Постанова № 18141897, 17.06.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 червня 2011 року 13:50 № 2а-7398/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шейко Т.І. при секретарі судового засідання Деруга Н.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1

до Відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м.Києві

проскасування Акту опису і арешту майна від 12.05.2011року

Треті особи без самостійних вимог

на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП ФАКТОРИНГ Україна»

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - за довіреністю;

від відповідача: не прибув;

від третіх осіб: не прибули;

встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до відповідача, третіх осіб, в якому просив визнати незаконним (недійсним) та скасувати Акт опису й арешту майна від 12.05.2011 року, складений державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Руденко Н.В. в ході виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 від 16.09.2009 року №7690 про звернення стягнення на нерухоме майно квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості перед ПАТ «ОТП БАНК»в розмірі 2470754,14 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що державний виконавець при вчиненні заходів з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса склав акт опису й арешту майна, на думку позивача, не на відповідному бланку, а в довільній формі та не зазначив в акті паспортних даних зберігача майна, а тому такий акт є недійсним.

Відповідач та треті особи в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб),

які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи, як зокрема, виконавчі написи нотаріусів.

Як було встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, на виконанні у відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві знаходиться виконавчий напис №7690 від 16 вересня 2009 року приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про звернення стягнення на нерухоме майно: квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності гр. ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_2).

Зазначене нерухоме майно на підставі договору іпотеки, посвідченого 01.10.2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим №3000, передане в іпотеку Публічному акціонерному товариству «ОТП БАНК», яке є правонаступником Закритого акціонерного товариства «ОТП Банк»(код ЄДРПОУ 21685166, місце знаходження: м. Київ, вул. Жилянська, 43, к/р 39005001900300), строк платежу за яким настав 11.04.2009 року.

Вказаним виконавчим написом нотаріуса пропонувалось за рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства «ОТП БАНК» на загальну суму у гривневому еквіваленті 2470754,14 грн.

Представник позивача у судовому засіданні зазначив, що постановою про відкриття виконавчого провадження ОСОБА_1 пропонувалось добровільно сплатити суму боргу у встановлений державним виконавцем термін, проте борг позивачем погашений не був.

Згідно з нормами статті 5 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством.

Так, державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Руденко Н.В. 12.05.2011 року за адресою АДРЕСА_1 проведено опис майна, що належить боржнику. В результаті вчинення таких дій описано і накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1, про що складено Акт від 12.05.2011 року.

На думку позивача, складений державним виконавцем Акт опису й арешту майна від 12.05.2011 року складений не на спеціальному бланку, а тому має бути визнаний недійсним., а складання такого Акту незаконним. При цьому позивач посилається на п. 1.7.1, 1.7.2, 1.7.3, 1.7.4, 5.6.6 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 року №74/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.12.1999 року за №865/4158.

Пунктом 5.6.6. Інструкції визначено, що при проведенні виконавчих дій щодо опису й арешту майна боржника державний виконавець складає акт опису й арешту майна (додатки 21, 21-1). Перший примірник акта опису й арешту майна (додаток 21) складається з використанням бланка документів виконавчого провадження, для інших примірників (додаток 21-1) використовуються бланки для копій документів виконавчого провадження.

З огляду на Акт опису й арешту майна від 12.05.2011 року, наявний у матеріалах справи, саме відсутність у верхньому колонтитулі Акта опису й арешту майна вказівки на серію та номер документа, як на оригінал, або ж на серію та номер виданих копій документа, на думку позивача, є підставою вважати Акт, складеним не на спеціальному бланку і, відповідно, недійсним та незаконним.

Проте, таку думку позивача суд вважає помилковою.

Як було зазначено вище, державний виконавець вживає заходи щодо примусового виконання рішень, встановлені Законом України «Про виконавче провадження»у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження»державному виконавцю надано право накладати арешт на майно боржника.

Згідно з пунктом 1 статті 55 Закону України «Про виконавче провадження»арешт застосовується для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Таким чином, державним виконавцем 12.05.2011 року дії щодо проведення опису й арешту майна боржника вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом «Про виконавче провадження», а тому такі дії державного виконавця не можуть вважатися незаконними.

