Постанова № 18137823, 13.05.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-6204/10/1770

13 травня 2011 року 12год. 45хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Бондаренко В.Ю. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Наумчук С.В. Калита Т.М.

відповідача: представник Красовський А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватне підприємство "Холод-Плюс"

доКостопільської міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень , -

ВСТАНОВИВ :

Позивач, Приватне підприємство "Холод-Плюс", звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.06.2010 року № 0000332341/0, № 0000342341/0, № 0000352341/0; від 19.07.2010 року № 0000332341/1, № 0000342341/1, № 0000352341/1; від 10.12.2010 року № 0000332341/3, № 0000342341/3, № 0000352341/3.

В обгрунтування позову покликається на безпідставність висновків податкового органу про порушення позивачем податкового та фінансового законодавства, невідповідність акту перевірки вимогам закону у зв'язку з його необгрунтованістю первинними документами. Зазначає, що позивачем податковий кредит формовано відповідно до вимог податкового та митного законодавства.

До початку судового розгляду справи по суті представник позивача подав заяву про зміну підстав позову (а.с.72-73 т.1), в якій вказує, що Костопільською МДПІ в порушення вимог пп."б" пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону № 2181 не визначено розміру завищення податкових зобов'язань ПП "Холод Плюс" та не встановлено дійсного розміру зобов'язання з податку на прибуток. Зазначає про безпідставність посилання на дані оборотно-сальдових відомостей по рахунку 36 "Розрахунки з покупцями і замовниками" як на основу для визначення розміру отриманих позивачем передплат. Вказує, що відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" № 290 від 29.11.1999 року, не визнаються доходами такі надходження від інших осіб, як, зокрема, сума попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг), сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг). Покликається на те, що в акті перевірки висновок про невключення до валового доходу отриманих передплат обгрунтовується лише даними регістрів бухгалтерського обліку, які не можуть слугувати достатньою підставою для визначення розміру отриманих валових доходів.

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав в повному обсязі, з урахуванням заяви про зміну підстав позову. Донарахування податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій вважає безпідставним. Просить позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач, Костопільська міжрайонна державна податкова інспекція, адміністративний позов не визнав, подав письмові заперечення (а.с.107-110, 111-114 т.1). В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення, які відповідають наведеним в запереченнях. Зокрема, пояснив, що перевіркою встановлено заниження суми податкових зобов'язань, відображених у рядку 1 "операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 відсотків, крім імпорту товарів", всього на 368 775 грн. Перевіркою встановлено, що позивач протягом перевіреного періоду встановлював ціни на імпортні м'ясопродукти, які в подальшому реалізовувались на території України, у співвідношенні вартості товару та ввізного мита до кількості товару плюс торгівельна націнка в розмірі від 5 до 10 відсотків, тобто ціна формувалась виходячи з фактурної вартості, що є нижча за митну, що суперечить вимогам п.4.1, 4.3 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість".

В частині донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток вказав, що відповідно до п.4.1 ст.4, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" сума отриманої попередньої оплати повинна включатись до складу валового доходу платника. Позивач у головній книзі субрахунку 681 не веде, оборотно-сальдову відомість та аналіз рахунку 681 до перевірки не надав, в зв'язку з чим при перевірці розрахунків з покупцями використовувались дані рахунків бухгалтерського обліку 702 "Доходи від реалізації товарів", 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями", 311 "Поточні рахунки в національній валюті".

Спірні податкові повідомлення-рішення вважає правомірними, в задоволенні позову просить відмовити повністю за безпідставністю вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, оцінивши їх у сукупності, відповідно до вимог закону, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю, з таких підстав.

Судом встановлено, що з 20.04.2010 року по 13.05.2010 року посадовими особами Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції, на підставі направлень від 20.04.2010 року № 79 та від 06.05.2010 року № 91, було проведено планову виїзну перевірку Приватного підприємства "Холод-Плюс", код за ЄДРПОУ 33627554, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 року по 31.12.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 31.12.2009 року.

За результатами перевірки складено акт № 473/23/33627554 від 20.05.2010 року (а.с.8-39 т.1).

