імя підставних осіб, ряд субєктів господарської діяльності, у тому числі ТОВ «Преста Гранд».

Викладені обставини, на думку податкового органу, свідчать про те, що господарське зобовязання між ТОВ ПВФ «Фасад»та ТОВ «Преста Гранд», вчинено з метою ухилення від сплати податків, відмивання грошових коштів через здійснення фіктивного підприємництва, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та водночас є таким, що порушує публічний порядок. При цьому, як на доказ вини у формі умислу на укладення господарських договорів, без мети настання реальних правових наслідків, податковим орган вказував саме на Постанову Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 10.06.2009р.

Натомість, Акт перевірки не містить у собі висновків, які б свідчили про нереальність господарських зобовязань між позивачем та ТОВ «Преста Гранд». Вказані обставини взагалі не були предметом дослідження податковим органом і відповідно не вплинули на прийняття рішення щодо донарахування податкових зобовязань.

Отже, з огляду на Акт перевірки, єдиною підставою для прийняття оскарженого повідомлення-рішення, є встановлений судовим рішенням факт створення фіктивного підприємства ТОВ «Преста Гранд», з яким мав взаємовідносини позивач.

З такими підставами для донарахування спірних податкових зобовязань колегія суддів не може погодитись з наступних підстав.

Законом України "Про податок на додану вартість", який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, визначено випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Так, відповідно до п. п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними підпунктом документами.

Отже, вказаними нормами права визначено обставини, за наявності яких, віднесення сум ПДВ до податкового кредиту, є неправомірним.

Законодавчо визначених підстав, які б свідчили про неправомірність віднесення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту, ДПІ в акті перевірки не зазначила.

Посилання податкового органу на постанову Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 10.06.2009р. у справі №1-528/2009, колегія суддів не приймає до уваги з тих підстав, що вказаним судовим рішенням не встановлено факту укладення господарського зобовязання між позивачем та ТОВ «Преста Гранд»з метою ухилення від сплати податків. Вказані доводи відповідача є лише припущенням, на яких не може ґрунтуватися рішення про донарахування податкових зобовязань.

Крім цього, для кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України, в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, та застосування відповідних наслідків, необхідною та обовязковою умовою є наявність умислу у формі вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Як зазначено в Акті перевірки, доказом вини у формі умислу на вчинення господарських зобовязань з метою ухилення від сплати податків, є постанова Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 10.06.2009р.

Натомість, вказаною постановою не встановлено вини ТОВ ПВФ «Фасад»в укладені правочину, який порушує публічний порядок. Не встановлює вказана постанова і вини ТОВ «Преста Гранд»на укладення нікчемного правочину з ТОВ ПВФ «Фасад», оскільки: по-перше, вказана постанова суду взагалі не стосується взаємовідносин між ТОВ ПВФ «Фасад»та ТОВ «Преста Гранд», по-друге, відповідно до ст..62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законом порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Тобто, лише обвинувальний вирок суду може свідчити про скоєння засновниками ТОВ «Преста Гранд»злочину, який полягає у фіктивному підприємництві. Як зазначено вище, вироку суду у спірному випадку не існує, а постановою Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 10.06.2009р. у справі №1-528/2009 провадження у кримінальній справі закрито у звязку із застосуванням акту амністії.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обовязок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоду не з метою реального настання правових наслідків, а з метою заниження обєкту оподаткування, несплати податків, тобто угоди яка порушує публічний порядок.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що платник податку (позивач у справі) діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про порушення, які міг допускати його постачальник, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій було одержання позивачем податкової вигоди.

Крім цього, встановлені обставини справи, які не заперечувались відповідачем, свідчать про те, що на час здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Преста Гранд»було зареєстровано платником податку на додану вартість.

Відповідно до пп..7.2.6 названого Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу її отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, отримавши від ТОВ «Преста Гранд»податкові накладні, які містять у собі необхідні реквізити, позивач мав право на віднесення сум ПДВ, що сплачені у вартості послуг, до складу податкового кредиту.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржене податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про податок на додану вартість», тобто не відповідає критеріям правомірності, які предявляються до рішень субєктів владних повноважень та які визначено ч.3 ст.2 КАС України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись п.3 ч.1 ст. 198, ст. 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю проектно-виробничої фірми «Фасад»- задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2010 року по справі №2а-3515/10/0870 скасувати та прийняти нову постанову.

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю проектно-виробничої фірми «Фасад»- задовольнити.

Податкове повідомлення-рішення №000652305/0 від 09.04.2010р., яке прийнято Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя визнати протиправним та скасувати.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст..212 КАС України.

(Постанову виготовлено у повному обсязі 15.04.2011р.)

Головуючий:Я.В. Семененко

Суддя:І.Ю. Добродняк

Суддя:Н.А. Бишевська