Відповідно до статті 58 Закону України «Про виконавче провадження»майно, на яке накладено арешт, за винятком майна, зазначеного в частині 8 статті 55 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам, призначеним державним виконавцем, під розписку в акті опису. Копія акта опису майна видається боржникові, стягувачеві, а у випадках, коли обовязок зберігання майна покладається на іншу особу, - також зберігачеві.

З системного аналізу вказаної норми вбачається, що боржникові, стягувачеві, а у випадках, коли обовязок зберігання майна покладається на іншу особу, - також зберігачеві видається саме копія акту опису й арешту майна, відповідно оригінал має знаходитись у державного виконавця.

З урахуванням наведеного, позивач ОСОБА_1, як боржник у виконавчому провадженні, отримав саме копію акту опису й арешту майна від 12.05.2011 року.

Не зазначення в Акті опису й арешту майна від 12.05.2011 року, наявного у ОСОБА_1, що цей документ є саме копією, не має по собі наслідком визнання його недійсним, оскільки акт опису й арешту майна є лише документом, який засвідчує вчинення державним виконавцем певних виконавчих дій. В свою чергу, виконавчі дії щодо опису й арешту майна вчинені державних виконавцем, як вже було зазначено вище, у межах наданих повноважень та у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, як на підставу визнання Акта опису й арешту майна від 12.05.2011 року недійсним позивач вказує на відсутність в Акті опису й арешту майна паспортних даних та адреси особи, якій передано майно боржника на зберігання.

З огляду на Акт опису й арешту майна від 12.05.2011 року вбачається, що описане майно прийняла на відповідальне зберігання і копію акту опису й арешту майна отримала під розпис ОСОБА_6, АДРЕСА_3, яка є представником ПАТ «ОТП Банк», тобто представником стягувача.

Вказані дані дають можливість ідентифікувати особу, яка прийняла на зберігання описане майно боржника, а отже не зазначення в Акті паспортних даних представника стягувача не впливає на дійсність самого Акту.

Позивач в своїх позовних вимогах вказує, також, на ту обставину, що арешт на майно накладено з метою стягнення коштів на користь ПАТ «ОТП Банк», проте згідно досудової вимоги від 17.03.2011 р. №2612 право вимоги за Кредитним договором №ML-008/366/2007 DD від 01.10.2007 придбало ТОВ «ОТП Факторинг Україна», а тому державний виконавець мав замінити стягувача у виконавчому провадженні.

З приводу даної обставини слід вказати на наступне.

Як вже було зазначено вище, державний виконавець вчиняє заходи щодо примусового виконання рішення у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження»сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Зокрема, стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ.

За виконавчим написом нотаріуса №7690 від 16.09.2009 року боржником є ОСОБА_1, а стягувачем Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк».

Згідно зі ст. 11 Закону «Про виконавче провадження»у разі вибуття однієї з сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником.

Відповідно до ст. 11-1 Закону України «Про виконавче провадження» щодо прав та обовязків сторін та інших осіб у виконавчому провадженні, - сторони зобовязані письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обовязкове зупинення виконавчого провадження, встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження і т.д.

З досудової вимоги №2612 від 13.03.2011 р., на яку посилається позивач, вбачається, що вона адресована Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» лише боржнику ОСОБА_1.

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що зміст судової вимоги №2612 від 13.03.2011 р. до відома державного виконавця позивачем доведено не було.

Крім того, в досудовій вимозі №2612 від 13.03.2011 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» зазначено, що всі права та обовязки ОСОБА_1, як боржника, які передбачені правочинами, укладеними між позивачем та АТ «ОТП Банк», залишаються чинними та не потребують внесення додаткових змін, повязаних з укладенням Договору купівлі продажу (придбання ОТП «Факторинг Україна»у ПАТ «ОТП Банк»права вимоги за Кредитним договором).

За таких обставин, діями державного виконавця при вчиненні 12.05.2011 року заходів щодо опису й арешту майна, жодних порушень прав позивача, як боржника у виконавчому провадженні при виконанні виконавчого напису нотаріуса №7690 від 16.09.2009 року, судом не встановлено.

З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими, а тому відмовляє в їх задоволенні у повному обсязі.

Судові витрати, які підлягають стягненню відповідно до ст. 94 КАСУ відсутні.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 69-71, 94,158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У позові ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили у відповідності зі ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України

Суддя Т.І. Шейко

Дата складання та підписання постанови в повному обсязі 21.06.2011р