Ухвала суду № 18142555, 05.04.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" квітня 2011 р.справа № 2а-6766/10/0870 Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:Семененка Я.В.

суддів: Добродняк І.Ю Бишевської Н.А.

при секретарі судового засідання:Новошицькій О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2010 року у справі №2а-6766/10/0870 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дан»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и л а :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дан»звернулося до суду з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя від 15.01.2010р. №0000032301/0, яким позивачу нараховано суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість у сумі 66676,5 грн., у тому числі 44451 грн. за основним платежем та 22225,5 грн. за штрафними санкціями та №0000042301/0, яким позивачу донараховано суму податкового зобовязання за платежем податок на прибуток у сумі 83346 грн. у тому числі за основним платежем 55564 грн. та штрафні санкції у розмірі 27782 грн. В обґрунтуванні заявлених вимог позивач посилався на те, що підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень стали необгрунтовані висновки податкового органу про порушення позивачем вимог п.1.32ст.1, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме те, що у перевіряємому періоді підприємство здійснювало реалізацію продукції власного виробництва за ціною нижче собівартості її виробництва, що не узгоджується з поняттям «господарської діяльності», метою якої є одержання прибутку.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2010 року позовні вимоги задоволено. Постанова суду мотивована тим, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог п.1.32 ст.1, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» є необґрунтованими, у зв'язку з чим донарахування податкових зобовязань та застосування штрафних (фінансових) санкцій є безпідставними.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ДПІ у Шевченківському районі подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, не повне зясування судом обставин справи, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на вимоги законодавства, яким дано визначення поняттю «господарська діяльність», неодмінною ознакою якої є одержання прибутку, у зв'язку з чим віднесення сум до валових витрат та формування податкового кредиту за неприбутковими операціями, є неправомірним.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що за результатами проведеної планової виїзної перевірки ТОВ «Дан»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.012.2008р. по 30.09.09, валютного та іншого 01.01.08р. по 30.09.09р., ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя складено акт №159/23-5/32463742 від 30.12.2009р.

В зазначеному акті, зокрема, ДПІ зроблено висновок про порушення ТОВ «Дан»вимог:

- п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 55564грн.;

- п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого підприємством занижені податкові зобовязання на загальну суму 44451грн.

Такі висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що підприємством безпідставно сформовані валові витрати та податковий кредит по неприбутковим операціям, які мали місце у перевіряємому періоді, а саме реалізація продукції власного виробництва за ціною нижче її виробництва. На думку ДПІ, неприбуткові операції не відповідають меті господарської діяльності, яка полягає у одержані прибутку, що виключає право платника на віднесення витрат по таким операціям до складу валових витрат підприємства та віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

За результатами перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.01.10р. №0000042301/0, яким донараховані податкові зобовязання за платежем податок на додану вартість у сумі 66676,5грн., у тому числі 44451грн. за основним платежем та 22225,5грн. за штрафними санкціями, та № 0000032301\0, яким донараховані податкові зобовязання з податку на прибуток на суму 83346 грн. у тому числі за основним платежем 55564 грн. та штрафні санкції у розмірі 27782 грн.

Правомірність та обґрунтованість вказаних податкових повідомлень-рішень, є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач правомірно включав до складу валових витрат витрати на придбання сировини та матеріалів та правомірно відносив до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені у вартості поставленої сировини та матеріалів, оскільки Закони України «Про оподаткування прибутку підприємств»та «Про податок на додану вартість»не ставлять в залежність право платника податків на формування валових витрат та податкового кредиту підприємства від наявності чи відсутності прибутку по окремим господарським операціям.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з наступних підстав.

Відповідно до п.5.1. ст..5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Отже, визначальними ознаками для віднесення витрат до валових витрат підприємства є те, що такі витрати мають бути понесені платником податку як компенсація, в тому числі вартості товарів, які придбаваються для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп..7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Факт використання матеріалів та сировини у власній господарській діяльності, які придбані позивачем у перевіряємому періоді, ДПІ не заперечувався.

Під господарською діяльністю, згідно п.1.32 ст.1 названого Закону, розуміється будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Правовий аналіз зазначених норм свідчить про те, що приписи Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств»та Закону України «Про податок на додану вартість», в редакціях чинних на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, не ставляють в залежність право платника податків на формування валових витрат та податкового кредиту підприємства від наявності чи відсутності прибутку по окремим господарським операціям, оскільки вказане не може свідчити про відсутність можливості отримання доходу з усієї господарської діяльності.

Як свідчать встановлені обставини справи, позивач від господарської діяльності отримує прибуток, у зв'язку з чим, у перевіряємому періоді, підприємством задекларовано податок на прибуток у сумі 112433грн. (п.3.1.4 Акту перевірки).

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги доводи податкового органу про неприбутковість окремих господарських операцій, що стало підставою для донарахування спірних податкових зобовязань.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування не існує.

Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованість висновків суду першої інстанції, а носять характер особистого тлумачення відповідачем окремих норм матеріального права.

У звязку з чим, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст..ст.200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2010 року у справі №2а-6766/10/0870- без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку передбаченому ст..212 КАС України.

(Повний текст ухвали виготовлено 08.04.2011р.).

Головуючий:Я.В. Семененко

Суддя:І.Ю. Добродняк

Суддя:Н.А. Бишевська