Постанова № 18141870, 30.06.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 червня 2011 року                     № 2а-18668/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Слов'янська солевидобувна компанія"

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві простягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Слов’янська солевидобувна компанія» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва, (далі - відповідач - 1), Головного управління Державного казначейства України у м. Києві (далі - відповідач - 2) про стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов’янська солевидобувна компанія» бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за липень 2009 року в сумі 368 882,00 грн.

В судовому засіданні 25.02.2011 р. представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог у зв"язку з частковим відшкодуванням бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за липень 2009 року в сумі 145 325,00 грн, просить стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов’янська солевидобувна компанія»223 557,00 грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за липень 2009 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у нього наявне право на отримання вказаного ним бюджетного відшкодування за липень 2009 року відповідно до вимог законодавства, однак бездіяльність відповідачів позбавляє його законного права на відшкодування сум податку на додану вартість в заявленому розмірі.

Відповідач 1 проти позову заперечував. Свої заперечення обґрунтовує тим, що підтвердити повну суму податку на додану вартість до бюджетного відшкодування за липень 2009 року неможливо з огляду на відсутність відповідей на запити про проведення зустрічних перевірок по ланцюгах постачання до кінцевого виробника.

Відповідач 2 проти позову заперечував. Свої заперечення обґрунтовує тим, що в законодавстві, що регулює питання порядку здійснення бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, визначено, що обов’язковою умовою для відшкодування податку на додану вартість є надання висновків та реєстру по відшкодуванню податку на додану вартість до органів Державного казначейства, однак зазначених документів від податкового органу отримано не було, що свідчить про те, що права та інтереси позивача ним порушені не були.

В судове засідання 22.06.2011 р. не прибув належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи представник Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва.

Необхідність у заслуховуванні свідка чи експерта у справі відсутня, так само, як і відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає за доцільне розглянути справу у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначений в п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі –Закон № 168/97-ВР).

Відповідно до підпункту 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов’язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів (підпункт 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Підпунктом 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п’ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п’ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Згідно з підпунктом 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов’язаний у п’ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

В силу підпункту 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов’язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з’ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Вищезазначені положення дають підстави вважати, що за наслідками проведення позапланової виїзної перевірки (документальної) платника податку для визначення достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, у випадку її проведення, податковий орган повинен зробити висновок про відповідність або невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, що тягне за собою або подання висновку до органу державного казначейства або прийняття одного з рішень, передбачених підпунктом 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

В силу підпункту «б»підпункту 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ, контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Слов’янська солевидобувна компанія» як платник податків та зборів взяте на облік в ДПІ у Дніпровському районі м. Києва та є платником податку на додану вартість.

Судом встановлено, що 14.08.2009 року позивачем подано до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2009 року з додатками № 1 - № 5 (Розрахунок коригувань сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість, Довідка залишку суми від’ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, Розрахунок суми бюджетного відшкодування, Заява про повернення суми бюджетного відшкодування, Розшифровка податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів).

Згідно рядків із кодом 25, 25.1 Декларації, а також згідно розрахунку суми бюджетного відшкодування і заяви про повернення суми бюджетного відшкодування позивачем було заявлено до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість в розмірі 368 882,00 грн. за липень 2009 року.

Відповідачем-1 проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Слов’янська солевидобувна компанія»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника банку за липень 2009 року, за результатами якої було складено довідку від 14.10.2009 року № 3359/23-721/717-30098637.

У вказаній довідці не було зафіксовано порушень при перевірці достовірності нарахування суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за липень 2009 року.

У вказаній довідці зазначено, що за результатами перевірки, на момент складання довідки, у зв’язку з відсутністю відповідей на запити про проведення зустрічних перевірок по ланцюгам постачання до виробника не можливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за липень 2009 року в сумі 368 882,00 грн.

Крім того, в довідці зазначено, що остаточний висновок щодо правомірності заявленої до відшкодування суми податку на додану вартість буде складено за результатами отриманих відповідей.

