Постанова № 18132032, 22.06.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2011 р. № 2а-4380/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А.Г.

за участю:

секретаря судового засідання Андрушакевич Т.В.

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Соколовського П.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Фізична особа підприємець ОСОБА_3 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень від 20 січня 2011 року №0000111750/0, від 20 січня 2011 року №0000111750/0, від 20 січня 2011 року №0000111750/0, від 05 квітня 2011 року №0001801750 повністю.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що витрати і податковий кредит по податку на додану вартість збільшено ним на підставі договорів, видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень, які є первинними документами, ведення і зберігання яких передбачено Декретом Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", Законом України "Про податок на додану вартість", Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Господарські операції з постачальниками лісопродукції були реальними, ТзОВ "Втордеревпром", ПП "Версант", ПП "Бізнесгруп" є діючими підприємствами - включені до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців та зареєстровані платниками податку на додану вартість. Також позивач зазначає, що акт перевірки від 12.01.2011 р. №4/172/НОМЕР_1 та акт перевірки від 05 квітня 2011 р. №143/172/НОМЕР_1 не можуть слугувати належною підставою для донарахування позивачу зобов'язань по податку на додану вартість, податку з доходів фізичних осіб, збору за забруднення навколишнього природного середовища, та застосування фінансових (штрафних) санкцій, оскільки в них відсутні посилання на первинні бухгалтерські та податкові документи.

Представник позивача в судовому засіданні подав уточнення до позову, просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 20 січня 2011 року №0000101750/0, від 20 січня 2011 року №0000091750/0, від 20 січня 2011 року №0000111750/0, від 05 квітня 2011 року №0001801750 повністю з підстав, викладених в адміністративному позові та в поясненнях, які надавались під час розгляду справи.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову та уточнення до позову заперечив з підстав, викладених в запереченні та в поясненнях, які надавались під час розгляду справи, та зазначив, що під час проведення невиїзних перевірок ТзОВ "Втордеревпром", ПП "Версант", ПП "Бізнесгруп", з якими позивач мав фінансово-господарські відносини, встановлено, що вищезазначені підприємства не знаходяться за юридичною (фактичною) адресою, здійснювали безтоварні операції, в них відсутні необхідні умови для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, транспортних засобів, а отже відсутня фінансово-господарська діяльність. Вказані підприємства мали лише намір одержати податкову вигоду виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності. Тому угоди, укладені між фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 та ТзОВ "Втордеревпром", ПП "Версант", ПП "Бізнесгруп" є такими, що завідомо суперечать інтересам держави та суспільства, а саме - направлені на ухилення від сплати податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб, а тому оспорювані податкові повідомлення-рішення є правомірними. Також відповідач зазначає, що підприємець ОСОБА_3 не подав податкові розрахунки до ДПІ у Пустомитівському районі за 2009 р., I-й та II-й квартали 2010 р. та не сплатив збір за забруднення навколишнього природного середовища.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

ДПІ у Пустомитівському районі за результатами документальної планової перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 28.09.2009 р. по 30.09.2010 р. складено акт від 12.01.2011 р. №4/172/НОМЕР_1, в якому зазначено, що суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 в порушення ч.2 ст.228, ст.216 Цивільного кодексу України, ст.13 та ст.14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. №13-92 "Про прибутковий податок з громадян" завищено розмір валових доходів за 2009 р. на 151695 грн. та занижено їх за I-III квартали 2010 р. на 108333 грн., завищено розмір валових витрат за 2009 р. на 232945 грн. та за I-III квартали 2010 р. на 1622083 грн., занижено розмір податку з доходів фізичних осіб за 2009 р. в сумі 12187,50 грн.; в порушення ч.2 ст.228, ст.216 Цивільного кодексу України, п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" завищено розмір податкового кредиту на 372110 грн., у тому числі за грудень 2009 р. на 69753 грн., за січень 2010 р. на 31909 грн., за лютий 2010 р. на 28161 грн., за березень 2010 р. на 43880 грн., за квітень 2010 р. на 28727 грн., за травень 2010 р. на 67943 грн., за червень 2010 р. на 70759 грн., за липень 2010 р. на 30978 грн.; в порушення п.п.7.1, 7.2 ст.7 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 р. №303, не визначено та не сплачено до бюджету суму збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2009 р. в розмірі 124,17 грн. та не подано розрахунки збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2009 р., I та II квартали 2010 р., та складено акт від 05.04.2011 р. №143/172/НОМЕР_1, в якому зазначено, що суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 в порушення ч.2 ст.228, ст.216 Цивільного кодексу України, ст.3, ст.4, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" завищено розмір податкового кредиту з податку на додану вартість на 16296,00 грн., у тому числі за липень 2010 р. на 4449,00 грн. та за серпень 2010 р. на 11847,00 грн.

