Постанова № 18142243, 19.08.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 серпня 2011 року № 2а-10021/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів головуючого судді Маруліної Л.О., суддів Головань О.В., Винокурова К.С., при секретарі судового засідання Крупічко Ю.Ю. вирішив адміністративну справу

За позовомПублічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії»

до Державної виконавчої служби України

провизнання неправомірними дій та скасування постанови про відмову в задоволенні скарги

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Публічне акціонерне товариство «Дочірній банк Сбербанку Росії» (далі ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії», Позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної виконавчої служби України про визнання неправомірними дій та скасування постанови про відмову в задоволенні скарги.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.07.2010 р. відкрито провадження у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2010 р. зупинено провадження у справі №2а-10021/10/2670 до набрання законної сили рішення у справі №8114/10/2670.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.07.2011 р. поновлено провадження у справі та призначено до судового розгляду.

В судове засідання 16.08.2011 року Позивач прибув, Відповідач не зявився, належним чином повідомлений про день, час та місце слухання справи, про причини не явки в судове засідання суд не повідомлено, заяви про слухання справи за відсутності представника Відповідача не надходило.

Відповідно до частини шостої ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. ст. 41, 122, 128 КАС України, суд дійшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні. Представник позивача не заперечував про розгляд справи у письмовому провадженні.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

31 грудня 2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 вчинено виконавчий напис №19073 (далі виконавчий напис №19073) про звернення стягнення на нерухоме майно будівлі і споруди санаторію “Алушта”, які знаходяться за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Алушта, вул. Глазскрицького, будинок, 8 та складаються з:

- корпусу (літ.А), загальною площею 1321,9 м2,

- корпусу (літ.Б) загальною площею 1313,4 м2,

- корпусу (літ.В) 975,9 м2,

- корпусу (літ.Г) 711,3 м2,

- корпусу (літ.Д) 572,4 м2,

- їдальні (літ.Е) 1128,1 м2,

- їдальні (літ.Ж) 305,9 м2,

- корпусу (літ.З) 6306,2 м2,

- клубу (літ.К) 310,7 м2,

- будиночку (літ.Л) 101,9 м2,

- підсобних приміщень (літ.М) 34,3 м2,

- підсобних приміщень (літ.Н) 91,6 м2,

- підсобних приміщень (літ.О) 20,7 м2,

- підсобних приміщень (літ.П) 9,2 м2,

- климатопавільйону (літ.Р) 216,3 м2,

- котельної (літ.С) - 117,1 м2,

- гаражу (літ.Т) 27,2 мІ, 34,8 м2,

- підсобних приміщень (літ.Ш) 37,1 м2,

- гаражу (літ.У), складу (літ.Ф), підсобних приміщень (літ.Ч), навісу (літ.А1), навісу (літ.Б1), навісу (літ.Д1), навісу (літ.З1), будівлі трансформаторної (літ.Ж1), будівлі трансформаторної (літ.Е1), споруд насосної (літ.46) заг.пл. 45,8 м2,

- душевої (літ.47) 60,7 м2 та басейну (літ.48),

що складає 80/100 будівель і споруд санаторію «Алушта», що належить на праві власності боржнику товариству з обмеженою відповідальністю «Санаторій Алушта»(місцезнаходження: Автономна Республіка Крим, місто Алушта, вул. Глазкрицького, 8; (ідентифікаційний код 02651032, п/р 260050132448 і АТ «Сбербанку Росії», МФО 320627).

20 квітня 2010 року Позивач звернувся з заявою до Департаменту ДВС про прийняття до примусового виконання виконавчого напису №19073, відкриття виконавчого провадження, а також просив: за рахунок реалізації заставленого (іпотечного) майна (відповідно до вказаного переліку у виконавчому документі) товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Алушта» задовольнити вимоги ПАТ «Дочірній Банк Сбербанку Росії»в сумі 49203700грн. 00 коп., з яких 49200000грн. 00 коп. частина вартості облігацій, 3700грн. 00 коп. витрати за вчинення виконавчого напису. Згідно поштового повідомлення заява надійшла на адресу Департаменту ДВС 26 квітня 2010 року.

Постанову про відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа державним виконавцем винесено та направлено на адресу позивача 07 травня 2010 року.

Прийнята 07 травня 2010 року державним виконавцем Бондар В.М. постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження з виконання вказаного виконавчого напису №19073 ґрунтується на тому, що предявленому до виконання виконавчому документі було допущено помилки, а саме: в частині місцезнаходження майна, зазначено: Автономна Республіка Крим, місто Алушта, вулиця Глазскрицького, будинок 8, а в частині місця знаходження боржника - Автономна Республіка Крим, місто Алушта, вулиця Глазкрицького, будинок, 8.

На зазначену постанову Позивачем 28.05.2010 р. подано, в порядку ст. 85 Закону України «Про виконавче провадження», скаргу з проханням скасувати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Відповідачем постановою від 14.06.2010 р. в задоволенні скарги відмовлено.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Повноваження відповідача у спірних правовідносинах регламентуються Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження»від 21 квітня 1999 року №606-ХІV (далі Закон №606-ХІV), Законом України «Про державну виконавчу службу»від 24 березня 1998 року №202/98-ВР, Інструкцією про проведення виконавчий дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 199 року №74/5 (на час виникнення спірних правовідносин) тощо.