Відповідно до розділу 4 "Висновок", перевіркою встановлено порушення (що стосуються предмету спору):

- п.4.1 ст.4, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 року, із наступними змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 218226 грн., у тому числі у 3 кварталі 2009 року на суму 325 грн., у 4 кварталі 2009 року на суму 217901 грн.;

- п.4.3 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 323078 грн., у тому числі: серпень 2008 року в сумі 50677 грн., грудень 2008 року в сумі 30994 грн., січень 2009 року в сумі 53211 грн., травень 2009 року в сумі 17840 грн., червень 2009 року в сумі 25208 грн., серпень 2009 року в сумі 58861 грн., жовтень 2009 року в сумі 37198 грн., грудень 2009 року в сумі 49089 грн.;

- п.4.3 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року, із змінами та доповненнями, в результаті чого завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню в періоді, що перевірявся, на загальну суму 45696 грн., у тому числі за серпень 2008 року на суму 45696 грн.

Костопільською міжрайонною державною податковою інспекцією 15.06.2010 року, на підставі акту перевірки № 473/23/33627554 від 20.05.2010 року, прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0000332341/0, яким ПП "Холод Плюс" визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок на прибуток" усього 323 685,80 грн., у тому числі за основним платежем 218 225 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 105 460,80 грн. (а.с.40 т.1),

№ 0000342341/0, яким ПП "Холод Плюс" визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" усього 484 617 грн., у тому числі за основним платежем 323 078 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 161 539 грн. (а.с.41 т.1),

№ 0000352341/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по податковій декларації за серпень 2008 року в сумі 45696 грн. (а.с.42 т.1).

Позивач використав процедуру адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, за наслідками якої Державною податковою адміністрацією України скарга платника податків залишена без задоволення, суми податкових зобов'язань - без зміни (а.с.51-53 т.1). Костопільською міжрайонною державною податковою інспекцією прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.07.2010 року № 0000332341/1 (а.с.48 т.1), № 0000342341/1 (а.с.49 т.1), № 0000352341/1 (а.с.50 т.1); від 10.12.2010 року № 0000332341/3 (а.с.54 т.1), № 0000342341/3 (а.с.55 т.1), № 0000352341/3 (а.с.56 т.1), якими визначено нові граничні строки сплати податкових зобов'язань.

Як встановлено з акту перевірки, перевіркою показників у рядку 01.1 декларацій (а.с.120-149 т.1) "доходи від продажу товарів (робіт, послуг)" на підставі документів: головних книг за 2008 та 2009 роки, рахунків бухгалтерського обліку 702 "Доходи від реалізації товарів", 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями", 311 "Поточні рахунки в національній валюті", оборотно-сальдових відомостей та карток за цими рахунками, первинних бухгалтерських, банківських документів, податкових накладних встановлено, що ПП "Холод-Плюс" на порушення пункту 4.1 статті 4, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" занизило доход на суму 1455551 грн., у тому числі за 3 квартал 2008 року в сумі 15366 грн., за 1 квартал 2009 року в сумі 94622 грн., за 2 квартал 2009 року в сумі 472661 грн., за 4 квартал 2009 року в сумі 872902 грн., та завищило доход на 582649 грн., у тому числі за 4 квартал 2008 року в сумі 15366 грн., за 2 квартал 2009 року в сумі 94622 грн., за 3 квартал 2009 року в сумі 472661 грн. за рахунок невключення до складу валового доходу по першій події отриманих авансових платежів, що є причиною різниці валового доходу з податку на прибуток та оборотом з податку на додану вартість за перевірений період.

Так, у вересні 2008 року ПП "Холод-Плюс" отримано авансові платежі від ТОВ "Маркел компані" в сумі 18 439,8 грн., в т.ч. ПДВ 3073,3 грн., які не були включені до складу валового доходу в рядок 01.1 декларації за 3 квартали 2008 року. Сума податку на додану вартість 3073,3 грн. підприємством включена до складу податкових зобов'язань декларації з податку на додану вартість за вересень 2008 року. Обсяг проданих товарів в розмірі 15 366,5 грн. включений платником до складу валового доходу в рядок 01.1 декларації у 4 кварталі 2008 року (а.с.141-144 т.1).

Також, у березні 2009 року підприємство отримало авансові платежі від контрагентів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ТОВ "Алвіста Інвест" в сумі 113 546,46 грн., в т.ч. 18924,41 грн. ПДВ, які не були включені до складу валового доходу в рядок 01.1 декларації за 1 квартал 2009 року. Сума податку на додану вартість 18 924,41 грн. включена підприємством до складу податкових зобов'язань декларації з податку на додану вартість за березень 2009 року. Обсяг проданих товарів в сумі 94 622,05 грн. включено платником до складу валового доходу в рядок 01.1 декларації в 2 кварталі 2009 року.