Відповідно до п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 925/11205, який розроблено відповідно до вимог Закону України «Про державну податкову службу в Україні», для застосування посадовими особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, суб’єктами господарювання - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб’єктами господарювання.

Довідка - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання і є носієм доказової інформації про невстановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб’єктами господарювання.

З урахуванням вищевикладеного можна зробити висновок про те, що за наслідками проведення позапланової виїзної (документальної) перевірки позивача для визначення достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість не було виявлено невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, що не могло потягти за собою прийняття одного з рішень, передбачених підпунктом 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР. Доказів прийняття такого рішення відповідачем 1 на момент розгляду справи суду не надано.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що у відповідача 1 відсутні підстави для ненадання висновку про відшкодування позивачу суми податку на додану вартість до органу державного казначейства у встановлені законом строки.

Суд також звертає увагу на те, що проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача по ланцюгу до виробника з моменту складення довідки 14.10.2009 року до теперішнього часу значно перевищує розумний строк для проведення таких перевірок і порушує права позивача на отримання у законодавчо встановлені строки відповідних сум бюджетного відшкодування, щодо яких податковим органом не було прийнято рішення про відмову в їх наданні.

Відповідачем -1 не надано доказів подання висновку до органу державного казначейства та вчинення вищезазначених дій щодо відшкодування позивачу суми податку на додану вартість в розмірі 368 882, 00 грн. за липень 2009 року.

Позивачем надано суду заяву про те, що станом на 22.06.2011 року сума бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за липень 2009 року складає 223 557,00 грн.

Відповідачем -1 не надано доказів подання висновку до органу державного казначейства та вчинення вищезазначених дій щодо відшкодування позивачу суми податку на додану вартість в розмірі 223 557,00 грн. за липень 2009 року.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що внаслідок неправомірної бездіяльності відповідача 1, порушено право позивача на своєчасне отримання відповідних сум бюджетного відшкодування.

Частиною другою ст. 50 Бюджетного кодексу України передбачено, що Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

Згідно з п. 4.1 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації, Державного казначейства України від 02 липня 1997 року № 209/72 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України, Державного казначейства України від 21 травня 2001 року № 200/86, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 червня 2001 року за № 489/5680 (далі –Порядок), який був затверджений у зв’язку з прийняттям Закону України «Про податок на додану вартість», відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.

На підставі висновків про відшкодування податку на додану вартість органи Державного казначейства України протягом п’яти днів своїми платіжними дорученнями перераховують кошти з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок, указаний у висновку чи рішенні суду (п. 4.3 Порядку).

          Суд також звертає увагу на те, що стаття 200 Податкового кодексу України, який набрав чинності 1 січня 2011 року, містить аналогічні норми, зокрема, п. 200.12. ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

          П. 200.13. ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що на підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

          П. 200.23. ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість.

Статтею 104 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач-1, як суб’єкт владних повноважень, не надав суду допустимих, належних, достатніх, беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення.

Позивачем надано суду належні та достатні докази в обґрунтування позовних вимог, зокрема, і права на отримання вказаного ним бюджетного відшкодування за липень 2009 року.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Приймаючи до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов’янська солевидобувна компанія» (місцезнаходження: 84101, Донецька область, м. Слов’янськ, вул. Сучасна, 33, ідентифікаційний код 30098637) бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за липень 2009 року у сумі 223 557,00 грн.(двісті двадцять три тисячі п"ятсот п"ятдесят сім гривень) на р/р 26001187785001 у Слов"янському відділенні Краматорської філії КБ "Приватбанк", МФО 335548.

3. Судові витрати у розмірі 3 (три) грн. 40 коп. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов’янська солевидобувна компанія»(місцезнаходження: 84101, Донецька область, м. Слов’янськ, вул. Сучасна, 33, ідентифікаційний код 30098637) за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Суддя                                                                                 Ю.Т. Шрамко