Постанова № 18140125, 03.08.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

03 серпня 2011 р. № 2-а- 7721/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Зінченко А.В.

При секретарі Воронові М.А.

За участі сторін:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Казимир Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фізична особа підприємець ОСОБА_3, звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Харкова, в якому просить скасувати податкові повідомлення рішення від 14.06.2011 року № 0000801720, яким позивачу донараховано податок на доходи фізичних осіб - субєктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності у розмірі 41618,40 грн. та податкове повідомлення - рішення від 14.06.2011 року №0000791720, яким позивачу донараховано податок на додану вартість у розмірі 55992, 0 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 13998,0 грн., на загальну суму 69990,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що ДПІ у Ленінському районі м.Харкова було проведено документальну виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 23.06.20101 року по 31.12.2010 року.

В ході проведення перевірки було встановлено завищення на суму 55 992,00 грн., у т.ч. за вересень 2010 року - 25 436,00 грн., жовтень 2010 року - 30 556,00 грн. між заявленим податковим зобов'язанням у ТОВ „Промспец консалтинг", та податковим кредитом, по податковим накладним, що позивачем отримані від зазначеного підприємства. Посилаючись на лист ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова від 10.03.2011 за № 349/23-03-05/37091549 про перевірку ТОВ «Промспец консалтинг», дані цього підприємства, наведені в деклараціях з податку на додану вартість про обсяги поставок та придбання, податкове зобов'язання та податковий кредит за перевіряємий період - не є дійсними. Внаслідок порушення ОСОБА_3 п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" №168/97 від 03.04.97 р. зі змінами та доповненнями, п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, який затверджено наказом ДПА України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»від 30.05.1997 року за № 165 зі змінами та доповненнями. На підставі вищевказаного листа у п.2.5.3. (висновок щодо повноти декларування та своєчасної сплати податку на додану вартість, правомірності декларування сум податку, що підлягають бюджетному відшкодуванню) позивачу дораховано ПДВ в загальній сумі 55 992,00 грн., що підлягає сплаті до бюджету. Також в акті III. Висновок в п.3 ФО-П донараховано податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за 2010 ріку сумі 41618,40 грн.

Враховуючи наведене, відповідачем було складено акт перевірки №976/17-221/НОМЕР_2 від 31.05.2011 року.

На підставі акту перевірки були винесені податкові повідомлення рішення від 14.06.2011 року № 0000801720, яким позивачу донараховано податок на доходи фізичних осіб - субєктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності у розмірі 41618,40 грн. та податкове повідомлення - рішення від 14.06.2011 року №0000791720, яким позивачу донараховано податок на додану вартість у розмірі 55992, 0 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 13998,0 грн., на загальну суму 69990,00 грн.

Позивач вважає, що винесені податкові повідомлення рішення були винесені з порушенням податкового законодавства, а тому просить суд їх скасувати.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив про задоволення позову.

В судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечувала у повному обсязі, посилаючись на те, що під час проведення перевірки позивача та складання акта перевірки вимоги діючого законодавства були дотримані, посадові особи ДПІ діяли в межах своїх повноважень та у спосіб, визначений Податковим кодексом, а тому підстав для скасування винесених податкових повідомлень рішень не має.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані документи, суд встановив наступні обставини справи.

Субєкт підприємницької діяльності ОСОБА_3 в Виконавчому комітеті Харківської міської Ради 07.08.2009р. отримала свідоцтво про державну реєстрацію, сер. НОМЕР_3 номер запису про державну реєстрацію 24800000000112100. У звязку зі шлюбом підприємець змінила призвіще з ОСОБА_3 на ОСОБА_3 та отримала нове свідоцтво про державну реєстрацію, сер. НОМЕР_4 номер запису про державну реєстрацію 24800010003112100.

На податковому обліку в ДПІ Ленінського району перебуває з 10.08.2009р.

