Постанова № 18137618, 19.08.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2011 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-1670/4330/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гіглави О.В.,

при секретарі Дрижирук М.І.,

за участю:

представників позивача - Дубоділова Б.В., Черневського М.Ю.,

представника відповідача - Новікової Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техагроінвест"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техагроінвест"звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 06.05.2011 №0004282301/1557.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказував, що порушень податкового законодавства, викладених в акті позапланової невиїзної перевірки по питанню взаємовідносин з ТОВ "БК Дніпробудпроект" від 14.04.2011 №2200/23-209/33672225, не вчиняв. Посилався на те, що в результаті його взаємовідносин з ТОВ "БК Дніпробудпроект" в квітні - липні 2010 року, ним, на підставі податкових накладних, виписаних контрагентом, було включено до податкового кредиту суму податку на додану вартість в загальному розмірі 36852,00 грн, в тому числі в квітні 2010 року - 17004,00 грн, в травні 2010 року - 11934,00 грн, в червні 2010 року - 1950,00 грн та липні 2010 року - 5964,00 грн. Зазначав, що оскільки факт здійснення між позивачем та контрагентом фінансово-господарських операцій підтверджується належно оформленими первинними бухгалтерськими документами (податковими та видатковими накладними, рахунками-фактурами, банківськими виписками, товарно-транспортними накладними, картками обліку, актами здачі-приймання робіт /надання послуг/), господарські операції з цим субєктом господарювання відповідали вимогам закону. Вказував, що на момент здійснення господарських операцій між ТОВ "Техагроінвест" та його контрагентом ТОВ "БК Дніпробудпроект" останній був існуючим субєктом господарювання (перебував в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), був зареєстрований як платник податку на додану вартість. Крім того, зазначав, що жодним законодавчим актом України не передбачено право чи обов'язок будь-яких приватних чи інших підприємств контролювати своїх контрагентів щодо дотримання ними вимог податкового законодавства.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні. Дії Кременчуцької ОДПІ він вважає правомірними, а спірне податкове повідомлення-рішення таким, що відповідає чинному законодавству внаслідок того, що податковим органом встановлено порушення позивачем податкового законодавства, а саме, позивачем віднесено до складу податкового кредиту суми вартості придбаних товарів від продавця ТОВ "БК Дніпробудпроект", в якого відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг). Порушення позивачем вимог податкового законодавства відповідач, крім того, повязує з відсутністю на момент проведення перевірки первинних та інших документів по ТОВ "БК Дніпробудпроект", а також з відсутністю останнього за адресою, яка вказана в реєстраційних документах. Крім того, зазначав, що ненадходження податку на додану вартість до бюджету є наслідком того, що контрагент, якому перераховані суми податку на додану вартість, повинен був сплатити відповідну суму податку до Державного бюджету України, проте його не було сплачено, що свідчить про порушення податкового законодавства та безпідставність включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість від контрагента ТОВ "БК Дніпробудпроект".

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ "Техагроінвест" (ідентифікаційний код 33672225) 08.07.2005 зареєстровано як юридичну особу виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, номер запису про державну реєстрацію 1 585 102 0000 001523. Позивач перебуває на податковому обліку у Кременчуцькій ОДПІ та з 22.08.2005 по 30.09.2010 був платником податку на додану вартість.

Видами діяльності позивача згідно з довідкою про включення до ЄДРПОУ є: оптова торгівля паливом; діяльність автомобільного вантажного транспорту; інші види оптової торгівлі; розведення птиці; брокерські операції з цінними паперами; виробництво борошна.

Кременчуцькою ОДПІ в період з 11.04.2011 по 14.04.2011 проведено невиїзну позапланову перевірку ТОВ "Техагроінвест" з питань взаємовідносин з ТОВ "БК Дніпробудпроект" за період з 01.01.2010 по 30.09.2010.

За результатами перевірки податковим органом 14.04.2011 складено акт №2200/23-209/33672225, в якому зафіксовано порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.4 та 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", частини 1, 5 статті 203, пункту 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 36852,00 грн, в тому числі за квітень 2010 року в сумі 17004,00 грн, за травень 2010 року в сумі 11934,00 грн, за червень 2010 року в сумі 1950,00 грн та за липень 2010 року в сумі 5964,00 грн.