На підставі актів перевірок відповідачем винесені податкове повідомлення-рішення від 20 січня 2011 року №0000111750/0, яким позивачу визначено грошове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 15234,37 грн., в тому числі основний платіж в сумі 12187,50 грн., штрафні(фінансові) санкції в сумі 3046,87 грн.; податкове повідомлення-рішення від 20 січня 2011 року №0000111750/0, яким позивачу визначено грошове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 465137,50 грн., в тому числі основний платіж в сумі 372110,00 грн., штрафні(фінансові) санкції в сумі 93027,50 грн.; податкове повідомлення-рішення від 20 січня 2011 року №0000111750/0, яким позивачу визначено грошове зобов'язання по збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 665,21 грн., в тому числі основний платіж в сумі 124,17 грн., штрафні(фінансові) санкції в сумі 541,04 грн.; податкове повідомлення-рішення від 05 квітня 2011 року №0001801750, яким позивачу визначено грошове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 20370,00 грн., в тому числі основний платіж в сумі 16296,00 грн., штрафні(фінансові) санкції в сумі 4074,00 грн.

Листом від 08.02.2011 р. №2000/10/17-206 відповідач повідомив позивача, що під час формування податкових повідомлень-рішень були допущені помилки, а тому номер податкового повідомлення-рішення від 20.01.2011 р. №0000111750/0 щодо збільшення суми грошового зобов'язання на суму 15234,37 грн. за платежем податок з доходів фізичних осіб слід читати як №0000101750/0, а номер податкового повідомлення-рішення від 20.01.2011 р. №0000111750/0 щодо збільшення суми грошового зобов'язання на суму 465137,50 грн. за платежем податок на додану вартість слід читати №0000091750/0.

Зазначені податкові повідомлення-рішення від 20 січня 2011 року №0000101750/0, від 20 січня 2011 року №0000091750/0, від 20 січня 2011 року №0000111750/0 оскаржувались позивачем в адміністративному порядку залишені без змін.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

З матеріалів справи видно, що фізична особа - підприємець ОСОБА_3 та ТзОВ "Втордеревпром" уклали договір від 02.11.2009 р. №01/11/09, відповідно до якого ТзОВ "Втордеревпром" зобов'язується відпустити ОСОБА_3 лісопродукцію на загальну суму 870000,00 грн. з ПДВ, а ОСОБА_3 зобов'язується прийняти і оплатити вартість отриманої лісопродукції.

Підприємець ОСОБА_3 отримав лісопродукцію, про що свідчать видаткові накладні від 02.12.2009 р. №РН-12-0206 на суму 54836,28 грн., в т.ч. ПДВ-9139,38 грн., від 09.12.2009 р. №РН-12-0905 на суму 120960,00 грн., в т.ч. ПДВ-20160,00 грн., від 17.12.2009 р. №РН-12-1702 на суму 118347,60 грн., в т.ч. ПДВ-19724,60 грн., від 23.12.2009 р. №РН-12-2304 на суму 110184,60 грн., в т.ч. ПДВ-18364,10 грн., від 29.12.2009 р. №РН-12-2906 на суму 14198,40 грн., в т.ч. ПДВ-2366,40 грн., від 15.01.2010 р. №РН-1-15003 на суму 57762,78 грн., в т.ч. ПДВ-9627,13 грн., від 21.01.2010 р. №РН-1-21006 на суму 35647,38 грн., в т.ч. ПДВ-5941,23 грн., від 28.01.2010 р. №РН-1-28009 на суму 62340,72 грн., в т.ч. ПДВ-10390,12 грн., від 29.01.2010 р. №РН-1-29005 на суму 35722,20 грн., в т.ч. ПДВ-5953,70 грн., від 18.02.2010 р. №РН-2-18016 на суму 38017,48 грн., в т.ч. ПДВ-6336,25 грн. Платіжними дорученнями від 19.02.2010 р. №31 на суму 25000,00 грн., від 12.02.2010 р. №30 на суму 60000,00 грн., від 05.02.2010 р. №28 на суму 88000,00 грн., від 29.01.2010 р. №24 на суму 65000,00 грн., від 21.01.2010 р. №20 на суму 20000,00 грн., від 14.01.2010 р., №16 на суму 40000,00 грн., від 12.01.2010 р. №15 на суму 100000,00 грн., від 25.12.2009 р. №8 на суму 30000,00 грн., від 18.12.2009 р. №3 на суму 120000,00 грн., від 11.12.2009 р. на суму 100000,00 грн. ОСОБА_3 здійснив оплату за отриману лісопродукцію. В грудні 2009 р. сплачений податок на додану вартість в сумі 69754,48 грн. ОСОБА_3 відніс до податкового кредиту на підставі отриманих від ТзОВ "Втордеревпром" податкових накладних від 02.12.2009 р. №1202000006, від 09.12.2009 р. №1209000005, від 17.12.2009 р. №1217000002, від 23.12.2009 р. №1223000007, від 29.12.2009 р. №1229000006, в січні 2010 р. в сумі 31912,18 грн. на підставі отриманих податкових накладних від 15.01.2010 р. №1150000003, від 21.01.2010 р. №1210000005, від 28.01.2010 р. №1280000009, від 29.01.2010 р. №1290000005, в лютому 2010 р. сумі 6336,25 грн. на підставі отриманої податкової накладної від 18.02.2010 р. №2180000011. Витрати, понесені у зв'язку з придбанням лісопродукції у ТзОВ "Вторедеревпром", були враховані при обчисленні сукупного чистого доходу.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 та ПП "Версант" уклали договір від 01.02.2010 р. №01/02/10, відповідно до якого ПП "Версант" зобов'язується відпустити ОСОБА_3 лісопродукцію на загальну суму 1218000,00 грн. з ПДВ, а ОСОБА_3 зобов'язується прийняти і оплатити вартість отриманої лісопродукції.

Підприємець ОСОБА_3 отримав лісопродукцію, про що свідчать видаткові накладні від 21.06.2010 р. №РН-6-21012 на суму 105195,42 грн., в т.ч. ПДВ-17532,57 грн., від 29.06.2010 р. №РН-б-29012 на суму 101805,24 грн., в т.ч. ПДВ-16967,54 грн., від 05.07.2010 р. №РН-7-05006 на суму 44196,00 грн., в т.ч. ПДВ-7366,00 грн., від 16.07.2010 р. №РН-7-16003 на суму 48803,47 грн., в т.ч. ІІДВ-8133,91 грн., від 19.07.2010 р. №РН-7-19013 на суму 90000,16 грн., в т.ч. ПДВ-15000,03 грн., від 19.08.2010 р. №РН-8-19001 на суму 71079,00 грн., в т.ч. ПДВ-11846,50 грн. Платіжними дорученнями від 28.06.2010 р. №109 на суму 40000,00 грн., від 01.07.2010 р. №110 на суму 55000,00 грн., від 04.07.2010 р. №117 на суму 40000,00 грн., від 08.07.2010 р. №120 на суму 35000,00 грн., від 11.07.2010 р. №125 на суму 30000,00 грн., від 19.07.2010 р. №134 на суму 40000,00 грн., від 04.08.2010 р. №161 на суму 90000,00 грн., від 30.08.2010 р. №213 на суму 71079,00 грн. ОСОБА_3 здійснив оплату за отриману лісопродукцію. В червні 2010 р. сплачений податок на додану вартість в сумі 34500,11 грн. ОСОБА_3 відніс до податкового кредиту на підставі отриманих від ПП "Версант" податкових накладних від 21.06.2010 р. №6210000012, від 29.06.2010 р. №6290000012, в липні 2010 р. в сумі 30499,94 грн. на підставі отриманих податкових накладних від 05.07.2010 р. №7050000006, від 16.07.2010 р. №7160000003, від 19.07.2010 р. №7190000013, в серпні 2010 р. в сумі 11846,50 грн. на підставі отриманої податкової накладної від 19.08.2010 р. №8190000020. Витрати, понесені у зв'язку з придбанням лісопродукції у ПП "Версант", були враховані при обчисленні сукупного чистого доходу.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 та ПП "Бізнесгруп" уклали договір від 03.05.2010 р. №01/05/10, відповідно до якого ПП "Бізнесгруп" зобов'язується відпустити ОСОБА_3 лісопродукцію на загальну суму 522000,00 грн. з ПДВ, а ОСОБА_3 зобов'язується прийняти і оплатити вартість отриманої лісопродукції.

