Постанова № 18141923, 24.06.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 червня 2011 року 11:34 № 2а-5569/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш Енд Кері Україна»

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва

про скасування рішення №0004722304 від 09.11.10

Суддя Смолій І.В.

Секретар с/з Колесник І.Ю.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_4 п/к (дов.від 18.05.11р. № 51-11)

ОСОБА_5 п/к(дов.від 18.05.11р. № 50-11)

Від відповідача: ОСОБА_6 п/к(дов.від 22.04.11р. №44)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 24.06.2011р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про скасування рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва від 09.11.10р. за № 00004722304.

Ухвалою суду від 05.05.11р. відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду по суті на 19.05.11р.

В судових засіданнях 19.05.11р., 02.06.11р. та 16.06.11р. оголошувалось перерви для витребування та приєднання до матеріалів справи додаткових доказів.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю змін та доповнень до позову не подав. В обґрунтування позовних вимог зіслався на обставини викладені в позовній заяві та письмових поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив в повному обсязі, в обґрунтування заперечень зіслався на обставини викладені у письмових запереченнях на позов.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Працівниками Державної податкової адміністрації у м. Києві проведено перевірку торгівельного центру № 10 розташованого за адресою: м. Київ, пр-т П.Григоренка, 43, що належить ТОВ „Метро Кеш Енд Кері Україна". з питань дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій. За результатами перевірки складено акт від 27.10.10р. № 622/26/51/23/32049199(далі акт перевірки).

Вказаним актом перевірки встановлено допущення позивачем порушень п.9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме не було забезпечено щоденний друк фіскальних звітних чеків на реєстраторах розрахункових операцій на вищезазначеній господарській одиниці за період з 22.10.08р. по 25.10.10 р. в загальній кількості 2212 Z-звітів.

На підставі акту перевірки, 09 листопада 2010 року Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0004722304, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у сумі 752080,00грн.

Позивач щодо вказаного рішення заперечує, оскільки вважає, що у позивача відсутній законодавчо встановлений обовязок здійснювати роздрукування Z звіту в ті дні, коли конкретний реєстратор розрахункових операцій не застосовувався. Також позивач стверджує, що ним своєчасно та в повному обсязі видавалися розрахункові документи при повернення товару. Крім того штрафні (фінансові) санкції застосовано із порушенням строків встановлених ст. 250ГК України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних міркувань.

З наявних матеріалів справи судом встановлено, що позивачем не забезпечено щоденний друк на реєстраторі розрахункових операцій Datecs FPT 260 № ДЩ 2000052 реєстраційний номер 2651005045 Z-звітів у загальній кількості 2212 шт.. в тому числі по КОРО № 2651005817/р/1 від 24.09.2008 р. - 399 шт., по КОРО №2651005814/р/2 від 10.06.2010 р. - 4 шт., по КОРО № 2651005807 від 24.09.2008р. - 704 шт. по КОРО № 2651005818 від 24.09.2008 р. -494 шт., по КОРО № 2651005805/р/1 від 24.09.2010 р. - 6 шт., по КОРО № 2651005811/р/1 від 24.09.2008 р.-605 шт., крім того актом перевірки встановлено, що вказані факти незабезпечення щоденного роздрукування фіскальних звітних чеків були виявлені в робочі дні підприємства, наказів про встановлення вихідних днів на підприємстві, про передачу РРО в ремонт, або про вихід РРО з ладу представниками підприємства до перевірки не надано.

Відповідно до пунктів 9,12 статті 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій; забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій” від 18.02.2002р. № 199, усі режими роботи реєстратора розрахункових операцій повинні блокуватися, зокрема, у разі перевищення максимальної тривалості зміни. Разом з тим, підсумок розрахунків обчислюється за зміну, максимальна тривалість якої не повинна перевищувати 24 години. У разі, коли підприємство не здійснює діяльність у конкретні дні, що підтверджується відповідним наказом по підприємству, та реєстратори розрахункових операцій не застосовуються, то відповідно і фіскальні чеки не друкуються. У робочі дні підприємства реєстратор розрахункових операцій повинен бути у ввімкненому стані, і роздрукування фіскального звітного чека є обовязковим.

Таким чином, позивач мав законодавчо встановлений обовязок зі здійснення роздрукування фіскального звітного чека, протягом кожного робочого дня.

Відповідно до пункту 4 статті 17 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" із змінами та доповненнями, до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції, зокрема, у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій.

Отже, зазначеною нормою законодавства підставою відповідальності визначено невиконання друку щоденного фіскального звітного чеку, без зазначення підстав такого невиконання.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, наступне.

Відповідно до ст.238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до субєктів господарювання можуть бути засновані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення субєкта господарювання та ліквідації його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Частиною 1 статті 239 ГК України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання таку адміністративно-господарську санкції як адміністративно-господарський штраф.

Пунктом 4 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»встановлено, що у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГК України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

З аналізу викладених норм вбачається, що фінансова санкція за порушення вимог п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», передбачена п. 4 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», підпадає під законодавче визначення адміністративно-господарської санкції та є такою санкцією за своєю юридичною сутністю.

Згідно ст.250 Господарського кодексу України адміністративного-господарські санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Застосовуючи ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий орган виходив з положень преамбули цього Закону щодо поширення його дії на порядок нарахування і сплати штрафних санкцій і пені у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Разом з тим, аналіз норм цього Закону і ст.15, зокрема, дають підстави для висновку, що вони за своїм регулятивним механізмом не можуть бути застосовані для регулювання порядку нарахування зазначених штрафних санкцій чи пені.

Строк давності, встановлений пп.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», не може бути застосований при нарахуванні штрафних санкцій за порушення порядку проведення розрахунків за товари (послуги), оскільки початок його перебігу не повязаний з граничним строком подання податкової декларації або днем її фактичного подання, так як сума штрафу не є сумою податкового зобовязання.

Аналогічна позиція викладена і в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19.10.2006 р. у справі № А-41/305-05 та постанові Вищого адміністративного суду України від 31.01.2007 р. у справі № 5/181.

З матеріалів справи, зокрема з акту перевірки та поданого представником відповідача розрахунку штрафних санкцій, вбачається, що порушення позивачем вимог п.9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», було допущено у період з 22.10.08р. по 25.10.10 р., а штрафні санкції до позивача було застосовано відповідним рішенням лише 09.11.10р., тобто з пропуском річного строку встановленого ст. 250 ГК України для застосування санкцій.

За таких обставин суд приходить до переконання, що прийняте Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 09.11.10р. за № 0004722304 хоча і є правомірним, однак прийняте із порушенням строків встановлених ст. 250 ГК України, а тому підлягає частковому скасуванню.

Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку штрафних санкцій за порушення порядку проведення розрахунків за товари (послуги) за період з 22.10.08 по 08.11.09р. податковим органом нараховано штраф в розмірі 429 080,00грн., враховуючи вимоги ст. 250 Господарського кодексу України податкове рішення в цій частині підлягає скасуванню.

При цьому рішення в частині нарахованих штрафних (фінансових) санкцій за порушення порядку проведення розрахунків за товари (послуги) за період з 09.11.09р. по 26.10.10р. в сумі 323000,00грн. скасуванню не підлягає, як таке що прийнято правомірно.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва від 09.11.10р. за № 0004722304 в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 429080грн. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя І.В. Смолій