Ухвала суду № 18142550, 31.03.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2011 р.справа № 2а-6317/10/0870 Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:                    Семененка Я.В.

          суддів:                     Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

при секретарі судового засідання:          Потапові К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Токмацької об’єднаної державної податкової інспекції в Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2010 року по справі № 2а-6317/10/0870 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Темп-Сек»юріті»до Токмацької об’єднаної державної податкової інспекції в Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и л а:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Темп-Сек»юріті», звернулося до суду з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення №0000531601/0/2259 від 30.07.2010 року, яким позивача зобов’язано сплатити штраф у розмірі 13368,51грн. за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов’язань. Позиція позивача ґрунтується на вимогах Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. №22, відповідно до яких податковий орган не наділений повноваженнями самостійно змінювати призначення платежів.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2010 року позовні вимоги задоволено частково, а саме скасоване податкове повідомлення-рішення №0000531601/0/2259 від 30.07.2010 року в частині нарахування штрафних санкцій на суму 12610 грн. 01 коп. Постанова суду, в частині задоволених позовних вимог, мотивована тим, що Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не передбачено право органу державної податкової служби змінювати призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Не погодившись з постановою суду, Токмацька ОДПІ звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позову. Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на пп..7.7. ст..7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який визначає порядок погашення податкового боргу.

          Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що повноважними особами Токмацької ОДПІ проведена документальна невиїзна перевірка з питання своєчасності сплати податків до бюджету ТОВ «Темп-Сек»юріті»за період з 30.01.2009р. по 30.06.2010р..

За результатами перевірки складено акт від 26.07.2010р.р. №351/16-33913840, в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог пп..5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме несвоєчасна сплата узгодженого податкового зобов’язання по податку на додану вартість за грудень 2008 року в сумі 26737,00 грн. з затримкою 516 календарних днів.

На підставі складено акту, Токмацькою об’єднаною державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення від 30 липня 2010 року №0000531601/0/2259, яким позивача зобов’язано сплатити штраф у розмірі 50% на суму 13368,51грн.

Позиція податкового органу у спірних правовідносинах полягає в наступному.

Проведеною перевіркою встановлено, що узгоджені суми податкових зобов’язань в розмірі 26737,00грн. згідно наданої позивачем податкової декларації з ПДВ за грудень 2008 року (вх.№34882 від 19.01.2009р.) з граничним терміном сплати 30.01.2009р., ТОВ «Темп-Сек»юріті»фактично сплачено 30.04.2010р. в сумі 3695,49грн., 20.05.2010р. –99,54грн., 27.05.2010р. –11710,04грн., 30.06.2010р. –9231,93грн.

Відповідно до п.7.7 ст.7 Закону України №2181 податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) –у рівних пропорціях. Відповідно п.1.6 Інструкції, затвердженої Наказом ДПАУ від 18.07.2005 року №276 «Про порядок ведення органами ДПС оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами ДПС України», зареєстрованою в Міністерстві юстиції від 02.08.2005 року №843/11123, проведення операцій в особових рахунках здійснюється в хронологічному порядку.

На думку податкового органу, незважаючи на бажання платника податків спрямовувати кошти на сплату поточних зобов’язань, ДПІ має правові підстави здійснювати зарахування таких платежів у рахунок погашення податкового боргу попередніх періодів.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач вказував на те, що податковий орган не наділений повноваженнями самостійно змінювати призначення платежу та з огляду на це, зазначав про необґрунтованість висновків ДПІ про порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов’язань, які зроблено податковим органом з огляду на здійснені позивачем платежі 30.04.2010р. в сумі 3695,49грн., 20.05.2010р. –99,54грн., 27.05.2010р. –11710,04грн., 30.06.2010р. –9231,93грн., цільове призначення яких не стосуються погашення податкового боргу попередніх періодів.

Отже, фактично спірні правовідносини між сторонами полягають у тому, чи наділений податковий орган повноваженнями щодо погашення податкового боргу платника, шляхом зміни цільового призначення платежів, самостійно визначених таким платником податків.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не передбачено право органу державної податкової служби змінювати призначення платежу, самостійно визначеного платником податків. Як підставу для відмови у частині заявлених позовних вимог, суд першої інстанції зазначив те, що податковим органом обґрунтовано зараховано на погашення податкового боргу попереднього періоду здійснені позивачем платежі без визначення їх призначення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідно до п. 1.2 ст.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-III, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, податкове зобов'язання платника податків - зобов'язання сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Пунктом 7.7 ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) –у рівних пропорціях.

В той же час, згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/89/76 кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що право визначати призначення платежу, відповідно до чинного законодавства України, належить виключно платнику і податковий орган не може самостійно змінювати призначення такого платежу.

Колегія суддів погоджується з доводами ОДПІ про те, що функцію контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов’язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством, покладено на органи державної податкової служби.

В той же час, колегія суддів зауважує, що податкові органи не наділені повноваженнями щодо зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків. Вичерпний перелік заходів, які вживаються податковим органом з метою виконання зазначених функцій, визначено Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності дій відповідача стосовно зарахування сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу, які не вказані у призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, у зв'язку з чим є протиправним і рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій, яке прийнято внаслідок неправомірних дій ДПІ щодо зміни цільового призначення платежу.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з’ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування не існує.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Токмацької об’єднаної державної податкової інспекції в Запорізькій області залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2010 року по справі № 2а-6317/10/0870- без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з часу її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку передбаченому ст..212 КАС України.

(Ухвалу виготовлено у повному обсязі 04.04.2011р.)

Головуючий:                                                            Я.В. Семененко

          Суддя:                                                            Н.А. Бишевська

          Суддя:                                                            І.Ю. Добродняк