На підставі висновку акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 06.05.2011 прийнято податкове повідомлення-рішення №0004282301/1557, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 46065,00 грн, в тому числі 36852,00 грн - за основним платежем та 9213,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач, не погоджуючись із позицією відповідача щодо правомірності збільшення йому грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій, звернувся до суду з вимогою про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 06.05.2011 №0004282301/1557.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що позивачем на підставі податкових накладних №220 від 18.04.2010, №344 від 27.05.2010, №4976 від 04.06.2010 та №573 від 02.07.2010, виписаних ТОВ "БК Дніпробудпроект", в квітні-липні 2010 року включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у загальному розмірі 36852,00 грн, в тому числі в квітні 2010 року - 17004,00 грн, в травні 2010 року - 11934,00 грн, в червні 2010 року - 1950,00 грн та в липні 2010 року - 5964,00 грн, що підтверджується актом перевірки та не заперечується сторонами.

Перевіркою виявлено безпідставне збільшення податкового кредиту на підставі вказаних податкових накладних, що призвело до заниження позивачем в квітні-липні 2010 року податку на додану вартість на загальну суму 36852,00 грн.

Податкова інспекція в обґрунтування даного висновку перевірки посилалась на відсутність у ТОВ "БК Дніпробудпроект" (ідентифікаційний код 34916334) необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг). Вказувала на той факт, що на момент проведення перевірки первинні та інші документи по ТОВ "БК Дніпробудпроект" відсутні, підприємство не знаходиться за адресою вказаною в реєстраційних документах. Отже, податковий орган в ході проведеного аналізу наявних матеріалів вбачає в діях ТОВ "Техагроінвест" та ТОВ "БК Дніпробудпроект" проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобовязання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №168/97-ВР) визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

З огляду на наведені положення Закону №168/97-ВР для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених (нарахованих) в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Відповідно до порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166 "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання" (чинного на час виникнення спірних правовідносин), платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункт 3.4 Порядку), оскільки, як визначено пунктом 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що 05.04.2010 між позивачем (покупець) та ТОВ "БК Дніпробудпроект" (продавець) укладено договір купівлі-продажу №3, згідно якого продавець зобов'язується відвантажити, а покупець прийняти і оплатити партію товару. Найменування товару: мазут, бітум, гудрон, пічне паливо.

На виконання умов договору купівлі-продажу №3 від 05.04.2010, ТОВ "БК Дніпробудпроект" було виписано податкові накладні №220 від 18.04.2010 на загальну суму 102025,00 грн, в т.ч. ПДВ 17004,17 грн, №344 від 27.05.2010 на загальну суму 71604,00 грн, в т.ч. ПДВ 11934,00 грн, видаткові накладні №118 від 18.04.2010, №170 від 27.05.2010, а також рахунки-фактури №130 від 18.04.2010 та №169 від 27.05.2010 (копії вказаних документів наявні в матеріалах справи). Згідно вказаних первинних документів позивачем було придбано 18,360 тн та 29,150 тн бітуму.

Дослідивши податкові накладні №220 від 18.04.2010, №344 від 27.05.2010 від 02.04.2010, виписані ТОВ "БК Дніпробудпроект" для документального оформлення виконання умов договору з придбання бітуму, суд не має підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а саме, податкові накладні містять адресу місцезнаходження покупця та продавця, одиниці виміру товару, кількість проданих товарів, ціну продажу. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних судом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів відсутні.

Згідно вказаних податкових накладних позивачем включено відповідну суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту за відповідний період (квітень - травень 2010 року) та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Закон України "Про автомобільний транспорт" та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила), затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.98 за № 128/2568, визначають товарно-транспортні накладні обов'язковим документом, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 11.1 Правил товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їхнього переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи (пункт 1 Правил).

При оформленні товарно-транспортних накладних необхідно дотримуватися загальних вимог щодо змісту первинних документів. Такі вимоги містяться у пункті 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 та частині 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

На підтвердження реальності транспортування товару позивачем долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії товарно-транспортних накладних від 18.04.2010 та від 27.05.2010, а також подорожніх листів №00907 від 18.04.2010 та №00914 від 27.05.2010.

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 за № 293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

На підставі наданого позивачем витягу з журналу реєстрації видачі довіреностей судом встановлено, що придбаний позивачем товар, а саме - бітум дорожній, отримувався уповноваженою особою ТОВ "Техагроінвест" ОСОБА_4 на підставі довіреностей №5 від 16.04.2010, №10 від 27.05.2010, підписи якого маються також у видаткових накладних.

