Постанова № 18141967, 20.06.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

20 червня 2011 року 12:39 справа № 2а-1859/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., при секретарі Cергієнко-Колодій В.В., розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства «Купава»

доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення

за участю представників сторін:

від позивача: Шевченко М.Я., Сірик В.В.,

від відповідачів: Горбатенко А.О.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Купава»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що податковим органом за результатами невиїзної документальної перевірки підприємства, встановлено порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 та пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та прийняте податкове повідомлення-рішення. Крім того, посилання відповідача на нікчемність укладених угод є безпідставними.

Представник відповідача проти позову заперечував, надавши суду письмові заперечення в яких посилається нате, що за результатами проведеної перевірки встановлено, що укладені право чини з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства у відповідності до статей 203, 215. 228 Цивільного кодексу України, в звязку з чим встановлено порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 та пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва проведено документальну невиїзну перевірку приватного підприємства «Купава»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Імхотеп»за період - червень 2009 року. За результатами перевірки складено Акт від 7 вересня 2010 року № 2396/23-12/22925804,яким встановлено порушення ПП «Купава»по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія Імхотеп»: ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215 та ст. 228 Цивільного кодексу України, оскільки правочин укладений з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавання угод з метою ухилення від сплати податків та відсутність постановок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Також виявлено порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 та пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»: завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 286666,74 грн. за червень 2009 року.

За результатами проведеної перевірки податковим органом винесено податкове повідомленнярішення від 30 вересня 2010 року № 0007342312/0, яким зобовязано позивача сплатити податок на додану вартість у розмірі 430000 грн. 00 коп. (за основним платежем 286 666 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 143 333 грн. 00 коп.).

Не погоджуючись з винесеним Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва податковим повідомленням-рішенням від 30 вересня 2010 року № 0007342312/0 позивач оскаржив його до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва. За результатами розгляду скарги позивача Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 30 вересня 2010 року № 0007342312/0, а скаргу без задоволення.

Не погоджуючись з результатами розгляду первинної скарги ПП «Купава»подано скаргу до Державної податкової адміністрації України у м Києві. Рішенням про результати розгляду повторної скарги від 20 січня 2011 року № 474/10/25-114, податкове повідомлення-рішення від 30 вересня 2009 року № 0007342312/0 винесене Державною податковою інспекцію у Шевченківському районі міста Києва залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Суд не може погодитись з доводами позивача про неправомірність винесення податкового повідомлення-рішення, виходячи з наступного.

ПП «Купава»зареєстроване як субєкт господарської діяльності, про що свідчить Свідоцтво про державну реєстрацію від 12 грудня 1994 року № 10741050002002778 та взяте на податковий облік 7 квітня 1995 року.

Між позивачем та ТОВ «Компанія Імхотеп»укладено договір купівлі-продажу товару від 1 травня 2009 року № 2294 та додатковою угодою № 1 від 1 травня 2009 року, за яким покупець (ПП «Купава») придбаває товарними партіями продукти харчування та корми для тварин, а продавець (ТОВ «Компанія Імхотеп») поставляє зазначений товар, за номенклатурою, ціною та в кількості відповідно до видаткових накладних № 000003 від 4 червня 2009 року, № 000004 від 4 червня 2009 року, № 000005 від 18 червня 2009 року, № 000006 від 23 червня 2009 року (а.с. 28-32).

На підставі зазначеного договору ТОВ «Компанія Імхотеп»виписано податкові накладні № 4063 від 4 червня 2009 року, № 9063 від 9 червня 2009 року, № 18061 від 18 червня 2009 року та № 23051 від 23 червня 2009 року (а.с. № 38-44).

Представник відповідача в своїх запереченнях посилається на те, що господарська операція з купівлі-продажу товару є нікчемною в силу ч. 1 ст. 215 ЦК України, оскільки недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, установлених частиною першою третьою, пятою та шостою ст. 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. А також, на відсутність доказів фактичного отримання товару.

Крім того, згідно з базою «АІС ОR», постановою Господарського суду м. Києва № 44/412-Б від 24 листопада 2009 року ТОВ «Компанія Імхотел»визнано банкрутом та анульовано свідоцтво платника ПДВ.