Відповідно до ст. 1 Закону №606-ХІV виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до частини першої-другої ст. 8 Закону №606-ХІV контроль за своєчасністю, правильністю, повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснюють начальник органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, та керівник вищестоящого органу.

Керівник органу державної виконавчої служби при здійсненні контролю за діями державного виконавця під час виконання рішень, якщо вони суперечать вимогам Закону, вправі своєю постановою скасувати постанову, акт, інший процесуальний документ, винесений у виконавчому провадженні державним виконавцем, який йому підпорядкований, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, передбаченому цим Законом. Постанова керівника органу державної виконавчої служби може бути оскаржена сторонами виконавчого провадження до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду в 10-денний строк з моменту її винесення.

Частиною першою ст. 85 Закону №606-ХІV передбачено, що у виконавчому провадженні на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби по виконанню рішення або відмову у здійсненні передбачених цим Законом дій стягувачем чи боржником може бути подана скарга до начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до відповідного суду.

Скарга у виконавчому провадженні подається у письмовій формі та повинна включати:

1) назву органу державної виконавчої служби, до якого подається скарга;

2) точну назву стягувача та боржника, їх місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або знаходження (для юридичних осіб), а також назву представника сторони виконавчого провадження, коли скарга подається представником;

3) реквізити виконавчого документа (назва виконавчого документа, орган, який його видав, дата видачі виконавчого документа та його номер, резолютивна частина виконавчого документа);

4) зміст оскаржуваних дій (бездіяльності) та норму Закону, яка порушена;

5) виклад обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;

6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати подання скарги.

Скарга, подана у виконавчому провадженні до начальника органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, розглядається у 10-денний строк. За наслідками розгляду скарги начальник органу державної виконавчої служби виносить постанову про задоволення чи відмову в задоволенні скарги, яка у 10-денний строк може бути оскаржена до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду. Скарги, подані без додержання вимог, викладених у частині третій цієї статті, розглядаються начальником органу державної виконавчої служби, у порядку, встановленому Законом України «Про звернення громадян».

Як вбачається з матеріалів справи, скарга Позивача належним чином оформлена та подана в межах строків, встановлених Законом №606-ХІV, обґрунтована недотриманням державним виконавцем вимог Закону №606-ХІV під час винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Відмовляючи в задоволені скарги, Відповідач виходив з того, що у предявленому до виконання виконавчому документі допущено помилки, а саме: в частині місцезнаходження майна, зазначено: Автономна Республіка Крим, місто Алушта, вулиця Глазскрицького, будинок 8, а в частині місця знаходження боржника - Автономна Республіка Крим, місто Алушта, вулиця Глазкрицького, будинок, 8, тому в разі відкриття виконавчого провадження дана обставина може унеможливити виконання вищезазначеного виконавчого документа. Крім того, ним звернуто увагу, що представником стягувача не наведено переконливих доказів щодо неправомірності дій державного виконавця.

Відповідно до частини першої ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2010 р. у справі №2а-8114/10/2670 за позовом ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії»до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України:

- визнано дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо відмови в прийнятті до провадження виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 від 31 грудня 2009 року №19073 неправомірними.

- скасовано постанову Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №19153110 від 07 травня 2010 року з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 від 31 грудня 2009 року №19073.

- зобовязано Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повторно розглянути заяву ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії»від 20 квітня 2010 року №1187/4/06-2-2.

Суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження зоскільки, виконавчий напис приватного нотаріуса виданий на підставі реєстраційних документів боржника та документів, які підтверджують його право власності на вказане нерухоме майно (витяг з ЄДРПОУ, витяг з реєстру права власності на нерухоме майно від 23 грудня 2008 року, довідка виконавчого комітету Алуштинської міської ради від 19 грудня 2008 року, довідка з ЄДРПОУ, свідоцтво про державну реєстрацію) та їм не суперечить. Крім того, невідповідність одна одній вказаних адрес не може визначати їх як зазначеними помилково.

Також відповідачем не доведено, яким чином недоліки виконавчого документу унеможливлюють здійснення виконавчих дій по виконанню виконавчого напису №19073.

Крім того, на виконання вимог Закону №606-ХІV, саме після відкриття виконавчого провадження державний виконавець мав вчинити відповідні дії для встановлення додаткових обставин, які підлягали дослідженню.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2011 р. постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2010 р. у справі №2а-8114/10/2670 залишено без змін.

Крім того, постановою від 08.11.2010 року головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження ВП №22552791 за виконавчим написом №19073 виданого 31.12.2009 р. приватним нотаріусом ОСОБА_2

Таким чином, оцінивши за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів вважає заявлений адміністративний позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Отже, з рахунків Державного бюджету України на користь Позивача підлягають стягненню 03 грн. 40 коп. витрат, повязаних зі сплатою судового збору.

Керуючись статтями 69-72, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати дії Державної виконавчої служби щодо відмови в задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії»від 28.05.2010 р. №1533/5/06-2 протиправними.

2. Постанову Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 14.06.2010 р. про відмову в задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії»від 28.05.2010 р. скасувати.

3. Зобовязати Державну виконавчу службу повторно розглянути скаргу Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії»від 28.05.2010 р. №1533/5/06-2.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії». судовий збір у розмірі 03 грн.40 коп.

Постанова відповідно до частини першої ст. 254 КАС України набирає законної сили.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Головуючий суддя Маруліна Л.О. Судді Винокуров К.С.

Головань О.В.