Із наданих представником позивача пояснень судом встановлено, що придбаний у ТОВ "БК Дніпробудпроект" бітум дорожній, згідно договору про перекачування темних нафтопродуктів №11-у від 01.07.2008, укладеного з ПП "Шишакишляхбуд" (зі строком дії до 31.12.2010 згідно додаткової угоди до нього від 29.12.2008), був злитий з автоцистерн у сховища ТОВ "Техагроінвест", що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №ПП-0000011 від 30.04.2010 (злив бітуму 18.04.2011) та №ПП-0000016 від 27.05.2010, а також письмовими поясненнями про наявність у власності позивача ємностей під нафтопродукти, призначених для їх зберігання. Вказані сховища розміщені на території асфальтобетонного заводу, що знаходиться за адресою: Полтавська область, Шишацький район, с. Н. Яреськи, вул. Залізнична, 8, який розташований на земельній ділянці розміром 5,6 га та є власністю ТОВ "Техагроінвест" на підставі договору купівлі-продажу від 27.06.2006. Згідно вказаного договору ТОВ "Шишаки-Будкомплекс" (продавець) продав, а ТОВ "Техагроінвест" (покупець) купив належний продавцеві на праві власності асфальтобетонний завод з допоміжними будівлями та спорудами. Про реальність проведених операцій щодо перекачування бітуму у сховища свідчать також рахунки-фактури №ПП-0000022 від 30.04.2010, №ПП-0000028 від 27.05.2010, а також банківські виписки, які підтверджують оплату позивачем наданих ПП "Шишакишляхбуд" послуг щодо зливу бітуму у сховища позивача.

Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлено, що в подальшому придбаний товар, а саме - бітум дорожній, 02.09.2010 реалізовано в кількості 23,64 тн ПП "Шишакишляхбуд" на підставі договору №1 від 05.01.2010, згідно якого позивач (продавець) зобов'язується відвантажити, а ПП "Шишакишляхбуд" (покупець) прийняти та оплатити партію товару: мазут, бітум, гудрон. Факт реалізації бітуму підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме, накладною №1012 від 02.09.2010, податковою накладною №1016 від 02.09.2010, товарно-транспортною накладною від 02.09.2010, довіреністю на отримання товару №71 від 02.09.2010.

Решта придбаного у ТОВ "БК Дніпробудпроект" бітуму в кількості 23,87 тн обліковується на складі позивача, що підтверджується зведеною відомістю обліку руху товару.

Щодо обґрунтованості включення позивачем до складу податкового кредиту ПДВ в розмірі 1950,00 грн в червні 2010 року за наслідками придбання у ТОВ "БК Дніпробудпроект" автошин 315/80 на загальну суму 11700,00 грн, судом встановлено наступні фактичні обставини.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи доказів, позивачем в червні 2010 року на підставі рахунка-фактури №4976 від 04.06.2010 було придбано у ТОВ "БК Дніпробудпроект" автошини 315/80 у кількості 3 штук.

На виконання умов поставки вказаного товару ТОВ "БК Дніпробудпроект" було виписано податкову накладну №4976 від 04.06.2010 на загальну суму 11700,00 грн, в т.ч. ПДВ - 1950,00 грн, видаткову накладну №194 від 04.06.2010 (копії вказаних документів наявні в матеріалах справи). Будь-яких порушень щодо оформлення податкової накладної судом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначеного документу відсутні.

Згідно вказаної податкової накладної позивачем включено відповідну суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту за відповідний період (червень 2010 року) та відображено у податковій декларації з податку на додану вартість.

На підставі наданого позивачем витягу з журналу реєстрації видачі довіреностей судом встановлено, що придбаний позивачем товар, а саме - автошини 315/80, отримувався уповноваженою особою ТОВ "Техагроінвест" ОСОБА_4 на підставі довіреності №10 від 27.05.2010, підписи якого маються також у видатковій накладній.

В ході судового розгляду встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у подальшому позивач використав придбані у ТОВ "БК Дніпробудпроект" автошини 315/80 у кількості 3 штук у своїй господарській діяльності, а саме: 01.07.2010 та 02.07.2010 їх було встановлено на автомобілі Renault, державний номерний знак ВІ 0716 АІ та Renault, державний номерний знак ВІ 0713 АІ, що підтверджується картками обліку роботи автомобільної шини, а також копіями свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, що свідчать про наявність у власності ТОВ "Техагроінвест" вказаних автомобілів.

Досліджуючи правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту ПДВ в розмірі 5964,00 грн в липні 2010 року за наслідками придбання у ТОВ "БК Дніпробудпроект" дизельного пального на загальну суму 35784,00 грн, судом встановлено наступне.

Як свідчать матеріали справи, позивачем у липні 2010 року на підставі рахунка-фактури №209 від 02.07.2010 було придбано у ТОВ "БК Дніпробудпроект" дизельне пальне у кількості 5680,00 літрів на суму 35784,00 грн.