Також, у червні 2009 року підприємство отримало авансові платежі від ТОВ "Содеко", ТОВ "Тубірон", ТОВ ТПК "Неомодуль" в сумі 567 193,78 грн., в т.ч. 94 532,3 грн. ПДВ, які не були включені до складу валового доходу в рядок 01.1 декларації за півріччя 2009 року. Сума податку на додану вартість в розмірі 94 532,30 грн. включена платником до складу податкових зобов'язань декларації з податку на додану вартість за червень 2009 року. Вартість проданих товарів в сумі 472 661,48 грн. включено платником до складу валового доходу в рядок 01.1 декларації у 3 кварталі 2009 року.

Також, у жовтні, листопаді, грудні 2009 року підприємство отримало авансові платежі від ТОВ "Контракпромбуд", ТОВ ТПК "Гранд-С", ТОВ "Алвіста Інвест", ТОВ "Вестком Груп", ТОВ "Форвертс", ТОВ МФП "Екофарм" в сумі 1 047 482,03 грн., в т.ч. 174 580,35 грн. ПДВ, які не були включені до складу валового доходу в рядок 01.1 декларації за 2009 рік. Сума податку на додану вартість в розмірі 174 580,35 грн. включена підприємством до складу податкових зобов'язань декларації з податку на додану вартість грудня 2009 року.

Оцінюючи доводи позивача про те, що авансові платежі відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" № 290 від 29.11.1999 року не визнаються доходом, суд враховує наступне.

Згідно статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Згідно п.6.3, 6.4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року № 290, не визнаються доходами такі надходження від інших осіб, як сума попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг); сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг).

При вирішенні даного адміністративного спору суд, з дотриманням принципу законності відповідно до статті 9 КАС України, застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу по відношенню до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", а саме суд враховує, що згідно з пунктом 1.21 статті 1 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997 року, із змінами та доповненнями, чинній на час виникнення та існування спірних правовідносин, доходи з джерелом їх походження з України - будь-які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, сплачених резидентами України, доходи від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до портів, розташованих в Україні, доходи від продажу нерухомого майна, розташованого в Україні, доходи, отримані у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України, а також доходи страховиків-резидентів від страхування ризиків страхувальників-резидентів за межами України, інші доходи від господарської діяльності на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних служб України (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо).

Згідно з пунктом 4.1 ст.4 Закону України № 334/94-ВР, валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Суми грошових (матеріальних, нематеріальних) надходжень, які не включаються до складу валового доходу, визначені в пункті 4.2 статті 4 Закону України № 334/94-ВР. Закон не містить винятку для врахування попередніх оплат, авансових платежів при визначенні платником валового доходу.

Крім цього, відповідно до пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України № 334/94-ВР, датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

З врахуванням наведених норм закону, суд не приймає покликання позивача на Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" про те, що авансові платежі не визнаються доходом, оскільки закон приписує платнику податку збільшувати валові доходи при зарахуванні коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, що фактично має місце при отриманні платником попередніх оплат чи авансових платежів за товари, що підлягають продажу.

Оцінюючи доводи позивача про безпідставність посилання в акті перевірки на дані оборотно-сальдових відомостей по рахунку 36 "Розрахунки із покупцями і замовниками", оскільки для обліку отриманих передплат передбачено використання субрахунку 681 "Розрахунки за авансами отриманими", суд враховує таке.

Відповідно до Інструкції про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року № 291 та зареєстрована у Міністерстві юстиції України 21.12.1999 року за № 893/4186, розрахунки з вітчизняними покупцями обліковуються на рахунку бухгалтерського обліку 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками" субрахунок 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями". Вказаний рахунок кореспондує зокрема, з рахунком 311 "Рахунки в банках" та 68 "Розрахунки за іншими операціями". Одним із субрахунків рахунку 68 є субрахунок 681 "Розрахунки за авансами одержаними", на якому ведеться облік одержаних авансів під поставку матеріальних цінностей або під виконання робіт, а також суми попередньої оплати покупцями і замовниками рахунків постачальника за продукцію і виконані роботи.

