Постанова № 18142167, 22.07.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2011 року № 2а-3772/11/2670

В приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м.Києві по вул. Хрещатик, 10,

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого Бояринцевої М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техностелмікс Компані»

про визнання установчих документів недійсними,

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Святошинському районі м. Києва звернулась до суду з позовом про визнання недійсними установчих документів та припинення юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Техностелмікс Компані».

Ухвалою суду від 18 березня 2011 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання 14 квітня 2011 року зявився представник позивача, представник відповідача не зявився, в звязку з першою неявкою відповідача суд відклав розгляд справи.

В судове засідання 25 травня 2011 року зявився представник позивача, відповідач в судове засідання не зявився, представник позивача заявив клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку її розгляду.

25 травня 2011 року суд ухвалив продовжити строк розгляду справи та оголосив перерву на 14 червня 2011 року.

14 червня 2011 року представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 14 червня 2011 року сторони не зявилися, судом оголошена перерва до 12 липня 2011 року.

В судове засідання 12 липня 2011 року сторони не зявилися.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Пункт 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи належне повідомлення сторін про дату, час та місце судового засідання та неявку представників сторін в судове засідання 12 липня 2011 року, суд приходить до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні та на основі наявних матеріалів справи.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на Податковий кодекс України, Господарський кодекс України, Цивільний кодекс України, закони України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», «Про податок на додану вартість»та зазначає, що установчий договір та статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Техностелмікс Компані»є незаконними, оскільки засновник не мав на меті брати участь та здійснювати фінансово-господарську, підприємницьку діяльність та отримувати доходи від діяльності товариства.

Під час письмового провадження позивач подав через канцелярію суду додаткові документи по справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техностелмікс Компані»є юридичною особою (код ЄДРПОУ 36620682) та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Святошинському районі м. Києва з 26 серпня 2009 року за № 10143. Місцезнаходження юридичної особи: 03148, м.Київ, вул. Сімї Сосніних, 3.

Згідно реєстраційної заяви платника податку на додану вартість (форма № 1-ПДВ), 26 серпня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва для реєстрації його як платника податку на додану вартість. 7 вересня 2009 року ОСОБА_1 зареєстровано як платника податку на додану вартість та видано йому свідоцтво про реєстрацію №100242838.

30 серпня 2010 року Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва складена довідка № 1493 про встановлення фактичного місцезнаходження (місця проживання) платника податків.

Повідомленням Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва від 30 серпня 2010 року № 259/9/29-118 (форма № 18-ОПП) встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Техностелмікс Компані»відсутнє за адресою, вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Згідно зазначеного повідомлення фактичне місцезнаходження юридичної особи не встановлено.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 24 травня 2011 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Техностелмікс Компані»відсутнє за адресою: 03148, м. Київ, вул. Сімї Сосніних, 3.

Згідно довідки Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва № 4187/9/10-035, Товариство з обмеженою відповідальністю «Техностелмікс Компані»станом на 22 червня 2011 року заборгованості перед бюджетом не має. Останню звітність до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва подана відповідачем 21 червня 2010 року (декларацію з податку на додану вартість за травень 2010 року).

Під час проведення перевірки юридичної особи відповідача позивачем взято пояснення у ОСОБА_1, який зазначив, що він за винагороду в розмірі 200 грн. погодився на пропозицію громадянина ОСОБА_2 щодо реєстрації на його імя юридичної особи. У зазначених поясненнях ОСОБА_1 зазначив, що він не займався господарською діяльністю від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Техностелмікс Компані».

Законом України від 15.05.2003 № 755-ІV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»(із змінами і доповненнями) встановлено підстави державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця. Так, згідно статті 46 наведеного Закону державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця проводиться, зокрема, у разі постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця. Підставами для постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця є:

- визнання фізичної особи - підприємця банкрутом;

- провадження нею підприємницької діяльності, що заборонена законом;

- неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;

- наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність фізичної особи - підприємця за зазначеним місцем проживання.

Згідно підпункту 20.1.12 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.

Відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»регулює відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб-підприємців і є спеціальним нормативним актом з цих питань.

Згідно з частиною 2 статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є:

- визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути;

- провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;

- невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону;

- неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;

- наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Перелік підстав для припинення юридичної особи є виключним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Однією із підстав для припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, є визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути.

Частиною першою статті 104 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам або в результаті ліквідації.

Пунктом 2 частини 1 статті 110 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

Пунктом 17 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

Отже, суд приходить до висновку, що органи державної податкової служби можуть звертатися з вимогами про припинення юридичної особи не в усіх випадках, визначених статтею 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», а лише в тих, коли податкові органи діють на реалізацію своєї владної компетенції.

Таким чином, органи державної податкової служби вправі звертатися з вимогою про припинення суб'єктів господарювання лише в разі, якщо підставою позову є неподання таким суб'єктом протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності згідно із законодавством.

Відповідно до частини 2 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» державний нагляд за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців здійснює спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації, яким відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2007 року № 667 є Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва.

Оскільки позивач не вправі виходити за межі наданих йому законом повноважень, до яких не віднесено контроль за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб, у тому числі щодо дотримання порядку реєстрації, вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Зазначена правова позиція також вбачається з рішення Київського апеляційного адміністративного суду, зокрема у справі № 2а-12674/10/2670.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Техностелмікс Компані»є ОСОБА_1

Жодних належних доказів на підтвердження факту визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Техностелмікс Компані»через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути, позивачем не надано, а судом не встановлено.

Відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 1 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України).

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та керуючись принципами адміністративного судочинства, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про припинення юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Техностелмікс Компані»з підстав визнання недійсними установчих документів.

Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техностелмікс Компані»про визнання установчих документів недійсними відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева