Постанова № 18137626, 18.08.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2011 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-1670/5472/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Молодецького Р.І.,

при секретарі Лазаренко У.І.,

за участю:

представника позивача - Зінов'єва Я.Є.

представника відповідача - Клименко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом приватного підприємства " Меркурій - С "до Державної податкової інспекції у м. Полтавіпро скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

29 червня 2011 року Приватне підприємство " Меркурій - С "звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтавіпро скасування податкового повідомлення-рішення№0001322305 від 23.06.2011 року яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на до дану вартість в розмірі 104434,00 грн. в тому числі 104433,00 грн. - за основним платежем та 01,00 грн. - за штрафними санкціями.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на ті обставини, що за результатами позапланової невиїзної документальної перевірки ПП "Меркурій" з питань правомірності декларування показників податкових зобов'язань та податкового кредиту за січень 2011 року, податковим органом складено акт №2997/23-6/32174578 від 11.04.2011 р., яким протиправно встановлено зменшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 104433,00 грн. Позивач посилається на те, що в зв'язку із придбанням товарів у ТОВ "Оберон-вігілля" та підтвердження даного факту первинною документацією, має право на включення сплаченого ним на користь вказаного контрагента податку на додану вартість до свого податкового кредиту в сумі 104433,00 грн. Доводи контролюючого органу, щодо неправомірного збільшення позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних виданих ТОВ "Оберон-вугілля" в зв'язку із тим, що податкову звітність товариства, на момент перевірки, не визнано як податкову ПП "Меркурій - С" вважає безпідставною, оскільки реальність (товарність) вказаних господарських відносин підтверджується первинною бухгалтерською документацією. Також вказує, що затримка подання ТОВ "Оберон-вугілля" податкової документації, чи подання її несвоєчасно, не може бути підставою яка позбавляє позивача включати до свого податкового кредиту податок, сплачений в ціні придбаного товару. З наведених підстав вважає податкове повідомлення-рішення №0001322305 від 23.06.2011 року безпідставним, протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, посилаючись на правомірність прийнятого податкового повідомлення рішення, надав заперечення на адміністративний позов, просив суд відмовити у його задоволенні повністю. Заперечення обґрунтовував результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів ПП "Меркурій - С" та ТОВ "Оберон - вігілля" якими встановлено, безпідставне віднесення до податкового кредиту ПП "Меркурій - С" суми в розмірі 104433,00 грн. Контролюючий орган зауважував, що ТОВ "Оберон - вугілля" не задекларувало обсяги реалізованих товарів з ПП "Меркурій - С". Вказаний факт, на думку податкового органу, свідчить про не надходження податку на додану вартість до бюджету та в результаті відносин позивача та ТОВ "Оберон - вугілля" . Відповідно позивач безпідставно сформував свій податковий кредит на підставі податкових накладних ТОВ "Оберон - вугілля", на загальну суму 104433,00 грн.

Розглянувши адміністративний позов, заслухавши представників сторін та дослідивши надані сторонами докази, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом встановлено, що приватне підприємство "Меркурій - С" (ідентифікаційний номер 32174578) 02 вересня 2002 року зареєстровано як юридична особа розпорядженням Виконавчого комітету Полтавської міської ради, про що видане Свідоцтво про державну реєстрацію №15881050001000063. Позивач зареєстрований платником податку на додану вартість згідно свідоцтва №23471448, виданого ДПІ в м.Полтаві 16 вересня 2004 року. З 08 жовтня 2002 року позивач перебуває на податковому обліку у ДПІ в м.Полтаві.

Статтями 75, 76 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пунктом 75.1.2 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

На виконання наведених норм законодавства України ДПІ в м.Полтаві 08 квітня 2001 року проведено позапланову невиїзну перевірку ПП "Меркурій - С" з питань правомірності декларування показників податкових зобов'язань та податкового кредиту за січень 2011 року, за результатами якої складено акт №2997/23-6/32174578 від 11.04.2011 року.

В акті перевірки відповідач посилався на те, що в результаті порушення платником податку статті 198 та статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, завищено податковий кредит та відповідно занижено суму ПДВ, що за підсумками звітного періоду підлягає сплаті платником податків до бюджету всього на суму 108737 грн. за січень 2011 року.

Так, зокрема, перевіркою встановлено, що в січні 2011 року позивачем було включено до податкового кредиту суду ПДВ 104433,00 грн. за наслідками господарських відносин з ТОВ "Оберон - вугілля".

В акті перевірки вказано, що ТОВ "Оберон - вугілля" не задекларувало обсяги реалізованих товарів з ПП "Меркурій - С". Вказаний факт, на думку податкового органу, свідчить про не надходження податку на додану вартість до бюджету та в результаті відносин позивача та ТОВ "Оберон - вугілля" . Аргументуючи аналогічними підставами податковий орган також визначив, що позивач протиправно відніс до свого податкового кредиту кошти в сумі 4304,00 грн. сплачені ТОВ "Логіст ОІЛ" в ціні придбаного товару.

За наслідками адміністративного оскарження податковим органом підтверджено висновки акту перевірки №2997/23-6/32174578 від 11.04.2011 року лише в частині взаємовідносин з ТОВ "Оберон - вугілля" за січень 2011 року на суму заниження податку на додану вартість в сумі 104433,00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у м.Полтаві 28 квітня 2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000712305, відповідно до якого платнику податку збільшено суму грошового зобов'язання за ПДВ в розмірі 104433,00 грн. за основним платежем, та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 01,00 грн. за порушення підпункту статті 198 та статті 201 Податкового кодексу України.

Позивач не погодився із вказаним рішенням та висновками перевірки, у звязку з чим звернувся до суду.

Згідно із вимогами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленнюрішенню №0000712305 від 28.04.2011 року, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України, кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Судом встановлено, що 20 січня 2011 року між ПП "Меркурій - С" та ТОВ " Оберон - вугілля " укладено договір купівлі-продажу №13-К-Л/11-ОБ, відповідно до умов якого останнє товариство зобов'язалося передати у власність позивача газовий конденсат, згідно замовлення, а ПП "Меркурій - С" зобов'язалося прийняти та розрахуватися за товар на умовах Договору.

Кременчуцькою ОДПІ зазначено, що господарська операція, оформлена вказаним договором, несе податкову вигоду для осіб, на користь яких вчинений правочин та які штучно формують податковий кредит, адже ТОВ "Оберон - вугілля" за січень 2011 року, не задекларувало обсяги реалізованих товарів з ПП "Меркурій - С". Вказаний факт, на думку податкового органу, свідчить про не надходження податку на додану вартість до бюджету в результаті відносин позивача та ТОВ "Оберон - вугілля" .

Згідно ст. 201 та ст. 198 Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-УІ (із змінами та доповненнями) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1. підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704. первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи (документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення), які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи з вищевикладеного, підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій та надання юридичної сили і доказовості є первинні документи, що повинні бути складені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

З метою дослідження реальності (товарності) господарських взаємовідносин між ПП "Меркурій - С" та ТОВ "Оберон - вугілля" за договором купівлі - продажу №13-К-Л/11-ОБ від 20 січня 2011 року судом досліджені наступні первині документи:

- видаткові накладні №49, 50, №51 від 24.01.2011 року та №56 від 27.01.2011 року (а.с. 71, 74, 77);

- податкові накладні №12, 13 від 24.01.2011 року та №21 від 27.01.2011 року (а.с.72, 75, 78);

- платіжні доручення №338 від 24 січня 2011 року, №342 від 25 січня 2011 року, №343 від 26 січня 2011 року, №346 від 27 січня 2011 року, №348 від 27 січня 2011 року, №354 від 31 січня 2011 року (а.с. 80 - 85).

Відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", позивач відобразив та підтвердив свої господарські відносини з ТОВ "Оберон - вугілля", наданою первинною документацією.

Крім того, відповідно до Наказу Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до Наказу Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" (далі-Правила) основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля /пункт 11.1/. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля /пункт 11.4. /.

Згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів /пункт 11.5/. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом); після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри /пункт 11.6/. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику /пункт 11.7/.

Пунктом 13.1. Правил встановлено, що перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною.

На вимогу суду, позивач надав суду товарно-таранспортні накладні №037142 від 24.01.2011 року, №037143 від 24.01.2011 року, №037149 від 27.01.2011 року (а.с.73, 76, 79) які підтверджують фактичне переміщення товарів від ТОВ "Оберон - вугілля" до ПП "Меркурій - С".

Таким чином, виходячи з дослідженої первинної документації, як складена у відповідності до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" позивач підтвердив задекларований ним податковий кредит на суму 104433,00 грн. за наслідками господарських відносин із своїм контрагентом ТОВ "Оберон - вугілля".

Разом з тим, суд досліджуючи ланцюг господарських відносин позивача встановив, що з метою реалізації придбаного за податковими накладними №12, 13 від 24.01.2011 року та №21 від 27.01.2011 року товару ПП "Меркурій - С" уклало наступні договори:

- №7 від 09 лютого 2009 року з товариством з обмеженою відповідальністю "Пасіпол" про переробку газового конденсату та сирої нафти;

- №1 від 01 січня 2011 року з закритим акціонерним товариством "МТН-Полтава" про переробку вуглеводневої сировини;

Позивач з метою переробки придбаного у ТОВ "Оберон-вугілля" газового конденсату передав його у якості давальницької сировини до ТОВ "Посіпол" та ЗАТ "МТН-Полтава", що підтверджується видатковими накладними, копії яких пербувають в матеріалах справи, і який на виконання зазначених вище договорів, був перероблений в готову продукцію, відомості про що містяться у відповідних актах визначення світлих нафтопродуктів при переробці сировини поставленої на переробку Приватним підприємством "Меркурій - С", копії яких перебувають в матеріалах справи.

Таким чином, судом досліджений факт використання придбаного конденсату у власній господарській діяльності.

Доводи податкового органу, про протиправність формування позивачем податкового кредиту, у січні 2011 року, на суму 104433,00 грн. в зв'язку із тим, що ТОВ "Оберон - вугілля" не задекларувало, у податковій звітності, обсяги реалізованих товарів з ПП "Меркурій - С" відхиляються судом, виходячи з наступного.

Враховуючи, що єдиною підставою для донарахування позивачу податкового зобов'язання з ПДВ, є аргумент податкового органу про неподання податкової звітності контрагентом позивача ТОВ "Оберон - вугілля" в зв'язку із чим суд вважає за необхідне вказати, що несплата контрагентами позивача податкових зобов'язань не може бути підставою для відповідальності ПП "Меркурій - С".

Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним із сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, всеж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльності постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Разом з тим, виходячи з вищевикладеного, суд вважає за необхідне зазначити, що прийняття ДПІ у Печерському районі м.Києва податкової звітності від ТОВ "Оберон - вугілля" за січень 2011 року, із затримкою не може бути підставою для позбавлення ПП "Меркурій - С" права формувати податковий кредит на основі податкових накладних виданих вказаним контрагентом.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення - рішення покладено на податковий орган.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятого ним податкового повідомлення -рішення.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. За змістом частини 1 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. За таких обставин, оскільки позивачем документально підтверджені витрати зі сплати судового збору, то з Державного бюджету України на користь ПП "Меркурій-С" підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 (три) гривні 40 (сорок) копійок.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємтсва "Меркурій-С" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про скасування податкового повідомлення-рішення, задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 23.06.2011 року № 0001322305, яким Приватному підприємству "Меркурій - С" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі: 104434 грн. (сто чотири тисячі чотириста тридцять чотири) грн., у тому числі за основним платежем 104433 грн. та 01,00 грн. за штрафними фінансовими санкціями.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Меркурій-С" витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 (три) гривні 40 (сорок) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 23 серпня 2011 року.

СуддяР.І. Молодецький