Представник відповідача, заперечуючи доводи представника позивача, в ході судового розгляду справи пояснив, що позивач у головній книзі субрахунку 681 не веде, оборотно-сальдову відомість та аналіз рахунку 681 до перевірки не надав, в зв'язку з чим при перевірці розрахунків з покупцями використовувались дані рахунків бухгалтерського обліку 702 "Доходи від реалізації товарів", 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями", 311 "Поточні рахунки в національній валюті".

Ухвалою від 18.01.2011 року при призначенні справи до розгляду суд зобов'язував позивача надати до справи всі наявні докази на підтвердження позовних вимог (а.с.59 т.1).

Будь-які об'єктивні докази чи аргументи, які підтверджували б ведення ПП "Холод-Плюс" субрахунку бухгалтерського обліку 681 "Розрахунки за авансами одержаними", в ході судового розгляду справи позивачем не наведено. Відтак, суд вважає правомірними висновки відповідача, наведені в акті перевірки, в частині невключення авансових платежів до складу валового доходу по першій події, з покликанням на відомості головних книг підприємства за 2008-2009 роки та опрацьованих перевіркою рахунків бухгалтерського обліку 702, 361, 311.

Крім цього, обгрунтовуючи свої пояснення в частині недоведеності відповідачем отримання ПП "Холод-Плюс" авансових платежів, на вимогу суду представник позивача в ході судового розгляду справи надав копії банківських виписок про рух коштів по рахунках підприємства (а.с.67-113 т.2).

Згідно акту перевірки, ПП "Холод-Плюс" авансові платежі, не відображені у валових доходах, отримано від контрагентів в сумах, вказаних в акті, в періодах: вересень 2008 року, березень 2009 року, червень 2009 року, жовтень-грудень 2009 року.

Дослідженням наданих позивачем платіжних доручень встановлено, що вони всі відносяться до періоду жовтень-грудень 2009 року, вибірково. Відтак, суд вважає, що об'єктивні докази, які поставили б під сумнів висновки податкового органу у вказаній вище частині, в матеріалах справи відсутні.

Крім цього, в ході судового розгляду відповідач надав для долучення до справи акт Костопільської МДПІ від 11.03.2011 року № 173/23/33627554 позапланової перевірки ПП "Холод-Плюс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року (а.с.164-214 т.1). Вказаним актом перевірки стверджується, що в рядок 01.1 "Доходи від продажу товарів (робіт, послуг)" податкової декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2010 року ПП "Холод-Плюс" задекларовано 3724143 грн., за даними бухгалтерського обліку по рахунку 361 дохід від продажу за цей період становить 4605210 грн. без ПДВ. Різниця 881067 грн. - це отримана в 4 кварталі 2009 року попередня оплата за відвантажений товар протягом 1 півріччя 2010 року (а.с.170 т.1). Вказані показники бухгалтерського та податкового обліку ПП "Холод-Плюс" за 2010 рік фактично підтверджують висновки податкового органу про невключення підприємством до валового доходу сум авансових платежів в 4 кварталі 2009 року.

З врахуванням проаналізованих вище норм законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин, та фактичних обставин справи, суд вважає правомірним висновок податкового органу за результатами перевірки про те, що на порушення п.4.1 ст.4, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ПП "Холод-Плюс" занизило валові доходи за період 3 квартал 2008 року, 1 квартал 2009 року, 2 квартал 2009 року, 4 квартал 2009 року на загальну суму 1 455 551 грн., та допустило їх завищення відповідно в 4 кварталі 2008 року, 2 кварталі 2009 року, 3 кварталі 2009 року в загальній сумі 582 649 грн., що призвело до заниження валового доходу в сумі 872 902 грн. (1455551 - 582649 = 872902).

Актом перевірки стверджується, що перевіркою інших показників податкової звітності при декларуванні ПП "Холод-плюс" валового доходу за перевірений період не встановлено їх заниження чи завищення.

Згідно розділу 3.1.2 акту перевірки, при перевірці формування позивачем валових витрат за період з 01.07.2008 року по 31.12.2009 року встановлено їх завищення всього в сумі 1297 грн. за 3 квартал 2009 року та заниження в сумі 1297 грн. за 4 квартал 2009 року, у зв'язку з включенням до податкової декларації в 3 кварталі 2009 року до рядка 04.4 "сума страхового збору (внесків) до фондів державного загальнообов'язкового страхування" 6604 грн., що на 1297 грн. більше ніж за даними бухгалтерського обліку. Дане порушення призвело до завищення загальної суми валових витрат та відповідно до заниження за 3 квартали 2009 року податкового зобов'язання з податку на прибуток. Вказане порушення позивачем було виявлене самостійно та при подачі податкової декларації з податку на прибуток за 2009 рік на вказану суму зменшено значення показника в рядку 04.4 декларації.

