Ухвала суду № 18142547, 29.03.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" березня 2011 р.справа № 2а-2498/2010 Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:Семененка Я.В.

суддів: Добродняк І.Ю Бишевської Н.А.

при секретарі судового засідання:Ліненко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Олександрійської обєднаної державної податкової інспекції

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2010 року у справі №2а-2498/10/1170 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтохімпром»до Олександрійської обєднаної державної податкової інспекції, Головного управління Державного казначейства у Кіровоградській області про відшкодування податку на додану вартість, -

в с т а н о в и л а :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтохімпром»звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправною бездіяльність Олександрійської обєднаної державної податкової інспекції щодо ненадання висновку із зазначенням суми податку на додану вартість в розмірі 91692 грн., що підлягає відшкодуванню позивачеві з держбюджету, стягнути з держбюджету через Головне управління Державного казначейства у Кіровоградській області на користь позивача суму податку на додану вартість у розмірі 91692 грн. за квітень 2010 року. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що підприємство має право на одержання суми бюджетного відшкодування, оскільки ним виконано всі вимоги Закону України «Про податок на додану вартість»під час декларування суми бюджетного відшкодування, натомість відповідачем не вчинено дій направлених на одержання позивачем бюджетного відшкодування.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2009 року позовні вимоги задоволено, а саме стягнуту з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства в Кіровоградській області на користь ТОВ «Нафтохімпром», код ЄДРПОУ 30545076 (28000, м. Олександрія, Кіровоградська область, рахунок 26007001020030 в ВАТ АКБ «Автокразбанк»м. Олександрія, МФО 323679) суму податку на додану вартість у розмірі 91692 за квітень 2010 року. Постанова суду мотивована тим, що позивач має право на бюджетне відшкодування у вказаній сумі, а позиція ДПІ щодо залежності права позивача на бюджетне відшкодування від підтвердження його контрагентами факту сплати податку на додану вартість до бюджету, є неправомірною.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Олександрійська обєднана державна податкова інспекція подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, не повне зясування судом обставин справи, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що за наслідками проведеної перевірки позивача не підтверджено факту сплати ПДВ його контрагентами до бюджету, що не дозволяє підтвердити заявлену суми до бюджетного відшкодування.

У судове засідання, сторони, які належним чином повідомленні про час та місце розгляду справи, не зявились, у звязку з чим, відповідно до ст..41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювався.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Нафтохімпром»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість із зарахуванням на розрахунковий рахунок платника у банку за квітень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалась з 01.03.2010р. по 30.04.2010р., ОДПІ складено Довідку №283/23-30/30545076 від 16.06.2010р.

В зазначеній Довідці ОДПІ зроблено висновок про не можливість підтвердити заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування за квітень 2010 року на суму 91692 грн., що повязано з дослідженням ланцюга постачання сировини, яка використовується на виробництві вуглелужного реагенту.

Не підтвердження податковим органом заявленої суми до бюджетного відшкодування за квітень 2010 року, що фактично позбавило підприємство право на бюджетне відшкодування, стало підставою для звернення позивачем з відповідним позовом до суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у позивача права на бюджетне відшкодування за квітень 2010 року на суму 91692,00грн, і з огляду на суть спірних правовідносин, визначив спосіб захисту порушеного права, як стягнення цих сум з Державного бюджету України.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з наступних підстав.

Пунктом 1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, визначалося, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону визначено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Отже, вказаними нормами права визначено як право підприємства на бюджетне відшкодування, порядок визначення сум податку, що підлягають бюджетному відшкодуванню так і обовязок податкового органу, у визначені Законом, строки здійснити перевірку заявлених даних податкової декларації та прийняти відповідне рішення.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що згідно з поданою ТОВ «Нафтохімпром» до Олександрійською ОДПІ податковою декларацією з ПДВ за квітень 2010 року та розрахунком суми бюджетного відшкодування сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, складає 91692,0грн.

У звязку з поданням позивачем декларації, з заявленими сумами податку до бюджетного відшкодування, податковим органом здійснено позапланову виїзну перевірку, за наслідками якої складено Довідку від 16.06.2010р.

У Довідці відображено висновки ДПІ про те, що перевіркою правильності визначення податкових зобовязань, податкового кредиту та визначення відємного (позитивного) значення у квітні 2010 року, порушень не встановлено. У звязку з чим, податковий орган, в п.3.3 Довідки, зазначив, що перевіркою достовірності нарахування суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню за квітень 2010 року в розмірі 91692,0грн., порушень не встановлено.

Отже, проведеною перевіркою встановлено господарські операції, які вплинули на визначення відємного (позитивного) значення, встановлена наявність належним чином оформлених податкових накладних, на підставі яких позивачем визначався податковий кредит, тобто встановлені законодавчо визначені підстави, які надають платнику право на бюджетне відшкодування. Натомість, у розділі Довідки «Висновки», податковий орган зазначив, що за результатами перевірки не можливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за квітень 2010 року на суму 91692,0грн., що повязано з дослідженням ланцюга постачання сировини, яка використовується на виробництві вуглелужного реагенту.

Згідно відповіді Олександрійської ОДПІ, яка надійшла на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду 23.03.2011р., ланцюг постачання сировини, яка використовувалася ТОВ «Нафтохімпром»на виробництві вуглелужного реагенту залишається не дослідженим, що повязано з неотриманням відповідей на надані в ході перевірки запити. Отже, після спливу 9 місяців, після складення Довідки від 16.06.2010р., податковим органом так і не зясовано ланцюг постачання сировини, що з огляду на позицію ДПІ, унеможливлює реалізацію позивачем свого права на бюджетне відшкодування.

Як вбачається з заперечень відповідача на позов, дослідження ланцюга постачання сировини необхідно для встановлення сплати контрагентами позивача податку на додану вартість до бюджету, оскільки за позицією ДПІ бюджетному відшкодуванню підлягають лише суми, які були фактично сплачені та зараховані до Державного бюджетну України.

Отже, податковим органом поставлено право позивача на бюджетне відшкодування в залежність від сплати сум ПДВ до бюджету контрагентами підприємств-постачальників товару.

Такі висновки податкового органу колегія суддів вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до ст.. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У п.1.3. ст..1 Закону №168/97 ВР платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п.10.2 ст.10 Закону №168/97 ВР платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Необхідно відмітити, що пп..7.5.1. п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, право платника податку на податковий кредит ставить в залежність від отримання податкової накладної, а не від сплати його контрагентами (чи контрагентами постачальника) податку до бюджету та їх знаходження за юридичними адресами після здійснення господарських операцій.

Із наведеного вбачається, що сама по собі несплата податку продавцем чи його постачальниками у разі фактичного здійснення господарської операції не пливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Крім цього, і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст..17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього субєкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у позивача права на бюджетне відшкодування, яке не може бути реалізоване останнім, у звязку з неправомірними діями податкового органу. Вказані обставини, на думку колегії суддів, є достатніми підставами для стягнення сум податку на додану вартість з Державного бюджету України.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованість висновків суду першої інстанції, а носять характер особистого тлумачення відповідачем окремих норм матеріального права.

У звязку з чим, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст..ст.200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Олександрійської обєднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2010 року у справі №2а-2498/10/1170 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку передбаченому ст..212 КАС України.

(Повний текст ухвали виготовлено 01.04.2011р.).

Головуючий:Я.В. Семененко

Суддя:І.Ю. Добродняк

Суддя:Н.А. Бишевська