Постанова № 18139815, 24.06.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

24 червня 2011 р. № 2-а- 3561/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бартош Н.С.,

при секретарі судового засідання - Островській М.О.,

за участю представників: позивача - ОСОБА_1, відповідача Богданової М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ФОП ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова №0001431702 від 29.03.2011 р.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що в період з 04.03.2011 р по 17.03.2011 р. проведена документальна планова перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ФОП ОСОБА_3 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 07.05.2009 р. по 31.12.2010 р. За результатами проведеної перевірки складено акт перевірки № 965/17-207/НОМЕР_1 від 23.03.2011 року, яким встановлено порушення ст. 3, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997року № 168 «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 38 820,00 грн.

29.03.2011 р. на підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ у Київському районі м. Харкова прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001431702 на суму 38820,00 грн. за основним платежем та 9705,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, яке отримане позивачем 31.03.2011 р.

Позивач зазначав, що не згоден з зазначеним податковим повідомленням-рішенням та актом перевірки відповідача, вважає їх незаконними, необґрунтованими та такими, що порушують його права та законні інтереси, оскільки він не може нести відповідальність за неподання податковим органам звітності його контрагентами.

Також зазначив, що на момент здійснення взаємовідносин між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ Східтехсервіс», ПП «Універсалторг», останні були діючими підприємствами, мали свідоцтво платника податку ПДВ та були зареєстровані у податковому органі, як платники ПДВ. Тому формування податкового кредиту ФОП ОСОБА_3 було здійснено відповідно до п.п.7.4.1 л.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, зазначив, що основним видом діяльності ФОП ОСОБА_3 є оптова торгівля гідравлічними запчастинами. Отримані від зазначених підприємств товари, були використані в господарській діяльності ФОП ОСОБА_3 та реалізовані третім особам. З підприємствами, що отримали від ФОП ОСОБА_3 зазначені товари були укладені угоди, виписані накладні, податкові накладні, здійснені грошові розрахунки.

Порушення контрагентом позивача - ТОВ «Східтехсервіс» порядку і термінів подання податкової звітності саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні. Зазначив, що позивачем були порушені вимоги ст. 3, п.п. 7.4.1, п. 7.4, п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, контрагентами позивача не подані податкові декларації та між задекларованою сумою податкового кредиту позивача та сумами податкових зобовязань його контрагентів, виявлена розбіжність.

Заслухавши пояснення представників сторін, та дослідивши надані письмові докази в їх сукупності суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Фахівцем Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова в період з 04.03.2011 р. по 18.03.2011 р. проведено документальну планову перевірку ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 07.05.2009 р. по 31.12.2010 р.

За наслідками проведення документальної планової перевірки відповідачем складено акт перевірки №965/17-207/НОМЕР_1 від 23.03.2011 р., яким встановлено порушення позивачем податкового законодавства, зокрема, ст. 3, п.п. 7.4.1, п. 7.4, п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 38820,00 грн.

Зазначеним актом встановлено, що у декларуванні податку на додану вартість між даними ФОП ОСОБА_3 встановлені розбіжності з декларуванням податку ПП «Універсалторг», код ЄДРПОУ 32723629 на суму 605,88 грн. та ТОВ «Східтехсервіс», код ЄДРПОУ 32532300 на загальну суму 38 214,24 грн. Згідно з базою автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, ТОВ «Східтехсервіс», код ЄДРПОУ 32532300 до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва не надано податкові декларації з податку на додану вартість за період з квітня 2010 р. по грудень 2010 р.

На підставі акту перевірки №№965/17-207/НОМЕР_1 від 23.03.2011 р., в межах строків застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлених ст. 250 Господарського кодексу України, відповідачем 29.03.2011 р. прийняте податкове повідомлення-рішення №0001431702, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у загальному розмірі 48525,00 грн., у тому числі за основним платежем 38820,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 9705,00 грн.

Приймаючи податкове повідомлення-рішення з податку на додану вартість, відповідач посилався на ст. 3, п.п. 7.4.1, п. 7.4, п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: факт не подачі податкової декларації по податку на додану вартість контрагентами позивача, свідчить про відсутність здійснення ними господарської діяльності та відповідно відсутності виникнення податкових зобовязань, звідси у позивача відсутні правові підстави для включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, визначених в податкових накладних, виданих контрагентами позивача.

