Постанова № 18142094, 26.07.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 липня 2011 року № 2а-6794/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Добрівської Н.А.,

за участю секретаря судового засідання Шаповалової К.В.,

та представників

від прокуратури Голінченко М.Ш.,

від позивача Іванської О.А., Куцої І.І.,

від відповідача Поцеловкіної О.В., Храпка С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Київського міського відділення фонду соціального захисту інвалідів

доНаціональної акціонерної компанії «Енергетична компанія України»

простягнення штрафних санкцій, - В С Т А Н О В И В:

28 грудня 2010 року Перший заступник прокурора Шевченківського району міста Києва звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Київського міського відділення фонду соціального захисту інвалідів до Національної акціонерної компанії «Енергетична компанія України»(далі по тексту відповідач, Компанія) про стягнення адміністративно-господарської санкції за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів за 2009 рік та пені на загальну суму 615706,28 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі даних, зазначений відповідачем у звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік (форма №10-ПІ) відділенням Фонду соціального захисту інвалідів визначено заборгованість по сплаті відповідачем суми адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення строків сплати зазначеної суми адміністративно-господарських санкцій.

У судовому засіданні представник прокуратури позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представники позивача підтримали позовні вимоги та наголосили на тому, що відповідачем самостійно визначено суму штрафних санкцій, яка підлягає сплаті до бюджету. Сума пені визначена Київським міським відділенням фонду на підставі ч.2 ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». Враховуючи, вказані кошти добровільно відповідачем не сплачені, вони підлягають стягненню у судовому порядку.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечили та просили відмовити у його задоволенні, оскільки адміністративно-господарські санкції не є податком, збором (обовязковим платежем), а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у звязку зі скоєнням правопорушення. Відповідно до ч.2 ст.218 ГК України учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Відповідачем вжито всіх залежних від неї заходів для працевлаштування інвалідів, передбачених частиною 3 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів України», що підтверджується тим, що Компанією протягом 2009 року виділяла та створювала робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця; Компанія протягом 2009 року надавала державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів. Так, у 2009 році були наявні 6 вакансій, з поміткою про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) особи, якій встановлена інвалідність. Крім того, Компанія з метою інформування осіб, які здійснюють самостійний пошук роботи, щомісячно розміщувала на офіційному сайті інформацію про наявність вакансій, в тому числі призначених для інвалідів.

Заслухавши пояснення осіб, які зявились в судове засідання, розглянувши матеріали справи, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, у кількості одного робочого місця.

Згідно поданого Національної акціонерної компанії «Енергетична компанія України»звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік (форма №10-ПІ поштова річна) відповідач повинен був створити у 2009 році 7 робочих місць для працевлаштування інвалідів (відповідно до середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу 181 осіб), а фактично у Компанії протягом року було працевлаштовано одного інваліда.

Частиною 1 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України (частина 4 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»).

З огляду на положення зазначених норм законодавства, чинного на момент спірних правовідносин, адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів, що підлягають сплаті Компанією, становлять 654600,00 грн. (як і було визначено відповідачем у річному звіті).

У звязку з частковою сплатою відповідачем грошових коштів у розмірі 40000,00 грн., заборгованість позивача зі сплати адміністративно-господарських санкцій за нестворені робочі місця станом на день звернення прокурора до суду із даним позовом та винесення постанови у справі становить 614600,00 грн.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина 2 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»).

Згідно розрахунку пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій позивачу нараховано пеню у розмірі 1106,28 грн.

Порядок сплати адміністративно-господарських санкцій і пені до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, їх акумуляції, обліку, а також з урахуванням пропозицій всеукраїнських громадських організацій інвалідів використання цих коштів затверджується Кабінетом Міністрів України (частина 8 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»).

Загальна сума, що підлягає сплаті становить 615706,28 грн. (614600,00 грн. + 1106,28 грн.).

На обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач посилається на те, що Компанією було вжито всіх залежних від неї заходів для працевлаштування інвалідів, передбачених частиною 3 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів України», а саме: Компанією подавалися звіти про вакансії протягом 2009 р., направлялися листи про готовність працевлаштувати інвалідів до центру зайнятості та громадських організацій інвалідів, створювались спеціальні робочі місця для інвалідів, проте, інваліди до Компанії не зверталися.

Вказані доводи не можуть бути прийняті до уваги з огляду на наступне.

Фонд України соціального захисту інвалідів діє відповідно затверджених на підставі ст. 10 та ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2007р. № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»», та Положення про Фонд України соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 26.09.2002р.

Згідно положень статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», грошові кошти, які просить стягнути позивач, є штрафними санкціями. По своїй правовій природі штрафні санкції застосовуються за порушення законодавства діями чи бездіяльністю, тобто за неналежне виконання обовязку покладеного законом.

За вимогами ст.18 наведеного Закону працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

При цьому, згідно положень статті 18 Закону «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобовязані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абз.3 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007р. № 70, роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Аналіз наведених норм свідчать про наявність у роботодавця обовязку виділяти та створювати робочі місця для інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, а також щодо повідомлення підприємствами, установами та організаціями уповноважених органів про наявність вакансій (форма 3-ПН), за наслідками розгляду яких компетентні органи направляють на підприємство для працевлаштування інвалідів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 13.01.2011 р.№ К-22079/10.

Згідно обставин справи за нормативом робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів відповідач повинен створити у 2009 р. 7 робочих місць для інвалідів та повідомляти відповідні органи про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів.

У відповідача протягом 2009 р. працював один інвалід. При цьому, відповідач протягом 2009 р. направляв до місцевого центру зайнятості звіт форми 3-ПН про наявність вакансій тільки у січні березні 2009 року, тобто відповідачем не виконаний належним чином покладений на нього чинним законодавством обовязок по створенню шести робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування відповідних органів, які займаються працевлаштуванням інвалідів, про створення таких робочих місць, що позбавило відповідні органи прийняти міри по працевлаштуванню інвалідів у Компанії.

Надані в якості доказів роздруківки з офіційного сайту відповідача свідчать про наявність вакансій на посади для осіб, що мають повну вищу освіту, стаж роботи 3-5 років та володіють компютером: Windows, Microsoft Word, Exel, Internet не можуть свідчити про створення робочих місць для інвалідів (в тому числі спеціальних робочих місць), тобто для осіб із спеціальними потребами. Крім того, розміщення таких оголошень у мережі Internet не може вважатися розміщенням у загальнодоступному інформаційному виданні. Відсутність доказів щодо постійних оголошень у місцевій пресі про наявність вільних робочих місць, не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів вказують на неналежне виконання відповідачем обовязків, передбачених законодавчими нормами, щодо працевлаштування інвалідів.

Враховуючи встановлені у справі обставини у їх сукупності та виходячи з положень законодавства, чинного на момент спірних правовідносин, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача субєкта владних повноважень, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст.69-71, 94, ст.ст.158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Київського міського відділення фонду соціального захисту інвалідів задовольнити.

Стягнути з Національної акціонерної компанії «Енергетична компанія України»(код ЄДРПОУ 32984271, адреса: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 34) на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (код ЄДРПОУ 24262621) адміністративно-господарської санкції за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів за 2009 рік та пені на загальну суму 615 706 (шістсот пятнадцять тисяч сімсот шість) гривень 28 коп.

Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, визначені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяН.А. Добрівська