На виконання умов поставки вказаного товару ТОВ "БК Дніпробудпроект" було виписано податкову накладну №573 від 02.07.2010 на загальну суму 35784,00 грн, в т.ч. ПДВ - 5964,00 грн, видаткову накладну №225 від 02.07.2010 (копії вказаних документів наявні в матеріалах справи).

Згідно вказаної податкової накладної позивачем включено відповідну суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту за відповідний період (липень 2010 року) та відображено у податковій декларації з податку на додану вартість.

На підставі наданого позивачем витягу з журналу реєстрації видачі довіреностей судом встановлено, що придбаний позивачем товар, а саме - дизельне пальне, отримувався уповноваженою особою ТОВ "Техагроінвест" ОСОБА_4 на підставі довіреності №13 від 02.07.2010, підписи якого маються також у видатковій накладній.

Із наданих представником позивача пояснень судом встановлено, що придбане 02.07.2010 у ТОВ "БК Дніпробудпроект" дизельне пальне в кількості 5680,00 літрів було передане на відповідальне зберігання ПП "Шишакишляхбуд", що підтверджується наявними в матеріалах справи договором відповідального зберігання №1-дт від 01.07.2010, актом прийому-передачі дизельного пального в кількості 5680,00 літрів на зберігання від 02.07.2010, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) щодо відповідального зберігання дизельного пального, відповідними рахунками-фактурами. Вказане дизельне пальне знаходилося на зберіганні на території асфальтобетонного заводу, розташованого за адресою: Полтавська область, Шишацький район, с. Н. Яреськи, вул. Залізнична, 8, який є власністю ТОВ "Техагроінвест" та частково переданий у тимчасове володіння та користування ПП "Шишакишляхбуд" (договір оренди АБЗ №2-А від 01.07.2008).

Факт зберігання товару за даною адресою підтверджується договором оренди АБЗ №2-А від 01.07.2008, відповідно до умов якого ТОВ "Техагроінвест" (орендодавець) передає, а ПП "Шишакишляхбуд" (орендар) бере в тимчасове володіння та користування наступну нерухомість (об'єкт, що орендується), що належить орендодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 27.06.2006. Об'єкт, що орендується являє собою асфальтобетонний завод з допоміжними будівлями та спорудами та розташований за адресою: Полтавська область, Шишацький район, с. Н. Яреськи, вул. Залізнична, 8, загальна площа 2019,6 кв. м.

Крім того, до матеріалів справи позивачем долучено акт прийому-передачі майна асфальтобетонного заводу ТОВ "Техагроінвест" ПП "Шишакишляхбуд" в тимчасове користування від 01.07.2008, додаткові угоди до договору оренди №1 від 01.01.2009, №2 від 30.04.2009, №3 від 30.05.2009, акти здачі-приймання робіт (послуг) оренди нерухомості та обладнання, а також банківські виписки на підтвердження оплати позивачу ПП "Шишакишляхбуд" оренди нерухомості та обладнання.

В ході судового розгляду встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у подальшому позивач використовував придбане дизельне пальне у своїй господарській діяльності, а саме, для заправки наявних у позивача транспортних засобів. Вказана обставина підтверджується свідоцтвами про реєстрацію належних позивачу транспортних засобів, актами прийому-передачі дизельного пального з відповідального зберігання, відповідно до яких водії позивача знімали дизельне пальне у необхідних кількостях зі зберігання у ПП "Шишакишляхбуд", товарно-транспортними накладними, подорожніми листами, зведеними відомостями руху дизельного пального і бензину за серпень, жовтень, листопад 2010 року, наказами на прийняття позивачем на роботу водіїв, які знімали дизельне пальне зі зберігання, заявками на адресу позивача на перевезення вантажів автомобільним транспортом, актами виконаних робіт по перевезенню вантажів.

Судом встановлено, що оплата придбаного позивачем товару здійснена ним частково шляхом перерахування коштів на користь ТОВ "БК Дніпробудпроект", що підтверджується наявною в матеріалах справи копією банківської виписки.

Стосовно контрагента позивача - ТОВ "БК Дніпробудпроект", то слід зазначити, що факту визнання недійсним або анулювання свідоцтва про державну реєстрацію на момент здійснення господарських операцій судом не встановлено; продавець знаходився в Єдиному державному реєстрі, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Посилання Кременчуцької ОДПІ у своїх запереченнях на той факт, що у ТОВ "БК Дніпробудпроект" відсутні основні фонди та трудові ресурси для здійснення господарської діяльності, судом оцінюються критично. Суд вважає необхідним зазначити, що чинним законодавством не заборонено використовувати залучені трудові ресурси, а наявність основних фондів не є обов'язковою умовою при здійсненні такого виду діяльності як оптова торгівля нафтопродуктами.