Підприємець ОСОБА_3 отримав лісопродукцію, про що свідчать видаткові накладні від 17.06.2010 р. №РН-6-17006 на суму 101226,78 грн., в т.ч. ПДВ-16871,13 грн., від 25.06.2010 р. №РН-6-25005 на суму 106722,54 грн., в т.ч. ПДВ-17787,09 грн., від 09.07.2010 р. №РН-7-09009 на суму 26696,47 грн., в т.ч. ПДВ-4449,41 грн. Платіжними дорученнями від 25.06.2010 р. №106 на суму 39000,00 грн., від 17.06.2010 р. №105 на суму 37500,00 грн., від 10.06.2010 р. №91 на суму 70000,00 грн., від 01.07.2010 р. №111 на суму 50000,00 грн., від 08.07.2010 р. №119 на суму 40000,00 грн. ОСОБА_3 здійснив оплату за отриману лісопродукцію. В червні 2010 р. сплачений податок на додану вартість в сумі 34658,22 грн. ОСОБА_3 відніс до податкового кредиту на підставі отриманих від ПП "Бізнесгруп" податкових накладних від 17.06.2010 р. №6170000006, від 25.06.2010 р. №6250000005, та в липні 2010 р. сплачений податок на додану вартість в сумі 4449,41 грн. відніс до податкового кредиту на підставі отриманої податкової накладної від 09.07.2010 р. №7090000009. Витрати, понесені у зв'язку з придбанням лісопродукції у ПП "Бізнесгруп", були враховані при обчисленні сукупного чистого доходу.

Статтею 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. №13-92 "Про прибутковий податок з громадян" встановлено, що оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України від ё03.04.1997 р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до ст.19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не предбачено законодавством.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктом 1.3 статті 1 Закону України №168/97-ВР визначено, що платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до п.10.1 ст.10 Закону України №168/97-ВР особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є платники податку, визначені у статті 2 цього Закону.

У відповідності до п.10.2 ст.10 Закону України №168/97-ВР платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

З вищенаведених норм вбачається, що обов'язковою умовою отримання права покупця на витрати та податковий кредит є наявність первинних бухгалтерських та податкових документів. При цьому, законодавець не пов'язує право покупця на збільшення витрат та податкового кредиту з підтвердженням сплати його постачальниками податку на прибуток та податку на додану вартість до бюджету. Сама по собі несплата податку продавцем, у тому числі внаслідок ухилення від сплати, в разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту і витрат покупця.

Як видно з матеріалів справи, підприємець ОСОБА_3 збільшив витрати та податковий кредит по податку на додану вартість на підставі належним чином оформлених договорів з ТзОВ "Втордеревпром", ПП "Версант", ПП "Бізнесгруп" та отриманих від них видаткових накладних, податкових накладних. Вищенаведені первинні документи судом визнані недійсними не були, судових спорів щодо правильності їх складання немає. Не були визнані судом недійсними (які мають ознаки фіктивності) договори, первинні та інші документи суб'єктів господарювання, з якими ОСОБА_3 мав взаємовідносини, про що вказано в акті перевірки позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні не спростував доводи позивача про те, що на час здійснення господарських операцій ТзОВ "Втордеревпром", ПП "Версант", ПП "Бізнесгруп" були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платниками податку на додану вартість. Як видно з актів перевірок вищенаведені підприємства звітувалися до податкового органу, декларували податкові зобов'язання по податку на прибуток та податку на додану вартість.

