Постанова № 18142240, 19.08.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 серпня 2011 року № 2а-7156/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «ОТП Банк»

до

треті особиВідділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві

ОСОБА_5,

Арбітражний керуючий Головня Антоніна Максимівна

провизнання протиправною та скасування постанови, зобовязання вчинити дії ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк»(далі Позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві (далі Відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві Шмуйло Л.А. від 12 травня 2011 р. про закінчення виконавчого провадження № 23231855;

- зобов'язати відділ державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві поновити виконавче провадження № 23231855 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 від 23.07.2010 року, реєстраційний номер 6659 про стягнення з фізичної особи ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»заборгованості;

- зобов'язати ліквідатора банкрута - арбітражного керуючого Головню Антоніну Максимівну у тримісячний строк з дня надходження відповідної постанови державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві про поновлення виконавчого провадження № 23231855 пред'явити виконавчий напис приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 від 23 липня 2010 року № 6659 про стягнення з фізичної особи ОСОБА_5 суми заборгованості до виконання до відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.08.2011 р. провадження в частині позовних вимог до ліквідатора банкрута - арбітражного керуючого Головню Антоніну Максимівну закрито.

У судове засідання 09.08.2011 р. представник Позивача та третьої особи-2 прибули, Відповідач та третя особа-1 не зявилися, належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання.

Позивач позов підтримує в повному обсязі. Позовні вимоги вмотивовує тим, що Відповідачем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження в порушення вимог чинного законодавства.

Третя особа-2 просить відмовити у задоволенні позовних вимог, із зазначених у письмовому відзиві підстав.

Відповідач заперечень чи будь-яких пояснень, клопотань до суду не направляв.

Відповідно до частини шостої ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. ст. 41, 122, 128 КАС України, суд дійшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні. Представник позивача та третьої особи-2 не заперечували про розгляд справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

З метою забезпечення виконання зобовязань позичальника громадянина ОСОБА_5 за Кредитним договором №СМ-SМЕ 012/219/2008 від 22.04.2008 р., укладеному із ЗАТ «ОТП Банк»(код 21685166, 01033, м. Київ, вул.. Жилянська, 43), 22.04.2008 р. було підписано іпотечний договір № РМ-SМЕ 012/219/2008 про передачу в іпотеку житлового приміщення.

23 липня 2010 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 вчинено виконавчий напис, реєстраційний номер 6659, про стягнення з фізичної особи ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_1, місце проживання АДРЕСА_1, дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 року) на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»заборгованості в сумі: 472497,80 доларів США - суми основного боргу, 35 278,56 доларів США - суми відсотків за користування кредитом за період з 30.11.2009 року по 29.03.2010 року, 209693,67 гривень - суми пені за прострочення виконання зобов'язань за період з 30.11.2009 року по 29.03.2010 року, 1700,00 грн. - витрат для вчинення виконавчого напису, шляхом звернення стягнення на предмет договору іпотеки - двокімнатна квартира АДРЕСА_2, що належить громадянину ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на майно серії САВ № 856896 від 20.03.2008 р. (далі виконавчий напис № 6659).

02 грудня 2010 року старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції Шмуйло Л.А. відкрито виконавче провадження № 23231855 по примусовому виконанню виконавчого напису приватного нотаріуса № 6659 про стягнення з фізичної особи ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»заборгованості.

12 травня 2011 року старшим державним виконавцем Шмуйло Л.А. закінчено виконавче провадження № 23231855 по примусовому виконанню виконавчого напису № 6659 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 49, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження».

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення позивача та третьої особи-2, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 21.04.1999 № 606-ХІV «Про виконавче провадження»(далі Закон 606-ХІV) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частинами 1, 2 ст. 2 Закону № 606-ХІV зазначено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (далі - державні виконавці).

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону № 606-ХІV державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 11 Закону № 606-ХІV).

Як вбачається з матеріалів справи, виконавче провадження № 23231855 по примусовому виконанню виконавчого напису № 6659 було закінчено на підставі п. 7 ч. 1 ст. 49, Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого виконавче провадження підлягає закінченню у разі передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника - юридичної особи.