Відповідно до п.17.2 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Всупереч вказаній нормі закону, позивачем за заниження податкового зобов'язання в 3 кварталі 2009 року штрафну санкцію самостійно не нараховано.

Всі інші показники податкових декларацій з податку на прибуток в частині формування підприємством валових витрат підтверджені відповідачем при перевірці або виявлені порушення не вплинули на формування податкового зобов'язання. Перевіркою не встановлено заниження або завищення амортизаційних відрахувань. Податковим органом підтверджено, що вартість проданих підприємством основних фондів у 4 кварталі 2008 року відповідає залишковій вартості (а.с.19 т.1).

Згідно пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону № 2181 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Відповідно до п.5.1 ст.5 цього Закону, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Будь-які об'єктивні докази про самостійне виявлення ПП "Холод-Плюс" завищення податкового зобов'язання за перевірений період позивачем до справи не надано.

Відповідно до пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону № 2181 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, зокрема, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Суд вважає безпідставним покликання позивача на невстановлення перевіркою дійсного розміру податкового зобов'язання у зв'язку з реалізацією основних засобів у 4 кварталі 2008 року, оскільки будь-які об'єктивні дані, які вказували б на неврахування відповідних показників бухгалтерського обліку при складанні податкової звітності платником, відсутні.

Відповідно до підпункту 2.3.2 пункту 2.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10 серпня 2005 року № 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за № 925/11205, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів; у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

Згідно з п.1.3 названого вище Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

У відповідності до вищевказаних нормативно-правових вимог, висновки в акті перевірки щодо повноти визначення скоригованих валових витрат за перевірений період підтверджені інформативним додатком № 10 "Реєстр коресапонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників валових витрат ПП "Холод-Плюс" за перевірений період (а.с.12-16 т.2).

Відповідно до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене, за результатами розгляду справи, суд приходить до переконання, що відповідач належними та допустимими доказами довів порушення ПП "Холод-Плюс" п.4.1 ст.4, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та правомірно визначив суму податкового зобов'язання за вказаним платежем.

Крім цього, проведеною перевіркою встановлено заниження суми податкових зобовязань з податку на додану вартість, відображених у рядку 1 Декларації "операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 відсотків, крім імпорту товарів" всього на суму 368774 грн.

В ході перевірки встановлено, що ПП "Холод-Плюс" встановлював ціни на імпортні м'ясопродукти, які в подальшому реалізовувалися на території України, у співвідношенні вартості товару (графа 42 та графа 22 ВМД) та ввізного мита до кількості товару плюс торгівельна націнка в розмірі від 5 до 10 відсотків, тобто ціна формувалась, виходячи з фактурної вартості, що є нижча за митну.

Згідно Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України № 307 від 09.07.1997 року, зареєстрованої Міністерством юстиції України 24.09.1997 року за № 443/2247, із змінами та доповненнями, у графі 42 "Ціна товару" наводиться фактурна вартість товару у валюті України за курсом, установленим Національним банком України на день прийняття ВМД до оформлення.

У графі 45 "Коригування", яка заповнюється у разі нарахування податків, зазначається у валюті України митна вартість товару.

У графі 46 "Статистична вартість" зазначається митна вартість товару в тисячах гривень.

Формування цін на м'ясопродукти ПП "Холод-Плюс" протягом перевіреного періоду на основі вантажно-митних декларацій наведено в інформативному додатку № 11 до акту перевірки (а.с.17-18 т.2).

Згідно додатку № 12 (а.с.19-21 т.2) відповідачем згідно вантажно-митних декларацій визначено обсяги придбаної м'ясопродукції та їх митна вартість.

Відповідно до оборотно-сальдових відомостей по рахунку 81 "Товари на складі" визначено залишок товарів на складі ПП "Холод-Плюс" в розрізі асортименту за 2 півріччя 2008 року (а.с.22-35 т.2) та за 2009 рік (а.с.36-48 т.2). Залишок товарів на складі в розрізі номенклатури, визначений за митною вартістю, станом на початок та кінець кожного місяця, які підлягали перевірці, наведено в доданку № 14 акту перевірки (а.с.49-61 т.2).