За таких обставин ОСОБА_3 не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства ТзОВ "Втордеревпром", ПП "Версант", ПП "Бізнесгруп".

Відсутність ТзОВ "Втордеревпром", ПП "Версант", ПП "Бізнесгруп" за юридичною (фактичною) адресою не є передбаченими законодавством підставами для позбавлення ОСОБА_3 права на віднесення сплачених сум за товар до витрат та податкового кредиту у разі, коли він виконав усі, передбачені законами вимоги, та має усі документально підтверджені розміри витрат та податкового кредиту.

Щодо твердження відповідача про те, що підприємець ОСОБА_3 не придбавав товар у ТзОВ "Втордеревпром", ПП "Версант", ПП "Бізнесгруп", що укладені ним угоди є нікчемними, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Як вбачається з матеріалів справи, отриману від ТзОВ "Втордеревпром", ПП "Версант", ПП "Бізнесгруп" лісопродукцію підприємець ОСОБА_3 продав ТзОВ "Кроно-Україна", про що свідчать договір купівлі-продажу від 23 листопада 2009 р. №244/11/09, видаткові накладні від 02.12.2009 р. №Р-00000001, від 10.12.2009 р. №Р-00000002, від 23.12.2009 р. №Р-00000003, від 29.12.2009 р. №Р-00000004, від 18.01.2010 р. №Р-00000001, від 22.01.2010 р. №Р-00000002, від 29.01.2010 р. №Р-00000003, від 15.02.2010 р. №Р-0000004, від 22.02.2010р. №Р-00000005, від 26.02.2010 р. №Р-00000006, від 24.06.2010 р. №Р-00000019, від 28.06.2010 р. №Р-00000020, від 29.06.2010 р. №Р-00000021, від 15.07.2010 р. №Р-00000022. від 16.07.2010 р. №Р-00000023, від 28.07.2010 р. №Р-00000024, від 29.07.2010 р. №Р-00000025. від 30.08.2010 р. №Р-00000028, від 31.08.2010 р. №Р-00000029, коригуючі накладні від 31.01.2010 р. №2, від 28.02.2010 р. №3, від 30.06.2010 р. б/н, від 31.07.2010 р. №7, податкові накладні від 02.12.2009 р. №1, від 10.12.2009 р. №2, від 17.12.2009 р. №3, від 24.12.2009 р. №4, від 29.12.2009 р. №5, від 18.01.2010 р. №1, від 22.01.2010 р. №2, від 29.01.2010 р. №3, від 15.02.2010 р. №4, від 22.02.2010 р. №5, від 26.02.2010 р. №6, від 24.06.2010 р. №21, від 28.06.2010 р. №22, від 29.06.2010 р. №23, від 15.07.2010 р. №31, від 16.07.2010 р. №32, від 28.07.2010 р. №34, від 30.07.2010 р. №35, від 30.08.2010 р. №46, від 31.08.2010 р. №48, розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних від 31.01.2010 р. №1/1, від 31.01.2010 р. №2/2, від 31.01.2010 р. №3/3, від 27.02.2010 р. №4/4, від 27.02.2010 р. №5/5, від 27.02.2010 р. №6/6, від 30.06.2010 р. №19/21, від 30.06.2010 р. №20/22, від 30.06.2010 р. №21/23, від 31.07.2010 р. №22/31, від 31.07.2010 р. №23/32, від 31.07.2010 р. №24/34, від 31.07.2010 р. №25/35. На суму відвантаженої лісопродукції ОСОБА_3 збільшив валовий дохід та податкові зобов'язання по податку на додану вартість. Поставка лісопродукції здійснювалась автотранспортом ОСОБА_3

В судовому засіданні були представлені накладні з відмітками ТзОВ "Кроно-Україна" про прийняття на склад від позивача лісопродукції із зазначенням номерів автотранспортних засобів, якими здійснювалась доставка лісопродукції, а також договори про надання підприємцю ОСОБА_3 послуг по перевезенню лісопродукції субктами господарювання, і видані фізичними особами власниками транспортних засобів підприємцю ОСОБА_3 довіреності на управління та розпорядження автотранспортними засобами.

