Постанова № 18137078, 28.07.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2011 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-1670/5396/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Костенко Г.В.

при секретарі Протас О.М.

за участю представника позивача - Левченка Д.В.

відповідача ОСОБА_3, представника відповідача - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Полтавського міського центру зайнятостідо ОСОБА_3про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

23 червня 2011 року позивач Полтавський міський центр зайнятостізвернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_3про стягнення коштів в розмірі 18105,40 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що відповідачем під час перебування на обліку в центрі зайнятості як безробітної та отримання допомоги по безробіттю було приховано факт співробітництва з ЗАТ "Страхова Компанія ПРОВІДНА" за договором доручення та отримання заробітної плати, тому відповідно до ч.3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" отримана сума допомоги по безробіттю в розмірі 18105,40 грн. підлягає поверненню.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Відповідач та представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували з підстав викладених у письмових поясненнях, зазначаючи, що з ЗАТ "Страхова Компанія ПРОВІДНА" ніяких письмових угод не укладала, не перебувала в трудових відносинах, заробітну плату не отримувала, а тому просить відмовити в задоволені позовних вимог повністю.

Також відповідачем до суду надано копію свідоцтва про шлюб, згідно якого відповідачка зареєструвала шлюб з ОСОБА_5, та змінила прізвище з ОСОБА_3 на ОСОБА_3.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Судом встановлено, що 14 серпня 2009 року ОСОБА_3 (ОСОБА_3) звернулася до Полтавського міського центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного, в якій зазначила, що не є найманим працівником, не укладала договір цивільно правового характеру, відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" та "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Наказом від 14 серпня 2009 року № НТ 090814 Полтавського міського центру зайнятості відповідачу надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю.

В ході звірки з ДПА в Полтавській області, Полтавським міським центром зайнятості встановлено, що відповідач в період перебування на обліку працювала в ЗАТ "Страхова Компанія ПРОВІДНА".

Згідно відповіді на запит страхова компанія надала копію договору доручення від 15.05.2009 року відповідно до якого ОСОБА_3 працювала в період з 15.05.2009 року по 19.11.2009 року та отримала дохід в розмірі 961,53 грн., тобто подавши під час отримання статусу безробітного завідомо неправдиві відомості, вона не мала права перебувати на обліку як безробітний та отримувати допомогу по безробіттю, оскільки належала до категорії зайнятого населення.

Даним актом встановлено, що на момент звернення до Полтавського міського центру зайнятості відповідач був зайнятою особою.

З посиланням на вказану відповідь на запит, а також на частину 3 статті 36 Закону України "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" Полтавським міським центром зайнятості видано наказ 28 грудня 2011 року № 379 про повернення гр. ОСОБА_3 грошових коштів в сумі 18105,40 грн., одержаних як допомога по безробіттю, примірник якого отримано відповідачем.

Доказів оскарження вказаних наказів та доказів повернення отриманої суми грошової допомоги по безробіттю відповідач до суду не надав, фактичних даних, які б спростовували наявність у нього такого обов'язку, суду не навів, а суд самостійно при виконанні вимог статті 11 КАС України у частині офіційного зясування всіх обставин у справі не виявив.

Оскільки відповідачем до цього часу кошти не відшкодовано, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення вказаної заборгованості.

Завданням адміністративного судочинства, згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони :1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Досліджуючи правомірність стягнення з відповідача грошової допомоги по безробіттю, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України “Про зайнятість населення” в Україні до зайнятого населення належать в тому числі громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, які працюють по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном у фізичних осіб.

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про зайнятість населення” безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 36 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” (далі по тексту Закон)застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. У разі виїзду особи, зареєстрованої в установленому порядку як безробітна, за межі України з метою працевлаштування чи здійснення іншої діяльності, спрямованої на отримання прибутку, така особа зобов'язана повідомити про це державну службу зайнятості. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з пунктом 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується платити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, укладений відповідачем та ЗАТ “Страхова Компанія ПРОВІДНА” договір доручення № 50023/1703/09 від 15 травня 2009 за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується поясненнями позивача, під час перебування на обліку ОСОБА_3 не повідомила спеціаліста про те, що в період з травня 2009 року по грудень 2009 року працювала за договором доручення № 50023/1703/09 від 15 травня 2009 року та отримання доходу в розмірі 961,53 грн., що підтверджується зазначеним договором, довідкою про виплачений дохід, наданої на запит суду ДПІ у м. Полтаві, актами виконаних робіт, які наявні в матеріалах справи.

Відповідно до п.6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №357 від 20.03.2006 року, у разі встановлення центрами зайнятості належності безробітної особи до категорії зайнятих, така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законом порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно довідки Полтавського міського центру зайнятості за період з 14 серпня 2009 по 28 грудня 2010 року (термін перебування на обліку в центрі зайнятості) ОСОБА_3 отримала допомогу по безробіттю в розмірі 18105,40 грн.

Згідно ч.ч. 1,3,5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що правочин не стає автоматично нікчемним, а може бути визнаний недійсним лише в судовому порядку.

Крім того, слід зазначити, що судом не беруться до уваги посилання відповідача на те, що вона не перебувала в трудових відносинах з ЗАТ “Страхова Компанія ПРОВІДНА” та невідповідність підписів на документах, оскільки наказ про повернення допомоги по безробіттю відповідачем отримано 11 січня 2011 року відповідно до поштового повідомлення, проте незважаючи на значний період часу що минув відповідачем не вживалось жодних заходів для встановлення обставин що стали підставою для даного позову. Доказів звернення до ЗАТ “Страхова Компанія ПРОВІДНА” з метою встановлення наявності персональних даних у страховій компанії суду не надано, так як і доказів визнання судом договору недійсним, чи доказів звернення до суду, не надано доказів оскарження наказу про повернення коштів.

Також в судовому засіданні відповідачкою зазначено, що остання звернулась до центрального офісу ЗАТ “Страхова Компанія ПРОВІДНА” в м.Києві щодо розірвання договору доручення, але письмових доказів відносно даного звернення до суду не надано.

Враховуючи вищевикладене відповідач на момент звернення до центру зайнятості, був зайнятою особою, яка не мала права на реєстрацію в якості безробітного та на отримання відповідної матеріальної допомоги.

Відповідно до п.7. 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №357 від 20.03.2006 року, у разі відмови особи повернути кошти або відмови роботодавця відшкодувати кошти, а також у разі неповернення їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Відповідно до вимог ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що позивачем доведено обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, а тому адміністративний позов задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги щодо стягнення допомоги по безробіттю в сумі 18105,40 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 4 статті 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Полтавського міського центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення коштів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Полтавського міського центру зайнятості (36037, м.Полтава, вул.Леніна 91, р/р 37176165603202 банк: УДК в Полтавській області м.Полтава, МФО 831019, ЗКПО 22534038) незаконно отриману допомогу по безробіттю в розмірі 18105 (вісімнадцять тисяч сто п'ять) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 02 серпня 2011 року.

СуддяГ.В. Костенко