На підставі порівняльного аналізу даних додатків до акту перевірки № 11, № 12, № 14 встановлено залишки товарів на складі ПП "Холод-Плюс", ціна придбання та продажу товарів визначалася, виходячи з митної вартості.

При порівнянні податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що задекларовані платником протягом перевіреного періоду в рядку 1 колонки Б "Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 відсотків, крім імпорту товарів" податкових декларацій з податку на додану вартість відповідачем встановлено заниження податкових зобов'язань на суму 368 774 грн.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року, із змінами та доповненнями, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп.7.5.2 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість", база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Відповідно до п.4.3 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість", для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства.

Відповідно ст.259 Митного Кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до статті 260 Митного Кодексу України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.

Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України.

Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості.

Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.

Відповідно до ст. 261 Митного Кодексу України, відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Таким чином, оскільки ціна імпортованого товару з метою обчислення податку на додану вартість на час виникнення спірних правовідносин регулювалася нормами Закону України "Про податок на додану вартість" та митного законодавства та встановлювалася у розмірі договірної (ринкової) вартості такого товару, але не менше митної вартості, з урахуванням зазначених вище витрат та податків, зборів (обовязкових платежів), в тому числі акцизних зборів, ввізного мита, що включаються у ціну товарів згідно з законами України з питань оподаткування, то сплачений при імпорті товарів ПДВ, обчислений відповідно до вимог податкового і митного законодавства, підлягав включенню до складу податкового кредиту платника податку за умови використання імпортованих товарів в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку.

При подальшій реалізації імпортного товару податкові зобов'язання визначаються за правилами, встановленими п.4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме у разі, якщо договірна (контрактна) вартість нижча за звичайну ціну (митну вартість), база оподаткування такої операції розраховується виходячи з рівня звичайної ціни, тобто не нижче договірної (контрактної) вартості такого товару, але не менше митної вартості, з урахуванням зазначених вище витрат та податків, зборів (обов'язкових платежів), в тому числі акцизних зборів, ввізного мита, що включається у ціну товарів згідно з законами України з питань оподаткування.

Протягом перевіреного періоду ПП "Холод-Плюс" встановлював ціни на імпортні мясопродукти, які в подальшому реалізовувались на території України, виходячи з фактурної вартості, що нижча за митну, що призвело до заниження податкового зобов'язання.

За період з 01.07.2008 року по 31.12.2009 року ПП "Холод-Плюс" задекларовано податку на додану вартість, що підлягав сплаті до бюджету, в сумі 47376 грн. та податку, що підлягав бюджетному відшкодуванню, в сумі 306 184 грн.

Перевіркою встановлено заниження податкового зобов'язання всього в сумі 323078 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування в розмірі 45696 грн. за серпень 2008 року.

В ході судового розгляду справи об'єктивних доказів, які ставили б під сумнів правомірність висновків податкового органу невстановлено. Доводи позивача вказаних висновків не спростовують.

За результатами розгляду справи суд приходить до переконання, що при прийнятті податкових повідомлень-рішень від 15.06.2010 року № 0000332341/0, від 19.07.2010 року № 0000332341/1, від 10.12.2010 року № 0000332341/3 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємства на загальну суму 323685,80 грн.; від 15.06.2010 року № 0000342341/0, від 19.07.2010 року № 0000342341/1, від 10.12.2010 року № 0000342341/3 про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 484617,00 грн.; від 15.06.2010 року № 0000352341/0, від 19.07.2010 року № 0000352341/1, від 10.12.2010 року № 0000352341/3 про зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в сумі 45696,00 грн., суб'єкт владних повноважень діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, а відтак підстави для скасування податкових повідомлень-рішень відсутні.

Визначені статтею 94 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В позові Приватному підприємству "Холод-Плюс" про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень Костопільської МДПІ

від 15.06.2010 року № 0000332341/0, від 19.07.2010 року № 0000332341/1, від 10.12.2010 року № 0000332341/3 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємства на загальну суму 323685,80 грн.,

від 15.06.2010 року № 0000342341/0, від 19.07.2010 року № 0000342341/1, від 10.12.2010 року № 0000342341/3 про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 484617,00 грн.,

від 15.06.2010 року № 0000352341/0, від 19.07.2010 року № 0000352341/1, від 10.12.2010 року № 0000352341/3 про зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в сумі 45696,00 грн., - відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дорошенко Н.О.