В судовому засіданні представник відповідача не заперечив фактичного здійснення підприємцем ОСОБА_3 поставки лісопродукції на користь ТзОВ "Кроно-Україна".

Таким чином, отримана від ТзОВ "Втордеревпром", ПП "Версант", ПП "Бізнесгруп" лісопродукція була використана в господарській діяльності підприємця ОСОБА_3 шляхом подальшої її реалізації на користь ТзОВ «Кроно-Україна».

Судом встановлено, що зроблені відповідачем висновки про безпідставне формування підприємцем ОСОБА_3 витрат та податкового кредиту, нікчемності укладених ним угод на підставі проведених перевірок ТзОВ "Втордеревпром", ПП "Версант", ПП "Бізнесгруп" не відповідають дійсним обставинам справи, у звязку з наступним. Під час проведення перевірок вищезазначених підприємств податковим органом дослідженню підлягала лише їхня податкова звітність. Первинні бухгалтерські та податкові документи, на підставі яких складалася податкова звітність, під час перевірок не використовувалися та не досліджувалися, до перевірок не долучалися посадові особи підприємств, засновники підприємств, від яких не були отримані пояснення стосовно здійснюваних господарських операцій. Наявність розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів не є достатньою підставою для визнання правочинів нікчемними.

В судовому засіданні представник відповідача не надав доказів, які би спростували придбання підприємцем ОСОБА_3 лісопродукції у ТзОВ "Втордеревпром", ПП "Версант", ПП "Бізнесгруп", і, які б свідчили про укладання підприємцем ОСОБА_3 угод з метою ухилення від сплати податків.

З огляду на наведене вище, податкові повідомлення рішення від 20 січня 2011 року №0000101750/0, від 20 січня 2011 року №0000091750/0, від 05 квітня 2011 року №0001801750 є протиправними, а позов в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо невизначення та несплати позивачем збору за забруднення навколишнього природного середовища суд зазначає наступне.

Відповідно до Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 р. №303, збір за забруднення навколишнього природного середовища справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами забруднення.

Базовий податковий (звітний) період збору дорівнює календарному кварталу.

Платники збору складають податкові розрахунки за формою, затвердженою центральним органом державної податкової служби, наростаючим підсумком за квартал, півріччя, дев'ять місяців та рік і подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до органів державної податкової служби.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано представником позивача підприємець ОСОБА_3 не подав податкові розрахунки до ДПІ у Пустомитівському районі за 2009 р., I-й та II-й квартали 2010 р. та не сплатив збір за забруднення навколишнього природного середовища.

Твердження позивача про неможливість вважати належною підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 20 січня 2011 р. №0000111750/0 акт перевірки від 12.01.2011 р. №4/172/НОМЕР_1 оскільки в ньому відсутні посилання на первинні бухгалтерські документи суд не приймає до уваги, тому що вважає, що це не є самостійною підставою для скасування оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, твердження позивача з приводу протиправності податкового повідомлення рішення від 20.01.2011р. №0000111750/0 не підтвердилися зібраними у справі доказами, вказане податкове повідомлення рішення є правомірним.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

У відповідності до вимог ст.94 КАС України судовий збір у розмірі 1,70 грн. слід стягнути з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області від 20 січня 2011 року №0000101750/0, від 20 січня 2011 року №0000091750/0, від 05 квітня 2011 року №0001801750.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Присудити на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_3 судові витрати з Державного бюджету у розмірі 2 грн. 55 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 24 червня 2011 року.

Суддя Гулик А.Г.

З оригіналом згідно

Суддя Гулик А.Г.