Представник відповідача також посилається на відсутність факту придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Компанія Імхотел»та підтвердження фактичного отримання ПП «Купава», оскільки 14 січня 2010 року порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченими ч. 2 ст. 205 КК України однак суд з такими доводами не може погодитись з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобовязаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (надалі по тексту ЦК України), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК України, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім повязаних з його недійсністю.

Акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоди, здійснені позивачем нікчемними правочинами, в чому саме, на думку відповідача, дані угоди порушують публічний порядок.

Судом встановлено, що за вищезазначеними договором позивачем було придбано продукцію, яку згодом було використано у господарській діяльності.

Дана продукція придбана позивачем, не є обмеженою в цивільному обороті, отриманою внаслідок вчинення злочину, сама по собі операція з купівлі продажу також не може бути визначена судом як порушення встановленого порядку.

Матеріали справи містять докази отримання та продажу позивачем продукції, товарність даної угоди відповідачем не заперечувалася.

Крім того, судом встановлено, що податкові накладні № 4063 від 4 червня 2009 року, № 9063 від 9 червня 2009 року, № 18061 від 18 червня 2009 року, № 23051 від 23 червня 2009 року виписані платником податку ТОВ «Компанією Імхотел». Товариство на момент поставки товару видачі всіх супровідних документів на товар, в тому числі і податкових накладних, було належним чином зареєстровано в єдиному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, в податковому органі та мало індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Підпунктом пп. 7.2.4. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з пп. 7.4.1. п.7.4 ст.7 цього ж Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.4.5. п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Порядок заповнення податкових накладних затверджено Наказом ДПА України за № 165 від 30 травня 1997 року, так зокрема у відповідності до п. 3 цього Порядку порядковий номер податкової накладної відповідає порядковому номеру реєстру отриманих та виданих податкових накладних. При складанні податкової накладної філією чи структурним підрозділом платника податку порядковий номер податкової накладної встановлюється з урахуванням присвоєного коду (номера, шифру) і визначається числовим значенням через дріб. У чисельнику номера податкової накладної проставляється порядковий номер, а в знаменнику - код (номер, шифр).

При цьому, як визначено Законом України «Про податок на додану вартість»так і зазначеним вище Порядком, податкова накладна складається особою, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість та надається покупцю товарів (послуг).

Суд вважає за необхідне зазначити, що поняття порядковий номер податкової накладної та номер податкової накладної не є тотожними, при цьому перший згідно з пп. 9.1 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних затвердженого Наказом ДПА України від 30 червня 2005 року № 244 зазначається у графі 1 Розділу 1 реєстру отриманих та виданих податкових накладних а другий в графі 4 того ж розділу реєстру. При цьому як вже зазначалось вище номер податкової накладної, в разі складання такої філією чи структурним підрозділом платника податку, через дріб у чисельнику номера податкової накладної проставляється порядковий номер, а в знаменнику - код (номер, шифр).

Аналізуючи наведені докази та норми законодавства в їх сукупності суд приходить до переконання про необґрунтованість висновків податкового органу щодо безпідставності віднесення позивачем до податкового кредиту сум сплаченого ПДВ за податковими накладними виписаними ТОВ «Компанією Імхотел»№ 4063 від 4 червня 2009 року, № 9063 від 9 червня 2009 року, № 18061 від 18 червня 2009 року, № 23051 від 23 червня 2009 року, а тому податкове повідомлення-рішення в частині донарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість за червень 2009 року на суму 430000 грн. 00 коп. (за основним платежем 286 666 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 143 333 грн. 00 коп.) та відповідно застосування штрафних санкцій підлягає скасуванню.

Суд також, не може взяти до уваги посилання представника відповідача на відсутність факту придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Компанія Імхотел»в звязку з тим, що 14 січня 2010 року відносно посадових даного підприємства порушено кримінальну справу, однак суд звертає увагу на те, що зазначена кримінальна справа порушена після вчинення та виконання Договору від 1 травня 2009 року № 2294, тобто після 1 травня 2009 року

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 11, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

позовні вимоги задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30 вересня 2010 року № 0007342312/0.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.М. Клименчук