На підставі наданих позивачем первинних документів бухгалтерського обліку, судом встановлено, що у перевіряємий період позивач мав взаємовідносини з наступними контрагентами-постачальниками: ТОВ «Тандем», ПП «Універсалторг», ТОВ «Східтехсервіс», ТОВ «Імпекс» та контрагентами-покупцями: ТОВ «Лутугинський ЗБМ», КП «Шосткінський казенний завод Імпульс», ТОВ «Лепта», ТОВ «Київгума», ВАТ «НВП «СЕМЗ», ТОВ «БРЗ 2009».

Зокрема, постачальниками позивача щодо яких виник спір, були ПП «Універсалторг» та ТОВ «Східтехсервіс», у яких позивач придбавав товари та запчастини.

Так, у лютому 2010 р. ФОП ОСОБА_3 придбавав у ПП «Універсалторг» гідравлічні запчастини.

Факт передачі товару підтверджується податковими та видатковими накладними виписаними ПП «Універсалторг», а саме: №13301202 від 12.02.2010 р. на загальну суму 3635,28 грн. у т.ч. ПДВ 605,88 грн., №13302202 від 22.02.2010 р. на загальну суму 32136,00 грн., у т.ч. ПДВ 5356,00 грн., рахунками-фактури: №13301202 від 12.02.2010 р., №8 від 23.02.2010 р.

Оплата за товар здійснена у безготівковому рахунку, що підтверджується банківськими виписками, що містяться в матеріалах справи.

У квітні 2010 р. позивачем у ТОВ «Східтехсервіс» придбані насоси та клапани. На адресу покупця були виписані податкові накладні: №13300104 від 01.04.2010 р. на загальну суму 12414,60 грн., у т.ч. ПДВ 2069,10 грн., №157.2 від 23.04.2010 р. на загальну суму 15250,00 грн., у т.ч. ПДВ 2541,67 грн., видаткові накладні: №13300104 від 01.04.2010 р., №РН-157.1 від 23.04.2010 р. та рахунок-фактура.

Оплата за товар зроблена в повному обсязі згідно платіжних документів.

У травні 2010 р. ФОП ОСОБА_3 придбав у ТОВ «Східтехсервіс» клапани, на підтвердження чого останнім виписані на адресу покупця податкова накладна №169 від 05.05.2010 р. на загальну суму 19405,98 грн., у т.ч. ПДВ 3234,33 грн., рахунок фактура №СФ-05/05-03 від 05.05.2010 р. та видаткова накладна №РН-169.1 від 05.05.2010 р. Вартість товару сплачена, що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача.

У червні 2010 р. позивачем у ТОВ «Східтехсервіс» придбано запчастини.

На підтвердження виконання господарської операції продавцем виписані податкові накладні №405.1 від 30.06.2010 р. на загальну суму 7644,78 грн., у т.ч. ПДВ 1274,13 грн., №301 від 14.06.2010 р. на загальну суму 6058,80 грн., у т.ч. ПДВ 1009,80 грн., №270 від 09.06.2010 р. на загальну суму 13382,82 грн., у т.ч. ПДВ 2230,47 грн., видаткові накладні: №РН-485 від 12.07.2010 р., №РН-301 від 14.06.2010 р., №РН-270 від 09.06.2010 р. Оплата за товар зроблена в повному обсязі згідно платіжних документів.

Судом також встановлено, що протягом липня 2010 р. позивач придбавав у ТОВ «Східтехсервіс» наступні гідравлічні запчастини, а саме: насоси, фільтроелементи до фільтрів.

Факт передачі товару підтверджується податковими накладними виписаними ТОВ «Східтехсервіс»: №485 від 12.07.2010 р. на загальну суму 7644,78 грн. (ПДВ 1274,13 грн.), №487 від 12.07.2010 р. на суму 2316,00 грн. (ПДВ 386,00 грн.), №589 від 26.07.2010 р. на суму 2821,50 грн. (ПДВ 470,25 грн.). Також продавцем виписані видаткові накладні №485 від 12.07.2010 р., №РН-487 від 12.07.2010 р., №РН-589 від 26.07.2010 р., №РН-555 від 21.07.2010 р. За вказані товари позивачем кошти сплачені.