Відповідно до частини 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.

В ході розгляду справи представник відповідача зазначав про те, що в результаті проведеної ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська перевірки діяльності ТОВ "БК Дніпробудпроект" встановлені факти порушення останнім податкового законодавства, які відображені в акті невиїзної документальної перевірки ТОВ "БК Дніпробудпроект" в частині дотримання вимог податкового та іншого законодавства по податку на додану вартість за березень, квітень, травень, липень, серпень, листопад, грудень 2008 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, грудень 2009 року, січень-вересень 2010 року.

При цьому, Кременчуцькою ОДПІ не надано жодних доказів винесення податкових повідомлень-рішень відносно ТОВ "БК Дніпробудпроект", якими б вказаному підприємству були визначені податкові зобов'язання чи застосовані штрафні (фінансові) санкції за наслідками здійснення господарських операцій з позивачем у справі.

Таким чином, податковим органом не надано суду належних доказів порушення безпосереднім контрагентом позивача - ТОВ "БК Дніпробудпроект", за наслідками господарських операцій з яким позивачем сформовано податковий кредит, вимог податкового законодавства.

Таким чином, з вищенаведених підстав судом відхиляються посилання податкового органу щодо фіктивності господарських відносин з придбання товару (бітуму дорожнього, автошин 315/80, дизельного пального) між позивачем та ТОВ "БК Дніпробудпроект", та як наслідок - твердження Кременчуцької ОДПІ щодо заниження суми податку на додану вартість за квітень-липень 2010 року у зв'язку із неправомірним віднесенням позивачем до складу податкового кредиту суми, підтвердженої податковими накладними, отриманими від ТОВ "БК Дніпробудпроект".

В ході судового розгляду доведено, що позивачем правомірно на підставі належним чином оформлених податкових накладних №220 від 18.04.2010, №344 від 27.05.2010, №4976 від 04.06.2010 та №573 від 02.07.2010 та інших первинних документів, що маються в матеріалах справи, включено до складу податкового кредиту за квітень-липень 2010 року суму ПДВ у загальному розмірі 36852,00 грн, в тому числі за квітень 2010 року в сумі 17004,00 грн, за травень 2010 року в сумі 11934,00 грн, за червень 2010 року в сумі 1950,00 грн та за липень 2010 року в сумі 5964,00 грн грн.

Посилання відповідача на порушення позивачем вимог частин 1, 5 статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, статті 228 ЦК України, суд оцінює критично, з огляду на наступне.

Згідно частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Абзацом 1 частини 1 статті 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Частина 1 статті 228 ЦК України зазначає, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Правові норми, які прямо передбачають нікчемність правочину містяться: у частині 1 статті 219 ЦК України, згідно з якою у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним; у частині 1 статті 220 ЦК України, відповідно з якою у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним; у абзаці 1 частини 2 статті 221 ЦК України, відповідно з якою у разі відсутності схвалення правочину, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності батьками (усиновлювачами) малолітньої особи або одним з них, з ким вона проживає, або опікуном, цей правочин є нікчемним, тощо.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що відповідачем не доведено обставин, які підтверджують той факт, що укладаючи договір купівлі-продажу №3 від 05.04.2010, а також усні угоди щодо придбання автошин, дизельного пального, позивач та ТОВ "БК Дніпробудпроект" діяли з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, а їхні наміри були спрямовані на ухилення від сплати податків, а тому зроблені відповідачем висновки щодо нікчемності даних правочинів є безпідставними.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, незважаючи на вимогу частини 2 статті 71 цього Кодексу щодо процесуального обовязку відповідача, суду не надано жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при здійснені ними договірних відносин взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Наявності таких доказів, зокрема вироку суду, постановленого у кримінальній справі стосовно посадових осіб ТОВ "БК Дніпробудпроект" чи ТОВ "Техагроінвест", судом при виконанні вимог статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про наявність законних підстав для задоволення позовних вимог.

Зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії, та згідно частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне, згідно частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, вийти за межі позовних вимог про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 06.05.2011 №0004282301/1557 та визнати його протиправними і скасувати.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

У зв'язку з цим, з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню витрати у вигляді судового збору в розмірі 3,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Техагроінвест" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 06.05.2011 №0004282301/1557.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техагроінвест" (ідентифікаційний код 33672225) витрати зі сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 23 серпня 2011 року.

Суддя О.В. Гіглава