У постанові про закінчення виконавчого провадження № 23231855 від 12.05.2011 р. зазначено, що до відділу надійшла постанова про визнання боржника банкрутом № Б-19/197-09 від 30.03.2011 р. господарського суду Харківської області. Так зазначеною постановою, крім іншого, визнано фізичну особу-підприємця ОСОБА_5 (код НОМЕР_1, адреса реєстрації: АДРЕСА_3) банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, припинено стягнення з банкрута за всіма виконавчими документами, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Головню А.М. та зобовязано всім відділам державної виконавчої служби закінчити усі виконавчі провадження по примусовому стягненню з ОСОБА_5 за всіма виконавчими документами.

Постанова № Б-19/197-09 господарського суду Харківської області набрала чинності 30.03.2011 р.

Частиною 8 ст. 54 Закону № 606-XIV встановлено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до ст.. 1 Закону України від 05.06.2003 р. № 898-IV "Про іпотеку" (далі Закон № 898-IV) іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації (ст.. 3 Закону № 898-IV).

Частинами 1, 2 ст. 33 Закону № 898-IV передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. У разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи - іпотекодавця іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше.

Таким чином, незалежно від суми зобовязання, яке забезпечувалося іпотекою, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення саме на предмет іпотеки.

Пунктом 6.1 договору іпотеки № РМ-SМЕ 012/219/2008 зазначено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель може задовольнити всі боргові зобовязання, не сплачені іпотекодавцем, вимоги стосовно повного відшкодування всіх збитків, завданих порушенням іпотекодавцем його зобовязань за цим договором.

При цьому, згідно з ст. 325 Цивільного кодексу України суб'єктом права власності є фізична особа, яка може бути власником будь-якого майна, крім майна, яке не може знаходитися взагалі у власності фізичної особи, і водночас, не виокремлюється такий субєкт права власності як фізична особа - підприємець. Таким чином, реєстрація права власності на обєкти, що підлягають згідно з вимогами закону державній реєстрації здійснюється саме за фізичною особою, а не за фізичною особою - підприємцем, оскільки реєстрація здійснюється за особами, які є власниками.

Суд звертає увагу, що у виконавчому написі №6659 боржником виступає саме фізична особа ОСОБА_5 В іпотечному договорі, що є невідємною частиною виконавчого напису, також вказано, що іпотекодавцем є саме ОСОБА_5 Тобто відносини іпотеки стосувались саме фізичної особи і не мали жодного відношення до здійснення нею будь-якої підприємницької діяльності. Крім того, кредитний договір №СМ-SМЕ 012/219/2008 від 22.04.2008 р. укладався також між громадянином ОСОБА_5 з цільовим використанням споживчі цілі.

Юридичний статус фізичної особи-підприємця сам по собі не впливає і ніяким чином не обмежує будь-які правомочності особи, які випливають з її цивільної право- та дієздатності.

Враховуючи, що у виконавчому документі боржником вказано фізичну особу, то при встановленні державним виконавцем в процесі виконавчого провадження факту, що дана фізична особа є підприємцем, виконавче провадження не може бути закінчено на підставі п. 7 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, відповідно до ст. 3 Закону України від 14.05.1992 р. № 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон № 2343-XII) боржник - суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.

Згідно частин 1, 2 ст. 8 Закону № 606-ХІV сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Враховуючи, що правовий статус фізичної особи підприємця і простої фізичної особи є різним, банкрутство простої фізичної особи чинним законодавством України не передбачено, виконавче провадження здійснюється відносно громадянина, а банкрутство здійснюється відносно фізичної особи підприємця, то за таких обставин виконавче провадження не підлягає закінченню відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 49 Закону № 606-ХІV, оскільки ця норма застосовується у разі ліквідації боржника - юридичної особи.

Таким чином, постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження є протиправною та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відділ державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві поновити виконавче провадження № 23231855 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 від 23.07.2010 року, реєстраційний номер 6659 про стягнення з фізичної особи ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»заборгованості суд зазначає, що вона не підлягає задоволенню, оскільки фактично полягає у вчиненні певних дій у майбутньому без зазначення часу, підстав та обставин, за яких такі дії можуть бути вчинені, та без відсутності ще факту порушення прав позивача при вчиненні (не вчиненні) цих дії.

Так, відповідно до ч. 1 ст.. 51 Закону № 606-ХІV у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

Вказане вище свідчить про порушення принципу обґрунтованості та законності під час винесення постанови про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 69, 71, 94, 97, 112, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві Шмуйло Л.А. від 12 травня 2011 р. про закінчення виконавчого провадження № 23231855;

3. Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» судовий збір у розмірі 01,70 грн.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л. О. Маруліна