Протягом серпня 2010 р. на адресу ФОП ОСОБА_3 ТОВ «Східтехсервіс» поставлені гідравлічні запчастини та на адресу покупця видані податкові та видаткові накладні, які містяться в матеріалах справи: №672 від 05.08.2010 р. на суму 7567,80 грн. (ПДВ 1261,30 грн.), №РН-672 від 05.08.2010 р. Оплата позивачем проведена згідно банківських виписок.

У вересні 2010 р. позивачем також у ТОВ «Східтехсервіс» придбано гідророзподільники, що підтверджується податковою накладною №1089 від 27.09.2010 р. на загальну суму 20374,20 грн., у т.ч. ПДВ 3395,70 грн., видатковою накладною № РН-1089 від 29.09.2010 р., рахунком-фактурою №СФ-27/09-01. Оплата за товар зроблена в повному обсязі згідно платіжних документів.

У жовтні 2010 р. ФОП ОСОБА_3 придбав у ТОВ «Східтехсервіс» гідроциліндри на суму 72147,00 грн. та електромеханізми на суму 26492,40 грн. Факт придбання товару підтверджується податковими та видатковими накладними: №1175 від 08.10.2010 р. на загальну суму 72147,00 грн., у т.ч. ПДВ- 12054,50 грн., №1130 від 04.10.2010 р. на загальну суму 26492,40 грн., у т.ч. ПДВ 4415,40 грн., №1172 від 08.10.2010 р., №РН-1130 від 04.10.2010 р. Оплата за товар проведена у безготівковій формі згідно банківських виписок, наявних у матеріалах справи.

Згідно з п.1.6, 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим законом, а податкове зобовязання це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим законом.

Відповідно до п.п 7.2.4. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку, у порядку, передбаченому ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Стаття 9 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачає реєстрацію осіб як платників податку на додану вартість податковим органами.

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у якому визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Вказаним Законом передбачений порядок формування податкового кредиту платника податку.

Так, згідно з п. п. 7.4.1. п.7.4. ст. 7 даного закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим законом, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, Законом України «Про податок на додану вартість» встановлено декілька необхідних умов, за наявності яких платник податку отримує право на віднесенні сум ПДВ, сплачених (нарахованих) у складі ціни товарів, робіт, послуг, що придбаваються ним для використання у власній господарській діяльності, до складу податкового кредиту, а саме:

- наявність належним чином оформленої податкової накладної або іншого документа, передбаченого п.п.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»;

- настання першої з подій, з якими Закон повязує право платника податку на податковий кредит.

Отже, отримання податкової накладної, оформленої саме до вимог чинного законодавства, є необхідною умовою правомірного формування податкового кредиту покупця товарів, робіт, послуг.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-вр від 03.04.1997 р. не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями.

Суд зазначає, що згідно ст. 42 Господарського Кодексу - підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Необхідність здійснення тих або інших витрат, а так само їх звязок з власною господарською діяльністю визначає сам платник податку, оскільки субєкт підприємництва має право без обмеження здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Помилковим є думка відповідача про відсутність у позивача права на податковий кредит з огляду на ненадання податкової звітності ПП «Універсалторг» та ТОВ «Східтехсервіс», які є поставщиками товару для позивача, а також встановлення у декларуванні податку на додану вартість між даними ФОП ОСОБА_3 та декларуванням податку ПП «Універсалторг» на суму 605,88 грн. та ТОВ «Східтехсервіс» на загальну суму 38 214,24 грн., виходячи з наступного.

Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Підпункти 10.1., 10.2. ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість», передбачають, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, та за повноту та своєчасність його внесення до бюджету є платники податку.

У даному випадку на позивача по справі не може бути покладена відповідальність за неподання податковому органу звітності його контрагентами або декларування податків у інших розмірах, ніж у податковій звітності позивача.