На підставі направлення від 29.04.2011 року №337 та наказу від 17.05.2011 року №651 і згідно плану-графіку проведення планових виїзних перевірок посадовою особою ДПІ у Ленінському районі м. Харкова було проведено документальну виїзну планову перевірку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 23.06.20101 року по 31.12.2010 року.

Перевірку проведено з відома ФО-П ОСОБА_3 в присутності довіреної особи ОСОБА_5 за довіреністю серія ВМК №781469 від 22.09.2009р.

За результатами перевірки було складено акт перевірки №976/17-221/НОМЕР_2 від 31.05.2011 року.

Плановою виїзною перевіркою встановлені порушення субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 :

-вимоги ч. 1, 5 ст. 203, 215, п 1 ст. 216, ст. 228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначних статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_3 з ТОВ «ПРОМСПЕЦ КОНСАЛТИНГ».

-відсутні обєкти, які підпадають під визначення пп.7.4.5, п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»і в частині включення до складу податкового кредиту сум ПДВ від придбання товару у ТОВ «ПРОМСПЕЦ КОНСАЛТИНГ». В звязку з чим донараховано по податку на додану вартість на суму 55992 грн., у т.ч. за вересень 2010 року 25436 грн., жовтень 2010 року 30 556 грн.

-ч.3 ст. 13 Декрету КМУ №13-92 „Про прибутковий податок з громадян" , п. 13 Інструкції „Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю", у зв'язку з чим занижено податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за 2010 рік у сумі 41618,40 грн.

На підставі акту перевірки були винесені податкові повідомлення рішення від 14.06.2011 року № 0000801720, яким позивачу донараховано податок на доходи фізичних осіб - субєктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності у розмірі 41618,40 грн. та податкове повідомлення - рішення від 14.06.2011 року №0000791720, яким позивачу донараховано податок на додану вартість у розмірі 55992,0 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 13998,0 грн., на загальну суму 69990,00 грн.

Судом встановлено, що що ФОП ОСОБА_3 придбала у ТОВ «Промспец консалтинг»товар (мікросхеми, блоки живлення, світо діод, пліти ПХВ та інше) на загальну суму 335 949,42 грн., в тому числі ПДВ- 55 991, 57 грн. з них віднесено до складу податкового кредиту 13 510,67 грн., згідно виписаних ТОВ «Промспец консалтинг»податкових накладних, по яких суми ПДВ були віднесені ФОП ОСОБА_3 до складу податкового кредиту.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового законодавства України.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відповідно п.9.1, ст.9 Закону України № 996 - XIV від 16.07.1999 року „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (з урахуванням змін та доповнень) „Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи ".

Відповідно п.9.2, ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції".

Суд вказує, що згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.7 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого Наказом ДПА України від 30.06.2005 року №244 та зареєстрованого в Мін'юсті України 18,.07.2005 року за №770/11050 реєстр є основою для відображення зведених результатів такого обліку в податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону «Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту».

Згідно п.18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165 та зареєстрованого в Мінюсті України 23.06.1997 року за №233/2037, "Всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем і не скріплюється його печаткою."

Також суд вказує, що частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемними правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним

Суд також вважає за необхідним зазначити, що підпунктом 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо говірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих «сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з мстою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.7.5. Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: 7.5.1. дата здійснення першої з подій:або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Згідно п.п. 7.4.5. вищезазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Крім того згідно зі статтею 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Так пунктами 11.1., 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. за № 363 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за N 128/2568, встановлено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Позивачем на вимогу суду не надано товарно-транспортні накладні, документи про оплату послуг за перевезення промислових товарів, враховуючи територіальну віддаленість позивача з його постачальником, що вказує на відсутність реального виконання договорів поставки та на правомірність висновків ДПІ викладеніх у Акті перевірки.

При зазначених обставинах, суд вважає, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 не правомірні, документально та нормативно необґрунтовані, а тому є такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 11, 69-71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.

Постанова в повному обсязі виготовлена 05 серпня 2011 року.

Суддя А.В. Зінченко