Закон України «Про податок на додану вартість» не має відповідних норм, які б зобовязували покупця слідкувати та контролювати подачу звітності податковим органам з боку продавця товарів.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі не подача податкової звітності, або виявлення розбіжності між податковим зобовязанням позивача та його контрагентами, при фактичному здійсненні господарської операції, не впливає на податковий кредит покупця.

Судом встановлено та не заперечувалося представником відповідача, що на момент здійснення господарських операцій постачальники позивача щодо правовідносин з якими виник спір - ПП «Універсалторг» та ТОВ «Східтехсервіс», були платниками податку на додану вартість, зареєстрованим відповідно до ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, податкові накладні складені контрагентами позивача ПП «Універсалторг» та ТОВ «Східтехсервіс», відповідають вимогам чинного законодавства та підтверджують його право на податковий кредит.

Суд зазначає, що Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачає залежності права на бюджетне відшкодування та розміру сум бюджетного відшкодування платника податку від змісту декларації з податку на додану вартість постачальників такого платника податку.

Закон України «Про податок на додану вартість» регулює порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Згідно з п. п.7.7.1. п.7.7. ст. 7 вказаного закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду

Відповідно до п.п.7. 7. 2. п.7.7. ст. 7 вищезазначеного закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Суд, надаючи аналіз запереченням відповідача, зазначає таке.

Згідно з п.1.8. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку, і в момент, коли платник податку заявляє до відшкодування розраховану відповідно до закону про податок на додану вартість суму, вартість товару, яка містить в собі ПДВ, повинна бути сплачена і підтверджена відповідними платіжними документами.

Таким чином, вимога пункту 1.8 статті 1 закону про податок на додану вартість щодо надмірної сплати податку як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно із законом поніс фактичні витрати по сплаті податку.

Як свідчить аналіз приписів закону про податок на додану вартість, законом передбачено чіткий перелік підстав, які дають право на податковий кредит. Ці підстави дотримані позивачем в повному обсязі. Судом встановлено, що позивач оплатив отримані товари, додаткових вимог щодо права на податковий кредит, чинним законодавством не передбачено.

Суд вважає за необхідне зауважити на те, що посилання органу податкової служби на неподання податкової звітності контрагентами позивача, судом до уваги не приймаються, оскільки у разі невиконання контрагентом платника податків зобовязань, негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Тобто, суд приходить до висновку, що позивач не наділений правом та можливістю відстежувати порядок формування податкових зобовязань своїх контрагентів і не може нести відповідальність за їх протиправні дії.

Крім того, під час розгляду справи позивачем були надані копії первинних документів, а саме: видаткові накладні (т. 1 а.с.60,67, 83, 91,95, 111, 114, 116, 119,134, 138,143,146, 175,179, 182, 185, 189, 207, 210, 214, 217,234,241,245, т. 2 а.с. 12, 28, 32), податкові накладні (т. 1 а.с. 62, 69, 85, 89, 93, 118, 122, 136, 140, 144,148,177, 180,183, 187,188, 192, 193,208,212, 215, 219, 235, 243, 247, т. 2 а.с. 14, 26, 30), банківські виписки з рахунків, з яких встановлено, що отримані товари були використані позивачем у власній господарської діяльності та надані ним наступним покупцям: ТОВ «Лутугинський ЗБМ», КП «Шосткінський казенний завод Імпульс», ТОВ «Лепта», ТОВ «Київгума», ВАТ «НВП «СЕМЗ», ТОВ «БРЗ 2009», що підтверджує реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких ФОП ОСОБА_3 визначив суми податкового кредиту.

Згідно з пунктом 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади ті їх посадові особи повинні діяти тільки на підставі, в межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не навів відповідну норму права, згідно якої на визначення податку на додану вартість прямо та безумовно повязано з фактом подачі податкової звітності контрагентами.

Враховуючи, що обовязок доведення наявності фактів порушення податкового законодавства покладений на органи державної податкової служби, суд вважає, що відповідачем не доведений факт порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

За таких обставин, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова №0001431702 від 29.03.2011 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 03,40 грн. сплаченого судового збору.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, встановлених законом, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі постанова виготовлена 29 червня 2011 року.

СуддяБартош Н.С.